Постанова

від 06.10.2021 по справі 2340/2731/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2340/2731/18

адміністративне провадження № К/9901/9060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Приватного підприємства Лінк до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді- Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.),

У С Т А Н О В И В:

1 . Приватне підприємство Лінк (далі- позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач, податковий орган) в якій просить:

1.1 . - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №0003771402, яким приватному підприємству Лінк збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 40193 грн., в т.ч. 32154 грн. основного платежу та 8039 грн. штрафних санкцій;

1.2 . - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №0003761402, яким приватному підприємству Лінк збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9641 грн.

2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки з контрагентом ТОВ Вієн ЛТД здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами..

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року , залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12лютого 2019 року позов задоволено. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 24 квітня 2018 року №0003771402 та від 24 квітня 2018 року №0003761402.

4 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та суми витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з ТОВ Вієн ЛТД на підставі належним чином оформлених останнім бухгалтерських документів.

4.1 . Також судами визнано необґрунтованими посилання податкового органу, що наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ Вієн ЛТД , як підставу для висновку про нереальність господарських операцій ПП Лінк з ТОВ Вієн ЛТД , оскільки ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні станом на час подання апеляційної скарги, вирок щодо посадових осіб ТОВ Вієн ЛТД не існував.

5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

6 . На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що під час перевірки позивача не було надано сертифікатів виробника на поставлену від ТОВ Вієн ЛТД продукцію, в той час, як походження товару по ланцюгу постачання не встановлено, а директор ТОВ Вієн ЛТД заперечує свою причетність до діяльності підприємства, що свідчить про фіктивність вчинених позивачем з контрагентом господарських операцій.

7 . У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8 . Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

9 . Судами встановлено, що в період з 16 березня 2018 року по 22 березня 2018 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову перевірку ПП Лінк з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за червень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ Вієн ЛТД , за результатами якої складено акт від 29 березня 2018 року №138/23-00-14-022-32940606 (а.с.27) в якому зафіксовано порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.134.1.1 пп.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, пп.138.3.3 п.138.3 ст.138 ПК України, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , п.6, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , пп.5.4 п.5 р.ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства , п.4, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 9641,00 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пп.1 п.4р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2015 року на суму 32154,00 грн.

10 . На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Черкаській області 24 квітня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення форми Р :

- №0003771402 (а.с.45), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблений в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 40193,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 32154,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8039,00 грн.;

- №0003761402 (а.с.47), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9641,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 9641,00 грн.

11 . Позивачем подано скаргу від 26 квітня 2018 року №0426-1 (а.с.79) на вказані податкові повідомлення-рішення, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 25 червня 2018 року №21662/6/99-99-11-01-02-25 (а.с.91) податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Черкаській області 24 квітня 2018 року №0003771402 та №0003761402 залишено без змін, а скаргу ПП Лінк - без задоволення.

12 . Не погодившись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення податкового органу протиправними та необґрунтованими.

13 . Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

14 . Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

15 . Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16 . Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

17 . Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

18 . Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

19 . Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 статті 9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

20 . Згідно пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

21 . Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

22 . Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

23 . Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

24 . Згідно п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

25 . Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

26 . Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

27 . Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

28 . Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

29 . Згідно п.201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30 . У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

31 . Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

32 . Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

33 . Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

34 . Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

35 . Податковий орган посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Вієн ЛТД за червень 2015 року.

36 . Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

37 . Згідно пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

38 . Суд звертає увагу податкового органу на те, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

39 . За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

40 . Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПП Лінк (покупець) та ТОВ Вієн ЛТД (продавець) укладено договір поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року (а.с.49), за умовами якого продавець бере на суду зобов`язання передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти його від продавця та здійснити оплату в строки і порядку, передбаченими цим договором (п.1.1 договору). Продаж товару здійснюється за видатковою накладною (п.2.1 договору). Поставка товару здійснюється на склад покупця на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) (п.3.1 договору). Розрахунки за куплений товар здійснюються у національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку покупцем грошових коштів на рахунок продавця (п.4.1 договору).

41 . Судами встановлено, що на підтвердження виконання умов вказаного договору, матеріали справи містять копії видаткових накладних від 25 червня 2015 року №ВЛ-000291 (а.с.52) на загальну суму 133604,00 грн., в тому числі ПДВ - 22267,33 грн., від 26 червня 2015 року №ВЛ-000298 на загальну суму 59321,92 грн., в тому числі ПДВ - 9886,99 грн.

42 . За наслідком здійснення господарських операцій постачальником були виписані податкові накладні від 25 червня 2015 року №166 (а.с.56) на загальну суму 133604,00 грн., в тому числі ПДВ - 22267,33 грн. та від 26 червня 2015 року №65 (а.с.58) на загальну суму 59321,92 грн., в тому числі ПДВ - 9886,99 грн., які були направлені засобами електронного зв`язку та прийняті контролюючим органом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №1 (а.с.57, 59).

43 . Отже, факт проведення розрахунків за вказаним договором на підставі здійснених господарських операцій підтверджується копіями платіжних доручень від 30 червня 2015 року №2834 (а.с.54) на суму 59321,92 грн. з призначенням платежу - за кронштейни, згідно накладної №298 від 26 червня 2015 року та від 06 липня 2015 року №2854 (а.с.55) на суму 133604,00 грн. з призначенням платежу - за обладнання згідно накладної №291 від 25 червня 2015 року, за яким платником є ПП Лінк , а отримувачем коштів - ТОВ Вієн ЛТД .

44 . Згідно з детальною інформацією про юридичну особу від 09 липня 2018 року (а.с.16) основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням , в той же час, до видів діяльності позивача також належать код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи та 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення .

45 . Отже судами встановлено, що придбання позивачем у ТОВ Вієн ЛТД спеціалізованого обладнання, а саме оптичного тестеру FOD-1203D та рефлектометра FOD-7302 за видатковою накладною від 25 червня 2015 року №ВЛ-000291 повністю відповідає видам діяльності за КВЕД, якими займається позивач, а вказані прилади були залучені до основних засобів ПП Лінк , що підтверджується копіями актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30 вересня 2015 року (а.с.63-64).

46 . Також, згідно акту надання послуг №89 від 30 жовтня 2015 року (а.с.101), підписаного між ПП Лінк та ПП Системи безпеки та новітні технології , на підставі договору №2015/0553 від 18 травня 2015 року позивачем були виконані комплекс робіт по монтажу, пуско-наладці та здачі в експлуатацію системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, та при виконанні таких робіт було використано, в тому числі, кронштейни Т041 у кількості 98 шт. та Т043 у кількості 43 шт., що були придбані у ТОВ Вієн ЛТД відповідно до видаткової накладної від 26 червня 2015 року №ВЛ-000298.

47 . Отже, матеріалами справи в повній мірі підтверджується придбання позивачем у ТОВ Вієн ЛТД товару на підставі договору поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року, проведення розрахунків за вказаним договором, залучення придбаного товару до основних засобів підприємства та використання його у власній господарській діяльності з метою виконання робіт, що відповідають видам діяльності позивача за КВЕД

48 . Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

49 . Окрім цього, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

50 . Також необхідно зазначити, що на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку, а господарські операції з поставки товарів за договором поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року, відповідали видам діяльності ТОВ Вієн ЛТД .

51 . Посилання податкового органу на на відсутність передбачених умовами договору сертифікатів відповідності на поставлений товар, суд не приймає до уваги з наступного.

52 . Так, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як сертифікат відповідності, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною сертифікатами підтверджується якість придбаного товару, а не факт його придбання.

53 . Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

54 . Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у ПП Лінк мети та економічної обґрунтованості придбання у ТОВ Вієн ЛТД товарів, зокрема, щодо подальшого його використання у власній господарській діяльності.

55. Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінального провадження від 20 жовтня 2016 року за № 3201623000000100, відповідно до якого у вступній частині зазначено прізвище свідка ОСОБА_1 , який надав свідчення, що підприємство Вієн ЛТД він зареєстрував на себе на весні 2015 року на пропозицію його батька ОСОБА_2 , однак фінансово-господарською діяльністю ТОВ Вієн ЛТД він не займався, накладних не підписував, грошових коштів не отримував та не перераховував, зазначив, що товариство зареєстроване ним за винагороду та є фіктивним.

56. Суд звертає увагу, що на момент розгляду справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальним провадженням.

57. Разом з тим, сам факт того, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ Вієн ЛТД не може свідчити про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі договору поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року, оскільки жодних пояснень стосовно діяльності ТОВ Вієн ЛТД при взаємовідносинах з ПП Лінк надано не було, ОСОБА_1 міг надати відповідні довіреності на здійснення повноважень іншими особами від його імені та від імені ТОВ Вієн ЛТД , що в рамках процедури допиту свідка не встановлювалось, жодних експертиз щодо невідповідності підпису ОСОБА_1 як директора ТОВ Вієн ЛТД на договорі поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року, укладеного з позивачем, та на інших первинних документах не проводилось.

58. Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

59. Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

60. Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

61. У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

62. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

63. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

64. Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

65. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

66. Відтак, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

67. Суд першої та апеляційної інстанції правильно зазначив, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Вієн ЛТД відсутня.

68. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

69. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

70. Отже, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Вієн ЛТД .

71 . Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

72 . Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

73 . Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

75. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

2 . Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у цій справі залишити без змін.

3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко