Ухвала

від 14.02.2022 по справі 160/6428/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 160/6428/20

адміністративне провадження № К/990/5214/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА в Дніпропетровській області), в якому просив: визнати протиправними рішення відповідача від 24 березня 2020 року №703/20; від 29 квітня 2020 року №1010/20; від 15 травня 2020 року №1163/20 про відмову перерахувати та виплатити йому заробітну плату у період здійснення ним повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області з 14 квітня 2014 року до 22 вересня 2016 року, відповідно до наказу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року №8-К; зобов`язати ТУ ДСА в Дніпропетровській області виконати наказ Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року №8-К, шляхом нарахування та виплати йому доплати за здійснення адміністративних повноважень голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду за указаний період.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року в позові відмовлено.

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та задовольнити позов.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови органу ДСА нарахувати та виплатити судді, який у період з 14 квітня 2014 року по 22 вересня 2016 року виконував обов`язки голови суду, як суддя, що має більший стаж роботи на цій посаді, доплату за здійснення ним таких адміністративних повноважень у розмірі 10% від посадового окладу судді відповідного суду.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 Касаційне провадження , зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 указав про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№620/2812/19, 120/2367/19-а, 816/1552/17, 120/2434/19-а, 620/2812/19, 120/2367/19-а.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд зазначає, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Разом з тим, зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду свідчить про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справах №№620/2812/19, 120/2367/19-а, 816/1552/17, 120/2434/19-а, 620/2812/19, 120/2367/19-а, від яких просить відступити заявник. Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених справах.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства щодо оплати праці суддів, з посиланням на невідповідність оскаржених судових рішень практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та наведення цитат з рішень ЄСПЛ. Заявник по тексту скарги наводить приклади справ, розглянутих Верховним Судом без логічного взаємозв`язку з обставинами цієї справи та указує про неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, за таких мотивів.

Суд також відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та на винятковість цієї справи, оскільки такі доводи не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, так як за нормами частини п`ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала .

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Уханенко