Ухвала

від 22.09.2021 по справі 390/928/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 390/928/18

провадження № 61-7116св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Ковалевського В. І. (далі - ФГ Ковалевського В. І.)

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 успадкував за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

За життя ОСОБА_2 12 червня 2007 року між нею та ФГ Ковалевського В. І. було укладено договір оренди землі, який зареєстровано 31 березня

2008 року у Кіровоградському районному відділі Кіровоградської районного філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала земельну ділянку площею 7,1215 га у користування ФГ Ковалевського В. І. строком на 10 років.

Не бажаючи продовжувати орендні відносини після закінчення строку договору оренди землі, у квітні 2018 року ОСОБА_1 надіслав господарству лист-повідомлення про припинення орендних відносин. Проте, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 15 грудня 2012 року в ГУ Держземагенства у Кіровоградській області за № 3522500040005425 зареєстрований договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В. І .

Про підписання вказаного договору мати за життя його не повідомляла, примірника вказаного договору у неї не було.

Посилаючись на те, що колишній власник землі не мала волевиявлення

на укладення договору оренди землі з господарством у 2012 році,

не підписувала цей договір, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 19 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_2

та ФГ Ковалевського В. І.; скасувати державну реєстрацію прав та обтяжень, здійснену на підставі договору; зобов`язати ФГ Ковалевського В. І. повернути йому земельну ділянку площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 26 листопада 2019 року (у складі судді Бойко І. А.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 19 липня 2012 року б/н, зареєстрований в Головному управлінні Держземагенства

у Кіровоградській області 15 грудня 2012 року за № 3522500040054256

та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня

2018 року (номер запису речового права 26104556), сторонами якого зазначено ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки, площею 7,1215 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Зобов`язано ФГ Ковалевського В. І. повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,1215 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що підпис в договорі оренди землі від 19 липня 2012 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Оскільки вільного волевиявлення ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, при укладенні спірного договору не було, укладення договору не відповідало її внутрішній волі, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним. Разом з тим, оскільки договір оренди землі від 12 червня 2017 року припинив свою дію, а земельна ділянка продовжує перебувати у користуванні відповідача, тому позовні вимоги про повернення відповідачем земельної ділянки ОСОБА_1 також підлягають задоволенню.

Крім того, у разі набрання рішенням суду законної сили в частині визнання договору оренди землі недійсним, позивач матиме право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, а у випадку відмови - має право оскаржити це рішення державного реєстратора. Отже, позовна вимога про скасування державної реєстрації прав та обтяжень, здійснених на підставі договору оренди землі від 19 липня 2012 року, задоволенню не підлягає.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 26 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено зі спливом позовної давності.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами спростування інформації щодо отримання 15 листопада 2014 року копії договору оренди землі від 19 липня 2012 року. Отже, позивач був обізнаний лише про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та

ФГ Ковалевського В. І., що свідчить про те, що позивач мав об`єктивну можливість та обов`язок у зв`язку з оформленням спадкових прав знати про реєстрацію оспорюваного договору оренди землі під час оформлення своїх спадкових прав у листопаді 2014 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/18 (провадження № 14-306цс18), Верховного Суду України від 22 квітня 2015 у справі № 6-48цс15, а саме

статті 261 ЦК України.

Також судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої

статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 в процесі оформлення спадщини з метою визначення, в тому числі обтяжень, замовляв Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому значилася інформація лише про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 12 червня 2007 року.

У зв`язку з наведеним, визначальним є саме момент, коли позивач довідався про порушення свого права, який настав, коли ОСОБА_1 отримав інформаційну довідку від 15 травня 2018 року № 123975887.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу .

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді

Штелик С. П., на підставі службових записок секретаря Третьої судової палати, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та справу призначено судді-доповідачу Фаловській І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року справу призначено

до судового розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 227/3760/19-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , про визнання договору оренди недійсним.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу № 227/3760/19-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зауважив про необхідністьвідступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня

2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), якими визначено, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права,

яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення, - має універсальний характер, відповідно, такий висновок підлягає застосуванню у випадку оспорювання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, договорів, які підлягають державній реєстрації, договорів щодо прав, які підлягають державній реєстрації (наприклад, договір оренди земельної ділянки).

Отже, при застосуванні підходу, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, про те, що ефективним способом захисту у разі встановлення, що оспорюваний договір не підписувався однією із сторін (наприклад, підпис підроблений), є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні належним майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення майна, створюється ситуація правової невизначеності, коли констатація у мотивувальній частині рішення про неукладенність договору і, як наслідок, вказівка у резолютивній частині про відмову у визнанні договору недійсним не є підставою для скасування реєстраційних записів, які здійснено на підставі договорів, як документів, неукладеність яких констатує суд. Разом з тим, визнання договору недійсним, підробленість підпису на якому встановлена судом, забезпечить можливість як повернення речі (майна) у фактичне володіння власника шляхом застосування реституції, так і стане підставою для скасування усіх реєстраційних записів, які здійснено на підставі цього договору.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року прийнято до розгляду справу № 227/3760/19-ц.

Справу призначено до розгляду на 13 липня 2021 року та її розгляд перенесено на 12 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)

у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження

у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судові рішення, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 390/928/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук