Постанова

від 30.09.2021 по справі 796/123/2018

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 796/123/2018

провадження № 61-9543ав21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

при секретарі судового засідання - Казанник М. М.

за участю представників учасників справи - сторін третейського розгляду:

заявника (відповідача в третейському спорі) ОСОБА_1 - Коноваленко Єлизавети Олександрівни,

заінтересованої особи (правонаступника позивача в третейському спорі) товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Континенталь Фінанс - Гука Олексія Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Коноваленко Єлизаветою Олександрівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в складі судді Махлай Л. Д. в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 13 червня 2018 року в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Південний фінансовий партнер про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року в справі № 1/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Південний фінансовий партнер до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року в справі № 1/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Південний фінансовий партнер заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 999 997, 28 грн та 25 500 грн третейського збору.

Заявник указував, що 14 серпня 2018 року ТОВ Південний фінансовий партнер в рахунок погашення основного зобов`язання вже скористалось своїм правом на задоволення вимог іпотекодержателя та звернуло стягнення на предмет іпотеки (будівлю пункту очистки насіння загальною площею 307 м?, цех переробки олійних культур загальною площею 1 188,6 м? та будівлю загальною площею 4 633 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) та відчужило вказане майно на користь ТОВ Мегаголд Груп . 22 жовтня 2019 року звернуто стягнення на приміщення другого поверху будівлі загальною площею 282, 3 м? та нежитлові приміщення другого поверху гуртожитку загальною площею 337,6 м?, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Боржник уважає, що в силу положень статті 36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання та задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, що свідчить про припинення такого зобов`язання та відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 796/123/2018, виданий 19 червня 2018 року на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року в справі № 1/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Південний фінансовий партнер заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 999 997,28 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявник не навів обставин, які б свідчили, що виконавчий лист видано помилково, а тому відсутні процесуальні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Матеріальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції також не встановив, зазначивши, що сторони визначили судовий порядок стягнення кредитної заборгованості, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося після надання дозволу на виконання рішення третейського суду та відкриття виконавчого провадження. При цьому заявник не надав доказів виконання зобов`язань за виконавчим листом.

Аргументи учасників справи

10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 підписана представником, в якій боржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував положення Закону України Про іпотеку в редакції, яка не поширюється на спірні правовідносини за принципом дії норм права в часі. Боржник наполягає на тому, що із завершенням процедури позасудового врегулювання та задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна кредитор не вправі вимагати подальшого виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з поручителя, оскільки основне зобов`язання вважається припиненим. Зазначає, що суд не повністю встановив фактичні обставини справи та не звернув уваги на те, що кредитор у позасудовому порядку звернув стягнення на всі предмети іпотеки, якими було забезпечено виконання основного зобов`язання.

У липні 2021 року ТОВ ФК Континенталь Фінанс , яке є правонаступником ТОВ Південний фінансовий партнер , подало відзив на апеляційну скаргу, підписаний представником, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що з урахуванням перехідних і прикінцевих положень Закону України Про іпотеку суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин правильну редакцію вказаного закону. При цьому, частина шоста статті 36 Закону України Про іпотеку в редакції, застосованій судом, установлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи кредитним договором. У той же час, укладені ТОВ Південний фінансовий партнер договори іпотеки на забезпечення виконання кредитного зобов`язання передбачають, що у разі, якщо сума, отримана від реалізації предмета іпотеки, виявиться недостатньою для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна боржника.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник стягувача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний виконавець ВО Донецької області Чернецький Ю. Д., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, в зв`язку з чим суд уважав за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року в справі № 1/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Південний фінансовий партнер заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 999 997, 28 грн та 25 500 грн третейського збору.

19 червня 2018 року стягувачу видано два виконавчі листи. Один виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Південний фінансовий партнер заборгованості в сумі 19 999 997,28 грн та 25 500 грн третейського збору; другий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Південний фінансовий партнер 881 грн судового збору. Виконавчі листи видано після набрання ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року задоволено заяву ТОВ ФК Континенталь Фінанс про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувача ТОВ Південний фінансовий партнер на його правонаступника ТОВ ФК Континенталь Фінанс .

Стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ Південний фінансовий партнер (його правонаступника) відбувається як за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 квітня 2018 року, так і у позасудовому порядку шляхом продажу іпотечного майна. Звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку відповідно до наданих заявником договорів купівлі-продажу відбулося 22 жовтня 2019 року, тобто після надання дозволу на виконання рішення третейського суду та відкриття виконавчого провадження відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Ю. Д. від 25 жовтня 2018 року.

Доказів реєстрації за іпотекодержателем або покупцем права власності на всі предмети іпотеки, якими забезпечувалось виконання основного зобов`язання, а також доказів виконання боржником виконавчого листа матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала - скасуванню із закриттям провадження у справі з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття суд, встановлений законом містить в собі, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі Белілос проти Швейцарії ); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії ).

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Тобто, перш ніж розглядати справу (заяву) по суті суд має пересвідчитися, що він має компетенцію на вирішення поставленого перед ним питання, тобто є судом, установленим законом в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, положеннями статті 432 ЦПК України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду заяв про видачу виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Натомість правила предметної юрисдикції визначені у статті 19 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Перелік категорій справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено в статті 20 ГПК України. За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У пункті 11 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться також справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України Про третейські суди , якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зроблено висновок, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці. За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, НБУ як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці . У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці .

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист про стягнення з нього як з поручителя заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ Славтрейд Агро та ПАТ Фідобанк , правонаступником якого є ТОВ ФК Континенталь Фінанс . Тобто, сторонами основного зобов`язання є юридичні особи .

Оскільки питання, пов`язані з примусовим виконанням рішення третейського суду, ухваленого в спорі, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України, в силу пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України відносяться до юрисдикції господарського суду, заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або з підстав, передбачених у статті 255 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з закриттям провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 що розгляд справи за його заявою віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 24, 255, 259, 268, 367, 377, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Коноваленко Єлизаветою Олександрівною, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року скасувати, а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, закрити, повідомивши заявника, що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі неподання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернуто до суду першої інстанції.

Повний текст постанови Верховного Суду складено 04 жовтня 2021 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук