Ухвала

від 27.09.2021 по справі 946/8282/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/9654/21

Номер справи місцевого суду: 946/8282/19

Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року позов ОСОБА_4 до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 13 липня 2021 рокуадвокат Петров В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, але не більше 10-ти днів з дня вручення скаржнику копії ухвали суду, а саме шляхом: надання виправленої апеляційної скарги, яка б відповідала вимогам ст. 356 ЦПК України та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, де вказати інші підстави для поновлення строків та надання інші докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повний текст оскаржуваного судового рішення складено 11 лютого 2020 року, 27 травня 2021 року адвокат Петрова В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ознайомився з матеріалами справи (а.с.74), а апеляційну скаргу подано 13 липня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

01 вересня 2021 року та 06 вересня 2021 року до апеляційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано клопотання про поновлення строку, у якій зазначено, що 27 травня 2021 року адвокат Петров В.С. ознайомився з матеріалами справи, але рішення про подання апеляційної скарги могли прийняти тільки спадкоємці або їх законний представник. Адвокат Петров В.С. мав договір на юридичне обслуговування з ОСОБА_1 , а не з її дітьми. Також в даній заяві зазначено, що для подання апеляційної скарги апелянт повинен довести, що його права порушені, а для цього адвокат Петров В.С. вимушений був зробити відповідні запити. 13 липня 2021 року була подана апеляційна скарга, після того як уся інформація була доведена до законного представника апелянтів та заявників по апеляційній скарзі. У зв`язку з тим, що апелянти проживають за кордоном строки прийняття рішення про подання апеляційної скарги були виконані з затримкою.

Викладені причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнанні апеляційним судом неповажними з таких підстав.

Так, по-перше, суд не бере до уваги посилання на те, що адвокат Петров В.С. мав договір на юридичне обслуговування з ОСОБА_1 , а не з її дітьми, з таких підстав.

До заяви про ознайомлення з матеріалами справи, на якій адвокат Петров В.С. розписався про ознайомлення з матеріалами справи 27 травня 2021 року, додано ордер від 17 травня 2021 року виданий ОСОБА_1 , також до апеляційної скарги, як документ, що посвідчує повноваження адвоката Петрова В.С., додано ордер від 17 травня 2021 року виданий ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Отже, відсутність договору на юридичне обслуговування дітей ОСОБА_1 не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки фактично, повноваження адвоката Петрова В.С. при ознайомлення з матеріалами справи та при поданні апеляційної скарги, підтверджуються тим самим документом.

По-друге, посилання адвоката Петрова В.В. на те, що у зв`язку з тим, що апелянти проживають за кордоном строки прийняття рішення про подання апеляційної скарги були виконані з затримкою також не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до абз. 18 Постанови судової палати у цивільних та господарських справах ВСУ від 16.08.2017 року у постанові ВГСУ від 15 жовтня 2015 року міститься висновок про те, що оскарження судових актів через значний проміжок часу, який суттєво перебільшує встановлений законом строк, означало б вихолощення права, встановленого судовим рішенням, та порушувало б принцип правової визначеності. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати повторно відкриття провадження просто з метою повторного розгляду справи. Проста можливість існування 2 точок зору на одне питання не є підставою для перегляду, про що неодноразово як вказується у постанові наголошував Європейський суд з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нелюбін проти Росії , заява № 14502/04).

У справі Рябих проти Росії (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) Європейський суд постановив: правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Скасування такого рішення після того, як воно набуло статусу остаточного та не підлягало оскарженню, є втручанням в право заявника на мирне володіння своїм майном (рішення у справі Брумареску проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95).

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року позов ОСОБА_4 до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено. 13 березня 2020 року рішення набуло чинності.

Відповідно до пункту 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (рішення чинне з 6 листопада 2002 року, заява № 48553/99) в справі Совтрансавто-Холдінг проти України , у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі Брумареску проти Румунії , пункт 61).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява № 32053/13).

Європейський Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Європейський Суд, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення (пункт 52 рішення).

За цих підстав Європейський Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 цього ж рішення).

Аналогічні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Рябих проти Росії (заява № 52854/99) та у справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно необхідно відмовити.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький