Постанова

від 04.10.2021 по справі 138/423/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/423/21

Провадження № 22-ц/801/2000/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 рокуСправа № 138/423/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Ліннік Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МХП-АГРОКРЯЖ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МХП-АГРОКРЯЖ на рішення Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Київської Т. Б. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МХП-АГРОКРЯЖ (далі - ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний реєстратор нерухомого майна Грудецький Я. В., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування реєстрації договору оренди.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 049599.

Зазначила, що 30 січня 2009 року між нею та ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ було укладено договір оренди земельної ділянки № 150 строком на 10 років.

17 грудня 2018 року вона звернулась із заявою до відповідача не обробляти її земельну ділянку та звільнити її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку договору оренди, а саме 30 січня 2019 року.

22 січня 2019 року вона отримала відповідь у якій зазначено, що договір оренди зареєстрований згідно витягу з Державного реєстру речових прав 24 листопада 2014 року та діє до 20 лютого 2024 року і їй було надано копію реєстраційної справи з договором оренди землі.

Посилаючись на те, що договір оренди землі від 21 лютого 2014 року вона не підписувала, ОСОБА_1 просила суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, витребувати у ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ з чужого незаконного володіння належну їй земельну ділянку площею 2,58 га, кадастровий номер 0522686400:02:001:0066, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить їй на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 049599, а також скасувати реєстрацію договору оренди від 21 лютого 2014 року, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Грудецьким Я. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 30001708 від 25 листопада 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року позов задоволено.

Витребувано у ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ з чужого незаконного користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,58 га, кадастровий номер 0522686400:02:001:0066, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить їй на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 049599.

Скасовано реєстрацію договору оренди № б/н від 21 лютого 2014 року, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Грудецьким Я. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 30001708 від 25 листопада 2014 року.

Рішення суду мотивоване тим, що державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину не відповідає вимогам закону та порушує права та інтереси ОСОБА_1 , як власниці земельної ділянки, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпня 2021 року ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Денишенко Т. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасника справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 30 вересня 2021 року о 09:00 год.

30 вересня 2021 розгляд справи було відкладено у зв`язку з відрядженням доповідача у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2014 року є неукладеним, оскільки позивачка була обізнана про умови договору і отримувала орендну плату за землю, що фактично свідчить про дійсність намірів за оспорюваним правочином.

Ухвалюючи рішення, суд застосовував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, у справах, що пов`язані з неналежним способом захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН № 049599, виданого 14.12.2001, належить земельна ділянка № НОМЕР_1 розміром 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

30 січня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ (орендар) укладено договір оренди землі № 150, за умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території с. Коханівка, загальною площею 2,58 га, кадастровий номер 0522686400:02:001:0066, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить позивачці на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 049599. Термін дії договору - 10 років (а.с. 19-20).

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про припинення обробки належної їй земельної ділянки та звільнення її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку дії договору оренди № 150 від 30 січня 2009 року (а.с.24).

З акта приймання-передачі земельної ділянки слідує, що орендодавець ОСОБА_1 передала в повне користування орендарю ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ земельну ділянку площею 2,58 га, що розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно договору оренди землі б/н від 21 лютого 2014 року.

Відповідно до договору оренди землі б/н від 21 лютого 2014 року ОСОБА_1 надала ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території с. Коханівка, загальною площею 2,58 га, кадастровий номер 0522686400:02:001:0066, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить їй на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 049599. Термін дії договору - 10 років

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 8051/8052/19-21 від 07 лютого 2020 року підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 26-33).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Істотні умови договору оренди землі встановлені частиною першою статті 15 цього Закону. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З матеріалів справи слідує, що 30 січня 2009 року між СТОВ МХП-АГРОКРЯЖ та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 150, площею 2,58 га, кадастровий номер 0522686400:02:001:0066, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить позивачці на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 049599. Термін дії договору - 10 років.

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про припинення обробки належної їй земельної ділянки та звільнення її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку дії договору оренди від 30 січня 2009 року (а.с.24).

22 січня 2019 року відповідачем було повідомлено про те, що земельна ділянка позивачки перебуває в оренді до 20 лютого 2024 року та їй було надано копію відповідного договору оренди.

Спірний договір оренди землі було укладено між сторонами 21 лютого 2014 року та зареєстровано 24 листопада 2014 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 30001708 від 25 листопада 2014 року (а.с.17).

В акті приймання-передачі земельної ділянки вказано, що орендодавець ОСОБА_1 передала в повне користування орендарю ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ земельну ділянку площею 2,58 га, строком на 10 років, що розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.14).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірний договір оренди землі від 21 лютого 2014 року вона не підписувала та його умови не погоджувала, що свідчить про відсутність її волевиявлення, як власника землі на укладення правочину та надала висновок судової почеркознавчої експертизи № 8051/8052/19-21 від 07 лютого 2020 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що:

підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що:

правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки .

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що:

згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено .

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 8051/8052/19-21 від 07 лютого 2020 року, підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.26-33).

Відповідач жодних доказів на спростування указаного висновку не надав, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що договір оренди землі від 20 лютого 2014 року, є таким, що неукладений, а тому дійшов правильного висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Також, суд першої інстанцій зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки її дії спрямовані на повернення власної земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ МХП-АГРОКРЯЖ . При цьому державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину (додаткової угоди) не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси власника земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у спорах про ефективний спосіб захист прав, є безпідставними, оскільки районний суд у відповідності до статті 263 ЦПК України застосував останні правові висновки Верховного Суду які є релевантними для цієї справи (під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію - постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 була обізнана з договором оренди землі від 21 лютого 2014 року і погодилася з його умовами, спростовуються матеріалами справи, зокрема, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2020 року № 8051/8052/19-21, який зазначив, що підпис виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивачки на укладення договору і відповідність договору її внутрішній волі.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не спростовують їх.

Отже, доводи апеляційної скарги в їх сукупності не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного заявником судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МХП-АГРОКРЯЖ залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за відповідачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський