Постанова

від 08.09.2021 по справі 911/1956/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа№ 911/1956/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Хрипуна О.О.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.09.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a>

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 (повний текст рішення складено 16.12.2019) у справі №911/1956/19 (суддя Бабкіна В. М.)

за позовом Київської митниці Держмитслужбу (правонаступник Київської митниці ДФС)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про зобов`язання вчинити дії щодо виконання господарського зобов`язання (договору)

ВСТАНОВИВ:

Київська митниця ДФС (правонаступником якої є Київської митниці Держмитслужбу) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОТРЕЙДІНГ"</a>, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, про зобов`язання вчинити дії щодо виконання господарського зобов`язання (договору).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення орендованого майна внаслідок припинення дії договору оренди № 1813 від 12.04.2016 р., у зв`язку з чим просив суд:

1) зобов`язати ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" скласти, підписати та надати акт приймання-передачі про повернення майна - нежитлового приміщення загальною площею 8,4 м.кв, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що є предметом договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1813 від 12.04.2016 р.; 2) зобов`язати ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" звільнити вказане нежитлове приміщення та здійснити його фактичне повернення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року у справі № 911/1956/19 позов задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> скласти, підписати та надати Київський митниці ДФС акт приймання-передачі про повернення майна - нежитлового приміщення загальною площею 8,4 м.кв., розташованого за адресою:Київська обл.., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що є договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна №1813 від 12.04.2016р.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> здійснити фактичне повернення майна - нежитлового приміщення загальною площею 8,4 м.кв., розташованого за адресою:Київська обл.., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що є договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна №1813 від 12.04.2016р., та звільнити дане приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на користь Київський митниці ДФС 3842 грн.00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року у справі № 911/1956/19 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Київської митниці ДФС відмовити повністю.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

23.01.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів передані на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року у справі № 911/1956/19 та призначено справу до розгляду на 03.03.2020.

11.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 відкладено розгляд справи на 24.03.2021.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.03.2020 повідомив учасників справи №911/1956/19, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 не відбудеться 24.03.2020, про час та дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року у справі № 911/1956/19 на 26.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 змінено позивача у справі №911/1956/19 Київську митницю ДФС на його правонаступника Київську митницю Держмитслужбу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19 за позовом Київської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про зобов`язання вчинити дії щодо виконання господарського зобов`язання (договору), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/485/20.

Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Господарським судом Київської області справи №911/485/20 та надати відповідні докази.

14.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення обставин, що викликали зупинення у справі.

20.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення обставин, що викликали зупинення у справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3027/21 від 21.07.2021, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О. О., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О. О., Яковлєв М. Л. та призначено справу до розгляду на 08.09.2021.

В судове засідання 08.09.2021 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників по справі.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.04.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКОТРЕЙДІНГ" (ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ", орендар) було укладено договір оренди № 1813 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Як визначено п. 1.1 договору, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 8,4 кв.м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яке обліковується на балансі Державної фіскальної служби та перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Київської митниці ДФС (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2015 р. і становить за незалежною оцінкою 142500,00 грн. без врахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою надання послуг митного брокера (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення або розірвання договору орендар орендар зобов`язується повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в залежному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10 договору).

За умовами п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, з 12.04.2016 р. до 12.03.2019 р. включно.

Згідно з п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно з п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

За умовами п. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).

Згідно з п. 10.10 договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення приміщення покладається на орендаря.

Як зазначено в п. 11 договору, балансоутримувачем майна є Київська митниця ДФС.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток, копія договору міститься в матеріалах справи.

12.04.2016 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було передано ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 8,4 кв.м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яке обліковується на балансі Державної фіскальної служби та перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Київської митниці ДФС, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаного Регіональним відділенням ФДМ України по Київській області, ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" та Київською митницею ДФС, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, 23.05.2016 р. між Київською митницею ДФС та ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" було укладено договір № 87 на відшкодування комунальних послуг.

Позивач та третя особа зазначали, що на виконання своїх повноважень та з метою забезпечення дотримання умов договору, Регіональне відділення ФДМ України по Київській області звернулося листом № 45-08-6263 від 06.12.2018 р. до органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (Державної фіскальної служби) з проханням надати свої висновки щодо можливості продовження терміну дії договору.

Листом № 547/5/99-99-03-05-02-16 від 10.01.2019 р. Державна фіскальна служба повідомила Регіональне відділення про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди № 1817 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.04.2016 р., у зв`язку з необхідністю використовувати дане приміщення Київською митницею ДФС для виконання покладених на неї повноважень. Тобто, ДФС узгодило продовження строку дії договору оренди.

Листами від 31.01.2019 р. № 50-08-535 та від 15.03.2019 р. № 50-08-1316 Регіональне відділення повідомляло ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" про припинення строку дії договору у відповідності до пункту 10.4 договору.

Лист Регіонального відділення від 15.03.2019 р. № 50-08-1316 щодо припинення терміну дії договору оренди був отриманий орендарем 20.03.2019 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 03039 1397939 0, копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з цим, Київською митницею було надіслано на адресу ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" лист № 2801/3/10-70-03-47 від 11.03.2019 р. щодо припинення терміну дії договору оренди, відповідно до якого митниця повідомляла орендаря про те, що дія договору оренди № 1813 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.04.2016 р. не буде пролонгована, у зв`язку з чим орендар повинен скласти та надати на підпис 12.03.2019 р. Київській митниці ДФС акт прийому-передачі про повернення майна та звільнити приміщення не пізніше 13.03.2019 р.

Також Київською митницею ДФС було надіслано на адресу Регіонального відділення ФДМ України по Київській області лист № 3200/3/10-70-03-47 від 19.03.2019 р. щодо припинення терміну дії договору оренди, відповідно до якого митниця просила Регіональне відділення як сторону договору вжити заходи щодо врегулювання договірних відносин з орендарем у відповідності з умовами договору.

Регіональне відділення листом № 50-08-2268 від 16.05.2019 р. зверталось до відповідача з вимогою про негайне повернення орендованого державного майна відповідно до вимог пунктів 10.9 та 10.10 договору. Даний лист відповідачем отримано 20.05.2019 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 03039 1397823 7, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивач зазначав, що договір між сторонами було укладено на 2 роки 11 місяців, а саме - з 12.04.2016 р. по 12.03.2019 р., і з огляду на відмову орендодавця та балансоутримувача від продовження дії даного договору, вчинену, зокрема, протягом місяця після закінчення визначеного договором строку, строк його дії закінчився 12.03.2019 р.

Однак, незважаючи на зазначене, та в порушення вимог договору, акт приймання-передачі відповідачем не складено, приміщення не звільнено, тобто майно у встановленому договором порядку не повернуто, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Місцевим судом встановлено, що укладений між сторона даної справи договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено ч. 1 статті 785 ЦК України, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з тим, згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, оскільки орендоване майно є власністю держави, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди, зокрема, державного майна та, відповідно до частин 1, 2 статті 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального мійна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону, що об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

В силу вимог ч. 1 ст. 10 Закону термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав

Підстави припинення договорів оренди визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, зазначеними вище приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як встановлено ч. 2 ст. 795 ЦК України, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу за актом прийому-передачі орендоване майно за договором оренди № 1813 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.04.2016 р., місцевий суд виходив з наступного.

Як вище зазначалось, відповідно до п. 5.10 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Як визначено сторонами в п. 10.4 договору, що цей договір буде вважатись продовженим у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Отже, як свідчить зміст зазначеного вище п. 10.4 договору, який узгоджується з приписами ч. 2 ст. 212 ЦК України, сторони обумовили припинення договору обставиною направлення орендодавцем орендарю заяви про припинення договору.

Місцевим судом вірно встановлено, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору оренди № 1813 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.04.2016 р. у зв`язку з закінченням строку його дії і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується, зокрема, направленими на адресу ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" листами РВ ФДМУ по Київській області від 31.01.2019 р. № 50-08-535, від 15.03.2019 р. № 50-08-1316, а також листом Київської митниці ДФС (балансоутримувача) № 2801/3/10-70-03-47 від 11.03.2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи, що повідомлення № 50-08-1316 від 15.03.2019 р. про припинення дії договору № 1813 від 12.04.2016 р. РВ ФДМУ по Київській області було надіслано відповідачу в межах встановленого законом та договором місячного терміну після закінчення строку дії договору.

У відповідності до наведених вище приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 284 ГК України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення закріплено у ст. 764 ЦК України, якою визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.

Судом взято до уваги, що ще до закінчення дії строку спірного договору як орендодавцем, так і балансоутримувачем було повідомлено відповідача (орендаря) про те, що договір оренди продовжено не буде і що ТОВ "МАКОТРЕЙДІНГ" необхідно повернути орендоване майно позивачу - балансоутримувачу.

Отже, з огляду на те, що орендодавцем у встановлений законом та договором строк було висловлено заперечення щодо продовження строку дії договору на новий термін, дія такого договору є припиненою з 13.03.2019 р., у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, і його автоматична пролонгація, виходячи з зазначених законодавчих приписів та умов п. 10.4 договору оренди, не відбулася.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.6 договору, договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згадуваним вище пунктом 5.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в залежному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Беручи до уваги викладене, місцевий суд дійшов висновку про те, що у орендаря, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 785 ЦК України та наведеного вище п. 10.9 договору № 1813 від 12.04.2016 р., виник обов`язок протягом трьох робочих днів після припинення договору повернути об`єкт оренди балансоутримувачу.

Проте, відповідач орендоване майно балансоутримувачу не передав (не повернув).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як зазначалось вище, за приписами частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Разом з тим, за умовами п. 10.10 договору обов`язок складання такого акту покладається на орендаря.

Місцевим судом вірно встановлено, що після закінчення встановленого строку дії договору майно, що перебувало в оренді, відповідачем не повернуто, акт приймання-передавання майна з оренди сторонами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України та п. 10.10 договору не складено.

Аналізуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг"</a> - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2019 у справі №911/1956/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1956/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.10.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

О.О. Хрипун