Постанова

від 29.09.2021 по справі 490/12513/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 490/12513/14-к

провадження № 51-1500км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013160000000324, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Центральний районний суд м. Миколаєва вироком від 21 грудня 2019року виправдав ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч.1ст.366 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, являючись єдиним засновником та директором ТОВ «МетЮг-М», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського іподаткового обліку та звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність товариства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті вбюджет держави, порушуючи п. 3.1 ст. 3, п. п. 5.2.1 п. 5. ст. 5, п. 10.1 ст. 10Закону України від 28 грудня 1994року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (вредакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР)та п.134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, безпідставно завищив суми витрат, пов`язаних із придбанням брухту у 20112013 роках, із сум податку, нарахованого (сплаченого) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у суб`єктів господарської діяльності, в тому числі від ТОВ«Скрап-Мет» іТОВ«Пром-консалт», будучи обізнаним про відсутність фінансово-господарських операцій з указаними підприємствами, шляхом внесення завідомо неправдивих даних про витрати до податкових декларацій зподатку на прибуток ТОВ «МетЮг-М», поданих ним згодом до ДПІ уЦентральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, внаслідок чого умисно не задекларував і не сплатив до бюджету держави податку на прибуток за звітні періоди 2011-2013 роки на суму 5708978грн, у тому числі за Iквартал 2011 рік на суму 1312267грн, за II-IVквартали 2011 року на суму 4 099836грн, за II?IVквартали 2013року на суму 296875 грн, який входить в систему оподаткування, введений в установленому законом порядку, що призвело до ненадходження до бюджету держави податку на прибуток в особливо великих розмірах на загальну суму 5 708978 грн.

Також у результаті умисних протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , являючись директором ТОВ «МетЮг-М», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет держави, порушуючи вищевказані вимоги закону, використовуючи завідомо підроблені первинні бухгалтерські документи та договори, в які були внесені завідомо неправдиві дані про суми витрат у взаємовідносинах із ТОВ«Скрап-Мет» і ТОВ «Пром-консалт», з метою відображення цих даних у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, достовірно знаючи про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин із цими товариствами і про те, що в дійсності товари (роботи, послуги) від них на адресу ТОВ «МетЮг-М» не поставлялися, безпідставно не нарахував і не сплатив у бюджет держави податку на прибуток за звітні періоди 2011-2013 роки на суму 5708978грн.

Унаслідок умисних протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, ОСОБА_6 , являючись директором ТОВ «МетЮг-М», будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку та звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет держави, порушуючи вищевказані вимоги закону, виконуючи свої функціональні обов`язки,завіряючи своїм електронним цифровим підписом шляхом використання особистого ключа завідомо неправдиві документиподаткову звітність підприємства та видаючи складені завідомо неправдиві документи до контролюючого органу, безпідставно не нарахував і не сплатив в бюджет держави податку на прибуток за звітні періоди 2011-2013роки на суму 5708978 грн.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3ст.212 КК як умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ч. 4ст. 358 КК як використання завідомо підробленого документа та за ч. 1ст. 366 КК як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч.3 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів. Вважає, що суд, порушуючи вимоги ст. 419КПК, ретельно не перевірив викладених у апеляційній скарзі доводів щодо безпідставного виправдання ОСОБА_6 , не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Виправданий ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Статтею 92 КПК визначено, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано допустимих, належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.

Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі аналізу показань у судовому засіданні виправданого ОСОБА_6 про те, що ТОВ«МетЮг-М» сплачувало всі передбачені законом податки, а висновки про несплату в 20112013роках підприємством податку на прибуток є помилковими. Також він не вносив завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів за відсутністю у цьому потреби, оскільки надавав податкову та фінансову звітність, що відповідала дійсності. У діяльності товариства не використовував завідомо підроблених документів.

Так, у місцевому суді свідок ОСОБА_8 , яка працювала бухгалтером ТОВ«МетЮг-М», пояснила, що товариство протягом 20112013 років сплачувало всі податки. У неї не було сумнівів у поставках товару від інших підприємств, у тому числі від ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ «Пром-консалт», що було документально підтверджено. Будь-яких неправдивих відомостей до офіційних документів під час своєї діяльності не вносила.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що ТОВ«МетЮг-М» співпрацювало з такими постачальниками металобрухту, як ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ «Пром-консалт», їх представників він безпосередньо бачив в офісі підриємства. З деякими водіями, які перевозили металобрухт, був знайомий. Уразі поставки товару на підприємство усі документи він бачив особисто. Після поставки металобрухту бухгалтерія проводила оплату.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги висновки повторної та комісійної судово-економічних експертизвід 22 жовтня 2017року та 30березня 2018 року, якими встановлено відсутність порушень щодо нарахування і несплати підприємством ТОВ «МетЮг-М» податку на прибуток за 20112013 роки.

Так, згідно з висновком повторної судово-економічної експертизи від 22жовтня 2017 року № 5/2017 за підсумками господарської діяльності ТОВ«МетЮг-М», у тому числі у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ «Пром-консалт», за податкові періодиІ і ІІ квартали 2011року податок на прибуток підприємства нарахуванню та сплаті не підлягав з причини наявності від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за вказані податкові періоди в розмірі відповідно 5797 261,83 грн, 5385 560,69 грн.

Установити показники належного до сплати податку на прибуток підприємства ТОВ «МетЮг-М» за підсумками інших досліджуваних податкових періодів за 20112013роки (ІІ, ІІІквартали 2011 року; ІІІV квартали 2011 року; І квартал 2012 року, півріччя 2012року, ІІІквартал 2012року, 2012 рік, І квартал 2013 року, півріччя 2013року, ІІІквартал 2013року, 2013 рік) за наданими на дослідження матеріалами неможливо.

Висновки акта від 13 червня 2014 року №470/14-03-22-08/36579472 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МетЮг-М» щодо дотримання норм податкового законодавства та заниження суми податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 5708978 грн, утому числі за Iквартал 2011 рокуна суму 1312267 грн, за IIIV квартали 2011 року на суму 4099836 грн (зокрема, розрахунково за IIквартал 2011року заниження на суму 4099836 грн), за 2013 рікна суму 296875 грн, у тому числі у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ«Скрап-Мет» і ТОВ«Пром-консалт» у частині донарахування податку на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1312267 грн; ІІІV квартали 2011рокуна суму 4099836 грн (зокрема, розрахунково за ІІ квартал 2011року на суму 4099836грн), документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ«МетЮг-М» та матеріалами справи не підтверджуються. Надати висновок щодо достовірності висновків цього акта стосовно заниження ТОВ«МетЮг-М» податку на прибуток за 2013рік на суму 296875 грн за наданими для проведення судової експертизи матеріалами неможливо.

Також відповідно до висновку експерта від 30 березня 2018 року №18-125/126/262/263 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи висновки вищевказаного акта № 470/14-03-22-08/36579472 у частині заниження ТОВ «МетЮг-М» суми податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31грудня 2013 року на суму 5708978 грн (зокрема, за I квартал 2011 року на суму 1312267 грн, за ІІІV квартали 2011 рокуна суму 4 099836 грн (зокрема, розрахунково за ІІ квартал 2011року заниження на суму 4099836 грн) документально та нормативно не підтверджуються; за 2013 рік на суму 296875 грннеможливо підтвердити або спростувати.

Проведеним дослідженням установлено, що податок на прибуток ТОВ«МетЮг-М» за результатами проведення фінансово-господарської діяльності, в тому числі фінансово-господарських операцій, здійснених з контрагентами ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ «Пром-консалт», за І і ІІ квартали 2011року нарахуванню та сплаті не підлягає у зв`язку з обліком від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за Іквартал 2011року на суму 5797 261,83 грн, за ІІ квартал 2011 рокуна суму 5385560,69грн.

Місцевий суд дав належну оцінку акту № 470/14-03-22-08/36579472 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ«МетЮг-М» щодо дотримання норм податкового законодавства у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ«Пром-консалт» за період 20112013 роки та обґрунтовано не взяв його до уваги, оскільки, наведені у ньому висновки, не підтверджуються висновками повторної та комісійної судово-економічних експертиз. Зокрема, згідно з висновком експерта від 30березня 2018 року наведені в акті висновки про заниження податку на прибуток підприємства ТОВ«МетЮг-М» за цей період зроблено у господарських взаємовідносинах лише з двома суб`єктами господарюванняТОВ«Скрап-Мет» та ТОВ «Пром-консалт»у період з 1 січня 2011 року по 31грудня 2013року, здійснення чого наказами ДПА України від 29березня 2003року №143 і від 28 лютого 2011 року №114, наказом Міністерства фінансів України від 28вересня 2011 року № 1213 не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції, дослідивши висновки експертів від 13 травня 2014року № 488, 14травня 2014 року № 489, від 15 травня 2014 року № 490, від 2 червня 2014року № 608-610, від 4 червня 2014 року № 614 за результатами судово-почеркознавчих експертиз про те, що наявні у досліджених документах підписи від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виконані не ними, а іншими особами, дійшов правильного висновку стосовно того, що вони не підтверджують безтоварності господарських операцій між ТОВ«МетЮг-М» і ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ«Пром-консалт».

Також, як встановив суд, сторона обвинувачення не надала доказів, що у товарно-транспортних накладних мають бути саме підписи керівників ТОВ«Скрап-Мет» ОСОБА_11 і ТОВ«Пром-консалт» ОСОБА_10 , ці підприємства не могли діяти і не діяли через довірених осіб, а господарські операції від імені керівників здійснювалися виключно за їх підписами.

Про реальність господарських операцій, частково відображених у товарно-транспортних накладних, між указаними підприємствами свідчать надані в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що вони здійснювали перевезення металобрухту від ТОВ «Скрап-Мет» і ТОВ«Пром-консалт» у 20112013 роках.

У цьому кримінальному провадженні, предметом інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358КК, є договори купівлі-продажу металобрухту, первинні бухгалтерські документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Норма ч. 4 ст. 358 КК передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа, тобто особа має заздалегідь усвідомлювати той факт, що документ підроблений.

Місцевим судом встановлено, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів, які підтверджували б те, що ОСОБА_6 заздалегідь усвідомлював, що вказані документи є підробленими. Крім того, не надано доказів, які вказували б на обставини підроблення цих документів ким, коли та де вони були підроблені.

Також зазначені висновки експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз будь-яким чином не доводять винуватості ОСОБА_6 у використанні ним завідомо підроблених документів.

Згідно зі ст. 94 КПК місцевий суд повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності і взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що допустимими і достатніми доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.4ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.

Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор оскаржив його вапеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи прокурора про необґрунтованість виправдувального вироку, оскільки, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановив, що показаннями допитаних судом свідків, письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, поза розумним сумнівом не підтверджено винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора, зазначені в апеляційній скарзі, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_6 та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є належно умотивованою та в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції постановив правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч.3 ст.404КПК відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, позбавлені підстав.

Положеннями ч. 3 ст. 404 КПК передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

З матеріалів провадження видно, що прокурор заявив клопотання про повторне дослідження певних доказів, однак апеляційний суд відмовив у його задоволенні, оскільки всі докази судом першої інстанції досліджено повно та відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Крім того, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.

З урахуванням наведеного істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування судових рішень, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 12 січня 2021 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурорабез задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3