Постанова

від 04.10.2021 по справі 160/6428/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6428/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року

у адміністративній справі № 160/6428/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року відмовлено у повному обсязі повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень №703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020р., №1163/20 від 15.05.2020р. та зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем з підстав його необґрунтованості, безпідставності, порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки на погляд апелянта суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст.2 та ст.90 КАСУ не надав оцінки наведеним ним в позові доводам стосовно протиправності рішень відповідача №703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020р., №1163/20 від 15.05.2020р., якими було відмовлено позивачу в перерахуванні та виплаті заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у період з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р. відповідно до наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р..

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на положення положення ст.133 Закону України №2453 в контексті з ч. 3 ст.24 цього Закону та на відсутність оцінки суду першої інстанції можливості застосування до вказаних правовідносин вимог ч.6 ст.7 КАСУ аналогії закону (права) у зв`язку з відсутністю нормативного документу який прямо забороняє проводити оплату за здійснення повноважень голови суду (абз.14), на що вказує ч.2 ст.19 Конституції України, що є підставою для зобов`язання відповідача виконати наказ Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р., шляхом нарахування та виплати позивачеві доплати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду з 14.04.2014р. - по 22.09.2016р у відповідності до положень: ст.ст.1, 3 (абз.16;17;18), ст.ст.8-9, 19, 24, 41, 43, 56, 58,64 Конституції України; ст.ст.94, 105 КЗпП України; ст.ст.1 2 8 21 Закону України Про оплату праці ; постанови КМУ №1298 та постанови Ради Міністрів СРСР № 1145 (абз. 35 позовної заяви); затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5 Інструкції зі статистики заробітної плати затверджена наказом Держкомстату України; рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013. За наведених обставин, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні його вимог про: визнання протиправними рішення відповідача №703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020р., №1163/20 від 15.05.2020р. про відмову в перерахуванні та виплаті заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р., відповідно до наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р.; та про зобов`язаня відповідача виконати наказ Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р., шляхом нарахування та виплати позивачеві доплати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду з 14.04.2014р. - по 22.09.2016р. Разом з тим, позивач у прохальній частині апеляційної скарги просить лише скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2020 про відмову у поверненні судового збору, сплаченого ним при подачі адміністративного позову, який стосується фактично додаткової заробітної плати на що вказує ч.2 ст.2 Інструкції зі статистики заробітної плати затверджена наказом Держкомстату України 13.01.2004 року №5, зареєстрованої в Мін`юсті України 27.01.2004 за №114/8713, згідно якої надбавки за суміщення професій (посад) та виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника входять в структуру заробітної плати до складу фонду заробітної плати, на що також посилається ВПВС у своїх висновках викладених в п.п. 30-32 постанови від 30.012019 у справі №910/4518/16 і тільки інші виплати встановленні у розділі 3 інструкції не належать до фонду оплати праці та не поширюються пільги встановлені п.1 ч. 1 ст.5 ЗУ Про судовий збір на позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (п.п.33;35).

Колегія суддів, діючи у відповідності до вимог ч.1 ст.308, ч.1 ст.311 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та в рішенні зазначено, що свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 19.04.1995р. по 22.09.2016р. він працював суддею Софіївського районного суду Дніпропетровської області, з 10.04.2002р., з 01.06.2007р. та з 03.09.2013р. позивач призначався головою Софіївського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років. 11.04.2014р. у зв`язку з набуттям чинності Законом України Про відновлення довіри до судової влади в Україні позивач припинив виконання адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області та з 14.04.2014р. позивач приступив до здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області до призначення голови. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016р. №1600-VІІІ позивача було звільнено з посади судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.02.2020р. щодо повідомлення часу та підстав припинення виплати йому надбавки за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області, на яку отримав лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №703/20 від 24.03.2020р., яким позивача повідомлено про те, що доплата судді за виконання обов`язків голови суду ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453 від 07.07.2010р. та ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402 від 02.06.2016р. не передбачалася та не передбачена; протягом 2014-2016 років наказ про перебування позивача на адміністративній посаді голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області (виданий на підставі протоколу зборів суддів) на адресу управління не надходив, отже законних підстав для встановлення та виплати позивачеві відповідної щомісячної доплати не було. Також, позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.04.2020р., у якій просив відповідно до наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р., який відповідає вимогам ч.3 ст.24 Закону України Про судоустрій та статус суддів , п.п.4 п.5 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення довіри до судової влади в Україні , провести перерахування та виплату заробітної плати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. по 22.09.2016р. Листом №1010/20 від 29.04.2020р. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що йому було відмовлено у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати за виконання обов`язків голови суду з підстав, викладених у попередньому листі (№703/20 від 24.03.2020р.). Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною, так як жодний нормативний документ не містить норму, яка передбачає відмову у здійсненні оплати за виконану роботу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.105 КЗпП України, ст.ст. 2, 21 Закону України Про оплату праці , а також і на рішення Конституційного Суду України та постанову Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №816/1552/17.

Відповідно до перевірених матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі з`ясував, що:

- наказом Управління юстиції в Дніпропетровській області №58 від 19 квітня 1995 року, у зв`язку з обранням суддів районних і міських суддів Дніпропетровської області, ОСОБА_1 зараховано до штату Софіївського районного суду, який обраний суддею Софіївського районного суду, що підтверджується копією витягу з відповідного наказу;

- згідно постанови Верховної Ради України №1653-III від 20 квітня 2000 року та наказу Управління юстиції в Дніпропетровській області №92-к від 26.04.2000р. ОСОБА_1 обраний на посаду судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області безстроково;

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України №266/к від 03.04.2002р., ОСОБА_1 було затверджено на посаді голови місцевого Софіївського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.

- з 01.06.2007р. згідно рішенням Ради суддів України №52 від 31 травня 2007 року, ОСОБА_1 призначений головою Софіївського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років, що підтверджується копіями витягу із відповідного рішення та наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №40 від 11.07.2007р.

- рішенням Вищої Ради Юстиції №656/0/15-13 від 03 вересня 2013 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років з 03.09.2013р. по 02.09.2018р. включно.

- на підставі наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №7-К від 11.04.2014р. відповідно до п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення довіри до судової влади в Україні , ст.24 Закону України Про судоустрій і статус суддів ОСОБА_1 було припинено виконання адміністративних повноважень на посаді голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 11.04.2014р. та припинено нарахування та виплату щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді у розмірі 10 відсотків посадового окладу.

- а згідно наказу по Софіївському районному суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р. ОСОБА_1 приступив до здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду з 14.04.2014р., як такий, що має більший стаж роботи на посаді судді даного суду, до призначення голови Софіївського районного суду відповідно до ч.2 ст.20 Закону України Про судоустрій і статус суддів та згідно ч.3 ст.24 Закону України Про судоустрій і статус суддів . При цьому, згідно п.2 наказу №8-К від 14.04.2014р. було наказано відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області з 14.04.2014р. здійснювати нарахування та виплату судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді у розмірі 10 відсотків посадового окладу. Проте, листом №957/14 від 28.04.2014р. наказ Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р. було повернуто без виконання для приведення у відповідність до вимог чинного законодавства, а Наказ №8-К від 14.04.2014р. було повторно направлено відповідачеві Софіївським районним судом Дніпропетровської області листом №2257 від 21.05.2014р.;

Окрім вищенаведений обставин, судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 приступив до здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду з 02.04.2015р., як такий, що має більший стаж роботи на посаді судді даного суду, до призначення голови Софіївського районного суду відповідно до ч.2 ст.20 Закону України Про судоустрій і статус суддів та згідно ч.3 ст.24 Закону України Про судоустрій і статус суддів - згідно наказу по Софіївському районному суду Дніпропетровської області №14-К від 02.04.2015р. у п.2 якого наказувалосяо відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплату судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 02.04.2015р., але який було виключено із наказу №14-К від 02.04.2015р. - Наказом по Софіївському районному суду Дніпропетровської області №24-К від 20.05.2015р.

Також відповідно до матеріалів справи неспростовним є той факт, що на підставі постанови Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016р. Софіївським районним судом Дніпропетровської області було видано наказ №28-К від 03.10.2016р. щодо відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 03.10.2016 р.

Спірне у цій адміністративній справі питання стосовно нарахування та виплати доплати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду з 14.04.2014р. - по 22.09.2016р. позивачем вперше ініційовано у лютомй 2020 року шляхом подання до ТУ ДСА України в Дніпропетровській області заяви від 28.02.2020р. з вимогою про повідомлення стосовно часу та підстав припинення виплати надбавки за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області. А у відповідь на вказане звернення, позивач отримав Лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №703/20 від 24.03.2020р., яким повідомлялося про те, що доплата судді за виконання обов`язків голови суду ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453 від 07.07.2010р. та ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402 від 02.06.2016р. не передбачалася та не передбачена, а протягом 2014-2016 років наказ про перебування позивача на адміністративній посаді голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області (виданий на підставі протоколу зборів суддів) на адресу управління не надходив, отже, законних підстав для встановлення та виплати позивачеві відповідної щомісячної доплати не було.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в подальшому з заявою від 27.04.2020р. про проведення перерахування та виплати заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. по 22.09.2016 р. відповідно до наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8 від 14.04.2014р., який відповідає вимогам ч.3 ст.24 Закону України Про судоустрій та статус суддів , п.п.4 п.5 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення довіри до судової влади в Україні , на адресу ОСОБА_1 відповідачем направлялися листи №1010/20 від 29.04.2020р. в якому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області роз`яснювало позивачу про те, що підстави для відмови у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати за виконання обов`язків голови суду викладені у попередньому листі (№703/20 від 24.03.2020р), та листом №1163/20 від 15.05.2020р., в якому також вказувалося на те, що підстави для відмови у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати за виконання обов`язків голови з підстав вже викладалися у попередніх листах (№703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020р.).

В свою чергу, не погоджуючись з наведеними в листах Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020 р., №1163/20 від 15.05.2020 р. підставами для відмови у перерахуванні та виплаті заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р., позивач вважаючи вказані листи рішеннями відповідача, звернувся до адміністративного суду з позовом у цій справі, яким просив захистити його порушені права шляхом визнання таких рішень протиправними та зобов`язання відповідача виконати наказ Софіївського районного суду Дніпропетровської області №8-К від 14.04.2014р., шляхом нарахування та виплати позивачеві доплати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду з 14.04.2014р. - по 22.09.2016р.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції перевіривши керуючись положеннями ч.2 ст.2 КАСУ правомірність прийнятих відповідачем оспорюванних рішень, оформлених листами №703/20 від 24.03.2020р., №1010/20 від 29.04.2020р., №1163/20 від 15.05.2020р. про відмову в перерахуванні та виплаті заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р., виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскільки судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача на виплату щомісячної доплати за виконання обов`язків голови суду з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р. у розмірі 10 % посадового окладу судді, тому у задоволенні вимог позивача судом відмовлено у повному обсязі, і судова колегія апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі, оскільки нормами Закону України Про судоустрій і статус суддів не встановлено такої складової суддівської винагороди, як доплата за здійснення повноважень голови місцевого суду та не передбачено права на отримання доплати за здійснення повноважень голови місцевого суду за відсутності голови.

Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі судовому рішенню у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з того, що на час призначення позивача виконуючим обов`язки голови суду у квітня 2014 року діяв Закон України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, у ст.20 якого чітко визначено, що адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2453-VІ у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Частиною другою статті 133 Закону № 2453-VІ встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VІІІ).

Положення частини першої та другої статті 20, частини третьої статті 24 та частини другої статті 135 даного закону містять аналогічні вимоги щодо обрання на адміністративні посади, здійснення адміністративних повноважень голови суду у разі його відсутності, а також складові суддівської винагороди.

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону № 1402-VІІІ голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з частиною шостою статті 135 Закону № 1402-VІІІ суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Позивачем по справі не спростовано, що повноваження виконання обов`язків голови суду на нього було покладено, як на суддю, який має більший стаж роботи на посаді судді - наказом по Софіївському районному суду Дніпропетровської області №14-К від 02.04.2015р. зі змінами, внесеними наказом по Софіївському районному суду Дніпропетровської області №24-К від 20.05.2015р., яким було виключено пункт 2 із наказу №14-К від 02.04.2015р. стосовно здійснення нарахування та виплату судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді у розмірі 10 відсотків посадового окладу. Припинено виконання позивачем повноважень голови суду було наказом Софіївського районного суду Дніпропетровської області №28-К від 03.10.2016р. щодо відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 03.10.2016 р., винесеним на підставі постанови Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016р. Під час виконання обов`язків голови суду з 02.04.2015 р. до 03.10.2016 р. (припинення повноважень судді) позивачу не проводилась щомісячна доплата за перебування на адміністративній посаді.

Отже, виходячи з визначених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством норм, судова колегія підтверджує відсутність у даному випадку правових підстав для призначення, нарахування та виплати позивачу по справі доплати за виконання ним обов`язків голови суду у період з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р., оскільки повноваження голови суду позивачем здійснювалися у зв`язку з відсутністю голови цього суду, обраного у встановленому порядку зборами суддів, та у зв`язку з відсутністю відповідних рішення про нарахування та виплату позивачу 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, які належать до виплати лише голові суду, а не особі яка виконує обов`язки голови суду

Стосовно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм Конституції України та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судова колегія акцентує увагу на тому, що право на доплату за перебування на адміністративній посаді в суді підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якою чітко визначено, що якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплати в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Проте, слід наголосити, що у даному спірному випадку очевидна законодавча відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу десятивідсоткової доплати за тимчасове виконання ним обов`язків голови суду, а тому, взагалі не може йти мови про порушення майнових прав чи легітимного очікування позивача у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до Конвенції, або про порушення його Конституційних прав, оскільки упродовж здійснення повноважень судді та виконання обов`язків голови суду позивач отримував суддівську винагороду та доплати, що були визначені Законами № 2453-VІ та № 1402-VІІІ.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами, тому у задоволені вимог позивача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Крім того, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача про поновлення строку на оскарження ухвали суду першої інстанції від 03.12.2020 року про відмову у поверненні судового збору у цій справі (а.с.124) та її скасування оскільки п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" не визначено пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги, які заявлені у цій справі стосовно визнання протиправним рішення відповідача про відмову в перерахуванні та виплаті заробітної плати за здійснення повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2014р. - до 22.09.2016р. , та які по своїй суті не є вимогами про стягнення заробітної плати , за що згідно до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач має бути звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року в адміністративній справі №160/6428/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник