Постанова

від 28.09.2021 по справі 754/11221/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року місто Київ.

Справа 754/11221/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13706/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року (у складі судді Сенюта В.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) про повернення позовної заяви

в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-Клінт , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Строй-3 про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру, -

В С Т А Н О В И В

У липні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_2 право на об`єкт незавершеного будівництва двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:096:0038

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто.

Не погоджуючись з такою ухвалою 05.08.2021 року, згідно поштової відмітки, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу та постановити нову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує на те, що з оскаржуваною ухвалою не погоджується, оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не відповідає правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що, оскільки позивач є замовником послуг у сфері будівництва, в яке інвестував грошові кошти з метою набуття права власності на об`єкт нерухомості для задоволення власних потреб у житлі, то у відповідності до положень Закону України Про захист прав споживачів №1023-ХІІ він є споживачем таких послуг та підпадає під категорію осіб, звільнених від сплати судового збору на цій підставі. Залишаючи позовну заяву без руху та, в подальшому, визнаючи її неподаною і повертаючи, суд не звернув уваги на вищезазначене та помилково повернув позовну заяву з підстав несплати судового збору, в той час як ОСОБА_2 є споживачем послуг і відповідно до положень ст.22 Закону України Про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

В тексті апеляційної скарги посилається на правові висновки в постановах Верховного Суду від 04.02.21р. у справі № 607/1579/19, від 20.05.21р. у справі №607/1569/19, від 10.03.21р. у справі №352/561/18, від 06.04.21р. у справі №607/1576/19.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала про повернення позову є у вказаному переліку. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку. що скарга підлягає задоволенню щ таких підстав.

Судом встановлено, що у липні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_2 право на об`єкт незавершеного будівництва двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:096:0038

В позовній заяві позивач зазначив про те, що квартира НОМЕР_1 є оплаченим позивачем об`єктом, який після завершення будівництва стає окремим майном, а до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться дана квартира, та прийняття його до експлуатації - позивачу належить не право власності на дане житлове приміщення, а майнове право на нього. Враховуючи зазначені обставини щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору №КМБ/03/085, позивач потребує захисту порушених прав шляхом визнання його майнових прав на об`єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 00000000:62:096:0038.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. Заява залишена без руху у зв`язку із тим, що вона не відповідала вимогам ст. ст. 175 , 177 ЦПК України , а саме позовна заява не містила ціну позову, не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зобов`язуючи позивача сплатити судовий збір, суд виходив з того, що позивач набув майнові права на підставі договору купівлі-продажу, а не на підставі договору підряду, а тому суд вважав, що за таких обставин позивач не може бути споживачем та на спірні правовідносини не поширюється Закону України "Про захист прав споживачів" і тому позивач зобов`язаний сплатити судовий збір.

Копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26.07.2021 року, було отримано 27.07.2021 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

29.07.2021 року представником позивача подано письмові пояснення, відповідно до яких він просив відкрити провадження по вказаній справі, вказавши, що не погоджується із висновком суду про те, що позивач не звільняється від сплати судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто.

Підставами повернення судом вказано, що вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, не виконано станом на 03.08.2021 року, у зв`язку з чим вирішити питання про відкриття провадження у справі не є можливим.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.91р. №1023-ХІІ передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Конституційний Суд України в п.3.1 мотивувальної частини рішення від 11.07.13р. у справі №1- 12/2013 зазначив: Відповідно до ч.4 cm.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.З ч1 ст.З Кодексу). Згідно зч.2 cm. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів... .

Споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів ).

Продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п.19 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів ).

При цьому, в Аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 роки), від 01.02.2013 року Верховний Суд України вказав: Договори громадян із організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), проте предмет договору й умови у них практично однакові: замовлення будівництва житла для власних потреб.

Правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу - будівництво житла. Та обставина, що позивач придбав за договором купівлі-продажу майнові права, а не за договором підряду не спростовує того, що позивач шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав, придбав в будівельної компанії послугу з будівництва житла для власних не комерційних потреб.

Враховуючи, що в п.22 ст.1 Закону № 1023-ХП визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває , замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистихпотреб, безпосередньо не пов 'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов 'язків найманого працівника, висновок про те, що цей Закон не регулює правовідносини між будівельноюкомпанією й громадянами щодо будівництва житла для власних потреб, шляхом укладення договору купівлі-продажу, є помилковим.

Верховний Суд у постанові від 05.09.18р. у справі №757/40565/14-ц дійшов висновку: Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов 'язаними з порушенням їх прав.

Системне тлумачення норм статті 5 Закону України Про судовий збір та статті 22 Закону України Про захист прав споживачів дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені її, оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що районний суд безпідставно поклав на ОСОБА_2 , який звернувся до суду за захистом його прав як споживача, обов 'язок зі сплати судового збору за подання позовної заяви та помилково визнав її неподаною і повернув.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладені обставини справи ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року- скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик