Рішення

від 20.09.2007 по справі 18/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

20.09.2007                                                                                              

Справа  № 18/149

За позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в

інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради та Автотранспортного

господарства обласної ради, м.Ужгород

до приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 79 250 грн.,  

Суддя господарського суду -Кривка 

В.П.

представники:

Прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в

судах облпрокуратури -Роман М.С.;

від позивача -Лазаренко В.Г., представник за довіреністю

№01-32/93 від 19.04.2006р.

Мушка Р.М., начальник Автотранспортного господарства обласної

ради;

від відповідача -ОСОБА_1 приватний підприємець;

ОСОБА_2 довіреність від 05.09.2007 року.         

СУТЬ СПОРУ: Ужгородським міжрайонним прокурором в

інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради та Автотранспортного

господарства обласної ради, м.Ужгород заявлено позов до приватного

підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 79 250 грн.

          В судових

засіданнях 27.08.2007 року, 05.09.2007 року, 10.09.2007 року та 18.09.2007

року  брали участь вищевказані

представники, оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

          Правовою підставою

для звернення із даною позовною заявою до суду прокурор зазначив ч.2 ст. 20,

ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” та вказав на те, що згідно ч.3 ст.

142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів

місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування,

заінтересована у нормальному їх функціонуванні та розвитку, тому спричинення

Закарпатській обласній раді та його Автотранспортному господарству (а.с. 60-63)

шкоди на вказану суму безпосередньо зачіпає їх соціальні, економічні інтереси,

та у зв'язку з цим завдає шкоди державним інтересам, представництво яких

відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України покладено на органи

прокуратури.Представники позивача та прокурор позов підтримали, обґрунтовуючи

доданими до матеріалів справи документальними доказами та просять задоволити

позов, мотивуючи його тим, що на підставі укладеного договору НОМЕР_1

Автотранспортним господарством обласної ради було передано належний їй

автомобіль приватному підприємцю ОСОБА_1 для проведення його ремонту на умовах

укладеної угоди. На виконання вимог укладеної угоди відповідачу було

перераховано обумовлені  3 000 грн.

Однак, у визначений договором строк роботи по ремонту автомобіля виконано не

було, а 31.10.2006 внаслідок пожежі, яка виникла в приміщеннях майстерні, що

належить відповідачу, автомобіль був повністю

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 20.09.2007

року  у справі № 18/149

знищений. Зважаючи на це, заявники просять стягнути з відповідача

79 250 грн. в тому числі 76 250 грн. вартість автомобіля та суму 3 000 грн.

передоплати за договором.

У ході судового розгляду представник відповідача проти позову

заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях та додаткових

запереченнях по суті спору.

        Під час розгляду

даної справи судом неодноразово задовольнялись клопотання сторін про надання

можливості надання додаткових пояснень по суті спору з доданням підтверджуючих

доказів та про надання строку для врегулювання спору в позасудовому порядку,

однак сторонами  такого врегулювання не

досягнуто, тому спір вирішується судом по суті за наявними у справі матеріалами

та наданими сторонами доказами в підтвердження своїх доводів та заперечень.

Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

 суд встановив:

22 серпня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та

Автотранспортним господарством обласної ради (далі АТГ обласної ради) укладено

договір НОМЕР_1, згідно умов якого приватний підприємець взяв на себе

зобов'язання забезпечити закупівлю необхідних запчастини та виконати необхідні

роботи по ремонту переданого автомобіля, а АТГ обласної ради оплати вказані

роботи згідно умов договору (а.с. 6).

У відповідності до п. 1.2. зазначеного договору загальна сума

договору складає 3 000 грн. Термін одержання запасних частин до автомобіля та

виконання робіт по його ремонту сторони обумовили -не більше 1 місяця з дня

перерахування коштів на рахунок відповідача. По закінченню вказаного

терміну, в разі невиконання умов цього пункту договору кошти повинні бути

повернуті на рахунок АТГ обласної ради (п. 2.2. договору).

Як вбачається з наряду-замовлення на роботи НОМЕР_2 автомобіль

марки „Мерседес-Віто” д/н 555-70 РТ, що належить АТГ обласної ради (а.с. 46-49,

51, 64) було передано відповідачу для проведення ремонтних робіт 22.08.2006

року (а.с. 11). Платіжними дорученнями НОМЕР_3 та НОМЕР_4 позивачем було

проведено оплату ремонтних робіт (12-13).

31.10.2006 року внаслідок пожежі, яка виникла у приміщенні

гаражу-майстерні, власником якого є відповідач, автомобіль позивача був

повністю знищений. Технічним висновком по дослідженню пожежі, проведеною

дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України в Закарпатській області встановлено,

що пожежа виникла безпосередньо в приміщенні гаражу -майстерні, де був

розташований автомобіль марки „Мерседес-Віто” д/н 555-70 РТ. Як вбачається з

даного висновку горіння найімовірніше виникло внаслідок дії стороннього джерела

запалювання, при цьому фахівець дослідно-випробувальної лабораторії припускає,

що таким джерелом може бути  недопалок

тютюнового виробу, сірник, тощо. Оглядом автомобіля марки „Мерседес-Віто”

встановлено, що в його моторному відсіку був відсутній двигун та акумуляторна

батарея у зв'язку з його ремонтом (а.с. 15-18, 69-79). Вказані

обставини доведено фото таблицею огляду (а.с. 32-33, 69-79) та підтверджено

самим приватним підприємцем ОСОБА_1 в ході судового розгляду, що вказує на

невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на момент

виникнення пожежі.

За 22.12.2006 року Ужгородським РВ УМВС було порушено кримінальну

справу за фактом умисного знищення або пошкодження майна, шляхом підпалу,

передбаченого ч.2 ст. 194 КК України (а.с. 7). Однак, в ході досудового

слідства та

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 20.09.2007

року  у справі № 18/149

проведеними заходами за даною кримінальною справою не встановлено

події злочину, тому з підстав п.1 ст.6 КК України 25.06.2007 року справу було

закрито (а.с. 45).

Згідно долученого до матеріалі справи Звіту про оцінку вартості

знищеного майна, вартість транспортного засобу - автомобіля марки

„Мерседес-Віто” д/н 555-70 РТ на момент ушкодження складає 76 250 грн. (а.с.

19-35).

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини

справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини,  які мають значення для

правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

         Згідно ст. 11 ЦК України

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,  що передбачені актами цивільного

законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за

аналогією породжують цивільні права і обов'язки, зокрема підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Частиною

1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті

порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому

відповідно до ч.2 п.1 даної норми визначено, що збитками є втрати,  яких 

особа  зазнала  у 

зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Статтею 610 ЦК

України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням   умов,

визначених  змістом  зобов'язання 

(неналежне виконання).

          Відповідно до

вимог п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування

збитків.   

          Оцінюючи дійсні

правовідносини сторін, які врегульовані зазначеним договором, виходячи з

системного аналізу його умов, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли

правовідносини та укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт на

умовах передоплати.

          За договором

підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується 

на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням

другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити

виконану роботу. При цьому, договір підряду може укладатися на

виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з

переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

Статтею 841 ЦК України визначено, що підрядник   зобов'язаний   вживати  

усіх   заходів   щодо збереження майна,  переданого йому замовником,  та 

відповідає  за втрату або

пошкодження цього майна, при цьому підрядник відповідає за збереження такого

майна навіть за відсутності відповідного договору. За таких обставин, вказана

правова норма кореспондується також з положеннями глави 66, зокрема, ст.ст.

936, 951 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи на час виникнення пожежі

відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором. В той же час,

загальним принципом підрядного договору підрядник виконує роботу на власний

ризик, тому до здачі результату роботи замовнику ризик випадкового знищення

предмета договору несе підрядник (ст. 855 ЦК України). 

Крім цього, суд бере до уваги, що відповідно до Закону України

„Про пожежну безпеку” та Правил пожежної безпеки в Україні забезпечення

пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та  іншої 

діяльності  посадових  осіб, 

працівників  підприємств, установ,

організацій та підприємців. Обов'язок забезпечення та

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 20.09.2007

року  у справі № 18/149

дотримання пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах)

приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих

господарських спорудах і гаражах, 

на територіях, а також у дачних будинках,  на садових ділянках покладається  на  їх  власників 

чи наймачів. 

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з

відповідача 79 250 грн. в тому числі 76 250 грн. вартість автомобіля та суму 3

000 грн. передоплати за договором доведена матеріалами справи, відповідачем у

встановленому порядку не заперечена та не спростована тому підлягає до

задоволення.

Заперечення відповідача викладені у письмових поясненнях по суті спору

(а.с. 53- 55, 66-67) не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються як

матеріалами справи так і вищенаведеним. За загальними   правилами  

судового  процесу  кожна 

сторона повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона  посилається як на підставу  своїх 

вимог  і  заперечень 

(ст.  33  ГПК України ). Між тим, матеріалами справи

стверджено, що позивачем доведено розмір відшкодування, а також те, що

шкода заподіяна під час виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором,

втрачене майно перебувало у його приміщенні та віданні. Органами досудового

слідства за фактом пожежі не встановлено події злочину. Поряд з цим, саме на

відповідача законом покладений обов'язок: ризику випадкового знищення,

майна, вжиття усіх заходів до збереження переданого майна, обов'язок

забезпечення та дотримання протипожежної безпеки, тощо. В той же час, як у

випадках порушення зобов'язання за договором, 

так і за зобов'язанням, що виникає 

внаслідок  заподіяння  шкоди, 

цивільне законодавство (статті 

614  та  1166 

Цивільного  кодексу  України) передбачає презумпцію вини. Отже

позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди,

навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того,  що в його 

діях чи його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди, що ним

зроблено не було, оскільки не надано жодного обґрунтування чи доказу, який би

спростовував вищенаведене.

Доводи про необхідність проведення судової експертизи для

визначення вартості знищеного майна судом відхилено, оскільки щодо поданого позивачем

Звіту про оцінку вартості знищеного майна відповідачем також не наведено

жодного аргументу чи доказу, який би його спростовував, чи викликав би сумнів в

його достовірності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на

відповідача пропорційно задоволених вимог 

і становлять становить 792 грн. 50 коп. держмита та 118 грн. за на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і підлягає стягненню в

доход державного бюджету.

        Керуючись ст.ст. 32,

33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

(ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Автотранспортного господарства

обласної ради м. Ужгород, вул. Собранецька, 50 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ

26324734) суму 79 250 (Сімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) державне мито в сумі 792 (сімсот

дев'яносто дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. за на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного

бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК  України.

В зв'язку з складністю виготовлення

повного тексту рішення, оголошенням в судовому засіданні 20.09.2007 року лише

вступної і резолютивної його частини, рішення оформлено відповідно до ст. 84

ГПК України та підписано 25.09.2007 року.    

Суддя                           

                                                                    В.Кривка