Рішення

від 18.05.2021 по справі 914/1028/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 справа № 914/1028/19

За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база ,

м. Львів;

про: стягнення 6' 372' 928,69 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Ю.-М. В. Пришляк

Представники сторін:

Від позивача: М. Я. Гаталяк - представник,

Від відповідача: О.А.Мартиневич - представник.

І.ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» про визнання недійсною знеособлену публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» від 10.01.2018.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 12.01.2021 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, справу передано на новий розгляд.

23.12.2020 проведено автоматизований розподіл і справу №914/1804/18 передано для розгляду судді Козак І.Б.

16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2021. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.

ІІ.Описова частина.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 18.05.2021 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Відповідно до статуту ТзОВ Львівська гарнізонна база в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства від 22.10.2004 його учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Статутний капітал товариства сформований за рахунок вкладів учасників товариства в розмірі 16 500 грн, де частка ОСОБА_1 складала 4 125 грн, що становить 25 % статутного фонду товариства, а частка ОСОБА_3 складала 12 375 грн, що становить 75 % статутного фонду товариства.

01.07.2005 ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ Львівська гарнізонна база з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників ТзОВ Львівська гарнізонна база та просив в порядку ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства.

05.07.2005 рішенням загальних зборів учасників ТзОВ Львівська гарнізонна база прийнято вказану заяву позивача та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в статутному фонді, грошовими коштами.

Оскільки відповідач не здійснив виплату вартості належної йому частки у статутному фонді товариства у встановленому законом розмірі та строк, внаслідок чого ОСОБА_1 нарахував відповідачу 4 079 503,60 грн - втрат від інфляції за період з 01.06.2012 по 01.05.2019 та 2 293 425,09 грн - 25% річних за прострочення строків розрахунків за період з 25.05.2012 по 01.05.2019.

Також у судовому засіданні 18.05.2021 представник позивача подав заяву щодо позовної давності, заявленої відповідачем. Так, зазначив, що відсутність чіткої практики розгляду такої категорії спорів, плутанина в застосуванні вірної редакції закону про банкрутство спричинили ряд помилок як з боку суду першої інстанції, так і зі сторони позивача. Така ситуація юридичної невизначеності і спричинила несвоєчасність звернення позивача до суду за захистом майнових прав. На думку позивача, строк позовної давності треба обчислювати з 27.02.2018 - дати подання першої заяви про стягнення боргу з урахуванням ч.2 ст.625 ЦК України в межах справи №5015/7368/11. Просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 18.05.2021 з`явився. Подав через канцелярію суду заяву (вх.9927/21 від 26.04.2021, а.с.111-112, т.5 ) про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог. Просить застосувати позовну давність до вимог за період з 24.05.2012 по 01.05.2019, то до цих вимог в частині за період з 24.05.2012 по 28.05.2016 слід застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову в цій частині. В решті вимог, на думку відповідача, інфляційні втрати за період 28.05.2016 - 01.05.2019 становлять 501784,03 грн, 25% річних - за такий же період становлять 969008,87 грн.

Щодо поданої позивачем заяви про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності зазначив, що представник позивача вводить суд в оману, адже представляючи інтереси ОСОБА_1 , його адвокати не лише надавали правову допомогу (готували/подавали документи, були присутніми в судових засіданнях, подавали апеляційні та касаційні скарги), а й отримали відповідну оплату за надану правову допомогу, вартість якої (близько 590000,00 грн) була стягнута з ТзОВ Львівська гарнізонна база . Тому, адвокати позивача мали б знати порядок звернення за захистом порушеного права свого клієнта, в тому числі, і в якому порядку подавати позовну заяву. Враховуючи наведене, підтримав позицію, викладену в заяві №9927/21 від 26.04.2021 та просив застосувати позовну давність у цій справі.

ІІІ.Мотивувальна частина.

Обставини справи.

Відповідно до Статуту ТзОВ "Львівська гарнізонна база" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства від 22.10.2004 , його учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Статутний капітал товариства сформований за рахунок вкладів учасників товариства в розмірі 16 500 грн, де частка ОСОБА_1 складала 4 125 грн, що становить 25 % статутного фонду товариства, а частка ОСОБА_3 - 12 375 грн, що становить 75 % статутного фонду товариства. Позивач посилається на те, що він 01.07.2005 звернувся до ТзОВ "Львівська гарнізонна база" з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" та просив в порядку ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства.

05.07.2005 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" прийнято вказану заяву позивача та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в статутному фонді, грошовими коштами.

Оскільки відповідач не здійснив виплату вартості належної йому частки у статутному фонді товариства у встановленому законом розмірі та строк, внаслідок чого ОСОБА_1 і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі № 5015/7368/11 на підставі ухвали від 15 грудня 2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» (код ЄДПОУ 32326800). Провадження у справі № 5015/7368/11 порушене за заявою Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» на загальних підставах, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону чинній до 19.01.2013 .

Ухвалою від 15 грудня 2011 введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 24.09.2019 у справі №5015/7368/11 (суддя Чорній Л.З.) зокрема, але не виключно, затверджено звіт керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база . Достроково припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база (79039, м. Львів, вул. Маринецька, 7; код ЄДРПОУ 32326800) та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №5015/7368/11 ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/7368/11 від 24.09.2019 скасувано в частині відмови у стягненні 278874,00 грн як гонорару успіху із суми плати за надання правової допомоги. У цій частині прийнято нове рішення, яким стягнути з ТОВ Львівська гарнізонна база суму 278 874,00 грн витрат на надання правничої допомоги як гонорар успіху. В решта частині ухвалу суду залишено без змін.

Оцінка суду.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 ГПК України).

У постанові від 26.11.2020 Верховний суд у складі суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1028/18 зокрема, зазначив таке. Судами не надано правової оцінки вимогам позивача, виходячи з того, коли вони виникли як додаткове зобов`язання, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України , та чи є вони поточними або конкурсними у процедурі банкрутства відповідача, що має значення для вирішення питання поширення (непоширення) на них мораторію у справі про банкрутство №5015/7368/11 в розумінні статті 12 Закону про банкрутство , що застосовувався до відповідача на час провадження у справі про банкрутство.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цілому, як таких, що припинені за наслідком проведеної санації боржника відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Закону про банкрутство , суди не дослідили правових наслідків такого припинення в аспекті можливості припинення поточних вимог кредиторів, якщо вони не були включені до плану санації боржника у справі про банкрутство №5015/7368/11.

36. Верховний Суд звертає увагу, що повне списання (погашення) заборгованості боржника можливе лише в ліквідаційній процедурі за наслідком затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відповідно до статті 32 Закону про банкрутство в редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача та частини п`ятої статті 112 ЦК України .

Разом з тим, у випадку достроково припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника, конкурсні вимоги кредиторів припиняються за наслідком їх задоволення у спосіб, визначений планом санації, а поточні вимоги кредиторів за загальним правилом не припиняються, якщо вони не включалися до плану санації та не задовольнялися в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11.

37. Відтак, судам належало встановити правову природу заявленої суми до стягнення (чи належать такі вимоги щодо стягнення інфляційних та річних за спірний період до поточних чи конкурсних вимог в контексті провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11); відповідність заявленої позивачем суми позовних вимог з розміром фактично визнаних вимог конкурсного кредитора ОСОБА_1 , правомірність нарахування на них інфляційних та річних за зазначений період; встановити дату припинення основного зобов`язання відповідача з виплати грошової компенсації вартості частки позивача у товаристві, яке було задоволено в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11, оскільки після припинення основного зобов`язання інфляційні та річні в порядку статті 625 ЦК України уже не виникають, незалежно від того, коли судом було затверджено звіт керуючого санацією та припинено провадження у справі про банкрутство .

Щодо правової природи заявленої суми до стягнення (чи належать такі вимоги щодо стягнення інфляційних та річних за спірний період до поточних чи конкурсних вимог в контексті провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11), варто зазначити таке.

Відповідач у цій справі перебував у процедурі банкрутства, яка порушена ухвалою суду 15.12.2011, а завершена ухвалою про затвердження звіту керуючого санацією за наслідком виконання плану санації боржника 24.09.2019 (оскаржена до апеляційної інстанції, скасована в частині стягнення гонорару успіху). Отже, мораторій на задоволення конкурсних вимог у цій справі тривав з 15.12.2011 до фактичного виконання умов плану санації в ході санації боржника.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VІ нова редакція Закону про банкрутство застосовується до справ, провадження у яких відкрито після набрання чинності цим Законом та з моменту введення ліквідаційної процедури (у справах, які порушено до введення в дію цього Закону ).

Отже, у випадку порушення справи про банкрутство із введенням процедури розпорядження майном до 19.01.2013 та перебування боржника на стадії санації, щодо нього слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, яка існувала до моменту внесення змін ЗУ №4212-VІ від 22.12.2011 .

З огляду на встановлення судами обставин порушення справи про банкрутство щодо відповідача 15.12.2011 та перебування його на стадіях розпорядження майном і санації, оскільки постанова місцевого суду про введення ліквідаційної процедури була скасована апеляційним судом, до нього слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції ЗУ №2343-ХІІ від 14.05.1992 , яка була чинною до внесення змін ЗУ №4212-VІ від 22.12.2011 .

Абзацом 24 статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником , стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Абзацом 6 статті 1 цього Закону визначено кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що мораторій у справі про банкрутство - це визначений законодавцем період у часі протягом якого забороняється задоволення вимог кредиторів, які існують на момент введення мораторію. Тобто мораторій у справі про банкрутство поширюється на конкурсні вимоги, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не поширюється на поточні вимоги кредиторів, які виникають в ході здійснення провадження у справі про банкрутство. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

З такою правовою позицією погодилась Велика Палата Верховного Суду у постановах 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 та від 16.09.2020 у справі №826/3106/18.

Також, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України , кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат. Водночас, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою .

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Отже, якщо додаткова до основної вимога щодо сплати інфляційних та річних в порядку статті 625 ЦК України виникає, як акцесорне зобов`язання, у період здійснення процедури розпорядження майном чи процедури санації боржника, яка здійснюється за нормами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, така вимога за своєю правовою природою є поточною вимогою і на неї поширюються правила мораторію у справі про банкрутство, визначені статтею 12 Закону про банкрутство у редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем у цій справі вимоги про стягнення інфляційних втрат та 25% річних є поточними вимогами.

Верховний Суд звернув увагу, що повне списання (погашення) заборгованості боржника можливе лише в ліквідаційній процедурі за наслідком затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відповідно до статті 32 Закону про банкрутство в редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача та частини п`ятої статті 112 ЦК України .

Разом з тим, у випадку достроково припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника, конкурсні вимоги кредиторів припиняються за наслідком їх задоволення у спосіб, визначений планом санації, а поточні вимоги кредиторів за загальним правилом не припиняються, якщо вони не включалися до плану санації та не задовольнялися в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11. Представником позивача у судовому засіданні 18.05.2021 підтверджено, що вимоги позивача про стягнення 4 079 503,60 грн - втрат від інфляції за період з 01.06.2012 по 01.05.2019 та 2 293 425,09 грн - 25% річних за прострочення строків розрахунків за період з 25.05.2012 по 01.05.2019 у план санації не включалися.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі №5015/7368/11 затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база , зі змісту якої вбачається включення до Розділу 7 плану санації погашення вимог кредиторів (терміни погашення): - ОСОБА_1 на суму 1 073,00 грн. (перша черга) протягом місяця з дня затвердження плану санації, на суму 2 787 667,51 грн. (четверта черга) протягом шести місяців з дня затвердження плану санації; - ОСОБА_4 на суму 479 939,67 грн. (четверта черга) протягом шести місяців з дня затвердження плану санації.

Про відповідність заявленої позивачем суми позовних вимог з розміром фактично визнаних вимог конкурсного кредитора ОСОБА_1 , то ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 р. у справі №5015/7368/11 затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база , зі змісту якої вбачається включення до Розділу 7 плану санації погашення вимог кредиторів (терміни погашення): - ОСОБА_1 на суму 1 073,00 грн. (перша черга) протягом місяця з дня затвердження плану санації, на суму 2 787 667,51 грн. (четверта черга) протягом шести місяців з дня затвердження плану санації; - ОСОБА_4 на суму 479 939,67 грн. (четверта черга) протягом шести місяців з дня затвердження плану санації.

Щодо дати припинення основного зобов`язання відповідача з виплати грошової компенсації вартості частки позивача у товаристві, яке було задоволено в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11, оскільки після припинення основного зобов`язання інфляційні та річні в порядку статті 625 ЦК України уже не виникають, незалежно від того, коли судом було затверджено звіт керуючого санацією та припинено провадження у справі про банкрутство, то представники сторін підтвердили, що така частка позивачу була виплачена у липні 2019, точнішої дати повідомити представники не змогли. Однак, факт виплати такої частки в липні не впливає зовсім на період розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 25% річних, оскільки крайньою датою нарахування зазначених вище сум є 01.05.2019 (тобто, період нарахування штрафних санкцій закінчується ще до проведеної виплати частки).

Щодо правомірності нарахування на них інфляційних та річних за зазначений період (4 079 503,60 грн - втрат від інфляції за період з 01.06.2012 по 01.05.2019 та 2 293 425,09 грн - 25% річних за прострочення строків розрахунків за період з 25.05.2012 по 01.05.2019), то відповідачем заявлено про застосування позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Зокрема, відповідач просив за період 24.05.2012-28.05.2016 в цій частині інфляційних втрат та 25% річних відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

Згідно з частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи обставини цієї справи, беручи до уваги заяву позивача про визнання поважною причину пропуску строку позовної давності, аргументи відповідача щодо цієї заяви, суд зазначає таке.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України, тобто, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Разом з тим, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Так, дійсно право ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації вартості частки позивача у товаристві було порушене. Однак, відповідач слушно зауважив, що позивачу було відомо про порушення свого права з 05.07.2006, а отже саме з цієї дати і слід рахувати початок перебігу строку позовної давності. Також, варто додати в цьому контексті і те, що позивач звертався з позовом до Шевченківського районного суду м.Львова (справа №2-11/11) за захистом свого права.

З позовною заявою, за якою відкрито провадження у справі № 914/1028/19, позивач звернувся до суду 28.05.2019 року і просить стягнути інфляційні і 25% річних, нараховані на суму 1 323 308 грн, яку відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу у зв`язку із виходом останнього з числа учасників ТзОВ Львівська гарнізонна база . На думку відповідача, за заявлений позивачем період з 24.05.2012 по 28.05.2016 слід застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову в цій частині у зв язку із пропуском строку позовної давності. За період з 28.05.2016 по 01.05.2019 інфляційні втрати, за підрахунками відповідача становлять 501784,03грн, а 25% річних - 969008,87грн.

Щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, то наведені представником позивача в судовому засіданні такі причини поважними не визнаються.

Аргумент представника позивача про те, що зі заявою про стягнення інфляційних втрат та 25% річних ОСОБА_1 вперше звернувся в межах ліквідаційної процедури 27.02.2018 (заява повернута 27.06.2018 у справі №5015/7368/11), потім 06.11.2018 (повернута ухвалою суду від 12.12.2018), оскільки такі вимоги підлягають розгляду в позовному провадженні, то варто зауважити, що переривання позовної давності можливе шляхом подання не будь-якого подання позову чи заяви (в даному випадку кредиторської заяви), а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону (мається на увазі додержання вимог щодо змісту і форми такої заяви). Враховуючи наведене, задоволенню підлягають частково позовні вимоги за період з 28.05.2016 по 01.05.2019 інфляційні втрати в розмірі 501784,03грн та а 25% річних - 969008,87грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності за заявою відповідача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то в силу вимог ч.2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позивач при зверненні з цим позовом позивач мав сплатити до Дербюджету України такі суми судового збору:

- 95593,93 грн за подання позову (сплата відстрочена ухвалою суду від 18.06.2019, а.с. 2-5, т.1 );

- 143390,90 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду І інстанції (звільнений ухвалою суду від 13.04.2020, а.с.123-125, т.4 );

- 191187,86 грн за подання касаційної скарги (звільнений ухвалою суду від 09.09.2020, а.с.209-213, т.4 ).

Враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 99283,86грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представники позивача та відповідача до початку судових дебатів усно повідомили про намір подати заяви про стягнення витрат на понесену правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база (адреса: вул. Моринецька, 7, м.Львів, 79039, код ЄДРПОУ 32326800 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 501784,03 грн інфляційних втрат та 969008,87грн -25% річних, 99280,86 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021р.

Суддя І.Б. Козак