Постанова

від 29.09.2021 по справі 905/83/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2021 р. Справа№ 905/83/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 29.09.2021 року у справі №905/83/21 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Донецької обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, повний текст якого складено 31.05.2021

у справі № 905/83/21 (суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"

до 1.Донецької обласної державної адміністрації, 2.Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області

про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі-позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації (далі-відповідач 1) та Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі-відповідач 2) про визнання укладеною додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі б/н від 14.08.2020 у запропонованій позивачем редакції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та незаконним, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник посилається на те, що законодавством зафіксовано лише граничні розміри відсоткової ставки для нарахування орендної плати за землю - не нижче розміру земельного податку, та не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки, норми ПК України не обмежують сторони у виборі розміру відсоткової ставки при укладанні договору в межах визначених граничних розмірів. Також відповідач зазначає, що умови пункту 9 договору, укладеного за взаємною згодою сторін, щодо встановлення розміру плати за землю не нижче розміру земельного податку, а саме - на рівні 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки цілком відповідають вимогам ПК України та не порушують прав позивача.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та порушив ст.ст.631, 651, 652 Цивільного кодексу України щодо можливості зміни умов договору за рішенням суду.

Також скаржник стверджує, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції порушив майнові права власника земельної ділянки, а також принципи пропорційності у господарському судочинстві, встановлені ст.ст.15, 236 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 справу №905/83/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відмовлено Донецькій обласній державній адміністрації у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21; апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21 залишено без руху; повідомлено Донецьку обласну державну адміністрацію про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №905/83/21.

19.07.2021 на виконання вимог ухвали суду надійшли матеріали справи №905/83/21.

03.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн та направлення апеляційної скарги відповідачу 2.

З 02.08.2021 по 01.09.2021 суддя Яковлєв М.Л. (суддя-доповідач) перебував у запланованій щорічній основній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 поновлено Донецькій обласній державній адміністрації пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21; розгляд апеляційної скарги Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21 призначено на 29.09.2021 о 12:30 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

20.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

21.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4640/21 від 21.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/83/21.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №905/83/21, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 21.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.; відмовлено Донецькій обласній державній адміністрації у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; розгляд апеляційної скарги Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 29.09.2021 о 12:30 год.

28.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому просить розглянути дану справу без його участі та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційні скарги, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Також відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 29.09.2021 не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи подане скаржником клопотання про розгляд справи без його участі та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів.

29.09.2021 представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2020 між Приватним акціонерним товариством "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - позивач, орендар) та Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією (далі - відповідач 1, орендодавець), орган, який здійснює заходи, пов`язані з державною реєстрацією права держави в особі облдержадміністрації на земельну ділянку, відповідно до розпорядження голови Державної обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 787/5-20 від 23.07.2020 Про передачу земельної ділянки в оренду ПрАТ ВАВК , Мар`їнська районна державна адміністрація (надалі відповідач-2) був укладений договір оренди землі, зареєстрований 14.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №38217835 (далі-Договір).

У відповідності до п.1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для розробки каолінового кар`єру по видобуванню вторинних каолінів Володимирівського родовища) з кадастровим номером 1423387400:07:000:4040 із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 102,9386 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:4040), з них землі промисловості 102, 9386 га. На земельній ділянці об`єкти нерухомості майна-відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні (п.п.2, 3 Договору).

Згідно з п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 95 490 215,12 грн.

Відповідно до п.8 Договору даний договір укладено строком на 20 років.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що складає 5 729 412,91 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (п.10 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору за Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 14.08.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на строк 20 років земельну ділянку за кадастровим номером 1423387400:07:000:4040 площею 102,9386 га, яка розташована на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів.

Позивач листом від 03.12.2020 за вих.№1302 Про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року звернувся до Донецької обласної державної адміністрації та надав на підписання проект додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року. Зокрема, позивач просив привести у відповідність розмір орендної плати за договором пункту 284.4 статті Податкового кодексу України, за яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничовидобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

У відповідь на лист позивача, відповідач 1 листом №0.2/19-6170/4-20 від 09.12.2020 відмовив позивачу у підписанні запропонованої позивачем додаткової угоди, мотивуючи своє рішення тим, що статтями 274 та 177 ПК України регламентовано встановлення ставок земельного податку, проте підстави для укладання з ПрАТ ВАВК додаткової угоди до вищевказаного договору оренди землі щодо розміру орендної плати відсутні.

Позивач листом від 03.12.2020 за вих.№1303 Про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року звернувся до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області та надав на підписання проект додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року.

Листом № 3443/01.1-32 від 10.12.2020 відповідач 2 повідомив позивачу, що вирішення питання про внесення змін до укладеного договору в частині розміру та розрахунку річної орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 102,9386 га належить до повноважень Донецької обласної державної адміністрації, яка є орендодавцем цієї земельної ділянки державної власності.

Позивач у позовній заяві зазначає, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, передбачені Податковим кодексом України особливості оподаткування платою за землю (зменшений розміру такої плати), є підставою для внесення відповідних змін до укладеного між сторонами в цій справі договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій позивачем редакції за додатковою угодою №1, умови якої повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

З огляду на що, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги та наявністю підстав для внесення змін до Договору, що запропоновані позивачем в додатковій угоді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду землі .

У відповідності до ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Дана норма кореспондується зі ст.759 Цивільного кодексу України.

Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК України).

Згідно з ст.4 Закону України від 21 вересня 2006 р. № 185-V Про управління об`єктами державної власності суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

У відповідності до положень ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Тобто, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Статтею 284 Податкового кодексу України визначено особливості оподаткування платою за землю. Згідно пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ( Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) ) Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Рішенням Вугледарської міської ради № 7/44-25 від 21.06.2019 Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік на території Вугледарської міської ради (колишньої Степненської сільської ради Марийського району) встановлено ставки земельного податку (додаток 1) та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України (додаток 2) на 2020 рік.

Додатком 1 зазначеного рішення Вугледарської міської ради визначено, що ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для земель промисловості за видом цільового призначення:

- для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01 за Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010) для юридичних осіб на 2020 рік встановлено на рівні 2,000 % від нормативної грошової оцінки земель.

Таку ж ставку земельного податку на рівні 2,000% від нормативної грошової оцінки земель встановлено на 2021 рік рішенням Вугледарської міської ради №7/58-37 від 26.06.2019 Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік згідно з Додатком 1 до цього рішення.

26.06.2020 на пленарному засіданні Вугледарської міської ради було прийнято рішення №7/58-22 від 26.06.2020, згідно з яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" площею 102,9386 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:4040) із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, державної власності, для подальшої передачі в оренду, Приватному акціонерному товариству "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами розташованої за межами населених пунктів на території Вугледарської міської об`єднаної територіальної громади в особі Вугледарської міської ради (колишньої Степненської сільської ради Марийського району Донецької області) відповідно до якої вартість земельної ділянки станом 01.06.2020 року встановлена у розмірі 95 490 215,12 грн.

Водночас, підпунктом 3 пункту 3 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 23.07.2020 №787/5-20 Про передачу земельної ділянки в оренду ПрАТ ВАВК , яким відповідача 2 уповноважено від імені держави в особі облдержадміністрації укласти договір оренди землі з ПрАТ ВАВК , райдержадміністрації при укладенні договору встановити відсоткову ставку орендної плати, визначену рішенням Вугледарської міської ради Донецької області, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Поняття плати за землю наведено у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, плата за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

В силу положень ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За таких обставин, положення п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії, у даному випадку у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

Імперативні приписи Податкового кодексу України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.04.2019 у справі №904/3714/18, від 18.09.2019 у справі №904/3712/18, від 27.11.2019 у справах №904/5627/18 та №904/5631/18, від 11.12.2019 у справі №904/1763/19, від 17.12.2019 у справі №904/1770/19, від 19.12.2019 у справі №904/1762/19 та ін.

У відповідності до ст. 1 Гірничого закону України гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення; гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Гірниче підприємство це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Підпункт 14.1.37 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України також визначає господарську діяльність гірничодобувного підприємства як діяльність, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач є гірничодобувним підприємством, що здійснює діяльність з добування піску, гравію, глин і каоліну (код КВЕД 08.12), що підтверджується як витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ ВАВК , та відповідає меті та предмету діяльності підприємства згідно його статуту.

Основною сировиною для виготовлення вогнетривкої цегли є каолін вторинний, видобуток якого веде позивач відкритим способом на території Володимирського родовища, що розташоване на території Волноваського та Марийського районів Донецької області, в т.ч. на спірній земельній ділянці, на підставі спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України №468 від 29.02.1996.

За приписами ст.66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Відповідно до ст.17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Стаття 18 Кодексу України про надра передбачає, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Відповідно до ст. 24 Гірничого Закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Так, здійснення позивачем гірничої діяльності підтверджується наступними документами, копії яких містяться в матеріалах справи:

- спеціальним дозволом на користування надрами, виданим Державною службою геології та надр України, № 468 від 29.02.1996 (дію продовжено на період проведення антитерористичної операції відповідно до ст.5 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , що підтверджується листом Державної служби геології та надр України, №15310/13/12-16 від 29.08.2016, витягом з сайту ДНВП "ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ" щодо Переліку спеціальних дозволів на користування надрами (http://geoinf.kiev.ua/wp/spedozvoli-rep.php));

- актом про надання гірничого відводу, виданим Державною службою України з питань праці, №3364 від 08.08.2018;

- планом гірничих робіт (кар`єр каоліновий, календарний план відпрацювання, М 1:2000, початок робіт 1950 рік, корисна копалина каолін, механізація гірничих робіт, №1, план доповнений на 01.05.2020 рік);

- планом гірничих робіт (кар`єр каоліновий, календарний план відпрацювання, М 1:2000, початок робіт 1950 рік, корисна копалина каолін, механізація гірничих робіт, №2, план доповнений на 01.05.2020 рік);

- пояснювальною запискою до плану розвитку гірничих робіт на 2020 рік, Виробнича програма на 2020 рік ;

- погодженням Головного управління Держпраці у Донецькій області коригування Плану розвитку гірничих робіт на 2020 рік, від 10.07.2020 №06.3-13-1/4469/20;

- технічним проектом каолінового рудника, підготовленим Державним радянським інститутом (Міністерства чорної металургії) з проектування підприємств залізорудної, марганцевої, флюсової промисловості, промисловості вогнетривкої сировини і плавикового шпату Южгипроруда , замовлення №1243, арх.№111326, м. Харків, березень 1978;

- висновком з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з Видобування вторинних каолінів відкритим способом на території Володимирського родовища, що розташовано на території Волноваського і Мар`їнського районів Донецької області , виданим Міністерством екології та природних ресурсів України, №7-03/12-20194123425/1 від 05.07.2019;

- дозволом на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий Держгірпромнагляд, №3302.11.30-14.22.00 від 26.03.2010 (дію продовжено на період проведення антитерористичної операції відповідно до ст.5 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ), з додатком до дозволу, від 07.09.2011;

- проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в оренду ПрАТ ВАВК для розробки каолінового кар`єру по видобуванню вторинних каолінів Володимирського родовища, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 23.07.2020 №787/5-20.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки орендована за договором оренди землі від 14.08.2020 земельна ділянка, кадастровий номер 1423387400:07:000:4040, використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому є підстави для застосування до спірних правовідносин приписів пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, а також внесення відповідних змін до укладеного між сторонами в цій справі договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій позивачем редакції за Додатковою угодою №1, умови якої повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Щодо доводів скаржника, які викладенні в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступну.

Предметом позовних вимог є визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до Договору у запропонованій орендарем редакції, яка, зокрема, передбачає зміну розміру орендної плати, обчисленої за додатковою угодою на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, з урахуванням рішення Вугледарської міської ради №7/44-25 від 21.06.2019 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік та розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації керівника обласної військово- цивільної адміністрації №787/5-20 від 23.07.2020.

Тобто, позивач не оскаржує правові та інші підстави, якими керувалися сторони під час укладення Договору, та розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації №787/5-20 від 23.07.2020, а також не вимагає розірвання такого Договору.

Зазначене розпорядження є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу після його реалізації, а тому оспорювання правомірності визначення граничного розміру відсоткової ставки орендної плати при укладенні договору не матиме наслідків для орендаря, оскільки право користування земельною ділянкою та обов`язок зі сплати орендної плати на земельну ділянку виник у орендаря на підставі Договору (зокрема п.9 Договору). Право оренди позивача за вказаним Договором оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 14.09.2020, запис №38217835, про що свідчить витяг від 17.09.2020 за №224354035.

Відтак, спосіб захисту порушеного права шляхом оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень про передачу земельної ділянки в оренду не забезпечує реального захисту прав позивача, що в повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Після укладення Договору законодавцем доповнено норми статті 284 Податкового кодексу України пунктом 284.4 (Законом №2245- VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом №2628-VIII від 23.11.2018), який набув чинності 01.01.2018 та положення якого встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії (плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин), у даному випадку у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу,

Так, з огляду на приписи ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України позивач внаслідок відмови відповідачів від укладення додаткової угоди до Договору у запропонованій ним редакції, викладеній відповідно до вимог чинного законодавства, набув право на звернення до суду із цим позовом з метою захисту своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, оскільки Договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, запроваджені законом зміни є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Позивач є гірничодобувним підприємством, яке здійснює видобування корисних копалин, на підтвердження чого ПрАТ ВАВК разом із проектом додаткової угоди надав належне документальне підтвердження, відтак необхідність внесення змін до договору в частині розміру орендної плати на рівні 25% земельного податку, відповідно до вимог чинного законодавства, є обґрунтованою та не є дискреційним питанням, а поведінка відповідачів чітко регулюється нормативними актами.

Імперативні положення Податкового кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати, який врегульовано на законодавчому рівні, та прийняття змін до Податкового кодексу України в частині розрахунку плати за землю за ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення відповідних змін в умови укладеного сторонами договору оренди землі з огляду на імперативність приписів вказаного кодексу, та умови додаткової угоди, запропоновані позивачем, до Договору оренди земельної ділянки відповідають положенням п.274.1 ст.274, п.284.4 ст.284 та п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.04.2019 у справі №904/3714/18, від 27.08.2019 у справі №904/3718/18 та від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 24.09.2019 у справі №904/5636/18.

При цьому, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави для заперечень з боку орендодавця земельної ділянки державної власності з питань приведення положень укладеного Договору до відповідності із спеціальними нормами чинного законодавства щодо розміру орендної плати шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Щодо доводів скаржника про неналежне посилання судом першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у вказаних вище справах, колегія суддів зазначає, що абсолютно всі судові спори не є тотожними та відрізняються фактичними обставинами, і в даному випадку за висновками колегії суддів, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену ним під час розгляду справ з питань внесення змін до договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності з огляду на обов`язковість застосування приписів пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

Стосовно застосування до спірних правовідносин приписів ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України слід зазначити, що положеннями цієї норми передбачено можливість застосування сторонами умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Підстави для внесення змін до Договору, що запропоновані позивачем у редакції додаткової угоди, визначені нормативно та існували станом на дату приймання позивачем земельної ділянки в орендне користування - 14.08.2020 (відповідно до Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 14.08.2020), та цінова політика у цих правовідносинах є нормативно регульованою та обов`язковою для сторін під час здійснення відповідного правочину.

Більш того, в частині визначення пунктом 9 Договору розміру орендної плати, його не можна вважати виконаним, оскільки цим положенням визначається розмір річної плати, що поширюється на весь строк дії Договору оренди (щорічно).

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, колегія суддів вважає обґрунтованими та законними позовні вимоги, зокрема, в частині поширення дії Додаткової угоди №1 до Договору оренди на правовідносини, які мали місце до її укладення, після підписання сторонами Договору оренди та з моменту підписання Акту приймання-передачі об`єкта оренди - 14.08.2020 року.

Доводи скаржника про протиправність застосування будь-яких змін до попереднього податкового періоду є необґрунтованими з огляду на те, що норма ст.285 Податкового кодексу України ( Податковий період для плати за землю ) не підлягає застосуванню в цій частині, оскільки нею взагалі не регулюються спірні питання, та зазначені позивачем вимоги жодним чином не суперечать їй та не змінюють бавовни податковий (звітний) період.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Порушень та неправильного застосування суд першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №905/83/21 залишити без змін.

3.Судові витрати покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №905/83/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.10.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко