Ухвала

від 22.09.2021 по справі 513/833/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3789/21

Номер справи місцевого суду: 513/833/19

Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката Парапір М.П.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішення Зорянської сільської ради № 617-У11 від 19 липня 2018 року не дійсним та його скасування,

встановив:

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 13 серпня 2019 року (т.1, а.с.26-27,28-31) просив визнати рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Зорянської сільської ради № 617-V11 від 19 липня 2018 року Про скасування рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24.12.1991 року Про виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків не дійсним та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням № 36 виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 24 грудня 1991 року на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області (села Зоря) позивачу була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У липні 1992 року був виготовлений будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, представником відділу архітектури Саратської районної ради земельна ділянка була виділена в натурі та встановлені межові знаки. На підставі зазначених документів він огородив земельну ділянку та почав нею користуватися, завіз туди будівельні матеріали.

На початку червня 2019 року Зорянський сільський голова ОСОБА_3 повідомила йому, що 19 липня 2018 року рішенням Зорянської сільської ради Саратського району було скасовано рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року та припинено його право користування виділеною йому земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, а також вручила йому зазначене рішення.

Рішення Зорянської сільської ради від 19 липня 2018 року позивач вважає необґрунтованим, таким, що суперечить діючому законодавству та порушує його право користування зазначеною земельною ділянкою.

В оскаржуваному рішенні Зорянської сільської ради підставами припинення його права користування земельною ділянкою вказано забруднення, псування, неправомірне використання земельної ділянки, не виконання вимог щодо використання земель відповідно до цільового призначення, що не відповідає дійсності.

Земельна ділянка виділялась позивачу на підставі рішення Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року № 36, а рішенням від 19 липня 2018 року скасовано рішення від 24 грудня 1991 року № 10.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2020 року позов було задоволено (т.2, а.с. 18-22).

В апеляційній скарзі Зорянська сільська рада Саратського району Одеської області ставить питання про скасування рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2020 року , та постановлення нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (т.2, а.с. 28-34).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є оскарження рішення Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому в силу вимог ст. 19 КАС України даний спір має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

При цьому колегія суддів зазначає, що даний спір не пов`язаний з правом власності учасників справи на те чи інше майно, у тому числі земельної ділянки, оскільки в позовній заяві фактично оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, а саме: тридцять восьмої сесії сьомого скликання Зорянської сільської ради № 617-V11 від 19 липня 2018 року Про скасування рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24.12.1991 року Про виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків .

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 18 ЗУ України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, з аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

В свою чергу, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Тобто, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, та які випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г ст.. 12 ЗК України, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України вирішив, що:

- положення пунктів а , б , в , г ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення п.1 ч.1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спори, які вникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних правовідносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду від 10 квітня 2018 року, справа №, 1519/2-787/11, провадження № 14-48цс18, та від 04 березня 2020 року, справа № 280/174/19, провадження № 14-509 цс 19.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі доказ існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовної заяви, ухваленого судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і провадження у справі закрити.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що розгляд даної справи має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а також ОСОБА_1 , що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Також колегія суддів зазначає, що судовий збір який сплачений заявником апеляційної скарги - Зорянською сільською радою Саратського району Одеської області в сумі 1152,60 грн. (т.2, а.с.43), відшкодуванню не підлягає, оскільки заявник апеляційної скарги просив скасувати судове рішення і прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а не про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2020 року скасувати, провадження справі закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд даної справи має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра