Рішення

від 28.09.2021 по справі 500/3116/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3116/21

28 вересня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача Свистун Є.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Дуфанця Є.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в сумі 70163,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в розмірі 70163,08 грн. Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку зазначений податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб, тому ця сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку за рішенням суду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 06.07.2021.

18.06.2021 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог. Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач зазначає, що йому було надано земельну ділянку на праві постійного користування згідно державного акту ІІІ-ТР №014048 для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим №6125285100:01:001:0705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області. Реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов`язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства було створено та зареєстровано фермерське господарство "Цезар", код за ЄДРПОУ 31021539. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство.

Представником позивача Головного управління ДПС у Тернопільській області 30.06.2021 по суду подано відповідь на відзив, де зазначає, що оскільки платником земельної ділянки є власник земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України. У відповідача в 2019 році існував обов`язок зі сплати податку. Відповідно, здійснений контролюючим органом розрахунок суми податкового зобов`язання, яка була визначена податковим повідомленням - рішенням є правомірним. Доводи відповідача щодо того, що фактичним землекористувачем є Фермерське господарство "Цезар" безпідставні, оскільки відсутні будь які документи, які б підтверджували статус особи землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому Законом.

06.07.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2021 для надання додаткових доказів, в подальшому до 07.09.2021.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання продовжено процесуальні строки розгляду справи, судове засідання відкладено до 28.09.2021.

В судовому засіданні 28.09.2021 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Дуфанець Є.М. проти задоволення позову заперечили з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив таке.

Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно довідки про наявність податкового боргу за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу земельний податок з фізичних осіб в розмірі 70163,08 грн (основний платіж).

Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла у зв`язку із несплатою узгодженого податкового зобов`язання нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення №1189625/1-5404-1918 від 02.11.2020 на суму 70163.08 грн (основний платіж).

Відповідачу виставлялась податкова вимога №152836-54 від 13.09.2019, з часу виставлення яких податковий борг платника не переривався.

Податковий борг відповідачем добровільно не сплачений, тому позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Відповідно до пунктів 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, зі змісту вказаних вище вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. В разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №937-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №937-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та №922/989/18 від 23.06.2020.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, із процитованих норм слідує, що після укладення договору оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Відтак, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в відповідача немає у користуванні (в розумінні використання) земельної ділянки, за яку у податкового органу виникли підстави для нарахування земельного податку у розмірі 70163, 08 грн. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку на праві постійного користування згідно державного акту ІІІ-ТР №014048 для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим номером № 6125285100010010705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області.

Реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов`язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства позивачем було створено та зареєстровано фермерське господарство "Цезар", код за ЄДРПОУ 31021539.

Крім цього згадана земельна ділянка з часу її надання - 06.03.2000, жодного разу не оподатковувалась, як ділянка фізичної особи.

На підтвердження цього відповідач долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2019-2021 роки, відомості про наявність земельних по категоріях, платіжні доручення з копіями платіжних доручень про перерахунок єдиного податку (в тому числі земельного) за 2019-2021 роки, як плати за землю за земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим №6125285100010010705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, копію державного акту ІІІ-ТР №014048 на право постійного користування землею 06.03.2000.

Також, суд зазначає, що в Україні не допускається подвійне оподаткування тому, що плата за земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим №6125285100010010705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області проводиться в повному обсязі з часу її надання.

А тому, податковим органом безпідставно нараховано даний борг ще й керівнику фермерського господарства ОСОБА_1 як фізичній особі.

Крім того суд зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №500/3697/20 в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення 70163 грн 08 коп податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб за земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим №6125285100010010705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №500/3697/20 - без змін.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України")

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За положеннями частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в сумі 70163,08 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637);

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя Мартиць О.І.