Постанова

від 04.10.2021 по справі 916/3304/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3304/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від ТОВ ФК „АЛЬКОР ІНВЕСТ» - Гловацький Ю.А., довіреність № б/н, від 28.12.20;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАФФ» - Носенко І.П., довіреність № б/н, від 16.11.20;

від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Барабанова Т.О., на підставі витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія „АЛЬКОР ІНВЕСТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021

по справі №916/3304/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАФФ»

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія „АЛЬКОР ІНВЕСТ» ;

2) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

(колегії суддів місцевого господарського суду у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., судді: Д`яченко Т.Г., Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 08.06.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

В листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДУНАФФ (далі - ТОВ ДУНАФФ ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ (далі - ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ ) та до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39306471) від 15.10.2019 №49165398 на земельну ділянку №430 кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Холоднобалківська.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням майнових прав позивача на земельну ділянку, порушення ТОВ АЛЬКОР ІНВЕСТ передбаченого договором іпотеки порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та порушення державним реєстратором порядку проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відсутності правових підстав реєстрації прав авласності за ТОВ АЛЬКОР ІНВЕСТ .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по даній справі позов ТОВ ДУНАФФ до ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ (04053, м. Київ, вул. Січових Стерльців, буд. 77, офіс 610Г, код ЄДРПОУ 39306471) задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ від 15.10.2019 №49165398 на земельну ділянку №430 кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Холоднобалківська, стягнуто з ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ на користь ТОВ ДУНАФФ судовий збір в сумі 2 102 грн., в задоволенні позовних вимог щодо Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ДУНАФФ до ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначив, що позовні вимоги ТОВ ДУНАФФ до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягають, у зв`язку з тим, що діями Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції права та охоронювані законом інтереси ТОВ ДУНАФФ порушено не було.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ не погоджується з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, вважає його необгрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції під час ухвалення рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не досліджено у повному обсязі поданих сторонами доказів по справі, а тому таке рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог.

Апелянт зазначає, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки.

На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, яким визначено, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фунтаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору .

Апелянт зазначає, що пунктом 11 Іпотечного договору від 24.09.2007 передбачено, що що звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самомтійно на умовах цього договору. Іпотечний договір від 24.09.2007 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, вбачається відсутність необхідності укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ вказує, що сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ ФК „АЛЬКОР ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20 залишено без руху.

14.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ ФК „АЛЬКОР ІНВЕСТ» надійшли доповнення до апеляційної скарги, які долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ФК „АЛЬКОР ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20, встановити строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, призначено розгляд справи №916/3304/20 на: 04.10.2021 року об 11-00 год.

11.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ ДУНАФФ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, а також зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду.

У відзиві позивач зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер: 5121085400:01:002:0116, яка являється предметом іпотеки) не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом вилучення та поділу утворені інші земельні ділянки, а тому реєстрація права власності на іншу земельну ділянку (кадастровий номер: 5121085400:01:002:0272) за тим же іпотечним договором №4595 від 24.09.2007 в позасудовому порядку, теперішній власник якої не являється Іпотекодавцем за цим договором, при наявності судового спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, є незаконною та такою, що прямо порушує майнові права ТОВ ДУНАФФ .

Також позивач вказує, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які докази переходу до ТОВ АЛЬКОР ІНВЕСТ права вимоги за іпотечним договором №4595 від 24.09.2007, що повинно було слугувати підставою для відмови ТОВ АЛЬКОР ІНВЕСТ в проведенні державної реєстрації відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

01.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких відповідач-2 зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених до останнього.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні. Представник позивача заперечував проти доводів апелянта, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2007 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16к-216 від 24.09.2007.

Відповідно до п. 2.3 вищезазначеного кредитного договору, кредитні ресурси отримані Позичальником використовуються за цільовим призначенням: для придбання земельної ділянки площею 1,39 га, що знаходиться на території Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області, під номером 430, якій присвоєно кадастровий номер 5121085400:01:002:0116, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень.

24.09.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу за реєстр. № 6493 від 24.09.2007, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку під номером 430 площею 1,39 га (кадастровий номер 5121085400:01:002:0116), розташовану за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, надану для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень.

24.09.2007 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір за реєстр. №4595 від 24.09.2007, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 (Іпотекодавець) передає в іпотеку ВАТ Банк Фінанси та Кредит (Іпотекодержатель) майнові права на земельну ділянку №430, яка розташована на території Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області кадастровий номер 5121085400:01:002:0116 , площею 1,39 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень.

В результаті виконання Службою автомобільних доріг Одеської області капітального ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Київ-Одеса з влаштуванням транспортної розв`язки на км 451 - 532 (поворот на с. Дачне) останнім було вилучено у ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0664 га із земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0904 га, яка також перебувала в іпотеці банку.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі № 2-1281/09 від 16 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг в Одеській області, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про відшкодування вартості вилученої земельної ділянки, та за зустрічним позовом Служби автомобільних доріг в Одеській області до ОСОБА_1 , Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання частково недійсним державного акта про право власності на частину земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування було визнано частково недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 706676 та серії ЯЖ №706678 від 24.11.2008 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно на частину земельної ділянки №430, площею 0,0664 га та №432 площею 0,0378 га, що розташовані на території Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району Одеської області.

26.01.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ ВКУСНАЯ ПЛАНЕТА було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстр. №62 від 26.01.2011, відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає земельну ділянку №430 за межами населеного пункту на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, площею 1,30 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень.

15.08.2013 між ТОВ ВКУСНАЯ ПЛАНЕТА та ТОВ "ДУНАФФ" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстр. № 1-2237 від 15.08.2013, відповідно до п. 1 якого ТОВ ВКУСНАЯ ПЛАНЕТА (Продавець) передає у власність, а ТОВ "ДУНАФФ" (Покупець) приймає у власність земельну ділянку площею 1,3044 гектари, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121085400:01:002:0272.

14.07.2014 ПАТ Банк Фінанси та Кредит звернулось до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до якої ПАТ Банк Фінанси та Кредит просить суд звернути стягнення на земельну ділянку №430 кадастровий номер 5121085400:01:002:0116, майнові права на яку є предметом іпотечного договору та яка складається з двох частин 0,09 гектари та 1,30 гектари за кадастровими номерами відповідно 5121085400:01:002:0271, з місцем розташування Холоднобалківська сільська рада, ділянка №430; та 5121085400:01:002:0272, з місцем розташування Холоднобалківська сільська рада, ділянка №430.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.08.2014 відкрито провадження у цивільній справі № 500/4748/14-ц за позовом ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2014 матеріали справи №500/4748/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до про звернення стягнення на предмет іпотеки передано за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.12.2014 по справі №500/4748/14-ц цивільний позов Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, прийнято до провадження.

13.07.2015 представником ПАТ Банк Фінанси та Кредит було подано до районного суду Одеської області клопотання про залучення до участі у цивільній справі № 500/4748/14-ц співвідповідача ТОВ "ДУНАФФ" , до клопотання долучено копію Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 40120666 від 06.07.2015, відповідно до якої власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,3044 га з кадастровим номером 5121085400:01:002:0272 є ТОВ "ДУНАФФ" .

24.05.2019 ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ звернулось до Біляївського районного суду Одеської області із заявою про заміну сторони судового провадження, відповідно до якої зазначає, що 23.04.2019 між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ було укладено договір про відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2019 по цивільній справі №500/4748/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки замінено позивача з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на нового кредитора у зобов`язанні ТОВ ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ".

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05.09.2019 по цивільній справі №500/4748/14-ц залучено до участі у справі за позовом ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ до ОСОБА_1 звернення стягнення на предмет іпотеки у якості співвідповідача ТОВ "ДУНАФФ", код ЄДРПОУ 37977300, яке зареєстроване за адресою: вул. Леніна, № 21-А, с. Нагірне Ренійського району Одеської області.

10.10.2019 державним реєстратором КП Агенція реєстраційних послуг Манютою С.В. було внесено запис про право власності № 33671498 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49165398 від 15.10.2019 на земельну ділянку №430 площею 1,3044 га з кадастровим номером 5121085400:01:002:0272 за ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39306471).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 231640955 від 09.11.2020 в якості підстави для виникнення права власності та його державної реєстрації зазначено наступні документи: лист Держгеокадастру № 28-28-0.21-7207/2-19 від 23.08.2019; лист-вимога ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" №42 від 26.04.2019; звіт ПП ГАБЯНО № 1627/09/19 від 01.10.2019 про експертну грошову оцінку земельної ділянки; докази повідомлення 0500036744530 від 06.05.2019; іпотечний договір №4595 від 24.09.2007; відомості з ДЗК №14203953 від 15.10.2019.

В додаткових відомостях зазначено, що перехід права в порядку ст. 23 Закону України Про іпотеку , що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Порушення ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ передбаченого договором іпотеки порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, порушення державним реєстратором порядку та відсутності правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем-1, що призвели до порушення майнових прав позивача на земельну ділянку стали підставою для звернення ТОВ ДУНАФФ з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує ст. 1 Закону України "Про іпотеку", яка визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у п. 43 постанови від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц).

Як зазначалося раніше, 24.09.2007 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір за реєстр. №4595 від 24.09.2007, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 (Іпотекодавець) передає в іпотеку ВАТ Банк Фінанси та Кредит (Іпотекодержатель) майнові права на земельну ділянку №430, яка розташована на території Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області кадастровий номер 5121085400:01:002:0116, площею 1,39 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень.

Відповідно до п. 9.4.3 Іпотечного договору від 24.09.2007 за реєстр. №4595, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених Іпотекою за цим договором вони не будуть виконані;

При цьому, відповідно до п. 9.4.7 Іпотечного договору у разі виникнення права звернення стягнення на предмет Іпотеки Іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до вимог цього договору.

Згідно вимог п. 11 Іпотечного договору Звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Відповідно до п. 12.3.1 Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 37 Закону України Про іпотеку (редакція Закону від 25.09.2019, чинна на дату подання документів (10.10.2019) та на дату (15.10.2019) проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" ) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Разом з тим, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Іпотечний договір за реєстраціним №4595 між банком та боржником було укладено 24.09.2007, у зв`язку з чим застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України Про іпотеку в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку (в редакції від 12 травня 2006 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Колегія суддів зазначає, що у ч.1 та ч. 2 ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції Закону від 12 травня 2006 року) відсутня така правова підстава для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки як відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що дії державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Манюти С.В. щодо реєстрації за ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" права власності на земельну ділянку, власником якої залишився ТОВ "ДУНАФФ", не можна вважати законними та правомірними.

Аналогічна правова позиція викладене за змістом постанови Великої Палати Верхового суду від 12.12.2018 по справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ст.11).

За змістом ст. 18 цього ж Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

-засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

-засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

-засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі № 916/3304/20 витребувано з Центру надання адміністративних послуг Біляївської районної державної адміністрації (67602, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, вул. Миру, буд. 19) належним чином завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомості: земельна ділянка №430 площею 1,3044 га (кадастровий номер 5121085400:01:002:0272), яка знаходиться за адресою: Одеська область. Біляївський район, с/рада Холоднобалківська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133928251210).

Від Центру надання адміністративних послуг Біляївської районної державної адміністрації на адресу Господарського суду Одеської області надійшли витребувані матеріали із супровідним листом за вих. № 5 від 25.02.2021, до якої надано реєстраційну справу на 23 аркушах (відповідно до внутрішнього опису документів № 133928251210):

- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстр. № 62 від 26.01.2011;

- копія державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.11.2008;

- копія заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2019;

- витяг із ДЗК;

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення;

- копія листа-вимоги за вих. № 42 від 26.04.2019;

- копія іпотечного договору № 4595 від 24.09.2007;

- копія заборони за реєстр. № 122 від 24.09.2007;

- копія листа Держгеокадастру № 28-28-0.21-7207/2-19 від 23.08.2019;

- копія звіту ПП ГАБ`ЯНО про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 1627/09/19 від 01.10.2019.

Відповідно до листа Держгеокадастру № 28-28-0.21-7207/2-19 від 23.08.2019 за інформацією Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5121085400:01:002:0116 (загальна площа 1,3948 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 674583) у 2008 році здійснено поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами 5121085400:01:002:0271 (загальна площа 0,09 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 706679) та 5121085400:01:002:0272 (загальна площа 1,30 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 706679).

При цьому, площа предмету іпотеки відповідно до п. 1 Іпотечного договору за реєстр. №4595 від 24.09.2007 (земельна ділянка кадастровий номер 5121085400:01:002:0116) відрізняється від площі цієї ж земельної ділянки, вказаної за змістом листа Держгеокадастру № 28-28-0.21-7207/2-19 від 23.08.2019 на 0,0048 га.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в матеріалах реєстраційної справи на об`єкт нерухомості відсутні саме засвідчені іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення та довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Статтею 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні )

Згідно з п.п. 1, 6 ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Національний стандарт №2 Оцінка нерухомого майна , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Так, згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, під час якого здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка, визначення бази оцінки та подання замовнику істотних умов для укладення договору на проведення оцінки.

У пункті 51 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав закріплено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Разом із цим, відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Матеріали реєстраційної справи не містять доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про земельну ділянку для проведення оцінки.

У звіті ПП ГАБ`ЯНО про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 1627/09/19 від 01.10.2019 відсутні відомості щодо відповідних пояснень оцінювача про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №211/2171/15-ц.

Крім того, як вбачається зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки №1627/09/19, щодо якої реєстратором приймалось рішення, є земельна ділянка №430, загальною площею 1,3900га з кадастровим номером 5121085400:01:002 :0116.

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.11.2018 у справі № 759/6976/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 199/1276/17, від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, у яких зазначено, що у разі відсутності у матеріалах справи відомостей про отримання боржником письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, вважається, що при реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем було порушено вимоги закону. Колегія суддів звертає увагу, що позасудова передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється лише у добровільному порядку за згодою сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент прийняття рішення державного реєстратора, в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку , відповідно до відомостей, які містяться в державному реєстрі, власником спірної земельної ділянки був саме позивач.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що державним реєстратором КП Агенція реєстраційних послуг Манютою С.В. було внесено запис про право власності № 33671498 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49165398 від 15.10.2019 тобто дата внесення державним реєстратором запису про державну реєстрацію 10.10.2019 передує даті прийняття відповідного рішення від 15.10.2019.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині обґрунтованості та законності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем-1.

Крім того, апеляційним судом не приймаються до уваги посилання апелянта на недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ВКУСНАЯ ПЛАНЕТА , оскільки матеріалах справи відсутні докази які б засвідчували факт визнання недійсним або розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2013 укладеного між ТОВ ВКУСНАЯ-ПЛАНЕТА та ТОВ "ДУНАФФ" , за яким останній набув статусу власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія „АЛЬКОР ІНВЕСТ» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія „АЛЬКОР ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2021 по справі №916/3304/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош