Постанова

від 05.10.2021 по справі 197/1076/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7479/21 Справа № 197/1076/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Леонідова О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 197/1076/16-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: Фермерське господарство Овен

відповідач: ОСОБА_1 , Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року, яке ухвалено суддею Леонідовою О.В. у смт Широке Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 11 червня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року Фермерське господарство Овен звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 , треті особи - комунальне підприємство Криничанське бюро технічної інвентаризації , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 13.12.2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225885500:005:0541 - 4,65 га та кадастровий номер 1225885500-05-006:0358 - 0, 83 га, загальною площею 5,480 га, розташованої на землях Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, строком на 10 років, який зареєстровано 13.12.2007 року за № 040713601216, умови якого позивач виконував своєчасно та належним чином.

Вподальшому відповідачу ОСОБА_1 було видано Державні акти за земельні ділянки нового зразка з кадастровими номерами 1225885500:005:0632 на земельну ділянку 4,6511 га та № 1225885500:05:005:0448 на земельну ділянку 0,83 га. В червні 2016 року позивачу стало відомо, що 26.05.2016 року комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію договору оренди між відповідачами, чим порушено право позивача.

На підставі наведеного вище, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225885500:05:005:0632 від 23.05.2016 року, який зареєстрований 26.05.2016 року комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації , укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію, здійснену комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225885500:05:005:0632 від 23.05.2016 року, зареєстрований 26.05.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року, в якому виправлено описку ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225885500:05:005:0632 від 23.05.2016 року, який зареєстрований 26.05.2016 року комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації , укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію, здійснену комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225885500:05:005:0632 від 23.05.2016 року, зареєстрований 26.05.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства Овен по 689 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди вважається укладеним з дати його державної реєстрації. Суд першої інстанції не надав належної оцінки поняттю момент укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки моментом укладення договір оренди земельної ділянки є момент коли сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору і скріпили його своїм підписом. Апелянт зауважує на тому, що такі висновки міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 322/1178/17, при цьому суд першої інстанції в судовому рішенні послався на правові висновки Верховного Суду, які висловлені у конкретній справі з іншими фактичними обставинами.

Апелянт зауважує на тому, що під час державної реєстрації оспорюваного договору оренди державний реєстратор діяв в межах своїх повноважень та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника Фермерського господарства Овен - Горбенко І.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю II-ДП № 101046, зареєстрованого 14 грудня 2000 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ШР № 6711, було передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки площею 5,480 га, що розташовані на території КСП Латівка Новоселівської (перейменована на Новолатівську) сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225885500:005:0541 площею 4,65 га та кадастровий номер 1225885500-05-006:0358 площею 0, 83 га (том 1 а.с.16).

15.05.2006 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем договір оренди земельних ділянок площею 5.480 га., що розташовані на землях Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області строком на 10 років. Вказаний договір оренди зареєстровано 13.12.2007 року в Широківському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за № 040713601216, в п.1 договору оренди зазначені кадастрові номери земельних ділянок 1225885500:005:0541 площею 4,65 га та 1225885500-05-006:0358 площею 0, 83 га (том 1 а.с.13-14).

Відповідно до листів відділу у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 44/119-17 від 24.04.2017 року та № 31-4-0.37-36/119-17 від 20.04.2017 року, договір оренди на земельну ділянку між ФГ Овен та ОСОБА_1 зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 040713601216 від 13.12.2007 року Широківським відділом ДРФ Центру ДЗК на 10 років з кадастровим номером 1225885500:005:0541, 1225885500-05-006:0358 загальною площею 5,4800 га. (том 1 а.с.56-58,79).

Відповідно до листа відділу у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.02.2017 року, запитів від державних реєстраторів та реєстраторів КП Криничанське бюро технічної інвентаризації до відділу за період 2015-2017 року не надходило, державні акти нового зразка ОСОБА_1 на данні земельні ділянки було видано 03.06.2010 року з кадастровими номерами 1225885500-05-005:0632 та 1225885500-05-006:0448 (том 1 а.с.78, том 2 а.с.52-53).

23.05.2016 року відповідач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 4,6511 га., кадастровий номер 1225885500:05:005:0632, яка розташована на землях Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, строком на 15 років, який 26.05.2016 року зареєстровано комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації (том 1 а.с.67-69).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі і прав заявника, тому він є недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 41 Конституції України, ст.319 ЦК України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності з ст.ст. 1,3,4,5 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі встановлено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як втсановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 15.05.2006 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем договір оренди земельних ділянок площею 5.480 га., що розташовані на землях Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області строком на 10 років. Вказаний договір оренди зареєстровано 13.12.2007 року в Широківському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за № 040713601216, в п.1 договору оренди зазначені кадастрові номери земельних ділянок 1225885500:005:0541 площею 4,65 га та 1225885500-05-006:0358 площею 0, 83 га (том 1 а.с.13-14).

У пункті 26 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України, строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 15 травня 2006 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі ,у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону України Про оренду землі надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

В ст. 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим, у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у Постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц, провадження № 6-643цс16, у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у Постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012, провадження № 6-162цс13.

Ця практика як Верховного Суду України, так і Великої Палати Верховного Суду є усталеною, тому наявність Постанов Верховного Суду України, ухвалених до зміни судової практики, не потребує відступу за кожною постановою, розуміння правового висновку у яких надано самим Верховним Судом України у своїх наступних висновках та підтверджено і Верховним Судом в особі як Касаційного цивільного суду, так і Касаційного господарського суду.

В Постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19 Велика Палата Верховного Суду погодилась з такою правовою позицією.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки, на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України, є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

На підставі наведеного вище колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди вважається укладеним з дати його державної реєстрації та суд першої інстанції не надав належної оцінки поняттю момент укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки моментом укладення договір оренди земельної ділянки є момент укладення договору коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїм підписом.

В даному випадку судом першої інстанції правильно встановлено, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 , як орендодавець, та ФГ Овен , як орендар, підписали договір оренди земельної ділянки 15 травня 2006 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 4 договору строк його дії - 10 років, та у пункті 26 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 13 грудня 2007 року Широківським відділом Дніпровської регіональної філії Центру ДЗР, тому позивач обґрунтовано вказував на те, що строк договору закінчиться 13 грудня 2017 року.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі і прав заявника, тому він є недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 322/1178/17 зроблено висновок про те, що моментом укладення договір оренди земельної ділянки є момент, коли сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору і скріпили його своїм підписом та про те, що суд першої інстанції в судовому рішенні послався на правові висновки Верховного Суду, які висловлені у конкретній справі з іншими фактичними обставинами, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки такий висновок апелянта є вільним трактуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та висновків Верховного Суду.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що під час державної реєстрації оспорюваного договору оренди державний реєстратор діяв в межах своїх повноважень та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки в даному випадку державна реєстрація оспорюваного договору оренди скасовується у зв`язку з недійсністю оспорюваного договору оренди, а не з підстав правомірності дій державного реєстратора.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанов складено 06 жовтня 2021 року.

Головуючий:

Судді: