Постанова

від 26.01.2022 по справі 905/83/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/83/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Яковлєв А . В. (адвокат)

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Тищенко А. І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 (суддя Андреїшина І. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"

до: 1. Донецької обласної державної адміністрації,

2. Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області

про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - ПрАТ "ВАВК", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації (далі - Обласна адміністрація, Відповідач - 1) та Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Районна адміністрація, Відповідач - 2) про визнання укладеною додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору оренди землі б/н від 14.08.2020 у запропонованій Позивачем редакції.

1.2. Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, і передбачені Податковим кодексом України особливості оподаткування платою за землю (зменшений розміру такої плати), є підставою для внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій Позивачем редакції за додатковою угодою № 1, умови якої повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, позов задоволено повністю. Визнано укладеною з моменту набрання рішенням законної сили додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій Позивачем редакції, яка викладена у резолютивній частині вказаного рішення.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що оскільки земельна ділянка, яка є предметом договору оренди від 14.08.2020, використовується Позивачем (який є гірничодобувним підприємством) для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, при тому, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому є підстави для застосування до спірних правовідносин положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України та внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій Позивачем редакції за додатковою угодою № 1, умови якої повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Обласна державна адміністрація просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування статті 6 Цивільного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі №904/3714/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 27.11.2019 у справі № 904/5627/18 та № 904/5631/18, від 11.12.2019 у справі № 904/1763/19, від 17.12.2019 у справі № 904/1770/19, від 19.12.2019 у справі № 904/1762/19, у зв`язку з тим, що правова позиція у наведених справах не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки договір оренди землі б/н від 14.08.2020 було укладено за взаємною згодою сторін, за типовою формою щодо встановлення розміру плати за землю не нижче розміру земельного податку (а саме на рівні 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), який відповідає вимогам Податкового кодексу України та не порушує прав Позивача. При цьому нормами вказаного Кодексу зафіксовано лише граничні розміри відсоткової ставки для нарахування орендної плати за землю. Крім того, визнання укладеною запропонованої Позивачем додаткової угоди змінює відповідний податковий період.

3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 651, 652 Цивільного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у випадку, коли мають місце внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених з гірничовидобувними підприємствами, після набрання чинності змін до податкового законодавства.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5. У день судового засідання (26.01.2022) на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника Скаржника надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована тим, що його представник перебуває на лікарняному з підозрою на COVID-19, інші працівники юридичного відділу також перебувають під підозрою щодо захворювання, а отже не можуть бути присутніми у судовому засіданні.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, заслухавши позицію представника Позивача колегія суддів відмовляє у її задоволенні з урахуванням того, що Обласна адміністрація є заявником касаційної скарги та її правова позиція повністю викладена у ній, явка сторін судом обов`язковою не визнавалась, а до заяви не надано жодних документів, які підтверджували б наявність обставин, якими обґрунтовується необхідність відкладення судового засідання або оголошення перерви.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2020 між ПрАТ "ВАВК" (орендар) та Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією (орендодавець), орган, який здійснює заходи, пов`язані з державною реєстрацією права держави в особі облдержадміністрації на земельну ділянку, відповідно до розпорядження голови Державної обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 787/5-20 від 23.07.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду ПрАТ "ВАВК", Мар`їнська районна державна адміністрація, був укладений договір оренди землі, зареєстрований 14.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 38217835.

Відповідно до п. 1.1. цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для розробки каолінового кар`єру із видобування вторинних каолінів Володимирівського родовища) з кадастровим номером 1423387400:07:000:4040 із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 102,9386 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:4040), з них землі промисловості 102, 9386 га. На земельній ділянці об`єкти нерухомості майна - відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні (п. п. 2., 3. договору).

Згідно з п. 5. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 95 490 215,12 грн.

Відповідно до п. 8. договору його укладено строком на 20 років.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що складає 5 729 412,91 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (п. 10. договору).

4.2. На виконання умов вказаного договору орендодавець за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 14.08.2020 передав, а орендар прийняв в оренду на строк 20 років земельну ділянку за кадастровим номером 1423387400:07:000:4040 площею 102,9386 га, яка розташована на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів.

4.3. Як встановлено господарськими судами, Позивач листом від 03.12.2020 за вих. №1302 "Про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року" звернувся до Донецької обласної державної адміністрації та надав на підписання проект додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020. Зокрема, ПрАТ "ВАВК" просило привести розмір орендної плати за договором у відповідність до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничовидобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

4.4. У відповідь на лист Позивача, Обласна адміністрація листом № 0.2/19-6170/4-20 від 09.12.2020 відмовила у підписанні запропонованої ПрАТ "ВАВК" додаткової угоди, мотивуючи своє рішення тим, що статтями 274 та 277 Податкового кодексу України регламентовано встановлення ставок земельного податку, проте підстави для укладання з ПрАТ "ВАВК" додаткової угоди до вищевказаного договору оренди землі щодо розміру орендної плати відсутні.

4.5. Позивач листом від 03.12.2020 за вих. № 1303 "Про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 року" звернувся до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області та надав на підписання проект додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020.

4.6. Листом № 3443/01.1-32 від 10.12.2020 Відповідач-2 повідомив Позивачу, що вирішення питання про внесення змін до укладеного договору в частині розміру та розрахунку річної орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 102,9386 га належить до повноважень Донецької обласної державної адміністрації, яка є орендодавцем цієї земельної ділянки державної власності.

4.7. Вважаючи, що спірним договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, ПрАТ "ВАВК" звернулося до господарського суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

5.3. Отже, спір у цій справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про оренду землі".

5.4. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

5.5. Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

5.6. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.7. У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).

5.8. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

5.9. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.10. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.11. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.12. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.13. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

5.14. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

5.15. За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

5.16. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.17. За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

5.18. В такий спосіб, за загальними правилами, договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

5.19. Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

5.20. У статті 13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.21. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.22. У частині першій статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.23. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

5.24. Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

5.25. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.26. Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

5.27. Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

5.28. Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

5.29. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

5.30. Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

5.31. У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

5.32. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

5.33. У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

5.34. Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

5.35. У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.36. Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

5.37. Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) внесено зміни, в тому числі, до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

5.38. Таким чином, враховуючи наведені вище приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною та її зміна може бути підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

5.39. Подібні правові висновки містяться в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19. Так, вирішуючи спір у цій справі Верховний Суд дійшов таких висновків:

- згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону № 161-XIV необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

- за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

5.40. В такий спосіб, встановивши, що Позивач є гірничодобувним підприємством, що здійснює діяльність з добування піску, гравію, глин і каоліну (код КВЕД 08.12), а здійснення ним гірничої діяльності на спірній земельній ділянці підтверджується наявними у справі документами, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що умови укладеного сторонами договору не відповідають в цій частині вимогам законодавства, зокрема, пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України і в цій частині Суд погоджується з такими висновками.

5.41. Поряд з цим, врахувавши зазначене суди, пославшись на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 27.11.2019 у справах № 904/5627/18 та № 904/5631/18, від 11.12.2019 у справі №904/1763/19, від 17.12.2019 у справі № 904/1770/19, від 19.12.2019 у справі № 904/1762/19, дійшли висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору оренди.

5.42. Проаналізувавши зазначений висновок, колегія суддів звертає увагу, що, хоча в цілому правовідносини у наведених судами справах і є подібними до тих, що розглядаються у цій справі, однак, обставини встановлені судами у них відрізняються.

Предметом позову у наведених судами справах було внесення змін до договору оренди щодо суми орендної плати у зв`язку із внесенням змін до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого законодавчо було змінено ставки орендної плати за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

При цьому, у всіх цих справах спірні договори були укладено до набрання чинності змін до Податкового кодексу України внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018. Зокрема, у спорі, що розглядався у справі № 904/3714/18 договір оренди земельної ділянки було укладено між сторонами 27.12.2013, у справі № 904/3712/18 - 06.09.2013, у справі № 904/5627/18 - 07.02.2012, у справі № 904/5631/18 - 07.02.2012, у справі № 904/1763/19 - 04.01.2016, у справі № 904/1770/19 - 04.01.2016, у справі № 904/1762/19 - 18.11.2014.

В такий спосіб, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді наведених справ виходив з того, що внаслідок внесення змін до Податкового кодексу України було законодавчо змінено ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а отже були наявні правові підстави для внесення судом змін до договорів, що були укладені раніше з огляду на приписи статті 651 Цивільного кодексу України.

5.43. Натомість у справі, що розглядається договір оренди земельної ділянки було укладено 14.08.2020, тобто приписи пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України набули чинності та діяли вже більше ніж 1,5 роки, а отже, вочевидь, були доступні та повинні були бути відомі як Орендарю, так і Орендодавцю за спірним договором.

Разом з тим, сторони договору спочатку погодили умови договору оренди земельної ділянки, в тому числі істотні вимоги щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а потім Орендар звернувся спочатку до Орендодавця з пропозицією про внесення змін до договору, а після отримання відмови - до суду, з позовною вимогою про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій Позивачем редакції.

5.44. При цьому за змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17.

5.45. Водночас, як вбачається зі змісту умов спірного договору оренди, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності; в інших випадках передбачених законом (п. 12. договору оренди від 14.08.2020).

5.46. З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням наведених умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21.

5.47. При цьому колегія суддів звертає увагу, що оскільки спірний договір оренди землі було укладено сторонами вже через тривалий час після набрання чинності змін до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі і орендної плати та, з огляду на відсутність наведених Позивачем та встановлених судами попередніх інстанцій інших підстав для внесення змін до договору, посилання як Позивача, так і судів на відповідну практику Верховного Суд не є релевантним враховуючи відмінні обставини встановлені судами у справі, що розглядається та наведеній практиці Верховного Суду.

З цих же підстав, Суд зазначає про необґрунтованості доводів Скаржника щодо необхідності відступу від зазначених позицій Верховного Суду викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 27.11.2019 у справі № 904/5627/18 та № 904/5631/18, від 11.12.2019 у справі № 904/1763/19, від 17.12.2019 у справі № 904/1770/19, від 19.12.2019 у справі № 904/1762/19 щодо застосування норм статті 6 Цивільного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

5.48. Додатково Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

5.49. Таким чином, наведені законодавчі положення пов`язують можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

5.50. З викладеного вбачається, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 10.12.2019 у справі № 911/537/19 та від 18.02.2020 у справі №902/364/19.

5.51. З урахуванням вищевикладеного, Суд доходить висновку про те, що матеріали справи не підтверджують, Позивачем не доведено, а господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності підстав, з якими вищенаведені положення чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, а отже за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у договір у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

5.52. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає таким, що не відповідає зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду передчасний висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, який не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів.

5.53. Що стосується доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 651, 652 Цивільного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, то, як наводилося вище, суд касаційної інстанції вже неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування вказаних правових норм у подібних правовідносинах, що, з одного боку, виключає необхідність формування такої позиції, а, з іншого, свідчить про те, що існуючі правові позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

5.54. Водночас, в контексті, спору, що розглядається, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що узгоджені сторонами умови договору не відповідають вимогам Податкового кодексу України як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду справи судами.

5.55. Цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

5.56. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

5.57. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

5.58. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

5.59. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Подібна правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

5.60. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, у випадку наявності дефектів договору, його сторони, реалізуючи свої права, можуть за взаємною згодою змінити його умови (крім випадків наявності обмежень встановлених законодавством).

Водночас, за відсутності згоди на таку зміну умов, у випадку, якщо укладений договір суперечить вимогам законодавства (або з інших підстав) сторони мають право звернутись до суду за вирішенням спору щодо правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

5.61. Натомість, у випадку розгляду спору про внесення змін до умов договору за рішенням суду за відсутності відповідних правових підстав, передбачених, зокрема, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, буде мати місце ситуація, коли дефекти договору, які виникли внаслідок помилок суб`єктів господарювання, будуть виправлятись внаслідок помилкового застосування судами законодавства, щодо правових підстав внесення змін до договору за рішенням суду.

5.62. Отже, у разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

5.63. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" про визнання укладеною додаткової угоди № 1 щодо внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2020.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

6.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням статей 651, 652 Цивільного кодексу України та статей 284, 288 Податкового кодексу України.

6.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

6.6. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити - скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 7 357,00 грн грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 905/83/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" на користь Донецької обласної державної адміністрації 7 357,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко