Рішення

від 27.09.2021 по справі 902/662/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2021 р. Cправа № 902/662/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

за участю представників

позивача Пунько І.В., ордер ВН №174040 від 23.06.2021

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Рекламна агенція "БАСТІОН" (вул. Келецька, 125, м. Вінниця, 21000)

до : Консультативно-комерційного приватного підприємства "ВІОЛ" (вул. Айвазовського, буд. 4В, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 262520 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Рекламна агенція "БАСТІОН" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Консультативно-комерційного приватного підприємства "ВІОЛ" про стягнення 262 520,00 грн. заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою від 25.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 17 серпня 2021 року.

На визначену судом дату (17.08.2021) у судове засідання з`явилась представник позивача, яка повідомила суд про те, що позивачем усі наявні по справі докази подано та не заперечила проти закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою від 17.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 16.09.2021.

На визначену судом дату (16.09.2021) у судове засідання з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наявність поштового повернення, яким на адресу відповідача направлялась ухвала суду, із відміткою "за закінченням строку зберігання".

Ухвалою від 16.09.2021 відкладено розгляд справи по суті на 27.09.2021, для належного повідомлення відповідача.

27.09.2021 до суду від позивача надійшли клопотання про надання для огляду оригіналів документів та про приєднання доказів до матеріалів справи.

На визначену судом дату (27.09.2021) у судове засідання з`явилась представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду які надіслані на адресу відповідача зазначену у витязі з ЄДР, конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання", остання ухвала від 16.09.2021 відповідно до трекінгу з сайту Укрпошта від 27.09.2021 знаходиться у точці видачі/доставки.

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала клопотання про надання для огляду оригіналів документів та про приєднання доказів до матеріалів справи.

Суд оглянув оригінали документів наданих представником позивача та долучив документи до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявила усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових доказів.

Суд задовольнив дане клопотання та оголосив перерву в судовому засідання в межах дня.

Після перерви представником позивача подано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Судом прийнято та долучено дане клопотання до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити та зазначила що судові витрати понесені позивачем складаються з судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2021 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2017 року між Приватним підприємством "Рекламна агенція "БАСТІОН" (позивач, в договорі Наймач) та Консультативно-комерційним приватним підприємством ВІОЛ (відповідач, в договорі Наймодавець) було укладено договір найму (оренди) № 01012017 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Наймодавець зобов`язується передати Наймачеві в строкове платне користування приміщення, що розташоване в м. Вінниця, по вул. Айвазовського, 4-В (частина приміщень, першого поверху-майстерні для виготовлення реклами, чистина приміщень другого поверху-офісна частина), а Наймач зобов`язується прийняти зазначене приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути орендоване майно Наймодавцю в належному стані.

Приміщення надається для використаним Наймачем у підприємницькій діяльності. Наймач самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення (п. 1.2. Договору).

Приміщення повинні бути передані Наймодавцем та прийняті Наймачем протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення Даного Договору. Передача приміщення оформляється актом прийняття-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, потреб поточного ремонту, телефонного номеру, наявного обладнання, інвентаря, шо належить Наймодавцю і передається разом з приміщенням. Акт підписується повноважними представниками сторін. По одному примірнику акта знаходиться в кожної сторони. У цей же час Наймодавець передає Наймачу ключі від приміщення, після чого персоналу Орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, шо орендується (п. 2.1. та п. 2.2 Договору).

Наймач за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ): 26000,00 грн. за 1 (один) місяць, вираховується кожен місяць окремо на підставі виставлених рахунків. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Наймодавця щомісячно. Наймач має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п. 3.1. даного Договору на термін оплати не застосовується. Вартість комунальних послуг входить до орендної плати. Інші види платежів, не узгоджені в Даному Договорі, Наймачем не оплачуються (п. 3.1. - 3.6 Договору).

Розділами 4, 5 та 6 Договору сторонами визначено права та обов`язки сторін, обставини що виключають відповідальність та відповідальність.

Сьомим розділом Договору визначено підстави припинення дії договору, зокрема п.п. 7.1.4. Достроково за згодою Сторін.

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31 грудня 2019 р. Якщо за 1 (один) місяць до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк (п. 6.1. та п. 6.2. Договору).

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 7.1. Договору).

На виконання у мов договору 01.01.2017 між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №01012017 від 01.01.2017 Акт Прийому-передачі відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду частину приміщення першого поверху (майстерні по виготовленню реклами) та частину другого поверху (офіс) (надалі об`єкт що орендується) за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4-В для здійснення підприємницької діяльності згідно п. 1.2. Договору №01012017 від 01.01.2017р.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, з березня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу. З огляду на те, що введення карантину позначилось на господарській діяльності позивача, та фактично позивач в даний період не використовував орендоване приміщення, відповідачем було зменшено розмір орендної плати за березень, квітень та травень 2020 року, що стверджується обопільно підписаним Актом надання послуг № 13 від 16.07.2020, в якому зазначено, що послуги з експлуатації приміщення за березень, квітень, травень 2020 р. складають 3620,81 грн з ПДВ.

Крім того, 01.06.2020 між сторонами підписано додаткова угода №7 до Договору №01012017 від 01.01.2017 згідно до п. 1.1. якої сторони визначили, що Наймач за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати за 1 (один) місяць складається з: - базової орендної плати в розмірі 5 411,60 (п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень 60 копійок) з урахуванням ПДВ; - додаткових витрат по обслуговуванню приміщення та підприємства КК ПП ВІОЛ згідно виставлених рахунків на КК ПІІ ВІОЛ пропорційно до спожитих послуг. Сума цих додаткових витрат включається у щомісячну орендну плату.

Згідно Акту надання послуг №14 від 16.07.2020 послуги з експлуатації приміщення за червень 2020 та додаткових витрат по обслуговуванню приміщення складають 7193,57 грн з ПДВ.

31.07.2020 між сторонами підписано додаткова угода №8 до Договору №01012017 від 01.01.2017 згідно до п. 1.1. якої сторони домовились припинити дію договору з 01 серпня 2020 року, а п. 1.2. даної додаткової угоди сторони визначили, що дана Додаткова угода укладена в двох примірниках - по одному для кожної із Сторін. Дана Додаткова угода набирає чинності з 01 серпня 2020 року і є невід`ємною частиною Договору найму (оренди) № 01012017 від 01.01.2017року.

Відповідно до Акту надання послуг №16 від 04.08.2020 послуги з експлуатації приміщення складають 8241,60 грн з ПДВ.

Представником позивача в судовому засіданні повідомлено суд, що за період дії договору між сторонами було підписано лише дві додаткові угоди до договору які відповідачем пронумеровані як Додаткова угода №7 та №8 і при підписанні даних додаткових угод позивач не звернув уваги на нумерацію.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, під час дії Договору позивачем будо здійснено переплату (оплату оренди наперед) на загальну суму 262 520,00 грн.

22.03.2021 позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 262520,00 грн., докази направлення наявні в матеріалах справи (а.с. 25), однак відповідач дану вимогу на пошті не отримав.

Неповернення відповідачем переплати в розмірі 262520,00 грн стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ст. 765 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що за актом прийому-передачі від 01.01.2017, що є додатком №1 до Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду частину приміщення першого поверху (майстерні по виготовленню реклами) та частину другого поверху (офіс) за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4-В для здійснення підприємницької діяльності згідно п. 1.2. Договору №01012017 від 01.01.2017р.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 632 ЦК України врегульовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як вбачається з Розділу 3 Договору сторони передбачили, що Наймач за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ): 26000,00 грн. за 1 (один) місяць, вираховується кожен місяць окремо на підставі виставлених рахунків. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Наймодавця щомісячно. Наймач має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п. 3.1. даного Договору на термін оплати не застосовується. Вартість комунальних послуг входить до орендної плати. Інші види платежів, не узгоджені в Даному Договорі, Наймачем не оплачуються.

Відповідно до вище зазначеного розділу договору позивач за період з 01.01.2017 по 31.05.2020 (41 місяць) мав сплатити відповідачу 1066000,00 грн. оренди за майно.

Згідно п. 1.1 укладеної між сторонами Додаткової угоди від 01.06.2020 розмір орендної плати за 1 (один) місяць складається з: - базової орендної плати в розмірі 5 411,60 грн. з урахуванням ПДВ; - додаткових витрат по обслуговуванню приміщення та підприємства КК ПП ВІОЛ згідно виставлених рахунків на КК ПІІ ВІОЛ пропорційно до спожитих послуг. Сума цих додаткових витрат включається у щомісячну орендну плату.

А згідно п. 1.1. укладеної між сторонами Додаткової угоди від 31.07.2020 сторони домовились припинити дію договору з 01.08.2020 року.

На підставі даних додаткових угод між сторонами підписано Акти надання послуг № 13 від 16.07.2020 на суму 3620,81 грн, №14 від 16.07.2020 на суму 7193,57 грн та №16 від 04.08.2020 на суму 8241,60 грн, отже позивач за період з 01.06.2020 по 31.07.2020 (2 місяці) мав сплатити відповідачу 19055,98 грн.

З огляду на викладене, за період дії договору, з 01.01.2017 по 31.07.2020 позивач мав сплатити на користь відповідача кошти за оренду майна в загальному розмірі 1085055,98 грн.

Як вбачається з поданих позивачем виписок по рахунку за період з 01.01.2017 по 31.08.2020 останній сплатив на користь відповідача кошти за послуги оренди в загальному розмірі 1387075,98 грн., що на 302020,00 грн. більше, ніж вартість оренди приміщення за час дії договору.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи підписання між сторонами Додаткової угоди від 31.07.2020 якою сторони домовились припинити дію договору з 01.08.2020 року Та приймаючи до уваги оплату позивачем вартості оренди приміщення у повному обсязі, господарський суд доходить висновку, що зобов`язання між позивачем та відповідачем припинились виконанням, проведеним належним чином.

Верховним Судом у постанові від 28.12.2020р. по справі №910/5418/19 наголошено, що із змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи припинення зобов`язань сторін за договором №01012017 від 01.01.2017р. виконанням, проведеним належним чином та в зв`язку з припиненням договору, господарський суд доходить висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти (переплату) у відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що згідно з розрахунком переплати за користування об`єктом оренди існує переплата, суд вважає, що відповідач зобов`язаний відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у розмірі заявленому позивачем в сумі 262520,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем в порушення вимог ст. 74 ГПК України не надано суду доказів які б спростовували твердження позивача та доказів користування позивачем орендованим приміщенням після припинення договору оренди від 01.01.2017 р. №01012017.

В зв`язку з задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім витрат на сплату судового збору позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи наявний договір №28/21 від 16.06.2021 про надання правової допомоги; додаткова угода №1 до договору №28/21 від 16.06.2021 про надання правової допомоги відповідно до умов якої адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Замовника у Господарському суді Вінницької області по справі за позовом ПП Рекламна агенція БАСТІОН до КК ПП ВІОЛ про стягнення коштів, вартість послуг становить 5000,00 грн.; ордер серія ВН №174040 від 23.06.2021; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000241 від 21.03.2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Даний висновок викладений у постанові Верховного суду по справі №640/18402/19 від 28.12.2020 р.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Консультативно-комерційного приватного підприємства "ВІОЛ" (вул. Айвазовського, буд. 4В, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 23058491) на користь Приватного підприємства "Рекламна агенція "БАСТІОН" (вул. Келецька, 125, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 33552934) 262520,00 грн - безпідставно набутих коштів, 3937,80 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти позивача - bastion@bastion.vinnica.ua, irpun2013@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 04 жовтня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Келецька, 125, м. Вінниця, 21000)

3 - відповідачу (вул. Айвазовського, буд. 4В, м. Вінниця, 21022)