Ухвала

від 05.10.2021 по справі 918/839/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа №918/839/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н.Церковної, розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства "Мурка" про забезпечення позову в межах справи за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339) до відповідача Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545) про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року та визнання права постійного користування на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Селянське (фермерське) господарство "Мурка" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Мізоцької селищної ради про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року та визнання права постійного користування на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Земельного кодексу України та Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

Ухвалою суду від 29.09.2021 року позовну заяву за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мурка" до відповідача Мізоцької селищної ради про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року та визнання права постійного користування на земельну ділянку залишено без руху та запропоновано заявнику у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме :

- надати належним чином засвідчену копію рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/839/21, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2021 року.

При цьому 04.10.2021 року позивачем подано заяву б/н від 04.10.2021 року про застосування заходів забезпечення позову відповідно до якої останній просить суд:

- Зупинити дію рішення від 23.09.2021 року Мізоцької селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача;

- Заборонити будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна 2135501656226 - земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 в частині зміни, припинення іншого речового права номер запису №37555343 від 28.07.2020 року;

- Заборонити Мізоцькій селищній раді приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га;

- Заборонити кадастровим реєстраторам здійснювати будь-яку реєстрацію земельних ділянок в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га, змінювати вид використання та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га, до виконання рішення суду уданій справі відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року про припинення права постійного користування дає можливість реєструвати земельні ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням відповідача (поділ ділянки, зміна цільового використання, надання дозволів громадянам на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок в межах норм безоплатного отримання землі відповідно до ст. 121 ЗК України) як наслідок втрати об`єкта цивільних прав позивача, який засвідчується інформацією з державного земельного кадастру від 28.09.2021 року та інформацією №276913697 від 28.09.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, у витягах вказується, що право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в реєстрі №37555343 від 28.07.2020 року. Підставою для виникнення права є державний акт серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою. Дані факти засвідчуються рішенням №431 від 18.08.2021 року Мізоцької селищної ради.

Крім того, не вжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на земельній ділянці здійснено посів пшениці. Відтак, позбавлення права на користування ділянкою призведе до неможливості догляду за посівами, вносити добрива, засоби захисту рослин, зібрання урожаю, а відтак до втрати урожаю та отримання збитків. Дані дії відповідача є непропорційним втручанням у право власності позивача, оскільки позивач сподівався на дотримання відповідачем норм закону.

Розглянувши вищевказану заяву, суд вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, при цьому суд врахував наступне.

За твердженням позивача, прийняте рішення Мізоцької селищної ради порушує право постійного користування землею Селянського (фермерського) господарства "Мурка".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягає право власності та речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.

Частина 1 ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Враховуючи, що Мізоцька селищна рада прийняла рішення № 506 від 23.09.2021 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,5680 га (кадастровий номер 5622685600:02:00:0035) з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, за адресою Мізоцька селищна рада, Рівненський район, Рівненської області кадастровий номер 5622685600:02:00:0035 та надана у постійне користування гр. ОСОБА_1 та рішення № 431 від 18.08.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , то належним забезпеченням позову має стати заборона Державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та/або інших речових прав на земельну ділянку загальною площею 9,568 га, яка була надана в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акту серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Як слідує з приписів ст. 13 Конституції України, земля є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Отже, Мізоцька селищна рада, як розпорядник спірної земельної ділянки, законодавчо не обмежена здійснювати дії по розпорядженню відповідною земельною ділянкою, у тому числі передавати її у власність або в користування для всіх потреб іншим особам, змінювати її межі, цільове призначення тощо.

Більш того, виходячи з положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, поділ спірної земельної ділянки, чи вчинення інших дій, спрямованих на зміну меж такої земельної ділянки, призведе до формування нових земельних ділянок і як наслідок - припинення існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, в попередньо визначених межах.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мізоцької селищної ради № 431 від 18.08.2021 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель у власність" громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (кадастровийномер 5622685600:02:00:0035).

Оскільки предметом позову є вимога про визнання права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 9,568 га (кадастровий номер 5622685600:02:00:0035), то обґрунтованим є припущення заявника, що під час розгляду справи Мізоцька сільська рада може здійснити дії по розпорядженню земельною ділянкою, тоді в разі задоволення позову, на час набрання законної сили рішенням у даній справі, спірна земельна ділянка може бути передана в користування іншій особі, що призведе до необхідності захищати право позивача в інших судових процесах.

Отже, підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду є доведеною заявником. Невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову згідно поданої заяви в частині зупинення дії рішення від 23.09.2021 року Мізоцької селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 та заборони Мізоцькій селищній раді приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. При цьому суд зазначає, що заборона на розпорядження земельною ділянкою передбачає собою заборону на вчинення всіх дій, які входять в перелік повноважень по розпорядженню земельною ділянкою згідно вимог законодавства.

За висновком суду, зазначене забезпечення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб відносно вказаної земельної ділянки, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову про визнання права постійного користування землею, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Щодо заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості щодо спірної земельної ділянки, суд враховує наступне.

Частинами 1, 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Повноваження державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів регламентовано ч. 6 Загальної частини вказаного Порядку.

За ч. 6 вказаного Порядку, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів серед іншого належать:

3) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

4) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання;

5) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки загальною площею 9,568 га, кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 .

Щодо заборони державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії по відношенню до земельної ділянки, суд зазначає про не доведення наявності підстав для такого забезпечення. Заявником не викладено жодних обґрунтувань для необхідності вжиття зазначеного заходу, з урахуванням встановлених судом обмежень щодо розпорядження земельною ділянкою Мізоцькою сільською радою, з підстав чого суд відмовляє у задоволенні заяви у вказаній частині.

Враховуючи викладені вище обставини, заява Селянського (фермерського) господарства "Мурка" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Господарський суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, так як спір у даній справі немайновий, тому можливі збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відсутні.

Господарський суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Селянського (фермерського) господарства "Мурка"(вх.№1806/21 від 04.10.2021) про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Зупинити дію рішення Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545) № 506 від 23.09.2021 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача;

3. Заборонити Мізоцькій селищній раді Рівненського району Рівненської області (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545) приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га;

4. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Стягувачем є: Селянське (фермерське) господарство "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339).

Боржником є: Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545).

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її підписання згідно ст. 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Оригінал ухвали направити: Селянському (фермерському) господарству "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339).

Копію ухвали направити Мізоцькій селищній раді Рівненського району Рівненської області (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545).

Ухвалу підписано 05.10.2021 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Н.Церковна