Ухвала

від 04.10.2021 по справі 915/661/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у прийнятті до розгляду заяви

04 жовтня 2021 року Справа № 915/661/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 14656/21 від 28.09.2021) Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Артилерійська, 18 (5 пов.), м. Миколаїв, 54001 (електронна пошта: info_tsr@mkm.mk.dvs.gov.ua) про примусове проникнення до володіння особи по справі

за позовом Управління комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22440076)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот» , вул. Адміральська, 41/1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 42098567)

про розірвання договору оренди, повернення нежитлового приміщення та стягнення коштів в сумі 355 142, 60 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся старший державний виконавець Ю. Мурза Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове проникнення до володіння особи, в якій заявник просить суд надати державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мурза Ю.В. дозвіл на примусове проникнення до приміщення за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 22, що знаходиться у користуванні ТзОВ Антрекот .

Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні в Центральному ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП № 66749507 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 915/661/20 від 02.08.2021 про зобов`язання відповідача ТзОВ «Антрекот» звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 415,5 кв.м. (відокремлена адміністративна будівля літера «А-1» приміщення з № 1-1 по 1-23, з 2-1 по 2-4), розміщена за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 22 шляхом передачі зазначеного приміщення позивачу Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом приймання-передавання.

Заявник зазначає, що згідно акту державного виконавця від 23.09.2021 боржник не надає доступ до вказаного приміщення з метою виконання рішення суду.

В обґрунтування зави заявник посилається на приписи п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій та статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У пункті 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (заява N 18357/91) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. … Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За загальним правилом, усі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються відповідно до вимог Розділу VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство містить певні особливості, за яких уможливлюється вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, ухвалених у господарських та адміністративних справах саме у порядку цивільного судочинства.

Така логіка законодавця пов`язана з тим, що вказані виконавчі дії виходять за межі публічно-правових правовідносин чи господарських правовідносин, і стосуються виключно цивільних прав фізичних чи юридичних осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 545/3611/17-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Стаття 439 ЦПК України розміщена в розділі VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Вказані норми встановлюють особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.

ГПК України не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 545/3611/17-ц).

За правилами ЦПК України розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів чи судів інших юрисдикцій, якщо спеціальним законом не врегульовано певної процедури здійснення окремих виконавчих дій, зокрема, надання дозволу на примусове проникнення до приміщення, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 545/3611/17-ц).

В ГПК України відсутнє таке поняття як надання дозволу на примусове проникнення до майна боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за заявою державного виконавця про примусове проникнення до володіння особи, оскільки приписами ГПК України не передбачено норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби до суду з поданням (заявою) про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства

Керуючись ст. 175, 232-235, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду заяви (вх. № 14656/21 від 28.09.2021) Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про примусове проникнення до володіння особи.

2. Додаток для заявника:

- заява з додатками всього на 6-ти арк. та конверт;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 04.10.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш