Рішення

від 08.06.2021 по справі 922/4036/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4036/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 68795,68 грн. за участю представників:

позивача - Корольов І.О., за самопредставництвом;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", м. Харків, в якому просить суд (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову (вх. № 9698 від 28.04.2021):

1. Визнати частково недійсним, укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65, а також акти виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн. (згідно з наданим в позові розрахунком), а саме:

1) п. 2.2. Розділу 2 договору в частині суми коштів у розмірі 37251,53 грн.

2) додаток № 1 до договору № 65 від 15.06.2017 «Зведений кошторис».

3) додаток № 3 до договору № 65 від 15.06.2017 в частині суми коштів - 37251,53 грн.

4) Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 1 в частині суми коштів ПДВ - 212 грн. 80 коп.; Акт виконаних робіт від 27 червня 2017 року № 2 в частині суми коштів ПДВ - 1937 грн. 08 коп.; Акт виконаних робіт від 03 липня 2017 року № 3 в частині суми коштів ПДВ - 5322 грн. 71 коп.; Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 4 в частині суми коштів ПДВ - 660 грн. 82 коп.; Акт виконаних робіт від 2 серпня 2017 року № 5 в частині суми коштів ПДВ - 638 грн. 60 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 6 в частині суми коштів ПДВ - 5853 грн. 81 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 7 в частині суми коштів ПДВ - 2341 грн. 52 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 8 в частині суми коштів ПДВ - 4788 грн. 42 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 9 в частині суми коштів ПДВ - 2107 грн. 37 коп.; Акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року № 10 в частині суми коштів ПДВ - 1596 грн. 49 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 11 в частині суми коштів ПДВ - 251 грн. 46 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 в частині суми коштів ПДВ - 1862 грн. 58 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 12 в частині суми коштів ПДВ - 251 гри. 46 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 13 в частині суми коштів ПДВ - 798 грн. 25 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 14 в частині суми коштів ПДВ - 319 грн. 30 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 15 в частині суми коштів ПДВ - 266 грн. 08 коп.; Акт виконаних робіт від 4 жовтня 2017 року № 16 в частині суми коштів ПДВ - 600 грн. 00 коп.; Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 17 в частині суми коштів ПДВ - 745 грн. 03 коп.; Акт виконаних робіт від 6 листопада 2017 року № 18 в частині суми коштів ПДВ - 2000 грн. 00 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 19 в частині суми коштів ПДВ - 212 грн. 87 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 20 в частині суми коштів ПДВ - 266 грн. 08 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 21 в частині суми коштів ПДВ - 2128 грн. 66 коп.; Акт виконаних робіт від 24 листопада 2017 року № 22 в частині суми коштів ПДВ - 851 грн. 46 коп.; Акт виконаних робіт від 14 грудня 2017 року № 26 в частині суми коштів ПДВ - 1151 грн. 30 коп.;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок за договором на виконання проектних робіт № 65 від 15.06.2017 на користь Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (р/р ПА88820172034310000 1000009087 в ДКСУ м. Київ) 68795,68 грн., з них:

1) за порушення строків виконання робіт 31544,15 грн., з яких:

- 16085,40 грн. - пені;

- 15458,75 грн. - штрафу;

2) збитки (надміру (зайво) сплачені грошові кошти, майнову шкоду) в сумі 37251,53 грн.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4036/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 січня 2021 року о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2021 суд перейшов до розгляду справи № 922/4036/20 за правилами загального позовного провадження, з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 02.03.2021 об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 10 травня 2021 року.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4036/20 до судового розгляду по суті на 12.05.2021 о 10:45 год.

Протокольними ухвалами від 12.05.2021, 02.06.2021 у судових засіданнях, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 09.06.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позов, відповідно до приписів ст. 165 ГПК України, суду не надав. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.06.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

15 червня 2017 року між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (позивач, База ВТК) та Товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурний дім укладено договір № 65 (договір) на розробку робочої проектної документації на будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області: четверта черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир; п`ята черга, перший пусковий комплекс - житловий будинок на 40 квартир.

В подальшому найменування відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", про що 19.11.2019 було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За п. 1.2. договору роботи виконуються на основі завдання на проектування та містобудівних умов і обмежень. Згідно ДБН об`єкт будівництва, визначений п. 1.1. договору, відноситься до III категорії складності об`єктів будівництва (клас наслідків СС2).

П. 1.3. договору встановлено, що виконавець розпочинає роботи за договором не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання від замовника документів, передбачених п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна визначається кошторисом (зведений кошторис та протокол погодження твердої договірної ціни), що є невід`ємною частиною договору і включає всі необхідні витрати виконавця пов`язані з виконанням робіт.

Згідно з п. 4.2. виконавець, зокрема, зобов`язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування.

Додатком № 1 слугує зведений кошторис на проектні роботи на будівництво 4-х 40-квартирних будинків на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області із зазначенням повної вартості робіт у розмірі 241797,92 грн. з ПДВ.

У додатку № 2 сторонами визначено графік виконання та оплати робіт по проекту будівництва 4-х 40-квартирних будинків на території Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в м. Вишгород Київської області.

Додатком № 3 слугує протокол узгодження договірної ціни на проектування, за яким сторони домовились про досягнення згоди про розмір договірної ціни на виконання робіт в сумі 241797,92 грн.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання розробленої проектної документації (п. 3.3 договору).

У випадку порушення строків, встановлених додатком 2 договору, відповідальність виконавця регулюється розділом 8 Договору з урахуванням чинного законодавства (п. 3.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконано всі обов`язки за договором, зокрема: надано вихідні дані (між сторонами підписано завдання на проектування, в складі якого надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що є додатком до Договору), необхідні для виконання робіт; здійснено оплату за виконані проектні роботи; на прохання контрагента укладено додаткові угоди до договору, в тому числі стосовно продовження строків виконання окремих етапів робіт.

На виконання умов договору, за період з 27.06.2017 по 14.12.2017 сторонами підписано акти виконаних робіт №№ 1-26.

Як зазначає позивач, в результаті проведеної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2019 року встановлено, що під час визначення кошторисної вартості проектних робіт за договором невірно визначено розрахункову базу, яка обчислена шляхом множення загальної площі квартир будинку на показники опосередкованої вартості спорудження житла, які затверджені наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, з урахуванням коефіцієнту 0,91. Показник опосередкованої вартості спорудження житла визначає вартість 41 кв. м. загальної площі квартир у будинку з урахуванням ПДВ., при цьому, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 194 від 14 серпня 201 року опосередкована вартість будівництва 1 кв. м. житла по Київській області станом на 01 липня 2015 року складає 7432 грн./кв. м. з ПДВ, а станом на 01 липня 2017 року 9632 грн./кв. м. з ПДВ. Враховуючи, що при визначені розрахункової бази, яка є основою при складанні кошторисів на проекті роботи, вартість 1 кв. м. загальної площі квартир прийнято з урахуванням ПДВ, даний факт спричинив завищення вартості договору, який був підставою для виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин.

Звертаючись із позовом, позивач вказує як основу своєї позиції (підставу позову) наявність в діях відповідача омани, нормативне обґрунтування якої пов`язане із ст. 230 ЦК України, щодо надання замовнику хибних (помилкових) розрахунків кошторисної вартості розроблення проектної документації, що призвело до надлишкової (зайвої оплати) за виконанні роботи на суму 37251,53 грн., що і стало підставою для звернення до суду із вимогою про визнання частково недійсним укладеного між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договору від 15.06.2017 № 65, а також актів виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн.

Окрім цього, позивач зазначає, що в ході здійснення департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Бази ВТК за період з 01.01.2015 по 30.09.2019 встановлено факти прострочення виконання робіт під час розроблення виконавцем проектно-кошторисної документації за договором.

Проте, виконані роботи з проектування за актами відповідачем передано позивачу із суттєвим порушенням умов договору, а саме простроченням виконання встановлених умовами договору строків виконання та здачі робіт, що і стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок за договором на виконання проектних робіт № 65 від 15.06.2017 за порушення строків виконання робіт: 16085,40 грн. - пені та 15458,75 грн. - штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як вказує позивач, нормативним обґрунтуванням предмету позову слугує норма ст. 230 ЦК України, із зазначенням позивачем тієї обставини, що він діями відповідача був введений в оману з приводу розрахунку кошторисної документації вартості проектних робіт за договором, яка визначена шляхом застосування усереднених відсоткових показників вартості проектних робіт, із застосуванням виконавцем робіт підвищувального коефіцієнту 1.1. з посиланням на збірник цін № 59 - Загальні вказівки по застосуванню збірника цін на проектні роботи для будівництва (2-е видання, доповнене). Крім того, зазначає, що дії відповідача під час виконання договірних зобов`язань мають ознаки обману, оскільки кошторисна вартість проектних робіт за договором визначена на основі невірної розрахункової бази, яка була обчислена шляхом множення загальної площі квартир будинку на показники опосередкованої вартості спорудження житла, які затверджені наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Положеннями ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недотримання цієї вимоги в момент вчинення правочину за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою його недійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм ст. 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Відповідно до ст. 230 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 74 ГПК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, правочин під впливом обману, полягає у навмисному цілеспрямованому введення однієї сторону іншої в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним за позовом сторони правочину. В разі доведення, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 230 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, при вирішенні спору про визнання недійсним договору позивач має довести, а суд встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі ст. 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Як вказує позивач, враховуючи те, що при визначені розрахункової бази, яка є основою при складанні кошторисів на проектні роботи за спірним договором, вартість 1 кв. м. загальної площі квартир прийнято з урахуванням ПДВ, даний факт спричинив завищення вартості договору, який був підставою для виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України; за згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами під час укладення договору підряду було погоджено всі його істотні умови, у тому числі - ціну договору з податком на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Крім того, спірні правовідносини регулюються Правилами визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків (далі - Правила), які врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013".

За змістом пункту 4.9 Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації.

Відповідно до пунктів 5.8.16, 5.8.17 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва; розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (підпункт 6.1.5.6 пункту 6.1.5 Наказу).

Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).

З урахуванням викладеного, на стадії складення зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов`язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%; кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг). З цієї точки зору, перевищення вказаної вартості внаслідок розширення переліку встановлених складових витрат, застосування інших розцінок, коефіцієнтів, норм витрат, тощо, без збільшення складу та обсягів запланованих робіт або погіршення їх якості і є, за своїм змістом, завищенням вартості робіт.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 918/769/17.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, встановивши, що: сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме ціну договору (включаючи податок на додану вартість); позивач як замовник прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання частково недійсним, укладений між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Будярмарок договір від 15.06.2017 № 65, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість) в сумі 37251,53 грн.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Враховуючи відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання частково недійсним договору від 15.06.2017 № 65, суд відмовляє в задоволенні похідних вимог щодо визнання недійсними підписаних сторонами договору актів виконаних робіт до нього, в частині сплати за ними коштів із завищенням внаслідок неправильного застосування поточних цін, розцінок (нарахування податку на додану вартість).

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним за позовом сторони правочину. В разі доведення, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 230 ЦК України).

Слід зазначити, що викладене у поданій позивачем позовній заяві нормативно-правове, документальне та фактичне обґрунтування пред`явлених позивачем позовних вимог з посиланням на ст. 230 ЦК України зводиться до наявності в діях відповідача омани через надання позивачу, як замовнику, даних із завищенням вартості проектних робіт за договором та стягнення надмірно (зайво) сплаченої суми в розмірі 37251,53 грн.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на все викладене вище, враховуючи відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання частково недійсним договору від 15.06.2017 № 65, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування ст. 216 ЦК України, а саме щодо стягнення з відповідача збитків (надміру (зайво) сплачені грошові кошти, майнову шкоду) в сумі 37251,53 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за порушення строків виконання робіт за договором № 65 від 15.06.2017, яка складається з: 16085,40 грн. - пені та 15458,75 грн. - штрафу, суд виходить з наступного.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ч. 2 ст. 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

У відповідності до приписів ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розділом 8 договору передбачена відповідальність виконавця за порушення умов договору.

Зокрема, згідно з п. 8.3 договору, у випадку порушення виконавцем строку, передбаченого п. 3.2 договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано (за видами робіт згідно календарного графіку виконання робіт).

У відповідності до приписів вищезазначених норм, та у відповідності до п. 8.3 договору, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 16085,40 грн. та суму штрафу у розмірі семи відсотків вартості, в розмірі 15458,78 грн.

Відповідачем не було спростовану суму заявленої до стягнення пені та штрафу, контррозрахунку суми пені та штрафу також надано не було.

Приймаючи до уваги, що відповідач порушив встановлені договором № 65 від 15.06.2017 строки виконання робіт, пеня в сумі 16085,40 грн. та штраф у розмірі семи відсотків вартості, в розмірі 15458,78 грн. підлягають стягненню на користь позивача, як правомірно заявлені.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ, підлягають частковому задоволенню

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код ЄДРПОУ 32484822) на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 40-А, код ЄДРПОУ 14323014) пеню в розмірі 16085,40 грн., штраф в розмірі 15458,75 грн., судовий збір в розмірі 1040,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 40-А, код ЄДРПОУ 14323014);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок" (61082, м. Харків, пр. Московський, 144, код ЄДРПОУ 32484822).

Повне рішення складено 22.06.2021.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4036/20