Постанова

від 13.04.2022 по справі 640/20299/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20299/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верес» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00099261501 від 03.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 151 068,00 грн., з яких: 120 854,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 30 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Також, ГУ ДПС у м. Києві просить замінити первісного відповідача належним.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши клопотання відповідача про його заміну правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова №893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно абз. 3 п. 2 Постанови №893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 Постанови №893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ №529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови №893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови №893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

У частині самопредставництва визначено, що територіальний орган ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2020 внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Водночас, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Враховуючи викладене, оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), а відтак клопотання представника відповідача про заміну відповідача його правонаступником підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 188.1. ст. 188 ПК України внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 4 661 019,00 грн., в тому числі по періодам:

- вересень 2017 року - на суму ПДВ 1 203 335,00 грн.;

- жовтень 2017 року - на суму ПДВ 2 065 094,00 грн.;

- листопад 2017 року - на суму ПДВ 1 359 983,00 грн.;

- вересень 2018 року - на суму ПДВ 32 607,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019, в якому, зокрема, зазначено, що:

- ТОВ «Верес» врахувало до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Аккорда», на загальну суму 120 854,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2016 року - на суму ПДВ 98 755,00 грн.; листопад 2016 року - на суму ПДВ 2 035,00 грн.; грудень 2016 року - на суму ПДВ 20 064,00 грн.;

- згідно ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» та податної звітності до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що ТОВ «Компанія «Рестайл» сформовано податковий кредит за період вересень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, в т.ч. відповідно до податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками з номенклатурою товару: «труба, зефір, печиво, кава, в зернах, костюм, дизельне паливо, лікер, вино, ремонтні роботи, чоботи, куртка, жилет, туфлі та інше»;

- ТОВ «Компанія Рестайл» займалося оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування;

- вироком суду від 06.04.2018 у справі № 363/4995/7 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч. 1 ст. 205-1 КК України;

- перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Верес» та ТОВ «Компанія «Рестайл»;

- в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 1, п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «Верес» завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія Рестайл» на загальну суму ПДВ 120 854,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2016 року - на суму ПДВ 98 755,00 грн.; листопад 2016 року - на суму ПДВ 2 035,00 грн.; грудень 2016 року - на суму ПДВ 20 064,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00099261501 від 03.09.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 151 608,00 грн., з яких: 120 854,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 30 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 00099261501 від 03.09.2019, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин сторін) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наразі, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

З матеріалів справи убачається, що 31.10.2014 між ТОВ «Форум Вест Сайд» (орендодавець) та ТОВ «Аккорда» (орендар) укладено договір оренди № 1228, згідно із п.п. 1.1., 3.1. якого орендар зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти згідно умов цього договору будівлі під літерами: А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, загальною площею 7 304,40 кв.м., розташовані за адресою: Україна, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6; мета оренди: для використання у власній господарській діяльності та/або для здачі будівель (з урахуванням їх невід`ємних частин та інженерних мереж) в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування, склади та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру; сторони погодили, що вищевказана передача в суборенду здійснюється орендарем без попереднього письмового погодження з орендодавцем.

15.09.2016 між ТОВ «Аккорда» (орендар), ТОВ «Верес» (Суборендар) та ТОВ «Форум Вест Сайд» (орендодавець) укладено договір суборенди № ДС 1121, відповідно до п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.2.1., 1.3.1., 1.4.1. якого орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти згідно умов цього договору нежитлове приміщення (офіс 3/201), план якого наведений в додатку № 1 до договору, розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корпус 3, вхід літера «А»; право орендаря на передачу приміщення в оренду передбачено умовами договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 між орендарем та орендодавцем; строк суборенди починається в день передачі приміщення за відповідним актом прийому-передачі та триває до 07.08.2019; суборендар зобов`язується прийняти приміщення в суборенду та підписати акт прийому-передачі приміщення не пізніше 01.11.2016 за умови надання орендарем приміщення у належному стані відповідно до умов цього договору, та передати орендарю підписаний примірник акту прийому-передачі приміщення; мета суборенди: для використання як офісне приміщення; протягом 12 місяців після дати початку строку суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 81 484,48 грн., крім того ПДВ 16 296,89 грн., всього з ПДВ - 97 781,37 грн. за один повний календарний місяць суборенди; індексація орендної плати протягом перших 12 місяців після дати початку строку суборенди не відбувається; починаючи з тринадцятого місяця після дати початку строку суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 81 484,48 грн., крім того ПДВ 16 296,89 грн., всього з ПДВ - 97 781,37 грн. за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 3 713,69 дол. США по офіційному курсу НБУ 26,329976 грн. за 1 дол. США на день укладення договору; починаючи з тринадцятого місяця після дати початку строку суборенди індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1., 3.1. договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 передбачено, що суборендар сплачує орендарю: гарантійний платіж згідно із умовами цього договору; орендну плату згідно із умовами цього договору; плату за сервісні послуги згідно із умовами цього договору; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим договором. Вартість, порядок надання, а також порядок та строки оплати таких послуг обумовлюються додатковою угодою сторін. Сервісні послуги - це послуги, надані орендарем додатково до послуг оренди, та включають в себе комунальні послуги, перелік яких встановлено в додатку № 3 до цього договору, та послуги по сервісному обслуговуванню, перелік яких встановлено в додатку № 4 до цього договору.

15.09.2016 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, згідно із п. 1 якої у термін до 10.11.2016 орендар бере на себе зобов`язання здійснити організацію проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні, а суборендар зобов`язується компенсувати орендареві їх вартість до 22.09.2016 на умовах цієї додаткової угоди; загальна вартість ремонтних робіт, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 493 773,98 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 98 754,79 грн., всього з ПДВ 592 528,77 грн.; перелік та вартість робіт викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

03.10.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору суборенди №ДС 1121 від 15.09.2016, за умовами якої у зв`язку із змінами кошторису в додатковій угоді № 1 від 15.09.2016 до договору сторони домовились змінити загальну вартість ремонтних робіт та викласти п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.09.2016 в такій редакції: «У термін до 14.11.2016 орендар бере на себе зобов`язання здійснити організацію проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні, а суборендар зобов`язується компенсувати орендареві їх вартість до 28.09.2016 на умовах цієї додаткової угоди; загальна вартість ремонтних робіт, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 503 947,15 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 100 789,43 грн., всього з ПДВ 604 736,58 грн.; перелік та вартість робіт викладені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди».

Згідно із п. 4 додаткової угоди № 2 до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, враховуючи те, що суборендар 27.09.2016 здійснив оплату по додатковій угоді № 1 від 15.09.2016 до договору в сумі 592 528,77 грн., сторони домовились, що сума доплати за додаткові роботи, що підлягають компенсуванню суборендарем, становить 10 173,18 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2 034,63 грн., всього з ПДВ 12 207,81 грн.

За договором суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 позивач перерахував на користь ТОВ «Аккорда» грошові кошти, а саме:

- 592 528,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 27.09.2016, призначення платежу: «за ремонтні роботи згідно із рахунком № 11038043 від 23.09.2016, в т.ч. ПДВ 20% 98 754,80 грн.»;

- 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 81 від 27.09.2016, призначення платежу: «гарантійний платіж згідно договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 без ПДВ»;

- 12 207,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 405 від 23.11.2016, призначення платежу: «за ремонтні роботи згідно із рахунком № 11039819 від 22.11.2016, в т.ч. ПДВ 20% 3 034,63 грн.»;

- 32 010,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 598 від 15.1.2016, призначення платежу: «оренда згідно договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016 без ПДВ»;

- 38 372,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.01.2017, призначення платежу: «за відшкодування витрат згідно рахунку № 11040554 21.12.2016».

Також, 05.12.2016 між ТОВ «Верес» та ТОВ «Аккорда» було підписано Акт наданих послуг № 3515, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ «Аккорда») були надані, а замовником (ТОВ «Верес») прийняті роботи/послуги «Відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні» на загальну суму 604 736,58 грн., в т.ч. ПДВ 100 789,43 грн.

31.12.2016 між ТОВ «Верес» та ТОВ «Аккорда» було підписано Акт наданих послуг № 5309, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ «Аккорда») були надані, а замовником (ТОВ «Верес») прийняті роботи/послуги «Суборенда приміщення за грудень 2016 року» на загальну суму 82 010,22 грн., в т.ч. ПДВ 13 668,37 грн.

Крім того, 31.12.2016 між ТОВ «Верес» та ТОВ «Аккорда» було підписано Акт наданих послуг № 6012, з якого вбачається, що виконавцем (ТОВ «Аккорда») були надані, а замовником (ТОВ «Верес») прийняті роботи/послуги «Відшкодування витрат за фактично спожиту електроенергію приміщень спільного користування за грудень 2016 року; відшкодування витрат за фактично спожиту електроенергію в суборендованому приміщенні за грудень 2016 року; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню за грудень 2016 року; відшкодування витрат по опаленню приміщень за грудень 2016 року; відшкодування сервісних послуг за грудень 2016 року» на загальну суму 38 372,75 грн., в т.ч. ПДВ 6 395,46 грн.

За вказаним господарськими операціями ТОВ «Аккорда» були складені такі податкові накладні:

- № 469 від 27.09.2016 на загальну суму 592 528,80 грн., в т.ч. ПДВ 98 754,80 грн., номенклатура: відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні;

- № 336 від 23.11.2016 на загальну суму 12 207,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 034,63 грн., номенклатура: відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні;

- № 385 від 15.12.2016 на загальну суму 30 010,22 грн., в т.ч. ПДВ 5 335,04 грн., номенклатура: суборенда приміщення за грудень 2016 року;

- № 420 від 16.12.2016 на загальну суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн., номенклатура: суборенда приміщення за грудень 2016 року;

- № 815 від 31.12.2016 на загальну суму 38 372,75 грн., в т.ч. ПДВ 6 395,46 грн., номенклатура: відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню за грудень 2016 року.

Відтак, позивачем по взаємовідносинам із ТОВ «Аккорда» було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 120 854,00 грн., в тому числі:

- за вересень 2016 року - 98 755,00 грн.,

- за листопад 2016 року - 2 035,00 грн.,

- за грудень 2016 року - 20 064,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами відповідного договору на підтвердження фактичного виконання сторонами його умов. Крім того, у висновках Акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо невідповідності документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, в Акті перевірки № 368/26-15-14-01-02/30108718 від 21.06.2019 зазначено про те, що ТОВ «Компанія Рестайл» (ТОВ «Аккорда») займалася оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування (стор. 27 Акту перевірки).

Відповідач посилається зокрема на те, що:

- інформацію з ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» та подану ТОВ «Компанія Рестайл» податкову звітність, згідно із якими останнім сформовано податковий кредит за період вересень-грудень 2016 року відповідно до податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками з номенклатурою товару: «труба, зефір, печиво, кава в зернах, костюм, дизельне паливо, лікер, вино, ремонтні роботи, чоботи, куртка, жилет, туфлі та інше»;

- наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17, яким ОСОБА_1 (яка обіймала посаду директора ТОВ «Аккорда» в період з 01.03.2016 по 31.03.2017) визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

З урахуванням викладеного відповідач зробив висновок, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Верес» та ТОВ «Компанія Рестайл» (ТОВ «Аккорда).

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи убачається, що позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Аккорда» за операціями: орендна плата за суборенду офісного приміщення; відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню.

При цьому, серед зазначених відповідачем в Акті перевірки номенклатур, за якими ТОВ «Аккорда» формувало вхідний податковий кредит, є ремонтні роботи. Також, позивач сплачував на користь ТОВ «Аккорда» орендну плату та відшкодовував витрати по водозабезпеченню та водовідведенню на підставі договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016. Відтак, на підставі договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014 ТОВ «Аккорда» повинно було сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати з водопостачання та водовідведення власнику приміщення - ТОВ «Форум Вест Сайд».

Разом з тим, позивач не є стороною договору оренди № ОТ 1228 від 31.10.2014, не має можливості впливати на виконання сторонами цього договору зобов`язань, а отже і не повинен нести відповідальність за можливі порушення податкової дисципліни ТОВ «Аккорда» та/або ТОВ «Форум Вест Сайд».

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить у залежність право особи на формування податкового кредиту від моменту виникнення податкових зобов`язань із ПДВ у постачальника такої особи в ланцюгу постачання.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на формування податкового кредиту в розмірі 120 854,00 грн. за операціями: орендна плата за суборенду офісного приміщення; відшкодування витрат на ремонтні роботи в приміщенні; відшкодування витрат по водозабезпеченню та водовідведенню не може залежати від виконання ТОВ «Аккорда» податкових зобов`язань з ПДВ, адже платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 у справі № 808/2858/16 (адміністративне провадження №К/9901/41262/18). Зокрема, Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльність його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів/послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо посилання відповідача на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17 дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України як пособництво у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, тобто внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Разом з тим, вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аккорда» як юридичної особи, та не містить жодних відомостей щодо правових взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Аккорда».

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 27.02.2018 у справі № 813/1766/17 (провадження № К/9901/3360/17) сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в жовтні-грудні 2016 року у відносинах із позивачем від імені ТОВ «Аккорда» діяв заступник директора ТОВ «Аккорда» ОСОБА_3 , який, зокрема, підписував від імені ТОВ «Аккорда» угоду про розірвання договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, датовану 31.10.2016; акт приймання-передачі приміщення від 06.12.2016; додаткову угоду до договору суборенди № ДС 1121 від 15.09.2016, датовану 14.12.2016; акт повернення приміщення із суборенди від 31.12.2016; акти надання послуг № 6012 від 31.12.2016, № 3515 від 05.12.2016, № 5309 від 31.12.2016. Як зазначено у перелічених документах, ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності б/н від 12.10.2016 та протоколу № 11/10-16 загальних зборів учасників ТОВ «Аккорда» від 11.10.2016. При цьому в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які дають підстави вважати, що дії ОСОБА_3 були пов`язані із фіктивною господарською діяльністю чи нереальними господарськими операціями.

Також, згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Компанія Рестайл» (колишня назва ТОВ «Аккорда»), код ЄДРПОУ 39424712, зареєстрована 03.10.2014, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1 068 102 0000 037348. 06.10.2014 ТОВ «Компанія Рестайл» було взято на облік Головним управлінням регіональної статистики, а також ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платника податків та як платника єдиного внеску. Основним видом економічної діяльності ТОВ «Компанія Рестайл» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, код КВЕД 68.20.

Також, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, надавач послуги був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість, замовник (в даному випадку - позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків надавачем послуг та/або його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідного договору) підтвердив, що господарські операції з ТОВ «Аккорда» обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Таким чином, у зв`язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість дій ТОВ «Верес» щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із його контрагентами

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Верес» є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 14.04.2022р.)