Ухвала

від 29.09.2021 по справі 910/716/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зміну способу виконання судового рішення

29.09.2021Справа № 910/716/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020

у справі № 910/716/20

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до Головного управління ДПС у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

2) Державна казначейська служба України

3) Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва

про стягнення 127 473,16 грн

представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк", банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення 127 473,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок технічного збою, який відбувся 25.09.2018, позивачем було помилково перераховано грошові кошти на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва, а саме: платіж в розмірі 127 473,16 грн було двічі проведено АТ "Райффайзен Банк" згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018. Оскільки вказані грошові кошти були помилково перераховані позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва та набуті останнім без достатньої правової підстави, позивач звернувся з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яке є контролюючим органом в частині адміністрування податків, та не визнає за АТ "Райффайзен Банк" право на повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ "Райффайзен Банк" помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 грн 16 коп. Здійснено розподіл судових витрат.

11.01.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/716/20.

15.09.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20.

В обґрунтування поданої заяви АТ "Райффайзен Банк" посилається на ту обставину, що здійснення безспірного списання присуджених до стягнення грошових коштів можливо лише за умови внесення змін до резолютивної частини вказаного рішення шляхом зазначення про стягнення грошових коштів у сумі 127 473,16 грн з бюджету міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20 було призначено до розгляду на 29.09.2021.

У судове засідання 29.09.2021 з`явився представник позивача (заявника), представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши заяву АТ "Райффайзен Банк" та заслухавши пояснення представника позивача (заявника) про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45) (далі - Порядок № 845) передбачено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В основу судового акту про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При ухваленні судового рішення в цій справі судом було враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 (судове рішення у вказаній справі мало преюдиціальний характер при розгляді цієї справи), згідно з яким враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо помилкового перерахування позивачем грошових коштів з його рахунку до Державного бюджету України, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, резолютивні частини рішень у таких спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

В силу приписів статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також встановлені під час розгляду справи № 910/1806/19 обставини, судом було задоволено позов та присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 грн 16 коп.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти в сумі 127 473,16 грн на підставі платіжного доручення № 443 від 12.09.2018 були перераховані до бюджету міста Києва на рахунок № 33214811026010.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, присуджені до перерахування позивачеві рішенням в цій справі грошові кошти є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння своїм майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлений статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що змінивши спосіб виконання рішення суду від 08.07.2020 у цій справі, шляхом стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 127 473,16 грн з бюджету міста Києва, стягувач отримає можливість його реально виконати, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про зміну способу виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20 задовольнити.

2. Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20 шляхом стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 127 473 (сто двадцять сім тисяч чотириста сімдесят три) грн 16 коп. на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) з бюджету міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2021

Суддя О.В. Нечай