Рішення

від 05.01.2021 по справі 640/17399/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м. Київ № 640/17399/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

Приватного підприємства "Маркон"

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Маркон" (адреса: 02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21, кв. 86, ідентифікаційний номер - 31747476) (далі - позивач або ПП "Маркон") подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Держгеокадастру (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69, ідентифікаційний код - 39802366) (надалі - відповідач або ГУ Держгеокадастру у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік від 08.10.2019 № 4984/86-19, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 3,0;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві видати Приватному підприємству "Маркон" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 2,0;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік від 12.05.2020 № 3784/86-20, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 3,0;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві видати Приватному підприємству "Маркон" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050 яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 2,0.

Обґрунтовуючи позов Приватне підприємство "Маркон" зазначає, що 12.04.2006 між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 151/3615 за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050.

Згідно з п. 4.2, 4.4 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 2% від її нормативної грошової оцінки; зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація провадиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та випадках, передбачених законодавством України. З метою визначення нормативної грошової оцінки Земельної ділянки позивач в 2016 році звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА. У відповідь на запит Департаментом видано Довідку від 26.04.2016 року № Ю-21862/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:425:0050), згідно з яким коефіцієнт на функціональне використання землі (Кф) має значення 0,5 що відповідає значенню функціонального використання землі - землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво. Разом з тим, Згідно із Витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2020 роки коефіцієнт на функціональне використання землі (Кф) має наступні значення: витяг від 07.02.2018 за 2018 рік: Кф = 2; витяг від 08.10.2019 за 2019 рік: Кф = 3; витяг від 12.05.2020 за 2020 рік: Кф = 3. Позивач вказав, що у листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 12.02.2020 було роз`яснено, що новий коефіцієнт на функціональне використання землі було присвоєно на підставі Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю Маркон є протиправним, оскільки правильним коефіцієнтом у відповідні 2019 та 2020 роки є 2,0.

Відповідачем подано відзив, у якому зазначено, що 13.04.2006 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050, площею 0Ю1985 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, строк дії речового права 15 років, цільове призначення - Іншої комерційної діяльності , вид використання - для будівництва експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського обслуговування та паркінгом для легкового транспорту .

Відповідач відмітив, що зазначеній ділянці код виду цільового призначення у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, не присвоювався, отже у зв`язку з відсутністю такого коду у витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки застосовано Кф зі значенням 2 з 01.01.2017 та 3 з 17.07.2018 згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489. Разом з цим, зазначено, що формування оскаржуваних позивачем витягів здійснюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в режимі "реального часу" шляхом роздруківки відповідного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, які на момент видачі такого витягу внесені до Державного земельного кадастру. Оскільки нормативна грошова оцінка земель у місті Києві проведена, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджена рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 (із змінами).

Таким чином, ані програмним забезпеченням Державного земельного кадастру, ані чинним законодавством не передбачено можливості для формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з відомостями, які не внесені до Державного земельного кадастру та на дату, яка вже минула.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17399/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Представником відповідача подано клопотання про залучення в якості третьої особи Київську міську раду та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2020 відмовлено задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи Київську міську раду та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі рішення сесії Київської міської ради від 06.10.2005 № 151/3615 між Приватним підприємством МАРКОН та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2006 року № 268 (далі - Договір) за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, кадастровий номер: 8000000000:85:425:0050 (далі - Земельна ділянка).

Об`єктом оренди згідно з п. 2.1. є земельна ділянка з такими характеристиками:

місце розташування - Андріївський Узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва;

розмір - 1985 кв. м.;

цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського обслуговування та паркінгом для легкового транспорту ;

кадастровий номер - 8000000000:85:425:0050.

Згідно з витягом технічної документації № Ю-37008/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 21.02.2006 за № 124 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 371 238,59 грн.

Згідно з довідкою Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 144 від 26.04.2016 (Ю-21862/2016) коефіцієнт на функціональне використання землі (Кф) згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 05.04.2006 № 388/12262 становить 0,50.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2018 № 1444/88-18 орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 2, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 22 298 151,57 грн.

Відповідно до витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.10.2019 № 4984/86-19 орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 3, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 33 447 227,36 грн.

Згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2020 № 3743/86-20 орендована земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - іншої комерційної діяльності , Кф: 3, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 33 447 227,36 грн.

Листом від 12.02.2020 № 19-26-0.22-605/2-20 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві на лист ТОВ Маркон від 21.01.2020 повідомило, що відповідно до пунктів 117, 118, 138 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051- Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі: внесення змін до відомостей про земельну ділянку; внесення нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, а також виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру.

Орендована ТОВ Маркон земельна ділянка, яка розташована за адресою: узвіз Андріївський, 14-16 у Подільському районі м. Києва, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Зазначена земельна ділянка відведена для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського обслуговування та паркінгом для легкового автотранспорту, з цільовим призначенням - іншої комерційної діяльності.

Вказане цільове призначення визначено у відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205, який втратив чинність.

Відповідач повідомив, що станом на день розгляду листа ТОВ Маркон , види цільового призначення земель визначаються відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306. З урахуванням наведеного зазначено, що цільове призначення земельної ділянки за адресою: узвіз Андріївський, 14-16 у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:85:425:0050) можливо визначити за кодом класифікації видів цільового призначення земель - 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

Разом з тим, повідомлено, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 зміни до відомостей про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру за заявою власника чи користувача земельної ділянки.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо застосування коефіцієнтів на функціональне використання землі - 3 щодо орендованої земельної ділянки є протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

У відповідності до пункту 3 Положення № 333 завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно пункту 4 Положення № 333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель та вносить їх на розгляд Голові Держгеокадастру; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель; забезпечує створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою; здійснює державний нагляд у сфері землеустрою; здійснює координацію діяльності науково-дослідних, інших підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держгеокадастру, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та їх охорону; вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання, у тому числі щодо приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держгеокадастру; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території міста (пункт 7 Положення № 333).

Порядок формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначений Земельним кодексом України, Законом України Про оцінку земель від 11.12.2003 № 1378-IV (далі по тексту - Закон № 1378), Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 та Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зареєстрований у Мінюсті 19.12.2016 за № 1647/29777).

Згідно зі визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно статті 18 цього ж Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Разом з тим, статтею 20 Закону України Про оцінку земель встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Положеннями частини першої статті 20 та частини першої статті 23 Закону України Про оцінку земель встановлено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Частиною третьою статті 23 Закону України Про оцінку земель визначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивач стверджує, що ГУ Держгеокадастру у м. Києві під час формування за допомогою автоматизованої системи Державного земельного кадастру витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, було неправомірно застосовано Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначає Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777) (далі - Порядок № 489).

Зазначений наказ про затвердження Порядку набрав чинності з дня його опублікування та діє з 01.01.2017.

Згідно пункту 2 Розділу І Загальні положення Порядку № 489 нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами) (по тексту - Методика № 213).

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку № 489, інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Отже, згідно приписів чинного законодавства, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Згідно з п. 1 Методики № 213, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку земель".

Відповідно до п. 2 Методики № 213, інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Пунктом 2 1 Методики № 213 передбачено, що дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви

Слід зазначити, що приписи Порядку № 489 в частині визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів кореспондуються з відповідними пунктами Методики № 213, зокрема остання визначається за формулою:

В х Нп Цн = -------------------------х Кф х Км, де Нк Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки та обчислюється за формулою:

Км = Км1 х Км2 х Км3, де

Км1, Км2 та Км3 є регіональним, зональним та локальним коефіцієнтом відповідно.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів Порядку № 489, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

У додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (пункт 5 розділу ІІ) визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), у примітці до якого вказано:

1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. .

У подальшому, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, цифри 2,0 замінено цифрами 3,0 .

Виходячи з наведеного при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем був застосований коефіцієнт 3 згідно із додатком № 1 вищезазначеного наказу, в якому міститься посилання на примітку, а саме: Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3.

Суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489, який дозволив за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру автоматизувати процес видачі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, тим самим зробив неможливим втручання та внесення змін у розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналіз змісту вказаного наказу свідчить про те, що ГУ Держгеокадастру у м. Києві не проводить розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а лише формує та роздруковує витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, які на момент видачі витягу вже внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з положенням ст. 194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю.

Відповідно до статті 7 Закону № 3613 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до статті 15 Закону № 3613 до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.

Згідно з ст. 16 Закону № 3613, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Статтею 38 Закону № 3613 передбачено, що однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу на його запит надано витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки станом на 08.10.2019 та 12.05.2020 з зазначенням коефіцієнту функціонального використання 3,0 замість 2,0 .

Фактично відповідач своїми діями змінив базу оподаткування для плати за землю та взяв на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень, що має право видавати нормативні акти по встановленню місцевих зборів та податків.

При цьому, твердження відповідача про автоматизований процес видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та те, що останній не проводить розрахунок такої оцінки земельної ділянки, а лише в режимі реального часу формує та роздруковує витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, які на момент видачі такого витягу вже внесені до Державного земельного кадастру, на переконання суду, є необгрунтованим та помилковим з огляду на те, що у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції.

Судом враховуються правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018 у справі № 823/902/17, що перевірка законності дій (бездіяльності), рішень органів Держгеокадастру, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що за змістом статті 271, пункту 286.2 статті 286, статей 288, 289 Податкового кодексу України на платника плати за землю покладено обов`язок подання податковому органу витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислення суми згаданої плати саме з визначеного у витязі розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Наведеними нормами у залежність від розміру цієї оцінки поставлено й мінімальний та максимальний розмір орендної плати. Отже, оформлюваний органом Держгеокадастру витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов`язаний з колом прав та обов`язків користувача відповідної земельної ділянки.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачена обов`язкова експертиза технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Після проведення експертизи, відповідно до статті 23 Закону № 1378, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною міською радою. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначені рішення, відповідно до норм ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , є регуляторними актами, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Прийняття регуляторних актів згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , має відбуватися із забезпеченням здійснення державної регуляторної політики, яка включає, крім іншого: підготовку аналізу регуляторного впливу; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю.

Суд наголошує, що нормативна грошова оцінка у місті Києві проведена, а Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджена рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва , яке введено в дію 01.07.2015.

Згідно з вказаною технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Києва прийнято грошову оцінку земель різного функціонального використання в розрізі економіко-планувальних зон, грн. за кв. м.

Так, визначено коефіцієнти функціонального використання:

Землі комерційного використання - 2,50

Землі промисловості - 1,20

Землі житлової забудови, транспорту, зв`язку - 1,00

Землі громадського призначення - 0,70

Землі технічної інфраструктури - 0,65

Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі - 0,50

Таким чином, у додатку до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 у розділі Грошова оцінка земель різного функціонального використання в розрізі економіко-планувальних зон серед коефіцієнтів функціонального використання наявні 1,0 , 2,5 , 1,2 , 0,7 , 0,65 , 0,5 , 0,1 .

При цьому, коефіцієнт 3,0 до жодного з виду земель, зокрема комерційного використання, не застосовується.

Інших рішень щодо зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві Київською міською радою не приймалось.

Викладене, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач, розраховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0050 і застосувавши при формуванні та видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки із значенням 3,0 на підставі п. 5 Наказу № 489, що не передбачений рішенням Київської міської ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві, без з`ясування обставин щодо наявності або відсутності змін у цільовому призначенні відповідної ділянки внаслідок прийняття вказаною радою рішення про затвердження нового проекту землеустрою, діяв за межами наданих йому повноважень та з порушенням норм законодавства у зв`язку з чим його дії суперечать принципу обґрунтованості та належного врядування, а отже є протиправними.

Наведене підтверджується висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у п. 57 та 58 постанови від 30 січня 2020 року по справі № 820/1804/16 (провадження № К/9901/12821/18), у яких зазначено, що надаючи оскаржуваний витяг, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. За встановлених обставин по справі, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення оцінки земельної ділянки, дані якої оформлені витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та скасування зазначеного витягу.

Відповідно, викладене свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складення витягів з зазначенням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки 3,0 як такого, що не відповідає рішенню місцевої ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Щодо вимог зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві видати Приватному підприємству "Маркон" Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 та 2020 роки із зазначенням коефіцієнту Кф - 2,0 суд відмічає, що визначений спосіб захисту порушених прав не є належним, оскільки вказаним діям відповідача передує приведення відповідачем відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, і наступним проведенням розрахунку її нормативної грошової оцінки з урахуванням внесених змін.

Як зазначено у рішенні вище, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 3613, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону № 3613, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 15 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, серед іншого, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 9 Закону № 3613, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто, в даному випадку, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві має виключну компетенцію в питаннях формування і видачі витягу на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може своїм рішенням підмінювати рішення (компетенцію) державного органу (суб`єкта владних повноважень), який наділений, згідно діючого законодавства України, відповідними правами та обов`язками.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Викладене вказує на те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні правові висновки зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 819/1617/16.

Поряд з викладеним суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Беручи до уваги дискреційні повноваження відповідача на формування і видачу витягу на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, враховуючи приписи Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 № 489 та рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва , що стосуються визначення розміру коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки в залежності від виду її цільового призначення, суд з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача прийшов до висновку про доцільність зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві вжити заходи щодо приведення відомостей щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, у Державному земельному кадастрі у відповідність до вимог чинного законодавства з урахування висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 КАС України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Маркон" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із квитанції про сплату № 11 від 29.07.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Маркон" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.10.2019 № 4984/86-19, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 3,0.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо формування та видачі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2020 № 3784/86-20, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16 та знаходиться у користуванні Приватного підприємства "Маркон" відповідно до договору оренди від 05.01.2015 № 13011, із зазначенням Кф - 3,0.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69, ідентифікаційний код - 39802366) вжити заходи щодо внесення змін до відомостей у Державному земельному кадастрі в частині коефіцієнту, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м Київ, вул. Андріївський Узвіз, 14-16, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050 з урахуванням висновків суду.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69, ідентифікаційний код - 39802366) подати до суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня набрання законної сили рішенням у справі № 640/17399/20 звіт про його виконання.

7. Стягнути на користь Приватного підприємства "Маркон" (адреса: 02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21, кв. 86, ідентифікаційний номер - 31747476) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69, ідентифікаційний код - 39802366) понесені Приватним підприємством "Маркон" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко