Постанова

від 05.10.2021 по справі 640/15698/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15698/20 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови від 22 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови від 22 червня 2021 року, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 22.06.2020 року № 11/28-03/12.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

28 вересня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 38235, від Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав пояснень та доказів у спростування доводів позивача щодо неможливості нанесення знаку відповідності технічним регламентам безпосередньо на самі товари (у зв`язку із малим розміром та своєрідну конструкцію (вигини, форму).

Крім того, у відзиві не апеляційну скаргу, позивач просив здійснювати розгляд справи за участю останнього, проте колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Так, відповідно до матеріалів справи оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи містять достатню кількість доказів для ухвалення обґрунтованого рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

04 жовтня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 39037, від Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, разом із додатками, в якому позивач просив стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань витрати а професійну справничу допомогу у розмірі 80 001,60 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сонцезахисні окуляри невеликі за розміром та мають своєрідну конструкцію (вигини, форму), нанесення знаку відповідності технічним регламентам безпосередньо на них могло погіршити їх естетичні та якісні властивості, у зв`язку з чим знак відповідності технічним регламентам правомірно нанесено на її пакування (коробку), крім того, на підтвердження відповідності товарів, що перевірялися (окуляри сонцезахисні, країна-виробник Іспанія, тип (номер) моделі - STR, опис продукції - засіб захисту органів зору від сонячного світла, нормативно-правовий акт чи нормативний документ, на відповідність вимогам якого перевіряється продукція - технічний регламент засобів індивідуального захисту, модифікації, артикул - 00681003039039, 00674003400039, 00679003429035, 00675003400036, 00673003400032) позивачем долучено до матеріалів справи копію декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту, зокрема, окулярів сонцезахисних бренду STR, артикули 0673/003, 0674/003, 0675/003, 0679/003, 0681/003.

Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Головного Управління Держпраці від 22 червня 2020 року №11/28-03/12 за наслідками розгляду протоколу про виявлене порушення вимог Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , акта перевірки характеристик продукції у зв`язку встановленням порушення ТОВ Страдіваріус Україна пункту 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, за що передбачена відповідальність згідно пункту 2 частини другої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції до позивача застосовано штраф у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен артикул продукції (5 артикулів) у сумі 255000,00 грн. Постанова, надіслана засобами поштового зв`язку, отримана позивачем 24 червня 2020 року.

Зазначена постанова прийнята на підставі акта перевірки характеристик продукції від 12 червня 2020 року №11/28-03/03, в якому зафіксовано про порушення позивачем вимог пункту 51 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27 серпня 2008 року №761, а саме: не нанесений знак відповідності технічним регламентам; позивачем в графі зауваження керівника суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо проведеної перевірки та складеного акта зазначено, що на час перевірки коробка із знаком відповідності вимогам технічного регламенту була відсутня, а тому немає можливості її надати на вимогу. У додатку №1 до акта перевірки зазначено інформацію щодо ідентифікації продукції, яка є небезпечною або становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, відповідно до якої не відповідають вимогам технічних характеристик окуляри сонцезахисні, країна-виробник Іспанія, тип (номер) моделі - STR, опис продукції - засіб захисту органів зору від сонячного світла, нормативно-правовий акт чи нормативний документ, на відповідність вимогам якого перевіряється продукція - технічний регламент засобів індивідуального захисту, модифікаці, артикул - 00681003039039, 00674003400039, 00679003429035, 00675003400036, 00673003400032. Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення ринкового нагляду за продукцією визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Закон України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не оскаржуються підстави та порядок проведення перевірки, а тому у суду відсутні підстави для перегляду рішення суду в цій частині.

Втім, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо того, що ТОВ Страдіваріус Україна обрано невірний спосіб захисту порушеного права, з огляду на відсутність позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача у справі, відсутності вимог щодо оскарження акту перевірки характеристики продукції тощо, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскарженні до суду, відповідно до чинного законодавства України.

Абзацом 12 ч.6 ст. 44 вищевказаного Закону передбачено, що суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу, зокрема, у судовому порядку.

З наведених правових норм вбачається, що законодавцем не передбачено одночасне обов`язкове оскарження як дій посадових осіб органів ринкового нагляду так і прийнятих ними рішень, з огляду на що, доводи відповідача щодо обрання позивачем неналежного захисту порушеного права не знайшли свого підтвердження.

Згідно пункту 1 частини дев`ятої статті 23 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , виїзні перевірки характеристик продукції проводяться у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання.

Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів визначені статтею 24 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 24 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом а пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є: наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам; наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення пункту 51 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 27 серпня 2008 року.

Вимоги до рівня безпеки засобів індивідуального захисту, проведення процедури оцінки відповідності таким вимогам, встановлює правила маркування зазначених засобів та введення їх в обіг визначаються Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року №761 (далі по тексту - Технічний регламент).

Під засобом індивідуального захисту (далі - засіб захисту) слід розуміти спорядження, що призначається для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров`я.

Відповідно до пункту 51 Технічного регламенту під час проведення оцінки відповідності виробник або його уповноважена особа чи постачальник:

складає декларацію про відповідність згідно з додатком, яку пред`являє на вимогу призначених органів державної влади;

маркує кожну одиницю засобу захисту національним знаком відповідності (1599а-2001-п) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. №1599 ( 1599-2001-п ) Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності .

Національний знак відповідності, який повинен легко читатися і не стиратися протягом передбачуваного строку служби, наноситься на видному місці кожного засобу захисту, що постачається на ринок, та його упаковці.

Згідно пункту 28 Технічного регламенту ідентифікаційні або розпізнавальні знаки, які прямо або дотично стосуються захисних властивостей засобу захисту та якими він маркується, повинні мати форму гармонізованих піктограм або ідеограм і чітко читатися протягом усього передбачуваного строку служби такого засобу. Крім того, такі знаки повинні містити точну і повну інформацію, що не допускає неоднозначного тлумачення та подається українською мовою та мовою країни, в якій дане пристосування використовується. У разі коли на виріб неможливо нанести всі або деякі маркувальні знаки у зв`язку з малим розміром засобу захисту, такі знаки наносяться на упаковці або зазначаються в документації, що додається до нього.

Відповідно до пункту 1 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1184 знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Відповідачем наголошено, що під час перевірки позивачем не надано Головному управлінню відповідних доказів неможливості розміщення знаку відповідності на продукцію, яка була предметом перевірки.

Колегія суддів критично ставиться до таких висновків відповідача, оскільки як Технічним регламентом №761, так і Правилами №1184, передбачено право наносити відповідну інформацію безпосередньо на сам товар або на пакування чи супровідні документи у разі неможливості або невиправданості.

При цьому, ні у Технічному регламенті, ні у Правилах № 1184 не наводиться порядок або умови, за яких визначається, що знак відповідності неможливо або невиправдано наносити безпосередньо на товар.

Колегія суддів наголошує, що поняття невиправданості взагалі носить суб`єктивний характер, жодним нормативно - правовим актом не закріплено визначення даного поняття та підстави чи необхідні випадки його застосування.

Разом з тим, на підтвердження відповідності товарів, що перевірялися (окуляри сонцезахисні, країна-виробник Іспанія, тип (номер) моделі - STR, опис продукції - засіб захисту органів зору від сонячного світла, нормативно-правовий акт чи нормативний документ, на відповідність вимогам якого перевіряється продукція - технічний регламент засобів індивідуального захисту, модифікації, артикул - 00681003039039, 00674003400039, 00679003429035, 00675003400036, 00673003400032) позивачем долучено до матеріалів справи копію декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту, зокрема, окулярів сонцезахисних бренду STR, артикули 0673/003, 0674/003, 0675/003, 0679/003, 0681/003.

На підтвердження нанесення знаку відповідності технічним регламентам у відповідності до вимог Технічного регламенту та Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року на пакування позивачем долучено до матеріалів справи фотокопії коробок з відповідним маркуванням (т.1,а.с.28-32). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що матеріали справи містять докази нанесення знаків відповідності на пакування та відповідності товарів, що перевірялися, вимогам технічного регламенту, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано суду апеляційної інстанції: копію договору про надання правової допомоги № 84/08-19 від 01.08.2019 року, засвідчена копія додатку № 6 від 16.09.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 84/08-19 від 01.08.2019 року, засвідчена копія акту надання послуг № 1 від 28.09.2021 року, копія детального опису наданих послуг № 1 від 28.09.2021 року, копія рахунку № 3947 від 17.09.2021 року, копія платіжного доручення № 134558 від 27.09.2021 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльності серії КВ № 001177, витяг з Єдиного реєстру адвокатів м. Києва.

Відповідно до умов Додатку № 6, фіксований гонорар, що підлягає оплаті Клієнтом АО за надання професійної правничої допомоги згідно Додатком № 6 складає 2500.00 дол.США та в гривні, згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день виставлення рахунку клієнту, що склало, в межах спірних правовідносин 80 001,60 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що, як було зазначено вище гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, повинен бути співмірним із ціною позову, складністю справи тощо.

Так, згідно Акту надання послуг № 1 до Додатку № 6 від 16.09.2021 року, вбачається, що АО надало клієнту наступну професійну правничу допомогу:

- юридичний аналіз рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року;

- юридичний аналіз ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 року;

- юридичний аналіз апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Київській області;

- юридичний аналіз судової практики з метою підготовки відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області;

- підготовка та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області у справі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, щодо недоцільності юридичного аналізу ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 року, адже це ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розміру, що розміщуються на 1 ст. кожна та не потребує знань в галузі права, адже є виключно інформативними.

Крім того, юридичний аналіз судової практики з метою формування правової позиції щодо оскарження постанови про накладення штрафу ГУ Держпраці у Київській області, враховуючи наявні матеріали справи (а саме детальний опис наданих послуг по Додатку № 3 від 03.07.2020 року), було здійснено адвокатом позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції на що адвокатом було витрачено 3 год. (витрати були частково відшкодовані судом першої інстанції).

Юридичний аналіз рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року та юридичний аналіз апеляційної скарги Головного управління Держпраці у Київській області і є передумовами для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що фактично адвокатом позивача - Бубліченко В.В. фактично, в межах спірних правовідносин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було підготовлено та подано відзив на апеляційну скаргу на 6 арк., у зв`язку з чим розмір витрат на правничу допомогу у сумі 80 001,60 є неспірмірним із обсягом виконаної роботи.

Середня вартість роботи адвоката, відповідно до загальнодоступних джерел мережі інтернет складає 3000 грн. за годину, враховуючи попередній детальний опис наданих послуг (із зазначенням кількості витраченого часу), на підготовку відзиву достатнім є 5 годин роботи адвоката, отже, на переконання колегії суддів, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до відшкодування в межах спірних правовідносин, становить 15 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 245, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року - без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна (01001, м. Київ, пл.Спортивна, буд.1-а, вежа А, пов.15, код ЄДРПОУ 35534933) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 05 жовтня 2021 року.