Рішення

від 05.03.2021 по справі 640/15698/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 березня 2021 року м. Київ № 640/15698/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови від 22 червня 2020 року

№11/28-03/12,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 червня 2020 року №11/28-03/12 про накладення штрафу у сумі 255000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у 1. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 22 червня 2020 року №11/28-03/12.

При ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

До Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути на користь третьої особи витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 117 710,70 грн.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 08 травня 2018 року по справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані стороною первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

- відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи, вчинені/складені адвокатом;

- платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до п.п. 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року.

Як вбачається із поданого під час розгляду справи клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача заявлені вимоги до відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в рамках договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №84/08-19 з додатком №3, за умовами якого, зокрема, вартість наданих послуг складає 3 642,02 доларів США без ПДВ, що станом на момент укладення цього додатку становить 98 990,47 грн.; витрати на сплату судового збору, проведення експертиз, державні мита, збори, вартість перекладацьких і нотаріальних послуг, транспортні витрати, витрати на забезпечення можливих відряджень за межі м. Київ, вартість поштових та курєрських послуг, а також інші необхідні витрати не включені до гонорару та сплачується клієнтом додатково. Актом надання послуг №1 від 01 вересня 2020 року АО Гвоздій та Оберкович позивачу надано послуги з юридичного аналізу документів з метою формування правової позиції щодо оскарження постанови від 22 червня 2020 року №11/28-03/12 ГУ Держпраці; юридичний аналіз практики з метою формування правової позиції, підготовка позовної заяви, юридичний аналіз ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року №640/15698/20. Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи детальний опис наданих послуг від 01 вересня 2020 року в рамках укладеного договору в розрізі витраченого часу 11 год. 30 хв.

АО Гвоздій та Оберкович виставлено позивачу рахунок на оплату №2937 від 10 липня 2020 року, відповідно до якого послуги з правової допомоги при судовому оскарженні в адміністративному суд першої інстанції постанови ГУ Держпраці від 22 червня 2020 року №11/28-03/12 складає 98 092,25 грн., та ПДВ 19 618,45 грн., разом 117 710,70 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 17 серпня 2020 року №128960 позивачем сплачено 117 710,70 грн. за правову допомогу рахунок №2937 від 10 липня 2020 року, з яких 19 618,45 грн. ПДВ.

Досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що Договором про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №84/08-19 з додатком №3 передбачено надання правової допомоги при судовому оскарженні постанови ГУ Держпраці про накладення штрафу від 22 червня 2020 року №11/28-03/12 в адміністративному суді першої інстанції; акт та рахунок обумовлює вартість юридичних послуг та порядок розрахунків за правову (правничу) допомогу.

Рахунок та платіжне доручення, як первинні документи, відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14, містять всі необхідні реквізити, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний Договір та предмет оскарження.

З детального опису наданих послуг від 01 вересня 2020 року вбачається наступний зміст та обсяг наданих послуг:

- юридичний аналіз документів з метою формування правової позиції щодо оскарження постанови про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області від 22 червня 2020 року № 11/28-03/12 - 2 год. 45 хв.;

- юридичний аналіз судової практики з метою формування правової позиції щодо оскарження постанови про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області від 22 червня 2020 року № 11/28-03/12 - 3 год.;

- підготовка позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області від 22.06.2020 № 11/28-03/12, подання цієї позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва - 5 год. 30 хв.;

- юридичний аналіз ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у справі № 640/15698/20 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, визначення порядку та строків подання заяв про суті справи, встановлених судом - 15 хв.

Суд зауважує, що підготування позовної заяви само по собі включає дослідження, аналіз документів та судової практики з метою формування правової позиції щодо оскарження постанови про накладення штрафу.

З наданого позивачем детального опису вбачається, що такі послуги, як дослідження та юридичний аналіз документів та судової практики, підготовка позовної заяви з додатками надавались загальною тривалістю 11 год. 30 хв.

Однак, з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на 7-ми сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів (28 сторінок), що свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 11 год. 30 хв. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивач та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Разом з тим, суд зауважує, що розмір витрат повинен бути має бути співмірним із складністю справи та ціною позову.

При відкритті провадження у справі суд дійшов висновку про те, що дання справа є незначної складності та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У даній справі предметом спору була постанова про накладення штрафу у сумі 250 000, грн, а сума витрат на правничу допомогу заявленої до стягнення становить більше ніж 50 % від суми оскаржуваного штрафу, що є не співмірним зі складністю та ціною позову.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 23 000 грн.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Страдіваріус Україна (01001, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А, вежа А, пов. 15, код ЄДРПОУ 35534933) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Аверкова