Ухвала

від 12.05.2021 по справі 910/716/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в зміні способу виконання судового рішення

12.05.2021Справа № 910/716/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020

у справі № 910/716/20

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Головного управління ДПС у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; 2) Державна казначейська служба України; 3) Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва

про стягнення 127 473,16 грн

представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення 127 473,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок технічного збою, який відбувся 25.09.2018, позивачем було помилково перераховано грошові кошти на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва, а саме: платіж в розмірі 127 473,16 грн було двічі проведено АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018. Оскільки вказані грошові кошти були помилково перераховані позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва та набуті останнім без достатньої правової підстави, позивач звернувся з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яке є контролюючим органом в частині адміністрування податків, та не визнає за АТ "Райффайзен Банк Аваль" право на повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 грн 16 коп. Здійснено розподіл судових витрат.

11.01.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/716/20.

20.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20.

В обґрунтування поданої заяви ГУ ДКС України у м. Києві посилається на ту обставину, що здійснення безспірного списання присуджених рішенням суду в цій справі до стягнення з Державного бюджету України грошових коштів можливо лише за умови внесення змін до резолютивної частини вказаного рішення шляхом зазначення про стягнення грошових коштів у сумі 127 473,16 грн з бюджету міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 розгляд заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20 призначено на 12.05.2021.

У судове засідання 12.05.2021 з`явився представник стягувача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45) (далі - Порядок № 845) передбачено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В основу судового акту про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення суду по суті.

При ухваленні судового рішення в цій справі судом було враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 (судове рішення у вказаній справі мало преюдиціальний характер при розгляді цієї справи), згідно з яким враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо помилкового перерахування позивачем грошових коштів з його рахунку до Державного бюджету України, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, резолютивні частини рішень у таких спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

В силу приписів статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також встановлені під час розгляду справи № 910/1806/19 обставини, судом було задоволено позов та присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 грн 16 коп.

Натомість, як вбачається зі змісту заяви про зміну способу виконання рішення суду, запропоновані Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві заходи для виконання судового рішення в цій справі фактично стосуються зміни рішення суду по суті, а саме зазначення про стягнення грошових коштів у сумі 127 473,16 грн з бюджету міста Києва, що свідчить про необґрунтованість вказаної заяви.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини заборгованість із виплати належних заявникам грошових коштів, визнана рішенням національного суду, яке набуло статусу остаточного, вважається "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держава є відповідальною за борги державної установи чи підприємства, незважаючи на те, що установа є окремою юридичною особою. Отже, держава є відповідальною за невиплату заявникам сум, присуджених їм рішеннями, винесеними проти таких установ. При цьому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що категорія спору та суть самого права на виплату, яка передувала постановленню рішення національним судом, не має значення.

Отже, право стягувача на отримання належних йому грошових коштів, присуджених до стягнення з Державного бюджету України рішенням суду, не може залежати від суб`єктивної волі органу держави, на якого законодавством покладено обов`язок з виконання такого рішення.

В свою чергу, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неможливості виконання судового рішення в цій справі у встановлений ним спосіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/716/20 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.05.2021

Суддя О.В. Нечай