Рішення

від 02.10.2018 по справі 2340/2731/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року справа № 2340/2731/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В., за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представників позивача: Кириченка А.В. - за посадою, Аполонова О.В. - за довіреністю; представника відповідача: Савенко Ю.Н. - за довіреністю;

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства Лінк до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Лінк звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №0003771402, яким приватному підприємству Лінк збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40193 грн., в т.ч. 32154 грн. основного платежу та 8039 грн. штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №0003761402, яким приватному підприємству Лінк збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9641 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки з контрагентом ТОВ Вієн ЛТД здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на додану вартість та витрати для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Вієн ЛТД , а тому податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство Лінк зареєстроване як юридична особа 12.09.2014, ідентифікаційний код 32940606 та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за червень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ Вієн ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191) за наслідками якої складено акт перевірки №138/23-00-14-02/32940606 від 29.03.2018.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме вимог:

- п.44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.137.1 ст.137, п.138 3.3 п.138.3 ст.138, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 397/3690, п.6, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п.п.5.4 п. 5 р. ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 р. № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за №161/4382, п.4, п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року №288/4509, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №№ 996-ХІV), та п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі -Наказ № 88). Наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 9 641 грн.;

- п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), та п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Наказ № 88), п.п.1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2015 року на суму 32 154 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0003761402 від 24.04.2018 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9641 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003771402 від 24.04.2018 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40193 грн., в тому числі за основним платежем - 32154 грн., за штрафними санкціями - 8039 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Постачанням товарів згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірений період мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Вієн ЛТД на підставі договору поставки №2015/0441 від 12 травня 2015 року за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар.

Загальна кількість товару, його вартість, асортимент та ціна визначаються у видаткових накладних (пункт 2.1).

Факт виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується видатковими накладними: №ВЛ-000291 від 25.06.2015 про придбання одного оптичного тестера FOD-1203D та одного рефлектометра FOD-7302 на загальну суму 133604 грн., в т.ч. ПДВ 22267 грн. 33 коп.; №ВЛ-000298 від 26.06.2015 про придбання кронштейнів Т041 у кількості 98 шт. та Т043 у кількості 43 шт. на загальну суму 59321 грн. 92 коп., в т.ч. ПДВ 9886 грн. 99 коп.

Позивач повністю оплатив вартість товарів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №2834 від 30.06.2015 та №2854 від 06.07.2015.

ТОВ Вієн ЛТД зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та виписало на користь позивача податкові накладні №166 від 25.06.2015 та №65 від 25.06.2015

З урахуванням зазначеного з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання зобов'язань по договору поставки з ТОВ Вієн ЛТД .

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагента мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Разом з тим, суд зазначає, що за даними акту перевірки №138/23-00-14-02/32940606 від 29.03.2018 між вказаними контрагентами ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ РІВЕР ПЛЮС відображено придбання оптичного тестера FOD-1203D та рефлектометра FOD-7302, кронштейнів Т041 та Т043.

Суд звертає увагу, що аналіз податкової інформації здійснений не на підставі фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників ТОВ Вієн ЛТД та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

Суд зважає на ту обставину, що ТОВ РІВЕР ПЛЮС не є безпосереднім учасником господарських відносин з позивачем. Отже, контролюючим органом в основу відповідальності позивача покладено господарські відносини ТОВ Вієн ЛТД з третіми особами, що є неприпустимим з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з ТОВ Вієн ЛТД позивач отримав у вигляді реалізованих кронштейнів та наданих за допомогою оптичного тестера FOD-1203D та рефлектометра FOD-7302 послуг, а також отриманих від цього доходів на користь ПП Системи безпеки та новітні технології , що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій ТОВ Вієн ЛТД зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано платником податків, банкрутом не визнавалось та на даний час здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства. Відомостей про скасування реєстрації ТОВ Вієн ЛТД платником ПДВ відповідач не надав.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що в ході судового розгляду спору представником позивача доставлено до суду та судом оглянуто в судовому засіданні оптичний тестер FOD-1203D та рефлектометр FOD-7302, що не потребують спеціального транспортування, можуть бути переміщені без залучення додаткових зусиль будь-яким транспортом, тому в даному випадку складення товарно-транспортних накладних не є обов'язковим.

Більш того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення товарів, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту чи витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо наданих керівником та засновником ТОВ Вієн ЛТД ОСОБА_4 пояснень про нездійснення господарської діяльності, суд зазначає, що наявність лише вказаних пояснень не може слугувати підставою для підтвердження відсутності господарських операцій з позивачем, оскільки названі пояснення надані ним відносно себе та вказують на бажання уникнути будь-якої відповідальності за фінансово-господарську діяльність підприємства, як керівника цього підприємства. В такому випадку будь-яка особа може зазначити, що не вчиняла того чи іншого порушення, однак це не є доказом невчинення відповідних дій та повинно бути підтверджено іншими належними та допустимими доказами. Таких доказів відповідач не надав.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та ТОВ Вієн ЛТД з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентом з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним контрагентом.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та суму витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з ТОВ Вієн ЛТД на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

В силу положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №0003771402 та від 24.04.2018 №0003761402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь приватного підприємства Лінк (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, оф. 8, код ЄДРПОУ 32940606) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко