Постанова

від 27.09.2021 по справі 914/1028/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2021 р. Справа №914/1028/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Зварич О.В.

Кравчук Н.М.

Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 24.06.2021 (вх. №01-05/2222/21 від 01.07.2021),

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 (повне рішення складено 28.05.2021)

у справі №914/1028/19 (суддя Козак І.Б.)

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» , м. Львів

про: стягнення 6 372928,69 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Мартиневич О.А. - адвокат (ордер серія ВС №1088306 від 05.09.2021);

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.05.2019 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928, 69 грн., з яких 2 293 425, 09 грн. - 25% річних за прострочення строків розрахунку (за період з 25.05.2012 по 01.05.2019) та 4 079 503, 60 грн. інфляційних збитків (за період з 01.06.2012 по 01.05.2019).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2005 він звернувся до ТОВ "Львівська гарнізонна база" з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників зазначеного товариства та просив у порядку статті 54 Закону України "Про господарські товариства" , статті 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства. Зазначену заяву 05.07.2005 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" прийнято та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства грошовими коштами, пропорційну частці позивача 25% у статутному фонді.

Позивач аргументував, що постановою Львівського апеляційного господарського суду 21.08.2014 у справі №2-11/11(2/1328/11/12) встановлено вартість частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_2 у розмірі 25% у статутному фонді Товариства на суму 1 323 308 грн. та стягнено її на користь позивача. Також, постановою Львівського апеляційного господарського суду 15.06.2016 у справі №2-11/11(2/1328/11/12) прийнято нове рішення в частині позовних вимог про стягнення 992 481 грн. - 25% річних та 445 486, 67 грн. інфляційних втрат за період до 24.05.2012. Зазначена постанова залишена без змін постановою ВГСУ 25.10.2016.

Виходячи з того, що станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем не сплачено позивачу вартості частки в статутному капіталі, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні та річні за час прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного судом, відповідно до статті 625 ЦК України .

Рішенням суду від 28.02.2020 Господарський суд Львівської області у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928, 69 грн. - відмовив, стягнув з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір на суму 95 593, 93 грн.

Постановою 03.06.2020 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 26.11.2020 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» на користь ОСОБА_1 501 784,03 грн інфляційних втрат та 969 008,87грн -25% річних, 99 280,86 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи вказане вище рішення, судом першої інстанції застосовано позовну давність та стягнуто з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 501 784,03, та 25% річних в розмірі 969 008,87 грн за період з 28.05.2016 по 01.05.2019, пов`язаних з простроченням сплати основного боргу в розмірі 1 323 308 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19 змінити та стягнути з відповідача 2 950 213,66 грн.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги , апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині застосування судом позовної давності та в частині стягнення на його користь 25% річних, нарахованих на суму основного боргу розміром 1 323 308 грн за період часу з 28.05.2016 по 01.05.2019 в розмірі 969 008,87 грн.

Предметом апеляційного перегляду є лише правильність нарахування судом на підставі ст.. 625 ЦК України суми інфляційних втрат позивача за період часу з 28.05.2016 по 01.05.2019 внаслідок несплати в цей період часу відповідачем суми основного боргу розміром 1 323 308 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не зробив власних розрахунків інфляційних втрат, а послався на розрахунки здійснені відповідачем.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був дати оцінку аргументам учасників справи та зробити розрахунок інфляційних втрат, чого він не зробив.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти вимог апеляційної скарги та зазначив, що прострочене грошове зобов`язання станом на 28.05.2016 безпідставно визначено позивачем в розмірі 4 948 941,99 грн, що включає в себе інфляційне збільшення боргу за період від липня 2006 року по травень 2016 року, хоча частина цього періоду (з 05.07.2006 по 24.05.2012) не була предметом судового розгляду, а у стягненні за період з 24.05.2012 по 28.05.2016 судом відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишити рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19 без змін.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Кравчук Н.М. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 24.06.2021 (вх. №01-05/2222/21 від 01.07.2021), на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 13.09.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 в судовому засіданні з розгляду справи №914/1028/19 оголошено перерву до 27.09.2021 до 09 год 45 хв.

В судове засідання позивач не з`явився, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2021 заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Зважаючи на наведене та те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи встановлених судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до 01.07.2005 учасниками ТзОВ Львівська гарнізонна база були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Статутний капітал товариства сформований за рахунок вкладів учасників товариства в розмірі 16 500 грн, де частка ОСОБА_1 складала 4 125 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства, а частка ОСОБА_3 - 12 375 грн., що становить 75 % статутного фонду товариства.

01.07.2005 р. позивач звернувся до ТзОВ Львівська гарнізонна база з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників ТОВ Львівська гарнізонна база та просив в порядку ст. 54 Закону України Про господарські товариства , ст. 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства, а 05.07.2005 р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ Львівська гарнізонна база прийнято вказану заяву позивача та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в статутному фонді, грошовими коштами.

Позивач посилається на те, що у відповідності до п. 12.14 статуту ТОВ Львівська гарнізонна база (в редакції від 22.10.2004) розрахунки з учасником, який вийшов з товариства, повинні бути проведені не пізніше 12 місяців з дня подання заяви про вихід, але не раніше затвердження звіту за рік, в якому подана заява. У разі порушення строку розрахунку, учасник вправі вимагати стягнення з товариства вартості частки з урахуванням інфляції та 25% річних.

В порушення вищезазначених норм законодавства та положень Статуту ТзОВ Львівська гарнізонна база боржник не здійснив виплату вартості належної йому частки у статутному фонді товариства у встановленому законом розмірі та строк, внаслідок чого ОСОБА_1 і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 15.12.2011 відкрито провадження у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТзОВ Львівська гарнізонна база . Провадження у справі № 5015/7368/11 порушене за заявою Адвокатського об`єднання Адвокатська компанія Укрзахідюрсервіс на загальних підставах, визначених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою від 15 грудня 2011р. введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

20.02.2018 Господарським судом Львівської області у справі № 5015/7368/11 ТзОВ Львівська гарнізонна база визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 апеляційну скаргу ТзОВ Львівська гарнізонна база задоволено. Постанову Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2018 року у справі №5015/7368/11 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів ТзОВ Львівська гарнізонна база від 26 січня 2018 року №1/26 про визнання ТзОВ Львівська гарнізонна база банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута. На підставі ухвали Господарського суду Львівської області у справі №5015/7368/11 від 04.09.18 застосовано процедуру санації боржника - ТзОВ Львівська гарнізонна база.

Комітетом кредиторів ТзОВ Львівська гарнізонна база , де головою комітету кредиторів обраний ОСОБА_1 (позивач) погоджено план санації ТзОВ Львівська гарнізонна база , який передбачав погашення усіх кредиторських вимог боржника, в тому числі і вимоги ОСОБА_1 .

Фактично погодивши план санації ТзОВ Львівська гарнізонна база , кредитори, в тому числі і ОСОБА_1 , встановили нові умови та терміни погашення кредиторських вимог з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації. Відповідно такий план санації був спрямований на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Ухвалою суду від 27.02.2019 у справі №5015/7368/11 затверджено план санації боржника - ТзОВ Львівська гарнізонна база .

План санації ТзОВ «Львівська гарнізонна база» керуючим санацією Онушканичем Я.В. був виконаний, вимоги кредиторів погашено в повному обсязі (в тому числі і вимоги ОСОБА_1 , а саме 1 073,00 грн. - вимоги першої черги, 2 787 667,51 грн. - вимоги четвертої черги).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 у справі №5015/7368/11 судом затверджено звіт керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база , достроково припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича, у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника.

Позивач посилається на той факт, що основний борг, пов`язаний з виплатою вартості частки пропорційної майну учасника товариства ( ОСОБА_1 - учасника ТОВ «Львівська гарнізонна база» ) становить 1 323 308,00 грн. на момент звернення з позовом до суду, що випливає із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) та Постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2016 у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Львівська гарнізонна база .

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу норм ч. 2 статті 625 ЦК України виникає обов`язок сплатити кредитору поряд із сумою боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу є особливим способом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на доведеність існування перед ОСОБА_2 основної заборгованості в сумі 1 323 308 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, нарахованих на суму заборгованості в межах періоду з 28.05.2016 по 01.05.2019, є законною та обґрунтованою.

Натомість, відповідно до здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат, які останнім долучено до матеріалів справи (т.5 а.с.136-140) апелянт стверджує, що сума інфляційних втрат складає 1 981 204,79 грн.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що такий розрахунок позивачем здійснено на суму 4 948 941,99, яку позивач вважає простроченим боргом відповідача станом на 01.06.2016, яка складається із суми основного боргу станом на день його виникнення 05.07.2006 в розмірі 1 323 308 грн, та його інфляційного збільшення за період часу з 05.07.2006 по 01.06.2016 на суму 3 625 633,99 грн.

Однак, місцевим господарським судом позивачу відмовлено в стягненні інфляційних втрат за вищевказаний період, а тому включення їх до суми боргу , з якої мають рахуватись інфляційні втрати, а саме за наступний період з 01.06.2016 по 01.05.2019, є безпідставним.

Однак, сума основного боргу відповідача встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 в розмірі 1 323 308 грн, не оспорюється сторонами в межах справи №914/1028/19 та не є предметом доказування у цій справі.

Слід зазначити, що позивачем не оскаржується період, визначений судом в межах позовної давності з 28.05.2016 по 01.05.2019,та в межах якого нараховано стягнення інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснено судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що такий розрахунок здійснено вірно.

Отже, інфляційні втрати нараховані на суму боргу розміром 1 323 308 грн становлять 501 784,03 грн.

Період нарахування інфляційних втратІндекс інфляціїСума простроченого боргу з врахуванням індексу інфляції Червень 2016 99,8 1 320 661,38 Липень 2016 99,9 1 319 340,72 Серпень 2016 99,7 1 315 382,70 Вересень 2016 101,8 1 339 059,59 Жовтень 2016 102,8 1 376 553,26 Листопад 2016 101,8 1 401 331,22 Грудень 2016 100,9 1 413 943,20 Січень 2017 101,1 1 429 496,58 Лютий 2017 101,0 1 443 791,55 Березень 2017 101,8 1 469 779,80 Квітень 2017 100,9 1 483 007,82 Травень 2017 101,3 1 502 286,92 Червень 2017 101,6 1 526 323,51 Липень 2017 100,2 1 529376,16 Серпень 2017 99,9 1 527 846,78 Вересень 2017 102 1 558 403,72 Жовтень 2017 101,2 1 577 104,56 Листопад 2017 100,9 1 591 298,50 Грудень 2017 101 1 607 211,49 Січень 2018 101,5 1 631 319,66 Лютий 2018 100,9 1 646 001,54 Березень 2018 101,1 1 664107,56 Квітень 2018 100,8 1 677 420,42 Травень 2018 100 - Червень 2018 100 - Липень 2018 99,3 1 665 678,48 Серпень 2018 100 - Вересень 2018 101,9 1 697 326,37 Жовтень 2018 101,7 1 726 180,92 Листопад 2018 101,4 1 750 347,45 Грудень 2018 100,8 1 764 350,23 Січень 2019 101 1 781 993,73 Лютий 2019 100,5 1 790 903,70 Березень 2019 100,9 1 807 021,83 Квітень 2019 101 1 825092,03 Всього: 1 825 092,05 (сума боргу з врахуванням індексу інфляції) - 1 323 308 (основна сума боргу) = 501 784,05 (сума інфляційних втрат) Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позову.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19 в розмірі 33 286,97 грн. до ухвалення Західним апеляційним господарським судом судового рішення у даній справі.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2021 у справі №914/1028/19 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету України 33 286,97 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття. Порядок та строки оскарження встановлені ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Кравчук Н.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2021.