Постанова

від 14.09.2021 по справі 361/2065/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2065/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10003/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року (суддя Дутчак І.М.) про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Савера Максим Васильович про стягнення суми завдатку у подвійному розмірі,

встановив:

у березні 2021р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми завдатку в розмірі 837 990грн та судових витрат у сумі 8 833грн 90коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 7 травня 2011 року уклав з ОСОБА_3 попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був оформлений у формі письмового договору про завдаток № 15 від 7 травня 2011 року, за умовами якого сторони домовилися укласти не пізніше 15 червня 2011 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована у с. Зазим`я Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221282800:02:005:0098.

Позивач стверджував, що продажна вартість земельної ділянки сторонами була визначена у 120 000грн, що було еквівалентно 15 000 доларам США, які були передані ОСОБА_3 у момент підписання договору. Однак, ОСОБА_3 умови договору не виконала, з кінця квітня 2015 року почала відмовлялися від укладення договору, грошові кошти повертати відмовилася, у зв`язку із чим ним у листопаді 2018 року був поданий позов до Броварського міськрайонного суду Київської області. Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцем є її син ОСОБА_1 , який був залучений до участі у справі, як правонаступник ОСОБА_3 , і рішенням суду від 6 липня 2020 року його позов був задоволений.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області було скасоване, а провадження у справі закрито, оскільки на момент подання позовної заяви до ОСОБА_3 , вона вже померла, тому він звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 .

У травні 2021 року представник позивача - адвокат Маляренко С.В. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221282801:01:018:0026, площею 0,1175 га, розташовану за

адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, загальною площею 248,7 м 2 , розташований за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2302223232212 (номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 3174014), які на праві приватної власності належать відповідачу.

В обґрунтування заяви представник позивача посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, та наявність документів про отримання відповідачем у спадщину земельної ділянки, площею 0,1175га, з кадастровим номером 3221282801:01:018:0026, та житлового будинку, загальною площею 248,7кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,9992га, з кадастровим номером 3221282800:02:005:0098, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача стверджував, що відповідач, будучи обізнаним про вимогу позивача про повернення грошових коштів, навмисно, з метою уникнення належного виконання своїх зобов`язань, по договору купівлі-продажу, посвідченому 2 березня 2021 року приватним нотаріусом Бурлакою О.В., продав земельну ділянку ОСОБА_4 .

На думку представника позивача вказані обставини свідчать, що відповідач вчиняє дії по відчуженню майна з метою невиконання своїх зобов`язань перед позивачем, тому незабезпечення позову призведе до розтрати майна, яке належить відповідачу, що у майбутньому утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року заяву задоволено частково, з метою забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1175 га, кадастровий номер 3221282801:01:018:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2302253832212. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідач посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки в оскаржуваній ухвалі зазначається про наявність спору між сторонами про стягнення 837990грн з відповідача, однак у матеріалах справи відсутні докази отримання суми за договором завдатку та відсутні докази отримання ним листа-вимоги від позивача, а також докази його незгоди з вказаною сумою, тобто відсутні докази наявності спору між сторонами.

Відповідач зазначає, що судом вже розглядалась позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми за договором завдатку у цивільній справі № 361/7613/18 та 26 листопада 2020 року Київським апеляційним судом скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 липня 2020 року, провадження у вказаній справі закрито, тобто фактично позивач звернувся до суду з повторним позовом.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції не з`ясував обсяг позовних вимог для оцінки відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, а у тексті оскаржуваної ухвали відсутні будь-які відомості про вартість земельної ділянки, на яку накладено арешт.

Також відповідач посилається на подання заяви про забезпечення позову представником позивача, яким не надано належних документів у підтвердження його повноважень, а заява про забезпечення позову розглянута суддею Дутчак І.М., який розглядав його заяву у попередній справі про скасування заходів забезпечення позову та відмовив у її задоволенні, що свідчить про повторну участь судді у розгляді однієї справи.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Приватний нотаріус Савера М.В. направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутність (с.с.132).

Представник позивача - адвокат Маляренко С.В., будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.156), у судове засідання не з`явився, клопотання про його перенесення не подав, причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів відповідно до положень ст. 372 ЦПК України провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мікайилова Р.Р., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із розміру позовних вимог, який є значним, тому невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, які можуть призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається

його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З наданих копій матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 837 900грн завдатку, які були передані ОСОБА_3 відповідно до договору завдатку від 7 травня 2011 року. У підтвердження своїх вимог позивач до позовної заяви додав копію договору про завдаток № 15 від 7 травня 2011 року.

Також суду були надані докази, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка була стороною договору завдатку від 7 травня 2011 року. До заяви про забезпечення позову представником позивача були надані докази, що відповідач ОСОБА_1 2 березня 2021 року здійснив відчуження земельної ділянки, яка була ним отримана у спадщину після матері ОСОБА_3 .

Вказані обставини були підтверджені представником відповідача під час апеляційного розгляду.

Враховуючи вказані обставини, а також розмір грошових коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка належить відповідачу, є співмірними із такими вимогами.

При цьому, немає підстав вважати, що застосування заходу забезпечення позову, призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися цим

майном обмежується на певний час.

Доводи апеляційної скарги, що суд не встановив вартість земельної ділянки, на яку накладено арешт, а відтак не з`ясував співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, колегія суддів вважає безпідставними, так як позивач позбавлений можливості здійснити оцінку земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача.

Разом з цим, ні відповідач, ні його представник не надали апеляційному суду документи, які підтверджують, що вартість земельної ділянки, на яку суд першої інстанції наклав арешт у забезпечення позову, значно перевищує розмір позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції задовольнив частково заяву про забезпечення позову та відмовив у накладенні арешту на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, саме виходячи із засад співмірності забезпечення позову позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив наявність спору між сторонами, так як позивачем не надано належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як висновок про доведеність або недоведеність позовних вимог суд може зробити після розгляду справи по суті, приймаючи рішення у справі. Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд не має правових підстав оцінювати надані позивачем докази у підтвердження своїх позовних вимог.

При цьому, з тексту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 , що підтверджує наявність спору між позивачем та відповідачем.

Також безпідставними є твердження відповідача, що позивач звернувся до суду з повторним позовом, оскільки судового рішення за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 ухвалено не було, а провадження у справі № 361/7613/18 було закрито у зв`язку із недотриманням ОСОБА_2 норм процесуального права при пред`явленні позову, що не є перешкодою для повторного звернення до суду з аналогічним позовом.

Посилання у апеляційній скарзі на подання заяви про забезпечення позову представником позивача - адвокатом Маляренком С.В., який не надав належні докази у підтвердження своїх повноважень, спростовуються додатками до заяви, у яких зазначено, що суду надаються копія договору про надання правової допомоги від 26 лютого 2021 року, копія ордеру адвоката від 3 березня 2021 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Маляренка С.В.

Враховуючи надання суду копії договору про надання правової допомоги від 26 лютого 2021 року, у якому визначені права та обов`язки адвоката, відсутність напису на ордері про відсутність обмеження прав адвоката, не є підставою для висновку про відсутність у адвоката Маляренка С.В., як представника позивача, повноважень на подання заяви про забезпечення позову.

Надання суду копії ордеру, а не його оригіналу, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, не суперечить нормам діючого законодавства.

Твердження у апеляційній скарзі про те, що суддя Дутчак І.М. неправомірно повторно розглядав заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 , належними доказами не підтверджені, так як з приєднаних до апеляційної скарги документів вбачається, що суддя Дутчак І.М. розглядав заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 361/7613/18 і постановлене ним судове рішення скасовано не було.

Доводи апеляційної скарги про не доведення заявником необхідності вжиття заходів забезпечення позову, є безпідставними, оскільки в заяві про забезпечення позову заявником викладено підстави, у зв`язку із якими він просить забезпечити позов, зокрема, представник позивача зазначив, що відчуження майна відповідачем унеможливить

виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову та захист прав позивача.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк