Постанова

від 12.03.2020 по справі 390/928/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року м. Кропивницький

справа № 390/928/18

провадження № 22-ц/4809/385/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко - Шаповалова В. В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Ковальова Галина Костянтинівна,

відповідач - Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича ,

представник відповідача - адвокат Скрипник Олександр Миколайович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Скрипника Олександра Миколайовича, який діє в інтересах Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року у складі судді Бойко І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Ковалевського В.І. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Ковалевського В.І. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки .

В обґрунтування позову зазначав, що він успадкував за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. За життя мати уклала 12 червня 2007 року договір оренди землі з ФГ Ковалевського В.І. , який зареєстровано 31 березня 2008 року у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України, за умовами якого передала земельну ділянку у користування фермерському господарству на 10 років. Не бажаючи продовжувати орендні відносини після закінчення строку договору оренди землі, він надіслав господарству лист-повідомлення про припинення орендних відносин. Проте, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що приватним нотаріусом Томаз В.І. 05 травня 2018 року зареєстровано договір оренди землі, зареєстрований в ГУ Держземагенства у Кіровоградській області 15 грудня 2012 року за № 3522500040005425, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. .

Про підписання вказаного договору мати за життя його не повідомляла, примірника вказаного договору у неї не було.

Оскільки колишній власник землі не мала волевиявлення на укладення договору оренди землі з господарством у 2012 році, не підписувала цей договір, просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 19 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. , скасувати державну реєстрацію прав та обтяжень, здійснену на підставі договору. Просив зобов?язати ФГ повернути йому земельну ділянку кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1, а. с.2-5).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 19 липня 2012 року б/н, зареєстрований в Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області 15 грудня 2012 року за № 3522500040054256 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня 2018 року (номер запису речового права 26104556), сторонами якого зазначено ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, площею 7,1215 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Зобов`язано ФГ Ковалевського В.І. (код ЄДРПОУ 34141117) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:0687, площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області.

Стягнуто з ФГ Ковалевського В.І. на користь ОСОБА_1 5699,60 грн. судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (т. 2 а.с.13-21).

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем доведено, що підпис в договорі оренди землі від 19 липня 2012 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Оскільки вільного волевиявлення ОСОБА_2 , як власниці земельної ділянки, при укладенні спірного договору не було, укладення договору не відповідало її внутрішній волі, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним. При вирішенні питання про застосування строку позовної давності на підставі заяви представника відповідача, суд прийняв до уваги те, що ОСОБА_2 договір не підписувала, за життя його примірник не отримувала, тому не могла довідатись про підробку її підпису. ОСОБА_1 після успадкування земельної ділянки також не отримував примірник договору від 19 липня 2012 року, тому вважав, що земельна ділянка обтяжена договором оренди від 12 червня 2007 року. Дізнався про існування спірного договору оренди землі після 2018 року, шляхом отримання довідки з відповідного державного реєстру. Суд вважав не спростованими відповідачем доводи позивача про те, що 15 листопада 2014 року позивач не отримував екземпляр спірного договору оренди одночасно з поданням відповідачу заяви про отримання орендної плати на підставі успадкування земельної ділянки. Дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 після успадкування земельної ділянки примірника договору оренди землі, укладеного 19 липня 2012 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством.

Оскільки договір оренди землі від 12 червня 2017 року припинив свою дію, а земельна ділянка продовжує перебувати у користуванні відповідача, тому позов в частині вимог про повернення відповідачем земельної ділянки власнику ОСОБА_1 ,підлягає задоволенню.

У разі набрання рішенням суду законної сили в частині визнання договору оренди землі недійсним, позивач матиме право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, а у випадку відмови - має право оскаржити це рішення державного реєстратора. Тому, вимога позивача про скасування державної реєстрації прав та обтяжень, здійснених на підставі договору оренди землі від 19 липня 2012 року задоволенню не підлягає (т.2,а.с.13-21).

В апеляційній скарзі адвокат Скрипник О.М., який діє в інтересах ФГ Ковалевського В.І. , просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом безпідставно не врахована обставина пропуску позивачем трирічного строку звернення до суду та не надана належна оцінка оригіналу заяви з підписом ОСОБА_1 від 15 листопада 2014 року про отримання договору оренди землі від 19 липня 2012 року, оригінал якої надавався для огляду в судовому засіданні. Суд не прийняв до уваги клопотання представника відповідача про визнання недопустимим доказом висновку судової почеркознавчої експертизи № 4174/4175/18-27 від 05 листопада 2018 року Кропивницького відділення Київського НДІСЕ та про призначення повторної почеркознавчої експертизи (т. 2 а.с.27-29).

Апеляційне провадження відкрито 15 січня 2020 року (т. 2 а.с.37), ухвалою від 27 січня 2020 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 26 лютого 2020 року. Розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 12 березня 2020 року (т. 2 а.с.37,45,60, 62).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечила проти цих доводів і просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , на підставі Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку , виданого Кіровоградською райдержадміністрацією Кіровоградської області від 22 травня 2002 року, зареєстровано за № 606, належала земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 7,12 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1, а.с.16-17).

Згідно з договором оренди землі від 12 червня 2007 року ОСОБА_2 передала вказану земельну ділянку в оренду ФГ Ковалевського В.І. строком на десять років. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 31 березня 2008 року Кіровоградським районним відділом КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України за № 040837200143, отже строк дії договору до 31 березня 2018 року (т.1, а.с.11-14 ).

19 липня 2012 року укладено договір оренди землі б/н , між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. на строк десять років, який зареєстровано 15 грудня 2012 року в Головному управлінні Держземагенства, про що вчинено запис за реєстраційним номером 352850004003425 (т.1,а.с.21).

Відповідно до розділу 16 договір укладено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який здійснив його державну реєстрацію.

Згідно Інформаційної довідки №123975887 від 15 травня 2018 року право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 19 липня 2012 року зареєстровано приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 26104556 від 05 травня 2018 року (т.1,а.с.23-24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (т.1,а.с.8). 18 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , згідно якого успадкував земельну ділянку площею 7,1215 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та набув право власності на вказану земельну ділянку кадастровий номер 3522585000:02:000:0687 (т.1,а.с. 9, 10).

У зв?язку з твердженням позивача про те, що орендодавець ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі від 19 липня 2012 року, ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року призначено у справі посмертну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на дослідження надано примірник договору оренди землі від 19 липня 2012 року, наданий державним органом, що здійснив його реєстрацію та примірник Акту приймання-передачі об?єкта оренди, додаток № 2 до вказаного договору оренди землі.

В якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_2 , перераховані в ухвалі суду та матеріали цивільної справи (т.1,а.с.76-77).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4174/4175/18-27 від 05 листопада 2018 року підпис від імені ОСОБА_2 на договорі оренди землі від 19 липня 2012 року, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_2 на договорі оренди землі від 19 липня 2012 року виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (т.1, а.с.88-91).

Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_3 підтвердив вказаний висновок експерта, зазначив, що оцінка результатів порівняльного дослідження дозволяє стверджувати, що встановлені розбіжні ознаки стійкі, істотні та у своїй індивідуальній сукупності достатні для категоричного висновку про те, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_2 на договорі оренди землі від 19 липня 2012 року, укладеному з ФГ Ковалевського В.І. та на Акті приймання-передачі об?єкта оренди, додаток № 2 до договору, виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Експертом підтверджено, що для забезпечення проведення експертного дослідження судом була надана достатня кількість порівняльного матеріалу, необхідного для надання висновку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що експертиза, була проведена компетентним експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Висновок експертизи належними доказами не спростовується.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що при проведенні експертизи застосовано неналежні зразки підписів ОСОБА_2 ..

Відповідач мав право при призначенні у справі судово-почеркознавчої експертизи, надати експерту вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 для дослідження, проте цим правом не скористався.

Суд першої інстанції оцінив висновок експерта відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, доводи апеляційної скарги правильність оцінки судом висновку експерта не спростовують.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підставою для відмови у позові є сплив позовної давності, оскільки позивачу достовірно було відомо про наявність письмового договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. з дня підписання ним заяви від 15 листопада 2014 року про здійснення оплати за договором оренди успадкованої ним земельної ділянки, на підставі договору оренди землі від 19 липня 2012 року, копію якого він отримав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду, оскільки дійшов висновку, що відповідач не надав належних і допустимих доказів про отримання позивачем примірника договору оренди землі від 19 липня 2012 року. Про державну реєстрацію речового права - права оренди у відповідача на підставі договору оренди землі від 19 липня 2012 року, здійснену приватним нотаріусом 15 травня 2018 року позивач дізнався у червні 2018 року і в межах строку позовної давності звернувся до суду, оскільки до вказаного моменту позивачу не було відомо про порушення його прав.

Отже суд виходив з того, що у позивача право на звернення до суду з позовом виникло з моменту отримання відомостей про реєстрацію права оренди за спірним договором у відповідному державному реєстрі.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зробив висновок, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із диспозитивності цивільного судочинства ст.13 ЦПК України та загального правила, встановленого статею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 397/1402/15-ц, провадження № 61-378 св 18.

На підтвердження доводів про пропуск позивачем строку позовної давності, відповідачем суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні було надано оригінал заяви ОСОБА_1 до ФГ Ковалевського В.І. про успадкування права на землю після смерті ОСОБА_2 датованої 15 листопада 2014 року (т.1,а.с.245-246, 187).

За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 голові фермерського господарства від 15 листопада 2014 року, ОСОБА_1 повідомляє, що 30 квітня 2014 року він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,1215 га. Відповідно до п.3.4. договору оренди земельної ділянки, всі права та обов?язки переходять до спадкоємця. Повідомляє, що права та обов?язки за договором оренди між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. , перейшли до нього на підставі договору оренди від 19 липня 2012 року в ГУ Держкомзем.

Відповідно до умов договору просить здійснити оплату за договором оренди належної йому земельної ділянки площею 7,1215 га шляхом видачі готівки.

В додатку до заяви зазначено: копія паспорту, копія свідоцтва про право на спадщину, витяг.

Також зазначено, що копію договору оренди від 19 липня 2012 року отримав. Дата 15 листопада 2014 року ОСОБА_1 та рукописний підпис (т.1,а.с.187).

Текст в заяві щодо того, кому адресовано заяву, про успадкування земельної ділянки, про перехід прав та обов?язків за договором до спадкоємця, про виплату орендної плати, додатки, виконано друкованим способом.

Текст в заяві про те, хто подає заяву, адреса проживання заявника, номер паспорта, ким виданий паспорт, дата успадкування земельної ділянки, площа успадкованої земельної ділянки, на підставі якого договору оренди землі переходять права та обов`язки до спадкоємця, в якому органі зареєстрований вказаний договір оренди землі, а також про спосіб отримання орендної плати, про отримання копії договору оренди землі від 19 липня 2012 року, дата та підпис під заявою, прізвище та ініціали того, хто підписав заяву, виконані рукописним текстом.

Позивач ОСОБА_1 , допитаний судом першої інстанції в якості свідка, пояснив, що рукописний текст у заяві виконаний не ним. Підпис під заявою схожий на його підпис.

Отримання 15 листопада 2014 року копії договору оренди землі від 19 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заперечує.

На спростування того, що підпис на вказаній заяві від 15 листопада 2014 року виконаний не ОСОБА_1 , позивач належних та допустимих доказів не надав.

Оцінюючи докази у справі, суд не дав належну правову оцінку оригіналу заяви від 15 листопада 2014 року, з підписом ОСОБА_1 , який позивачем не спростовано, в якій зазначено прохання виплачувати орендну плату на підставі договору оренди землі від 19 липня 2012 року, зареєстрованого в ГУ Держкомзем та про отримання копії договору оренди від 19 липня 2012 року та не звернув увагу на те, що письмовий доказ не може спростовуватись поясненнями особи чи показами свідка.

Отже, наданим відповідачем письмовим доказом - заявою від 15 листопада 2014 року ОСОБА_1 на ім`я голови фермерського господарства Ковалевський В.І. підтверджено, що позивач 15 листопада 2014 року при заповненні вказаної заяви працівником ФГ, дізнався про наявність договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевського В.І. 19 липня 2012 року, про орган, в якому цей договір зареєстровано, та отримав його примірник.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність інформації щодо отримання 15 листопада 2014 року копії договору оренди землі від 19 липня 2012 року.

Приймаючи до уваги доводи позивача про те, що він був обізнаний лише про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ 12 червня 2007 року з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 листопада 2014 року, який він замовив та отримав під час оформлення спадкових прав, суд не звернув увагу та не дав належну правову оцінку тій обставині, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевський В.І. 19 липня 2012 року був також зареєстрований в установленому законом порядку 15 грудня 2012 року в Головному управлінні Держземагенства, про що вчинено запис за реєстраційним номером 352850004003425 (т.1,а.с.21).

Вказане свідчить про те, що позивач мав об?єктивну можливість та обов?язок у зв?язку з оформленням спадкових прав знати про реєстрацію оспорюваного договору оренди землі під час оформлення своїх спадкових прав у листопаді 2014 року.

Враховуючи вказані обставини, оцінюючи надані докази за правилами ст.89 ЦПК України в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу з листопада 2014 року достовірно було відомо про наявність письмового договору оренди землі від 19 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Ковалевський В.І .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання правочину недійсним розпочався у листопаді 2014 року, а з позовом до суду позивач звернувся 18 червня 2018 року, тобто за межами строку позовної давності.

При цьому позивач жодних належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов?язку знати про стан своїх майнових прав не надав, тобто не довів, що він не знав та не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, разом з тим відповідач надав письмову заяву позивача про отримання 15 листопада 2014 року позивачем копії договору оренди землі від 19 липня 2012 року.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права щодо застосування позовної давносту, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за спливом позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Скрипника Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати .

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Ковалевського В.І. про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки відмовити за спливом строку позовної давності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко