Постанова

від 28.09.2021 по справі 640/17399/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17399/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Василенка Я.М., Бєлової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Маркон" до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Маркон" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік від 08.10.2019 № 4984/86-19, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 3,0;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві видати Приватному підприємству Маркон Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 2,0;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік від 12.05.2020 № 3784/86-20, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 3,0;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві видати Приватному підприємству Маркон Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050 яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 2,0.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.10.2019 № 4984/86-19, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 3,0.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2020 № 3784/86-20, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства Маркон відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 3,0.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69, ідентифікаційний код - 39802366) вжити заходи щодо внесення змін до відомостей у Державному земельному кадастрі в частині коефіцієнту, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та зазначаючи про передчасність висновку суду першої інстанції про можливість внесення змін до відомостей у Державному земельному кадастрі в частині коефіцієнту, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення сесії Київської міської ради від 06.10.2005 № 151/3615 між Приватним підприємством МАРКОН та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2006 року № 268 (далі - Договір) за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, кадастровий номер: 8000000000:85:425:0050 (далі - Земельна ділянка).

Об`єктом оренди згідно з п. 2.1. є земельна ділянка з такими характеристиками:

місце розташування - Андріївський Узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва;

розмір - 1985 кв. м.;

цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського обслуговування та паркінгом для легкового транспорту ;

кадастровий номер - 8000000000:85:425:0050.

З витягу технічної документації № Ю-37008/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 21.02.2006 за № 124 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 371 238,59 грн.

Згідно з довідкою Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 144 від 26.04.2016 (Ю-21862/2016) коефіцієнт на функціональне використання землі (Кф) згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 05.04.2006 № 388/12262 становить 0,50.

З витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2018 № 1444/88-18 також вбачається, що орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 2, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 22 298 151,57 грн.

Відповідно до витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.10.2019 № 4984/86-19 орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 3, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 33 447 227,36 грн.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2020 № 3743/86-20 орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 3, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 33 447 227,36 грн.

Листом від 12.02.2020 № 19-26-0.22-605/2-20 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві на лист ТОВ Маркон від 21.01.2020 повідомило, що відповідно до пунктів 117, 118, 138 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051- Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі: внесення змін до відомостей про земельну ділянку; внесення нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, а також виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру.

Орендована ТОВ Маркон земельна ділянка, яка розташована за адресою: узвіз Андріївський, 14-16 у Подільському районі м. Києва, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Зазначена земельна ділянка відведена для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського обслуговування та паркінгом для легкового автотранспорту, з цільовим призначенням - іншої комерційної діяльності.

Вказане цільове призначення визначено у відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205, який втратив чинність.

Відповідач повідомив, що станом на день розгляду листа ТОВ Маркон , види цільового призначення земель визначаються відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306. З урахуванням наведеного зазначено, що цільове призначення земельної ділянки за адресою: узвіз Андріївський, 14-16 у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:85:425:0050) можливо визначити за кодом класифікації видів цільового призначення земель - 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

Разом з тим, повідомлено, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 зміни до відомостей про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру за заявою власника чи користувача земельної ділянки.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо застосування коефіцієнтів на функціональне використання землі - 3 щодо орендованої земельної ділянки є протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач, розраховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 і застосувавши при формуванні та видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки із значенням 3,0 на підставі п. 5 Наказу № 489, що не передбачений рішенням Київської міської ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві, без з`ясування обставин щодо наявності або відсутності змін у цільовому призначенні відповідної ділянки внаслідок прийняття вказаною радою рішення про затвердження нового проєкту землеустрою, діяв за межами наданих йому повноважень та з порушенням норм законодавства у зв`язку з чим його дії суперечать принципу обґрунтованості та належного врядування, а отже є протиправними.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель регулюються Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV (далі Закон № 1378).

У відповідності до положень статті 5 Закону № 1378 залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 13 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.

Згідно із статтею 18 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина перша статті 20 Закону № 1378).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, відповідно до частин першої та третьої статі 23 Закону № 1378, оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок).

Вказаний Порядок передбачає, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.

Відповідно до пункту 1. Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, він регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пункт 2 Розділу ІІ Порядку передбачає, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в пункті 3. Розділу ІІ Порядку, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

Отже, згідно приписів чинного законодавства, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Виходячи з наведеного при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем був застосований коефіцієнт 3 згідно із додатком № 1 вищезазначеного наказу, в якому міститься посилання на примітку, а саме: Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3.

Проте, на переконання суду, застосування такої норми щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить вимогам законодавства.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 7 Закону № 3613 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проєктів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до статті 15 Закону № 3613 до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (стаття 16 Закону № 3613).

Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру (стаття 38 Закону № 3613).

Так, позивач вважає, що дії відповідача щодо застосування коефіцієнтів на функціональне використання землі - 3 щодо орендованої земельної ділянки є протиправними та фактично відповідач своїми діями змінив базу оподаткування для плати за землю та взяв на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень, що має право видавати нормативні акти по встановленню місцевих зборів та податків.

На переконання колегії суддів, твердження відповідача про автоматизований процес видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та те, що останній не проводить розрахунок такої оцінки земельної ділянки, а лише в режимі реального часу формує та роздруковує витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, які на момент видачі такого витягу вже внесені до Державного земельного кадастру, на переконання колегії суддів, є необґрунтованим та помилковим з огляду на те, що у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції.

Зокрема, судом першої інстанції було вірно враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018 року у справі № 823/902/17, що перевірка законності дій (бездіяльності), рішень органів Держгеокадастру, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що за змістом статті 271, пункту 286.2 статті 286, статей 288, 289 Податкового кодексу України на платника плати за землю покладено обов`язок подання податковому органу витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислення суми згаданої плати саме з визначеного у витязі розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Наведеними нормами у залежність від розміру цієї оцінки поставлено й мінімальний та максимальний розмір орендної плати. Отже, оформлюваний органом Держгеокадастру витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов`язаний з колом прав та обов`язків користувача відповідної земельної ділянки.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачена обов`язкова експертиза технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Після проведення експертизи, відповідно до статті 23 Закону № 1378, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною міською радою. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначені рішення, відповідно до норм статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV (далі Закон № 1160) є регуляторними актами, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Прийняття регуляторних актів згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1160 має відбуватися із забезпеченням здійснення державної регуляторної політики, яка включає, крім іншого: підготовку аналізу регуляторного впливу; оприлюднення проєктів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, Київською міською радою не приймалося рішення щодо зміни нормативної грошової оцінки зазначеної вище земельної ділянки.

Щодо відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з пункту 1 Договору оренди землі від 05.01.2015 № 13011 земельна ділянка надавалась в оренду Київською міською радою з наявністю кадастрового номеру. Тобто її державна реєстрація, на дату укладення договору, вже була проведена.

Стаття 202 Земельного кодексу України в редакції 2001 року встановлювала, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 була зареєстрована шляхом відкриття поземельної книги та державної реєстрації договору оренди в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та договорів оренди землі ще до прийняття Закону № 3613 та Порядку № 1051, які набрали чинність 01.01.2013.

Положеннями ч. 3. ст. 26 Закону № 3613 закріплено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим законом.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613, у разі якщо земельні ділянки, (обмеження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

При цьому, будь-яких офіційних доказів про відсутність відомостей про зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відповідач не надав.

Згідно зі статтею 11 Закону № 3613 відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та/або обов`язок користувачів (орендаторів) земельних ділянок замінювати коди цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру згідно українського класифікатора цільового використання землі.

Відповідно до статті 20 Закону № 3613 відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковими.

Колегія суддів підкреслює, що не внесення відповідними службовими особами відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 не є підставою для застосування вказаного коефіцієнта із значенням 3,0.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачу на його запит надано витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки станом на 08.10.2019 та 12.05.2020 з зазначенням коефіцієнту функціонального використання 3,0 замість 2,0 .

Фактично відповідач своїми діями змінив базу оподаткування для плати за землю та взяв на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень, що має право видавати нормативні акти по встановленню місцевих зборів та податків.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що відповідач, розраховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 і застосувавши при формуванні та видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки зі значенням 3,0. на підставі п. 5 Наказу №489, діяв за межами наданих йому повноважень та з порушенням норм права у зв`язку з чим його дії є протиправними.

Водночас, згідно з ч.1 ст. 6 Закону № 3613, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 15 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, серед іншого, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 9 Закону № 3613, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві має виключну компетенцію в питаннях формування і видачі витягу на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав та інтересів наявні підстави для зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві вжити заходи щодо приведення відомостей щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, у Державному земельному кадастрі у відповідність до вимог чинного законодавства з урахування висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Василенко Я.М.

Суддя Бєлова Л.В.