Рішення

від 30.09.2021 по справі 640/20299/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/20299/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Верес

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Верес (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00099261501 від 03.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 151 068,00 грн., з яких: 120 854,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 30 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи; 15.09.2016 позивач уклав договір суборенди № ДС 1121 із ТОВ Аккорда (в 2017 році перейменовано на ТОВ Компанія Рестайл ), за умовами якого позивач орендував приміщення загальною площею 312,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корпус 3; власником вказаного приміщення на момент передання в оренду було ТОВ Форум Вест Сайд ; умовами договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 встановлено, що ТОВ Аккорда забезпечить за рахунок позивача виконання ремонтних робіт на об`єкті оренди згідно із кошторисом, затвердженим в Додатку № 1; таким чином крім орендної плати позивач сплачував на користь ТОВ Аккорда платежі на відшкодування витрат на ремонті роботи приміщення та відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню; надані ТОВ Аккорда на користь позивача послуги підтверджуються актами наданих послуг № 6012 від 31.12.2016, № 3515 від 05.12.2016, № 5309 від 31.12.2016; втім в Акті перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Аккорда ; такий висновок відповідача базується на інформації із ІС Єдиний реєстр податкових накладних та на вироку суду від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7; натомість такі висновки відповідача є необґрунтованими; основним видом господарської діяльності ТОВ Аккрорда є 68.20 Оренда і управління власною або орендованою нерухомістю ; позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ Аккорда за операціями: орендна плата за суборенду офісного приміщення, відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні, відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню; право позивача на формування податкового кредиту не може залежати від моменту виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями між ТОВ Аккорда та його постачальниками в ланцюгу постачання; для підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Аккорда має значення наявність у останнього реальної можливості надати відповідні послуги, в тому числі наявність відповідного орендованого нерухомого майна з правом передавати його в суборенду; вибіркове дослідження відповідачем інформації з ІС Єдиний реєстр податкових накладних за вересень-листопад 2016 року не є належним доказом нереальності господарських операцій позивача; вироком суду від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 на підставі угоди із слідством було визнано винною ОСОБА_1 (яка була директором ТОВ Аккорда в період з 01.03.2016 по 31.03.2017) в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України; дії ОСОБА_2 кваліфіковано як пособництво у підробці документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи; вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності між ТОВ Аккорда та позивачем; в жовтні 2016 року від імені ТОВ Аккорда у відносинах із позивачем діяв заступник директора ТОВ Аккорда ОСОБА_3 ; ТОВ Аккорда здійснювало передання офісних приміщень в суборенду на підставі укладеного із ТОВ Форум Вест Сайд договору оренди № ТО 1228 від 31.10.2014.

Також позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування із Окружного адміністративного суду м. Києва матеріалів справи № 826/12507/15 та про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ Форум Вест Сайд .

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

29.10.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20299/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

19.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Верес з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, про що складено Акт перевірки № 715/26-15-14-01-01/34356486 від 21.11.2018; перевіркою встановлено, що ТОВ Верес врахувало до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ Аккорда на загальну суму 120 854,00 грн.; за даними Єдиного реєстру податкових накладних та поданою звітністю ТОВ Аккорда сформувало податкових кредит за період вересень 2016 року - грудень 2016 року з номенклатурою товару: труба, зефір, печиво, кава в зернах, костюм, дизельне паливо, лікер, вино, ремонтні роботи, чоботи, куртка, жилет, туфлі та інше; вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України; таким чином податкові накладні, складені та підписані від імені директора ТОВ Аккорда ОСОБА_1, яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ Аккорда , не мають правового значення для цілей оподаткування ТОВ Верес та відповідно не можуть впливати на дані податкового обліку при формуванні податкового кредиту позивача; отже ТОВ Аккорда займалося оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування; за сукупністю фактів та матеріалів перевіркою не підтверджується реальність проведення господарськи операцій між позивачем та ТОВ Аккорда , а отже в порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2. ст. 1, ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Аккорда на загальну суму 120 854,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2016 року - 98 755,00 грн., листопад 2016 року - 2 035,00 грн., грудень 2016 року - 20 064,00 грн.; за вказаних обставин підстави для скасування податкового повідомленні-рішення № 00099261501 від 03.09.2019 відсутні.

21.11.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначив, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 не є доказом в розумінні ч. 6 ст. 78 КАС України, оскільки не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ Аккорда та позивача; відповідачем не були спростовані факти отримання позивачем від ТОВ Аккорда послуг з оренди приміщення, послуг з проведення ремонту приміщення, не зазначено про відсутність будь-яких первинних документів, на підставі яких фіксувалися та відображалися в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції позивача; підстав вважати взаємовідносини позивача із ТОВ Аккорда нереальними у відповідача відсутні, як і відсутні підстави донараховувати позивачу податкові зобов`язання із ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів справи № 826/12507/15; залучено до участі у справі ТОВ Форум Вест Сайд в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

09.01.2020 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа, зокрема, зазначає, що доводи відповідача, викладені в Акті перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 та у відзиві на позовну заяву є безпідставними; КК України було доповнено ст. ст. 205-1 та 206-2 в аспекті боротьби із рейдерством і зміст вказаних статтей спрямований на протидію незаконним захопленням підприємств та жодним чином не має нічого спільного з фіктивним підприємництвом; у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 не встановлено та не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ Аккорда по взаємовідносинам із позивачем; вказаний вирок доводить лише винні дії засудженої ОСОБА_1 ; між позивачем та ТОВ Аккорда був укладений договір суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, за умовами якого позивач орендував приміщення загальною площею 312,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корпус 3; вказаний договір суборенди укладений на підставі основного договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014; договір оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 є реальним та таким, що фактично відбувся, адже спричинив реальні зміни майнового стану сторін; отримані за вказаним договором ТОВ Аккорда приміщення використовувались останнім в його господарській діяльності; зміст договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 відповідав його діловій меті та знайшов своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку, в тому числі у фінансовій та податковій звітності сторін; таким чином ТОВ Аккорда мало в користуванні нежитлові приміщення, тобто мало необхідну матеріальну базу; отже висновки відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ Аккорда через визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 188.1. ст. 188 ПК України внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 4 661 019,00 грн., в тому числі по періодам:

- вересень 2017 року - на суму ПДВ 1 203 335,00 грн.;

- жовтень 2017 року - на суму ПДВ 2 065 094,00 грн.;

- листопад 2017 року - на суму ПДВ 1 359 983,00 грн.;

- вересень 2018 року - на суму ПДВ 32 607,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019, в якому, зокрема, зазначено, що:

- ТОВ Верес врахувало до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ Аккорда , на загальну суму 120 854,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2016 року - на суму ПДВ 98 755,00 грн.; листопад 2016 року - на суму ПДВ 2 035,00 грн.; грудень 2016 року - на суму ПДВ 20 064,00 грн.;

- згідно ІС Єдиний реєстр податкових накладних та податної звітності до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що ТОВ Компанія Рестайл сформовано податковий кредит за період вересень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, в т.ч. відповідно до податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками з номенклатурою товару: труба, зефір, печиво, кава, в зернах, костюм, дизельне паливо, лікер, вино, ремонтні роботи, чоботи, куртка, жилет, туфлі та інше ;

- ТОВ Компанія Рестайл займалося оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування;

- вироком суду від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч. 1 ст. 205-1 КК України;

- перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ Верес та ТОВ Компанія Рестайл ;

- в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 1, п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ Верес завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Компанія Рестайл на загальну суму ПДВ 120 854,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2016 року - на суму ПДВ 98 755,00 грн.; листопад 2016 року - на суму ПДВ 2 035,00 грн.; грудень 2016 року - на суму ПДВ 20 064,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00099261501 від 03.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 151 608,00 грн., з яких: 120 854,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 30 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 00099261501 від 03.09.2019, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин сторін) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так в розумінні ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Аккорда (ТОВ Компанія Рестайл ).

Судом встановлено, що 31.10.2014 між ТОВ Форум Вест Сайд (орендодавець) та ТОВ Аккорда (орендар) укладено договір оренди № 1228, згідно із п.п. 1.1., 3.1. якого орендар зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти згідно умов цього договору будівлі під літерами: А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, загальною площею 7 304,40 кв.м., розташовані за адресою: Україна, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6; мета оренди: для використання у власній господарській діяльності та/або для здачі будівель (з урахуванням їх невід`ємних частин та інженерних мереж) в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування, склади та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру; сторони погодили, що вищевказана передача в суборенду здійснюється орендарем без попереднього письмового погодження з орендодавцем.

15.09.2016 між ТОВ Аккорда (орендар), ТОВ Верес (Суборендар) та ТОВ Форум Вест Сайд (орендодавець) укладено договір суборенди № ДС 1121, відповідно до п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.2.1., 1.3.1., 1.4.1. якого орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти згідно умов цього договору нежитлове приміщення (офіс 3/201), план якого наведений в додатку № 1 до договору, розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корпус 3, вхід літера А ; право орендаря на передачу приміщення в оренду передбачено умовами договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 між орендарем та орендодавцем; строк суборенди починається в день передачі приміщення за відповідним актом прийому-передачі та триває до 07.08.2019; суборендар зобов`язується прийняти приміщення в суборенду та підписати акт прийому-передачі приміщення не пізніше 01.11.2016 за умови надання орендарем приміщення у належному стані відповідно до умов цього договору, та передати орендарю підписаний примірник акту прийому-передачі приміщення; мета суборенди: для використання як офісне приміщення; протягом 12 місяців після дати початку строку суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 81 484,48 грн., крім того ПДВ 16 296,89 грн., всього з ПДВ - 97 781,37 грн. за один повний календарний місяць суборенди; індексація орендної плати протягом перших 12 місяців після дати початку строку суборенди не відбувається; починаючи з тринадцятого місяця після дати початку строку суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 81 484,48 грн., крім того ПДВ 16 296,89 грн., всього з ПДВ - 97 781,37 грн. за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 3 713,69 дол. США по офіційному курсу НБУ 26,329976 грн. за 1 дол. США на день укладення договору; починаючи з тринадцятого місяця після дати початку строку суборенди індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1., 3.1. договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 передбачено, що суборендар сплачує орендарю: гарантійний платіж згідно із умовами цього договору; орендну плату згідно із умовами цього договору; плату за сервісні послуги згідно із умовами цього договору; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим договором. Вартість, порядок надання, а також порядок та строки оплати таких послуг обумовлюються додатковою угодою сторін. Сервісні послуги - це послуги, надані орендарем додатково до послуг оренди, та включають в себе комунальні послуги, перелік яких встановлено в додатку № 3 до цього договору, та послуги по сервісному обслуговуванню, перелік яких встановлено в додатку № 4 до цього договору.

15.09.2016 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, згідно із п. 1 якої у термін до 10.11.2016 орендар бере на себе зобов`язання здійснити організацію проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні, а суборендар зобов`язується компенсувати орендареві їх вартість до 22.09.2016 на умовах цієї додаткової угоди; загальна вартість ремонтних робіт, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 493 773,98 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 98 754,79 грн., всього з ПДВ 592 528,77 грн.; перелік та вартість робіт викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

03.10.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, за умовами якої у зв`язку із змінами кошторису в додатковій угоді № 1 від 15.09.2016 до договору сторони домовились змінити загальну вартість ремонтних робіт та викласти п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.09.2016 в такій редакції: У термін до 14.11.2016 орендар бере на себе зобов`язання здійснити організацію проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні, а суборендар зобов`язується компенсувати орендареві їх вартість до 28.09.2016 на умовах цієї додаткової угоди; загальна вартість ремонтних робіт, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 503 947,15 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 100 789,43 грн., всього з ПДВ 604 736,58 грн.; перелік та вартість робіт викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди .

Згідно із п. 4 додаткової угоди № 2 до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, враховуючи те, що суборендар 27.09.2016 здійснив оплату по додатковій угоді № 1 від 15.09.2016 до договору в сумі 592 528,77 грн., сторони домовились, що сума доплати за додаткові роботи, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 10 173,18 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2 034,63 грн., всього з ПДВ 12 207,81 грн.

В рамках співробітництва за договором суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 позивач перерахував на користь ТОВ Аккорда грошові кошти, а саме:

- 592 528,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 27.09.2016, призначення платежу: за ремонтні роботи згідно із рахунком № 11038043 від 23.09.2016, в т.ч. ПДВ 20% 98 754,80 грн. ;

- 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 81 від 27.09.2016, призначення платежу: гарантійний платіж згідно договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 без ПДВ ;

- 12 207,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 405 від 23.11.2016, призначення платежу: за ремонтні роботи згідно із рахунком № 11039819 від 22.11.2016, в т.ч. ПДВ 20% 3 034,63 грн. ;

- 32 010,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 598 від 15.1.2016, призначення платежу: оренда згідно договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 без ПДВ ;

- 38 372,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.01.2017, призначення платежу: за відшкодування витрат згідно рахунку № 11040554 21.12.2016 .

05.12.2016 між ТОВ Верес та ТОВ Аккорда було підписано Акт наданих послуг № 3515, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ Аккорда ) були надані, а замовником (ТОВ Верес ) прийняті роботи/послуги Відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні на загальну суму 604 736,58 грн., в т.ч. ПДВ 100 789,43 грн.

31.12.2016 між ТОВ Верес та ТОВ Аккорда було підписано Акт наданих послуг № 5309, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ Аккорда ) були надані, а замовником (ТОВ Верес ) прийняті роботи/послуги Суборенда приміщення за грудень 2016 року на загальну суму 82 010,22 грн., в т.ч. ПДВ 13 668,37 грн.

31.12.2016 між ТОВ Верес та ТОВ Аккорда було підписано Акт наданих послуг № 6012, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ Аккорда ) були надані, а замовником (ТОВ Верес ) прийняті роботи/послуги Відшкодування витрат за фактично спожиту електроенергію приміщень спільного користування за грудень 2016 року; відшкодування витрат за фактично спожиту електроенергію в суборендованому приміщенні за грудень 2016 року; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню за грудень 2016 року; відшкодування витрат по опаленню приміщень за грудень 2016 року; відшкодування сервісних послуг за грудень 2016 року на загальну суму 38 372,75 грн., в т.ч. ПДВ 6 395,46 грн.

За вказаним господарськими операціями ТОВ Аккорда були складені такі податкові накладні:

- № 469 від 27.09.2016 на загальну суму 592 528,80 грн., в т.ч. ПДВ 98 754,80 грн., номенклатура: відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні;

- № 336 від 23.11.2016 на загальну суму 12 207,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 034,63 грн., номенклатура: відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні;

- № 385 від 15.12.2016 на загальну суму 30 010,22 грн., в т.ч. ПДВ 5 335,04 грн., номенклатура: суборенда приміщення за грудень 2016 року;

- № 420 від 16.12.2016 на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн., номенклатура: суборенда приміщення за грудень 2016 року;

- № 815 від 31.12.2016 на загальну суму 38 372,75 грн., в т.ч. ПДВ 6 395,46 грн., номенклатура: відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню за грудень 2016 року.

Таким чином позивачем по взаємовідносинам із ТОВ Аккорда було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 120 854,00 грн., в тому числі:

- за вересень 2016 року - 98 755,00 грн.,

- за листопад 2016 року - 2 035,00 грн.,

- за грудень 2016 року - 20 064,00 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем надано усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами відповідного договору на підтвердження фактичного виконання сторонами його умов. У висновках Акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо невідповідності документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Стверджуючи в Акті перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 про те, що ТОВ Компанія Рестайл (ТОВ Аккорда ) займалася оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування (стор. 27 Акту перевірки), відповідач посилається на:

- інформацію з ІС Єдиний реєстр податкових накладних та подану ТОВ Компанія Рестайл податкову звітність, згідно із якими останнім сформовано податковий кредит за період вересень-грудень 2016 року відповідно до податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками з номенклатурою товару: труба, зефір, печиво, кава в зернах, костюм, дизельне паливо, лікер, вино, ремонтні роботи, чоботи, куртка, жилет, туфлі та інше ;

- наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17, яким ОСОБА_1 (яка обіймала посаду директора ТОВ Аккорда в період з 01.03.2016 по 31.03.2017) визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі викладеного відповідач робить висновок (стор. 31 Акту перевірки), що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ Верес та ТОВ Компанія Рестайл (ТОВ Аккорда).

Разом з тим суд звертає увагу на таке.

Як зазначалось вище, позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ Аккорда за операціями: орендна плата за суборенду офісного приміщення; відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню.

При цьому, по-перше, серед зазначених відповідачем в Акті перевірки номенклатур, за якими ТОВ Аккорда формувало вхідний податковий кредит, є ремонтні роботи. По-друге, позивач сплачував на користь ТОВ Аккорда орендну плату та відшкодовував витрати по водозабезпеченню та водовідведенню на підставі договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016. В свою чергу, на підставі договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 ТОВ Аккорда повинно було сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати з водопостачання та водовідведення власнику приміщення - ТОВ Форум Вест Сайд . Позивач не є стороною договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014, не має можливості впливати на виконання сторонами цього договору зобов`язань, а отже і не повинен нести відповідальність за можливі порушення податкової дисципліни ТОВ Аккорда та/або ТОВ Форум Вест Сайд .

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином законодавець не ставить у залежність право особи на формування податкового кредиту від моменту виникнення податкових зобов`язань із ПДВ у постачальника такої особи в ланцюгу постачання.

Іншими словами, право позивача на формування податкового кредиту в розмірі 120 854,00 грн. за операціями: орендна плата за суборенду офісного приміщення; відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню не може залежати від виконання ТОВ Аккорда податкових зобов`язань з ПДВ, адже платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, який у постанові від 20.11.2018 у справі № 808/2858/16 (адміністративне провадження №К/9901/41262/18), зокрема, зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд акцентує увагу, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльність його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів/послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо посилання відповідача на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України як пособництво у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, тобто внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

При цьому вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ Аккорда як юридичної особи, та не містить жодних відомостей щодо правових взаємовідносин між позивачем та ТОВ Аккорда .

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 27.02.2018 у справі № 813/1766/17 (провадження № К/9901/3360/17) сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постановах від 20.11.2018 у справі № 808/2858/16 (адміністративне провадження № К/9901/41262/18), від 19.09.2018 у справі № 809/2438/15 (адміністративне провадження № К/9901/55414/18), від 31.07.2018 у справі № 808/1507/16 (адміністративне провадження № К/9901/25309/18).

Принагідно суд зазначає, що в жовтні-грудні 2016 року у відносинах із позивачем від імені ТОВ Аккорда діяв заступник директора ТОВ Аккорда ОСОБА_3 , який, зокрема, підписував від імені ТОВ Аккорда угоду про розірвання договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, датовану 31.10.2016; акт приймання-передачі приміщення від 06.12.2016; додаткову угоду до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, датовану 14.12.2016; акт повернення приміщення із суборенди від 31.12.2016; акти надання послуг № 6012 від 31.12.2016, № 3515 від 05.12.2016, № 5309 від 31.12.2016. Як зазначено у перелічених документах, ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності б/н від 12.10.2016 та протоколу № 11/10-16 загальних зборів учасників ТОВ Аккорда від 11.10.2016. При цьому в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які дають підстави вважати, що дії ОСОБА_3 були пов`язані із фіктивною господарською діяльністю чи нереальними господарськими операціями.

До того ж, згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Компанія Рестайл (колишня назва ТОВ Аккорда ), код ЄДРПОУ 39424712, зареєстрована 03.10.2014, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1 068 102 0000 037348. 06.10.2014 ТОВ Компанія Рестайл було взято на облік Головним управлінням регіональної статистики, а також ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платника податків та як платника єдиного внеску. Основним видом економічної діяльності ТОВ Компанія Рестайл є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, код КВЕД 68.20.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача про те, що господарські операції не мали реального характеру. Враховуючи наведене, суд вважає, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд також зазначає, що перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з ТОВ Аккорда суперечать (є нетиповими) видам діяльності позивача або є збитковими.

Суд встановив, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідного договору) підтвердив, що господарські операції з ТОВ Аккорда обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки та відзиві на адміністративний позов, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивач не порушив вимоги податкового законодавства в межах спору.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, надавач послуги був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість, замовник (в даному випадку - позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків надавачем послуг та/або його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому суд зазначає, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірних господарських операцій та не доведено зворотнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 № 00099261501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Верес задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03.09.2019 № 00099261501.

3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Верес (код ЄДРПОУ: 30108718, адреса: 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 15) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень) грн. 00 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко