Постанова

від 27.09.2021 по справі 922/4036/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. м. Харків Справа № 922/4036/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ (вх.№2266 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 (суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення складено 22.06.2021)

за позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок, м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 68 795,68 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", м. Харків, в якому просила суд (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову (вх. № 9698 від 28.04.2021):

1. Визнати частково недійсним, укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65, а також акти виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн. (згідно з наданим в позові розрахунком), а саме:

1) п. 2.2. Розділу 2 договору в частині суми коштів у розмірі 37251,53 грн.

2) додаток № 1 до договору № 65 від 15.06.2017 Зведений кошторис;

3) додаток № 3 до договору № 65 від 15.06.2017 в частині суми коштів - 37251,53 грн;

4) Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 1 в частині суми коштів ПДВ - 212 грн. 80 коп.; Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 2 в частині суми коштів ПДВ - 1937 грн 08 коп.; Акт виконаних робіт від 03 липня 2017 року № 3 в частині суми коштів ПДВ - 5322 грн 71 коп.; Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 4 в частині суми коштів ПДВ - 660 грн 82 коп.; Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 5 в частині суми коштів ПДВ - 638 грн 60 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 6 в частині суми коштів ПДВ - 5853 грн 81 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 7 в частині суми коштів ПДВ - 2341 грн 52 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 8 в частині суми коштів ПДВ - 4788 грн 42 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 9 в частині суми коштів ПДВ - 2107 грн 37 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 10 в частині суми коштів ПДВ - 1596 грн 49 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 11 в частині суми коштів ПДВ - 251 грн 46 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 в частині суми коштів ПДВ - 1862 грн 58 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 в частині суми коштів ПДВ - 251 грн 46 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 13 в частині суми коштів ПДВ - 798 грн 25 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 14 в частині суми коштів ПДВ - 319 грн 30 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 15 в частині суми коштів ПДВ - 266 грн 08 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 16 в частині суми коштів ПДВ - 600 грн 00 коп.; Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 17 в частині суми коштів ПДВ - 745 грн 03 коп.; Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 18 в частині суми коштів ПДВ - 2000 грн 00 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 19 в частині суми коштів ПДВ - 212 грн 87 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 20 в частині суми коштів ПДВ - 266 грн 08 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 21 в частині суми коштів ПДВ - 2128 грн 66 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 22 в частині суми коштів ПДВ - 851 грн 46 коп.; Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 26 в частині суми коштів ПДВ - 1151 грн 30 коп.;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок за договором на виконання проектних робіт № 65 від 15.06.2017 на користь Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (р/р ПА88820172034310000 1000009087 в ДКСУ м. Київ) 68795,68 грн., з них:

1) за порушення строків виконання робіт 31544,15 грн., з яких:

- 16 085,40 грн. - пені;

- 15 458,75 грн. - штрафу;

2) збитки (надміру (зайво) сплачені грошові кошти, майнову шкоду) в сумі 37251,53 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 у задоволенні позову відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок" на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України пеню в розмірі 16085,40 грн, штраф в розмірі 15458,75 грн, судовий збір в розмірі 1040,84 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив:

- позовні вимоги ґрунтуються на доводах позивача про надання замовнику хибних (помилкових) розрахунків кошторисної вартості розроблення проектної документації під час виконання між сторонами договору від 15.06.2017 № 65, що призвело до надлишкової (зайвої оплати) позивачем коштів за виконанні роботи на суму 37251,53 грн та є підставою для визнання частково недійсним укладеного між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договору на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, актів виконаних робіт до нього;

- сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме ціну договору (включаючи податок на додану вартість); позивач як замовник прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною, а тому підстави для визнання частково недійсним, укладеного між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договору від 15.06.2017 № 65 в частині сплати за коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн відсутні;

- враховуючи відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання частково недійсним договору від 15.06.2017 №65, не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсними актів виконаних робіт до договору, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість), оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги про визнання недійсним договору від 15.06.2017 №65;

- враховуючи відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання частково недійсним договору від 15.06.2017 № 65, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 216 ЦК України та стягнення з відповідача збитків (надміру (зайво) сплачені грошові кошти, майнову шкоду) в сумі 37251,53 грн.

- відповідач порушив встановлені договором № 65 від 15.06.2017 строки виконання робіт, а тому пеня в сумі 16085,40 грн та штраф у розмірі семи відсотків вартості, в розмірі 15458,78 грн правомірно заявлені позивачем та підлягають стягненню на його користь.

Позивач із вказаним рішенням частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 в частині, а саме:

- визнати частково недійсним укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65 в частині коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн (п. 2.2. Розділу 2 договору в частині суми коштів у розмірі 37251,53 грн; додаток № 1 до договору №65 від 15.06.2017 Зведений кошторис; додаток №3 до договору №65 від 15.06.2017 в частині суми коштів - 37251,53 грн);

- стягнути на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (р/р UA 218201720343170002000009087 в ДКСУ м. Київ) надміру (зайво) сплачені за договором № 65 від 15.06.2017 грошові кошти в сумі 37 251,53 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступні доводи:

-в ході здійснення посадовими особами департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 30.09.2019 встановлено факти надмірної сплати коштів за виконані замовником (позивачем у справі) роботи під час розроблення Виконавцем (відповідачем) проектно-кошторисної документації за договором від 15.06.2017 № 65;

-пунктом 7.3. договору встановлено, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до сплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, виконавець зобов`язаний був скоригувати суму, що підлягає виплаті. Оскільки зазначений факт було виявлено посадовими особами в ході проведення аудиту, позивач був вимушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав, а саме повернення до Державного бюджету України надміру сплачених коштів за виконані проектні роботи за Договором;

-у діях відповідача фактично вбачається обман, тобто навмисне введення відповідачем позивача в оману (ст. 230 ЦК України) щодо обставин, які мають істотне значення, а саме шляхом надання Замовнику розрахунку кошторисної вартості проектних робіт за Договором, Виконавцем робіт було необґрунтовано застосовано вищу, аніж встановлено для регіону будівництва (Київської області) опосередковану вартість спорудження житла;

-в порушення пп. 197.1.14 Податкового кодексу України відповідачем вартість будівництва розраховано із урахуванням податку на додану вартість, що спричинило завищення розрахункової бази;

-відповідач не врахував, що відповідно п. 197.15 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно- монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, отже, у зв`язку із хибним розрахунком відповідачем вартості проектних робіт, що через зазначене вище була невірною та завищеною на 20 відсотків - суму податку на додану вартість, позивач поніс додаткові витрати коштів Державного бюджету України в сумі 37251,53 грн;

-у позивача відсутні відповідні фахівці у галузі відносин, що стали предметом судового спору, адже замовляючи роботи з розробки проектної документації позивач розраховував на доброчесність та професійність відповідача;

-відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. У зв`язку з тим, що обман може стосуватися тільки обставин, що мають істотне значення, апелянт вважає, що його було введено в оману стосовно обов`язків сторони Договору (обов`язок Замовника щодо сплати грошових коштів за договором із неправомірно завищеною ціною таких робіт). В свою чергу, ціна робіт за договором, її вірний розрахунок має істотне значення;

-умисел в діях відповідача стосовно введення позивача в оману щодо надання Замовнику розрахунку кошторисної вартості проектних робіт за договором від 15.06.2017 року № 65 наявний, адже розрахунок вартості проектних робіт за договором здійснюється безпосередньо підрядником. Крім того, Підрядник мав відповідну кваліфікацію та був зобов`язаний виконати роботи за договором відповідно до норм ДБН та чинного законодавства України (п. 1.4. Договору від 15.06.2017 року № 65).

-фактично позивачу нанесено збитки (майнову шкоду) в сумі надміру сплачених коштів - 37251,53 грн, оскільки у разі, якщо б надані відповідачем локальні кошториси та зведені кошторисні розрахунки, а також акти виконаних робіт містили вірні розрахунки, позивач не зазнав би зазначених втрат коштів Державного бюджету України;

-в обґрунтованому розрахунку сум надміру сплачених коштів, що стягуються (додавався до позовної заяви) зазначено вартість та склад фактично прийнятих та оплачених позивачем робіт (із хибною завищеною їх вартістю), а також вартість та склад робіт, які є вірними (без ПДВ) та мали бути надані відповідачем позивачу для прийняття.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 задоволено клопотання Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 та призначено справу №922/4036/20 до розгляду на 28.09.2021. Встановлено відповідачу строк до 06.09.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу; встановлено сторонам строк до 10.09.2021 для подання заяв, клопотань, тощо.

27.09.2021 до суду апеляційної інстанції позивачем надано клопотання (вх. №11202), в якому заявник просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної вноситься до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2021, як і інші судові рішення у даній справі, надіслана на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Натомість, ухвала суду апеляційної інстанції від 20.08.2021, що була направлена на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду із позначкою ПАТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов`язку з`ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив.

Відповідач про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи суд не повідомляв.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи вказані норми процесуального права, суд доходить висновку про те, що відповідач повідомлений судом про час, дату та місце судового засідання, оскільки судом апеляційної інстанції дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання 28.09.2021 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Згідно положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 15.06.2017 № 65 в частині сплати коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн та актів виконаних робіт до нього, а також відмови у стягненні збитків (надміру (зайво) сплачених коштів, майнової шкоди) в сумі 37251,53 грн, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.06.2017 між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (замовник, далі База ВТК) та Товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурний дім (виконавець) укладено договір № 65 на виконання проектних робіт.

За умовами п. 1.1. договору, виконавець зобов`язався власними силами та засобами за завданням замовника розробити робочу документацію на «Будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області:

- четверта черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир;

- п`ята черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир» згідно з умовами договору, а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт проектну документацію та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

В подальшому найменування відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", про що 19.11.2019 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За умовами п. 1.2. договору, роботи виконуються на основі завдання на проектування та містобудівних умов і обмежень. Згідно ДБН об`єкт будівництва, визначений п. 1.1. договору, відноситься до III категорії складності об`єктів будівництва (клас наслідків СС2).

Пунктом 1.3. договору встановлено, що виконавець розпочинає роботи за договором не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання від замовника документів, передбачених п. 1.2. договору.

Згідно з п.1.4 договору виконання робіт виконавцем, їх приймання та перевірка замовником здійснюється виходячи з вимог завдання на проектування, інших вихідних даних, наданих замовником, норм ДБН та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна визначається кошторисом (зведений кошторис та протокол погодження твердої договірної ціни), що є невід`ємною частиною договору і включає всі необхідні витрати виконавця пов`язані з виконанням робіт.

Згідно з п.3.3 цього договору датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання створеної згідно умов цього договору проектної документації.

Пунктом 4.1 цього договору встановлені права замовника, зокрема: відмовитись від прийняття закінчених робіт у разі виявлення істотних недоліків, які виключають можливість їх використання в зв`язку з невідповідністю вихідним даним та договору і не можуть бути усунені виконавцем;

-здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність виконавця, контроль за ходом, якістю та обсягами виконаних робіт;

-вносити зміни до вихідних даних на проектування до початку робіт або під час їх виконання з повідомленням про це виконавця протягом 5 (п`яти) календарних днів;

-вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених виконавцем порушень;

-відмовитись від цього договору в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши виконавцю фактично виконану їх частину, тощо.

Виконавець зобов`язаний: брати участь у проведенні державної експертизи проектно-кошторисної документації; виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з цим договором в строк, обумовлений п.3.2 цього договору за умови своєчасної оплати відповідно до додатку 2 цього договору; погодити проектну документацію з замовником, а в разі відхилення від вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, технічних умов також з уповноваженими органами державної влади (п.4.2 цього договору).

Згідно з п. 4.2. виконавець, зокрема, зобов`язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання розробленої проектної документації (п. 3.3 договору).

У випадку порушення строків, встановлених додатком 2 договору, відповідальність виконавця регулюється розділом 8 Договору з урахуванням чинного законодавства (п. 3.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони узгодили Зведений кошторис на проектні роботи на будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області. Стадія Робоча документація. Житлові будинки №3, №4 (IV, V черги будівництва) із зазначенням повної вартості робіт у розмірі 241 797,92 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 40 299,65 грн, до якого включено кошторис №1 на проектні роботи - Робоча документація. Житлові будинки №3, №4 (IV, V черги будівництва) на суму 223 509,22 , в тому числі ПДВ в розмірі 37251,54 грн, кошторис №2 на проектні роботи протирадіаційне укриття 40-квартирних житлових будинків на території військової частини №3027 у м. Вишгород Київської області (V черга) на суму 11381,06 грн, в тому числі ПДВ 1896,84 грн, кошторис №3 на проектні роботи Будівництво 4-х 40-квартирних житлових будинків на території військової частини №3027 у м. Вишгород Київської області, робоча документація вузли обліку газу (IV, V черги) на суму 6907,65 грн, в тому числі ПДВ 1151,27 грн. (а.с. 42 45 т. 1)

У додатку № 2 до договору сторонами визначено графік виконання та оплати робіт по проекту будівництва 4-х 40-квартирних будинків на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області (а.с. 46 т. 1).

У додатку № 3 до договору від 15.06.2017 «Протокол узгодження договірної ціни на проектування» сторони досягли згоди та засвідчили, що розмір договірної ціни на виконання робіт становить 241 797,92 грн, у тому числі ПДВ 40 299,65 грн. Також сторони зазначили, що, цей протокол визначає договірну ціну робіт і є підставою для проведення взаєморозрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

В подальшому між сторонами підписано акти виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 1 на суму 1277,20 (в тому числі ПДВ - 212 грн. 80 коп.); Акт виконаних робіт №2 від 27 червня 2017 року на суму 11622,48 грн (в тому числі ПДВ - 1937 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 03 липня 2017 року № 3 на суму 31936,27 грн (в тому числі ПДВ - 5322 грн. 71 коп.); Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 4 на суму 3964,94 грн (ПДВ - 660 грн. 82 коп.); Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 5 на суму 3831,59 грн (ПДВ - 638 грн. 60 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 6 на суму 35122,87 грн (в тому числі ПДВ - 5853 грн. 81 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 7 на суму 14049,14 грн (в тому числі ПДВ - 2341 грн. 52 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 8 на суму 28730,52 грн (в тому числі ПДВ - 4788 грн. 42 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 9 на суму 12644,23 грн (в тому числі ПДВ - 2107 грн. 37 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 10 на суму 9578,96 грн (в тому числі ПДВ - 1596 грн. 49 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 11 на суму 1508,78 грн (в тому числі ПДВ - 251 грн. 46 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 на суму 11175,46 грн (в тому числі ПДВ - 1862 грн. 58 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 13 на суму 4789,48 грн (в тому числі ПДВ - 798 грн. 25 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 14 на суму 1915,79 грн (в тому числі ПДВ - 319 грн. 30 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 15 на суму 1596,49 грн (в тому числі ПДВ - 266 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 16 на суму 3600,00 грн (в тому числі ПДВ - 600 грн. 00 коп.); Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 17 на суму 4470,18 грн (в тому числі ПДВ - 745 грн. 03 коп.); Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 18 на суму 12000,00 грн (в тому числі ПДВ - 2000 грн. 00 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 19 на суму 1277,20 грн (в тому числі ПДВ - 212 грн. 87 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 20 на суму 1596,49 грн (в тому числі ПДВ - 266 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 21 на суму 12771,96 грн (в тому числі ПДВ - 2128 грн. 66 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 22 на суму 5108,78 грн (в тому числі ПДВ - 851 грн. 46 коп.); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 23 на суму 2554,39 грн (в тому числі ПДВ 425,73 грн); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 24 на суму 6385,86 грн (в тому числі ПДВ 1064,31 грн) ; Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 25 на суму 11381,06 грн (в тому числі ПДВ 1896,84 грн); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 26 на суму 6907,80 грн (в тому числі ПДВ - 1151 грн. 30 коп.)

У грудні 2019 року Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України здійснено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2019 року.

За результатом перевірки встановлено, що під час визначення кошторисної вартості проектних робіт (в тому числі за договором на виконання проектних робіт від 15.06.2017 №65) підрядником невірно визначено розрахункову базу, яка була обчислена шляхом множення загальної площі квартир будинку на показники опосередкованої вартості спорудження житла, які затверджені наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, з урахуванням коефіцієнту 0,91. Показник опосередкованої вартості спорудження житла визначає вартість 1 кв. м. загальної площі квартир у будинку з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ). Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 194 від 14.08.2015 опосередкована вартість будівництва 1 кв. м. житла по Київській області станом на 01 липня 2015 року складає 7432 грн./кв. м. з ПДВ, а станом на 01 липня 2017 року згідно з наказом Мінрегіонбуду від 01.02.2017 №14 9632 грн./кв. м. з ПДВ.

Як зазначено у довідці за грудень 2019, складеної за результатом перевірки, при визначені розрахункової бази, яка є основою при складанні кошторисів на проектні роботи, вартість 1 кв. м. загальної площі квартир прийнято з урахуванням ПДВ, що спричинило завищення розрахункової бази.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначав, що умови договору на виконання проектних робіт від 15.06.2017 №65 замовником виконано належним чином, а саме, надано виконавцю вихідні дані (між сторонами підписано завдання на проектування, в складі якого надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що є додатком до договору), необхідні для виконання робіт, здійснено оплату за виконані проектні роботи, на прохання контрагента укладено додаткові угоди до договору, в тому числі стосовно продовження строків виконання окремих етапів робіт.

В той же час, як встановлено в ході проведення внутрішнього аудиту, при визначенні розрахункової бази, яка є основою при складанні кошторисів на проектні роботи, вартість 1 кв. м загальної площі квартир, відповідачем визначено з урахуванням ПДВ, що спричинило завищення вартості виконаних виконавцем проектних робіт в сумі 37251,43 грн.

У зв`язку з цим, посилаючись на висновки аудиторської перевірки, позивач вважав про наявність в діях відповідача омани, нормативне обґрунтування якої пов`язував із ст. 230 Цивільного кодексу України, а саме, вважав про надання замовнику хибних (помилкових) розрахунків кошторисної вартості розроблення проектної документації, що призвело до надлишкової (зайвої оплати) за виконанні роботи на суму 37251,53 грн та просив з цих підстав визнати частково недійсним укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65 та акти виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн. Крім того, позивач вважав, що здійснення відповідачем невірного розрахунку зведених кошторисів, призвело до завдання позивачу збитків (надміру (зайво) сплачених коштів, майнової шкоди) у розмірі 37251,53 грн, які він просив стягнути з відповідача на свою користь.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку із виконанням сторонами умов договору на виконання проектних робіт №65 від 15.06.2017.

Зі змісту умов договору на виконання проектних робіт від 15.06.2017 №65 вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду і врегульований умовами цього договору, нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Підставами позову позивач визначає завищення кошторисної вартості проектних робіт за договором від 15.06.2017 №65, що встановлено Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України та відображено у довідці про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази виробничо-технологічного комплексу Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 30.09.2019.

Отже, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання частково недійсним договору та стягнення з відповідача на користь позивача 37251,53 грн, які, як вважав позивач, безпідставно сплачено на користь відповідача замовником в ході виконання підрядних робіт за договором від 15.06.2017 №65.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з приписами статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В силу приписів частин першої, другої, третьої статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Тому сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частинами першою, другою статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями частини першої статті 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

У відповідності до статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, при розгляді спору про визнання недійсним договору, позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі ст. 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2017 між Базою ВТК Національної гвардії України (замовником) та ТОВ "Архітектурний дім" (назву якого змінено на ТОВ "АК Будярмарок", про що 19.11.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) укладений договір на виконання проектних робіт №65, п. 1.1. якого встановлено, що виконавець зобов`язується власними силами та засобами за завданням замовника розробити робочу документацію на «Будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області:

четверта черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир; п`ята черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир» згідно з умовами договору, а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт проектну документацію та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Тому сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Встановлені по справі обставини свідчать, що під час укладення спірного договору сторони у Розділі 2 договору погодили, що ціна цього договору визначається кошторисом (зведений кошторис та протокол погодження твердої договірної ціни додаються), і включає необхідні витрати виконавця пов`язані з виконанням робіт (п. 2.1. договору). Договірна ціна є приблизною та становить 241 797,92 грн, у тому числі ПДВ 40299,65 грн (п. 2.2. договору).

Додатком № 1 до договору сторони узгодили Зведений кошторис на проектні роботи на будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області. Стадія Робоча документація. Житлові будинки №3, №4 (IV, V черги будівництва) із зазначенням повної вартості робіт у розмірі 241 797,92 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 40 299,65 грн.

Крім того, вартість проектних робіт, що узгоджена сторонами у Додатку №1 до договору, визначена сторонами також з урахуванням складених та підписаних: кошторису №1 на проектні роботи - Робоча документація. Житлові будинки №3, №4 (IV, V черги будівництва) на суму 223 509,22 , в тому числі ПДВ в розмірі 37251,54 грн, кошторису №2 на проектні роботи протирадіаційне укриття 40-квартирних житлових будинків на території військової частини №3027 у м. Вишгород Київської області (V черга) на суму 11381,06 грн, в тому числі ПДВ 1896,84 грн, кошторису №3 на проектні роботи Будівництво 4-х 40-квартирних житлових будинків на території військової частини №3027 у м. Вишгород Київської області, робоча документація вузли обліку газу (IV, V черги) на суму 6907,65 грн, в тому числі ПДВ 1151,27 грн. (а.с. 42 45 т. 1)

У додатку № 3 до договору від 15.06.2017 «Протокол узгодження договірної ціни на проектування» сторони досягли згоди про розмір договірної ціни на виконання робіт в сумі 241 797,92 грн, у тому числі ПДВ 40 299,65 грн та встановили, що цей протокол визначає договірну ціну робіт і є підставою для проведення взаєморозрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

Додаток №1 до договору, яким сторони погодили, що вартість проектних робіт за договором становить 241 797,92 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 40 299,65 грн, а також Додаток №3 до договору, яким між сторонами узгоджено договірну ціну на проектування в розмірі 241 797,92 грн, у тому числі ПДВ 40 299,65 грн складено та підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплено печатками підприємств.

Отже, у встановленому законом порядку сторони визначили обсяг послуг, що надається за договором від 15.06.2017 №65 та встановили таку істотну умову договору як ціна робіт. Погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, сторони договору від 15.06.2017 №65, у тому числі замовник, погодились із ціною, встановленою сторонами за виконання проектних робіт та обов`язковістю додержання умов договору.

Матеріали справи також свідчать, що на виконання умов договору від 15.06.2017 №65 відповідачем виконані робіти на загальну суму 241 798, 00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 1 на суму 1277,20 (в тому числі ПДВ - 212 грн. 80 коп.); Акт виконаних робіт №2 від 27 червня 2017 року на суму 11622,48 грн (в тому числі ПДВ - 1937 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 03 липня 2017 року № 3 на суму 31936,27 грн (в тому числі ПДВ - 5322 грн. 71 коп.); Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 4 на суму 3964,94 грн (ПДВ - 660 грн. 82 коп.); Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 5 на суму 3831,59 грн (ПДВ - 638 грн. 60 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 6 на суму 35122,87 грн (в тому числі ПДВ - 5853 грн. 81 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 7 на суму 14049,14 грн (в тому числі ПДВ - 2341 грн. 52 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 8 на суму 28730,52 грн (в тому числі ПДВ - 4788 грн. 42 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 9 на суму 12644,23 грн (в тому числі ПДВ - 2107 грн. 37 коп.); Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 10 на суму 9578,96 грн (в тому числі ПДВ - 1596 грн. 49 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 11 на суму 1508,78 грн (в тому числі ПДВ - 251 грн. 46 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 на суму 11175,46 грн (в тому числі ПДВ - 1862 грн. 58 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 13 на суму 4789,48 грн (в тому числі ПДВ - 798 грн. 25 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 14 на суму 1915,79 грн (в тому числі ПДВ - 319 грн. 30 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 15 на суму 1596,49 грн (в тому числі ПДВ - 266 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 16 на суму 3600,00 грн (в тому числі ПДВ - 600 грн. 00 коп.); Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 17 на суму 4470,18 грн (в тому числі ПДВ - 745 грн. 03 коп.); Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 18 на суму 12000,00 грн (в тому числі ПДВ - 2000 грн. 00 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 19 на суму 1277,20 грн (в тому числі ПДВ - 212 грн. 87 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 20 на суму 1596,49 грн (в тому числі ПДВ - 266 грн. 08 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 21 на суму 12771,96 грн (в тому числі ПДВ - 2128 грн. 66 коп.); Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 22 на суму 5108,78 грн (в тому числі ПДВ - 851 грн. 46 коп.); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 23 на суму 2554,39 грн (в тому числі ПДВ 425,73 грн); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 24 на суму 6385,86 грн (в тому числі ПДВ 1064,31 грн) ; Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 25 на суму 11381,06 грн (в тому числі ПДВ 1896,84 грн); Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 26 на суму 6907,80 грн (в тому числі ПДВ - 1151 грн. 30 коп.).

Вказані акти складені представниками сторін та підписані їх уповноваженими представниками, що не заперечується сторонами спору.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, оплату виконаних робіт здійснено у повному обсязі.

Отже, встановлені по справі обставини свідчать, що договір від 15.06.2017 №65 повністю виконано його сторонами, підрядні роботи виконані, прийняті та оплачені позивачем згідно погодженої сторонами вартості робіт, жодних претензій зі сторони замовника до підрядника заявлено не було. Обставин зменшення сторонами договірної ціни судом не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Посилаючись на результати перевірки, позивач зазначає, що визначення відповідачем розрахункової бази, яка є основою при складанні кошторисів на проектні роботи, вартість 1 кв. м загальної площі квартир прийнято з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ), що спричинило завищення вартості проектних робіт за договором від 15.06.2017 №65.

Як вважав позивач, такими діями відповідач ввів його в оману, а обман відповідача при укладенні спірного договору, а саме, узгодження сторонами п. 2.2. Розділу 2 договору в частині договірної ціни (з урахуванням розміру ПДВ), додатків № 1 до договору № 65 від 15.06.2017 Зведений кошторис та додатку № 3 до договору № 65 від 15.06.2017 в частині суми коштів - 37251,53 грн, які є розміром податку на додану вартість, виражено у замовчуванні обставин, що полягали у безпідставному включенні до вартості проектних робіт суми ПДВ, про які позивач не був обізнаний та не мав змоги перевірити правомірність такого включення, оскільки не володів спеціальними знаннями у даній сфері та не мав відповідних фахівців.

У зв`язку з цим позивач вважав про наявність підстав для визнання частково недійсним укладеного між сторонами договору на підставі статті 230 ЦК України та повернення зайво сплачених відповідачу коштів у розмірі 37251,53 грн, який є розміром податку на додану вартість.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Як вже зазначалось, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Встановлені по справі обставини свідчать, що уклавши договір від 15.06.2017 №65, сторони за власним волевиявленням погодили всі його істотні умови, у тому числі - ціну договору, яка визначена підрядником з урахуванням розміру податку на додану вартість.

Наказом Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013 прийнято національний стандарт ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Правил визначення вартості будівництва», яким встановлено правила та порядок визначення вартості будівництва, формування договірної ціни та проведення розрахунків.

За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації.

Відповідно до пунктів 5.8.16, 5.8.17 зазначених Правил, до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва; розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (підпункт 6.1.5.6 Правил).

Згідно з п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Як вбачається з матеріалів справи під час укладення спірного договору сторони у Розділі 2 договору погодили договірну ціну, яка була визначена з урахуванням ПДВ.

З урахуванням викладеного, на стадії складення зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов`язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%; кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг). З цієї точки зору, перевищення вказаної вартості внаслідок розширення переліку встановлених складових витрат, застосування інших розцінок, коефіцієнтів, норм витрат, тощо, без збільшення складу та обсягів запланованих робіт або погіршення їх якості і є, за своїм змістом, завищенням вартості робіт.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 918/769/17, у справі №911/1630/18 від 10.06.2019.

В той же час, позивачем у встановленому законом порядку не доведено, як включення у вартість проектних робіт податку на додану вартість у розмірі 37251,53 грн вплинуло на волю позивача укласти спірний правочин і в чому полягав протиправний умисел відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає, що акт ревізії, на який посилається позивач в обґрунтування наявності в діях відповідача умислу на введення іншої сторони спірних правовідносин в оману, у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась і є носієм певної доказової інформації, у зв`язку з чим, зазначений факт перевірки не може вважатись належним та допустимим доказом протиправного умислу у діях відповідача при укладенні спірного договору та додатків до нього.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №918/769/17.

Крім того, колегія суддів вважає, що вимагаючи визнати частково недійсним договір з посиланням на те, що його підписання та виконання відбулось під впливом обману з боку відповідача, позивач фактично намагається здійснити перегляд ціни договору після його виконання, що, фактично, є порушенням вказаних вище вимог чинного законодавства, оскільки укладання сторонами договору підряду, дії сторін по його виконанню, у тому числі проведення відповідних робіт відповідачем та їх прийняття та оплата позивачем, підтверджує, що сторони за власною волею перебували у договірних відносинах підряду та на свій розсуд визначили його істотні умови, в тому числі і ціну проектних робіт.

Колегія суддів також зазначає, що правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені ст. 217 ЦК України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару.

Відповідно до ст. 180 ГК України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

Оскільки, розділ 2 договору від 15.06.2017 №65, яким визначена договірна ціна договору (з урахуванням додатків №1 та №3) містить ціну з урахуванням розміру податку на додану вартість, тобто є істотною умовою договору, то договір, в тому числі і додатки №1 та №3 до договору, які є його невід`ємними частинами, не може бути визнаний недійсним в цій частині з підстав, наведених позивачем в позовній заяві.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним, укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65, а також акти виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 37251,53 грн збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов`язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв`язку з цим збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частинами першою, другою статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно із статтями 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами статей 525, 526 названого Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Укладений сторонами Договір, як встановлено попередніми судовими інстанціями, недійсним ні повністю, ані в частині ціни договору не визнавався і зміни до нього не вносилися; докази перевищення сторонами кошторису - відсутні.

Відтак, оскільки сторонами було укладено договір, а кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, отримано підрядником як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і вони не можуть вважатися ні збитками, ані безпідставно набутим майном.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 N 5006/18/13/2012.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам лише акт перевірки не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами , тобто акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором, та які підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Вимоги апеляційної скарги позивача ґрунтуються на доводах про те, що відповідач ввів в оману позивача, визначивши завищену вартість проектних робіт за договором від 15.06.2017 №65, в той час як позивач розраховував на добросовісність дій підрядника, а під час прийняття робіт не мав можливості перевірити розрахунки відповідача за відсутністю відповідних фахівців у спірних правовідносинах.

Колегія суддів не може прийняти вказані доводи, оскільки встановлені по справі обставини свідчать, що укладаючи спірний договір, позивач діяв за власним волевиявленням, узгодив з відповідачем таку істотну умову договору як ціна на проведення проектних робіт, позивач не був позбавлений права на власний розсуд визначати (обирати) виконавця послуг зважаючи на запропоновані пропозиції виконавців таких послуг, в тому числі, з урахуванням ціни договору, оскільки виходячи з приписів ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору .

Крім того, зміни до договору в силу приписів ЦК та ГК України та умов договору від 15.06.2017 №65 вносяться за взаємною згодою сторін, а отже виконуючи договір щодо його ціни (вартості робіт) та затверджуючи зведений кошторис за взаємною згодою сторін (додаток №1 до договору від 15.06.2017 №65 ), позивач діяв за власним волевиявленням та погодив договірну ціну будучи обізнаним з порядком її формування. При цьому, колегія суддів вважає, що маючи сумніви з приводу правомірності формування відповідачем кошторису, позивач не був позбавлений можливості самостійно перевірити визначену відповідачем вартість робіт, або ж звернутись до фахівця у даному питанні.

Також колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК Національної гвардії України на період з 01.01.2015 по 30.09.2019, в якій зазначено про надмірну сплату коштів за виконані роботи за договором на виконання проектних робіт №65 від 15.06.2017 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки:

по-перше, виявлені органом, до сфери управління якого належить База виробничо-технологічної комплектації, порушення, не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Довідка про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК Національної гвардії України на період з 01.01.2015 по 30.09.2019 є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто вказана довідка не є підставою для визнання недійсним договору в частині стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Також, вказана довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/7984/16 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17.

Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу;

по-друге, зобов`язання за договором сторони виконали повністю, приймання-передача виконаних робіт оформлено відповідними актами без будь-яких зауважень, та, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, вартість робіт у повному обсязі оплачена. Крім того, умови договору на виконання проектних робіт від 15.06.2017 №65 не місять положень про можливість зміни такої істотної умова як ціна після закінчення строку дії договору та повного його виконання сторонами. Також, слід зазначити, що Департамент внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України не був позбавлений права здійснити перевірку кошторисної документації на стадії укладання договору та погодження договірної ціни договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не підтверджено належними доказами, що під час виконання спірного договору відповідач діяв з наявним умислом, чим ввів позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення договору; позивачем також не доведено, яким чином включення у розрахунок вартості проектних робіт за договором податку на додану вартість вплинуло на волю позивача при укладенні такого правочину, і в чому полягав протиправний умисел відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставини виконання договору під впливом омани, що за нормами ст. 230 ЦК України визначено позивачем як обставини, які свідчать про визнання частково недійсним договору від 15.06.2017 №65 в частині сплати за коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн та стягнення збитків у вказаному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення в частині, що оскаржується позивачем, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, отже не можуть бути визнані такими, що свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов 'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційна скарга Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в даній постанові.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 у справі №922/4036/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.10.2021

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов