Рішення

від 23.11.2021 по справі 918/839/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. м. Рівне Справа № 918/839/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної, за участі секретаря судового засідання Ю.Костюкович, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мурка" до відповідача Мізоцької селищної ради про визнання недійсним рішення Мізоцької селищної ради від 23.09.2021 року та визнання права постійного користування на земельну ділянку

в судовому засіданні приймали участь:

представник позивача - Майстук С.М.;

представник відповідача - Теслюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (Фермерське) Господарство Мурка (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Мізоцької селищної ради (далі Відповідач) ), в якій просить визнати за Селянським (Фермерським) Господарством Мурка право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9568 га, визнати недійсним рішення від 23.09.2021 року Мізоцької селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Селянському (Фермерському) Господарству Мурка 23.09.2021 року після оприлюднення відеозапису проведення сесії на сайті Мізоцька територіальна громада стало відомо про прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача.

Позивач вважає, що рішення від 23.09.2021 року впливає на права та обов`язки позивача, прийняте відповідачем з порушенням норм закону, відтак є протиправним та підлягає визнанню недійсним (скасуванню).

Селянське (Фермерське) Господарство Мурка набуло статусу юридичної особи з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2002 року номер запису №15961200011001011. Засновником та Головою Господарства Мурка був ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 Статуту позивача землі господарства складаються із земель, які передані у користування, що посвідчено державним актом серії РВ №00001 на право постійного користування землею виданого Спасівською сільською радою на ім`я ОСОБА_1 , який був засновником та головою Селянського (Фермерського) Господарства Мурка . Згідно акту надавалося право на постійне користування земельною ділянкою №1 площею 10 га, ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,68 га, ділянкою №3 площею 1,88 га. на території Спасівської сільської ради.

27.08.2019 року була сформована земельна ділянка №1 в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5622685600:02:003:0035. Цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства. Права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га не припинене та підтверджується інформацією з державного земельного кадастру від 28.09.2021 року та інформацією №276913697 від 28.09.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В даних витягах вказується, що право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в реєстрі №37555343 від 28.07.2020 року. Підставою для виникнення права є державний акт серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою.

Станом на момент подання позову, засновником та головою Селянського (Фермерського) Господарства Мурка у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 є його дружина ОСОБА_2 , що засвідчується витягом №294692682951 від 31.08.2021 року.

Депутат Мізоцької селищної ради ОСОБА_3 голосує за рішення про припинення права постійного користування позивача в умовах конфлікту з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону України Про запобігання корупції 1700-VII ч.1 ст. 59-1 Закону України Про місцеве самоврядування , оскільки скасування права постійного користування для позивача дасть можливість реалізувати рішення №431 від 18.08.2021 року Мізоцької селищної ради, де депутат ОСОБА_3 та його родичі є кінцевими бенефіціарами отримання вигод від реалізації даного рішення.

Крім того, дане питання не було розглянуте на постійній комісії, що засвідчується відео фіксацією, оскільки було включене в порядок денний сесії тільки 23.09.2021 року, а проект рішення не був оприлюднений відповідно до вимог закону, що засвідчується даними сайту та відео фіксацією сесії від 23.09.2021 року.

28.09.2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача про застосування заходів забезпечення позову, у якому просив зупинити дію рішення від 23.09.2021 року Мізоцької селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача. Заборонити будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна 2135501656226 - земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. в частині зміни, припинення іншого речового права номер запису №37555343 від 28.07.2020 року. Заборонити Мізоцькій селищній раді приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. Заборонити кадастровим реєстраторам здійснювати будь-яку реєстрацію земельних ділянок в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га., змінювати вид користування та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га.

04.10.2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача про застосування заходів забезпечення позову, у якому просив зупинити дію рішення від 23.09.2021 року Мізоцької селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача. Заборонити будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна 2135501656226 - земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. в частині зміни, припинення іншого речового права номер запису №37555343 від 28.07.2020 року. Заборонити Мізоцькій селищній раді приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. Заборонити кадастровим реєстраторам здійснювати будь-яку реєстрацію земельних ділянок в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га., змінювати вид користування та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га.

Крім того, Позивач зазначає, що дане рішення Мізоцької селищної ради прийнято із порушенням відповідного регламенту.

08.11.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що враховуючи той факт, що засновник Селянського (Фермерського) Господарства Мурка ОСОБА_1 помер, а Державний Акт на право постійного користування землею видано йому як громадянинові Мізоцька селищна рада вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою номер 5622685600:02:003:0035. Відтак на позачерговій сесії Мізоцької селищної ради від 23 вересня 2021 року прийнято рішення №506 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою . Вважає, що Рішення є правомірним, та прийняте відповідно до норм законодавства. Зазначає, що вказана земельна ділянка є комунальною власністю Мізоцької селищної ради. 16.11.2021 року від відповідача надійшла заява про долучення доказів, а саме повідомлення фінансового відділу Мізоцької селищної ради, повідомлення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 року відмовлено в задоволенні заяви Селянського (Фермерського) Господарства Мурка б/н від 28.09.2021 року про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.10.2021 року заяву Селянського (Фермерського) Господарства Мурка (вх.№1806/21 від 04.10.2021) про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Спасівської сільської ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 08.06.1993 року №20 ОСОБА_1 було надана у постійне користування земельна ділянка площею 10.72 га.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2002 року номер запису №15961200011001011 Селянське (Фермерське) Господарство Мурка набуло статусу юридичної особи. Засновником та головою Господарства був ОСОБА_1 (а.с.12-14).

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 20.03.2002 року №185 Селянське (Фермерське) Господарство Мурка зареєстровано у Здолбунівському районі, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 68 (а.с.18).

Селянському (Фермерському) Господарству Мурка видано Державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00001 Спасівською сільською радою, згідно якого надалось право на постійне користування земельною ділянкою №1 площею 10 га., ділянкою №2 площею 0,68 га, ділянкою №3 площею 1,88 га. на території Спасівської сільської ради (а.с.15).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035: площа 9,568 га., місце розташування: Рівненська область, Здолбунівський район, Спасівська сільська рада, цільове призначення земельної ділянки: 01.02 Для ведення фермерського господарства (а.с. 31-33).

Право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га. не припинене та підтверджується інформацією з державного земельного кадастру від 28.09.2021 року та інформацією №276913697 від 28.09.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В даних витягах вказується, що право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в реєстрі №37555343 від 28.07.2020 року. Підставою для виникнення права є державний акт серії РВ №00001 виданий Спасівською сільською радою (а.с. 31-33).

Рішенням Мізоцької селищної ради Рівненського району від 23.09.2021 року №506 припинено право постійного користування земельною ділянкою - загальною площею 9,5680 га. (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою: Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надано в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00001 виданого 01 січня 1993 року у зв`язку зі смертю користувача. Ухвалено провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку. Перевести в категорію земель запасу Мізоцької селищної ради земельну ділянку площею 9,5680 га. кадастровий номер 5622685600:02:003:0035 (а.с.79).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Вказане рішення позивач оскаржує у даній справі як таке, що прийняте з порушенням вимог закону та просить визнати за ним право постійного користування на визначені земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч.2 ст.373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Господарським судом встановлено, що Селянське (Фермерське) Господарство Мурка є землекористувачем земельної ділянки згідно з Державним актом серії РВ №00001 від 01.01.1993 року.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Вирішуючи спори, які витікають із права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Суд також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.

Як слідує із вищенаведених норм Земельного кодексу України, припинення землекористування вказаною земельною ділянкою можливе при наявності обставин, визначених у ст.141 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка залишилась в користуванні позивача, який добровільно не відмовлявся від постійного користування земельною ділянкою, не давав згоду на її вилучення. Як вбачається з Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що зазначалось судом вище, земельна ділянка, що залишилась в користуванні позивача, зареєстрована в Державному реєстрі та їй присвоєно кадастровий номер.

За наведених обставин суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за Селянським (Фермерським) Господарством Мурка права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія РВ№00001 виданого Спасівською сільською радою на імя ОСОБА_1 , який був засновником та головою Селянського (Фермерського) Господарства Мурка .

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 13 Конституції України землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судом встановлено, що станом на момент оспорюваного рішення Селянське (Фермерське) Господарство Мурка було постійним користувачем земельної ділянки: площею 9,568 га (кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія РВ№00001 виданого Спасівською сільською радою на імя ОСОБА_1 , який був засновником та головою Селянського (Фермерського) Господарства Мурка .

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на позбавлення позивача права користування земельними ділянками, тобто прийняв оскаржувані рішення всупереч вимог статті 141 Земельного кодексу України та, одночасно, порушив право позивача на користування земельними ділянками, передбачене статтею 92 Земельного кодексу України.

За таких обставин, позов про визнання недійсним рішення Мізоцької Селищної Ради від 23.09.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" в частині припинення права користування земельноюділянкою площею 9,568 га кадастровий номер 5622685600:02:003:0035) підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, наведені у відзиві не спростовують висновків, яких дійшов суд у даній справі та спростовуються наведеними вище та встановленими судом обставинами. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Селянського (Фермерського) Господарства Мурка до Мізоцької селищної ради підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення Мізоцької селищної ради № 506 від 23.09.2021 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,568 га. з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Мізоцька селищна рада Рівненського району, що перебуває в комунальній власності Мізоцької селищної ради та надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ №00001 від 01.01.1993 року у зв`язку зі смертю користувача.

3.Визнати за Селянським (Фермерським) Господарством Мурка (вул. Сагайдачного, будинок 58 с. Спасів, Рівненський район, Рівненська область, 35713, Код ЄДР 22581339) право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:02:003:0035 площею 9,568 га.

4.Стягнути з Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545) на користь Селянського (фермерського) господарства "Мурка" (35713, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Спасів, вул. Сагайдачного, 58, код ЄДРПОУ 22581339) 5675,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021 року.

Суддя Н.Церковна