Ухвала

від 29.09.2021 по справі 554/8688/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 554/8688/19

провадження № 61-15135ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики грошових коштів недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 вересня 2019 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним договір позики грошових коштів від 05 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_2 17 грудня 2019 року звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Октябрський районний суд міста Полтави рішенням від 27 січня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики грошових коштів недійсним задовольнив, визнав недійсним договір позики грошових коштів від 05 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішив питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовив.

Полтавський апеляційний суд постановою від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргуОСОБА_2 - задовольнив, рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 січня 2021 року - скасував і ухвалив нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики грошових коштів недійсним - відмовив.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 05 лютого 2018 року у розмірі 18 068 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 846,13 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 769 грн, а всього 20 683,13 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 08 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просив скасувати цю постанову та відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 січня 2021 року залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору за первісним позовом в цій справі є визнання недійсним договору позики грошових коштів від 05 лютого 2018 року.

Предметом спору за зустрічним позовом в цій справі є стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 20 683,13 грн .

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики грошових коштів недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позикивідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький