Постанова

від 21.09.2021 по справі 757/47511/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/47511/20-ц Головуючий у 1-й інст. - Остапчук Т.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/10071/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою, в якій просив скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року у справі №757/47511/20-ц.

В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія , ТОВ Ніка-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3 167 183, 02 долари США, з них: заборгованість за кредитом 3000000 долари США; заборгованість по процентам за користування кредитом 162 150 долари США; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 33,02 долари США.

06 липня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54236242.

11 липня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна в межах суми 82 724 657 грн 29 к.

Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З метою перевірки майнового стану боржника до реєстраційних органів направлено відповідні запити, згідно відповідей яких встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. Повідомлено про те, що рухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться в

АДРЕСА_1 знаходиться в зоні проведення АТО, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1275-р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

21 липня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням №54236242.

ОСОБА_1 починаючи з січня 2018 року вносить щомісячні платежі у розмірі 20% від суми заробітної в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №54236242, що підтверджується платіжними документами.

Крім того, 25 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 продав належну йому частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 75%, а ОСОБА_2 купив частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_3 купив частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_4 купила частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%.

25 березня 2019 року сторони договору уклали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ , відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_4 прийняла частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%. За умовами купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березня 2019 року вартість відчужуваної частки становить 27 675 грн, покупці зобов`язані здійснити повний розрахунок протягом двох років з дати проведення державної реєстрації змін у відповідному державному реєстрі.

У березні 2021 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березні 2019 року у сумі 27 675 грн.

В рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №54236242, ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у сумі 16 605 грн (60% доходу отриманого за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березня 2019 року ), що підтверджується квитанцією №6466708 від 17 березня 2021 року. ОСОБА_1 було виявлено технічні помилки у деклараціях від 09 серпня 2017 року, 21 вересня 2017 року, 21 березня 2018 року, тому до вказаних декларацій було внесено уточнення та направлено на адресу державного виконавця.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року по справі №757/51178/19-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року за поданням головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника встановлено, що ОСОБА_1 виконуються зобов`язання по погашенню заборгованості у виконавчому провадженні №54236242 шляхом щомісячного перерахування 20% від заробітної плати.

Згідно ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Такі самі норми містяться в частині 1 ст.441 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року у справі №757/47511/20-ц (залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року) задоволено подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М., обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених згідно виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області.

На думку заявника, продовження тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду та суперечить положенням ст.ст. 33, 43 Конституції України. Враховуючи відсутність обставин, які підтверджують ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань згідно рішення суду, можна дійти висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факт перерахування боржником грошових коштів у сумі 16 605 грн ( 60% доходу отриманого за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРСИ - ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ № 1/19 від 25 березня 2019 року), що підтверджуються квитанцією № 6466708 від 17 березня 2021 року. Тобто, боржник перерахував в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 54236242 грошові кошти у розмірі, який в три рази перевищує розмір, встановлений постановою державного виконавця від 21 липня 2017 року.

Крім того, суд незаконно не звернув увагу на те, що боржник погашає заборгованість шляхом перерахування грошових коштів, отриманих від доходу в розмірі більшому ніж встановлено постановою державного виконавця від 21 липня 2017 року, нерухоме майно боржника знаходиться місті Луганськ і не може бути реалізовано для погашення заборгованості.

Скаржник посилається на те, що судове рішення не містить жодного доказу, що свідчить про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов`язків покладених на нього рішенням суду. Також, не надано таких доказів і державним виконавцем.

З липня 2019 року ОСОБА_1 почав працювати у ТОВ Хеві Метал на посаді заступника директора з корпоративного розвитку, що дало змогу збільшити у 3,5 рази щомісячні відрахування на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 54236242.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі №757/51178/19-ц підтверджено, що ОСОБА_1 періодично, згідно своїх посадових обов`язків, здійснює закордонні відрядження.

Від представника стягувача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Вказують, що посилання боржника в заяві на перелік платіжних документів, що свідчать про часткове виконання останнім рішення суду, та перерахування коштів на рахунок державної виконавчої служби, не можуть заслуговувати на увагу суду. При розгляді подання Державного виконавця та прийняття рішення судом першої інстанції та апеляційної інстанції, в справі №757/47511/20-ц вже досліджувалися викладені боржником факти. Останні не є нововиявленими чи новоствореними фактами.

При цьому представник стягувача вважав за необхідне зазначити, що надані суду письмові докази - квитанції про сплату незначних коштів на рахунок державної виконавчої служби, в більшості оформленні особисто боржником в банківських установах, що свідчить про самостійну, часткову, незначну сплату боргу.

Матеріали виконавчого провадження №54236242, містять постанову про арешт майна боржника від 11 липня 2017 року, яка відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження є обов`язкова до виконання саме боржником.Проте, боржником свідомо допущено порушення норм ч.5 ст.19 Закону України Про виконавче провадження - вчинено дії, що призводять до унеможливлення та ускладнення примусового виконання рішення суду.

Зокрема, в супереч нормам Закону України Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю , боржником 25 березня 2019 року відчужено третім особам, в тому числі і своїй дочці, частку учасника (корпоративні права) в ТОВ Екоресурс - Водні технології . При цьому, пояснюючи свої дії тим, що в системі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (державного реєстратора) були відсутні відомості щодо заборони вчинення таких дій боржником.

При постановленні Печерським районним судом міста Києва ухвали від 04 листопада 2020 року у справі №757/47511/20-ц та заборони боржнику виїжджати за межі України, достеменно встановлено та досліджено порушення порядку відчуження боржником свого майна, а саме частки учасника (корпоративні права) в ТОВ Екоресурс - Водні технології .

Державний виконавець не мала змоги з вини боржника здійснити арешт частки учасника в юридичній особі, провести оцінку такого майна та здійснити реалізацію, як того вимагає Закон України Про виконавче провадження та Закон України Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю .Адже, від примусової реалізації частки учасника в товаристві, можливо було б отримати не 27 675 грн, а можливо 3 млн. доларів США, так як фактично оцінка корпоративних прав учасника не проводилася належним чином, фінансовий стан та активи такого товариства не вивчалися. Частка була відчужена боржником самостійно, третім особам в цілях ухилення від належного звернення стягнення на дане майно Державним виконавцем.

На даний час АТ Альфа-Банк порушило в Печерському районному суді міста Києва розгляд двох своїх позовів про визнання недійсним договорів купівлі-продажу майна боржником під час як наявності арешту на майно, так і під час дії рішення суду про стягнення коштів на користь стягувача. Судові справи №757/708/21-ц та 757/88/21-ц.

В судовому засіданні представник боржника підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів заявником не було надано, тому не можна стверджувати про очікуване виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, на виконанні в ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц виданого 2 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія ТОВ Ніко-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3 167 183 доларів США 02 цента, з них: заборгованість за кредитом 3 000 000 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом 162 150 долари США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів 33 долари США 02 цента.

6 липня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. відкрито виконавче провадження по вказаному виконавчому листу (а.с.9-10 том 1).

11 липня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення 82 724 657 грн 29 к. (а.с.11-12, том 1).

З метою перевірки майнового стану боржника до реєстраційних органів направлено відповідні запити, згідно відповідей яких встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. Повідомлено про те, що рухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано (а.с. 29-34,37-39, 57-59 том 1).

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться в зоні проведення АТО, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1275-р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (а.с. 66, том 1).

21 липня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням №54236242.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з січня 2018 року вносить щомісячні платежі у розмірі 20% від суми заробітної в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №54236242, що підтверджується платіжними документами (а.с. 21-61, том 2).

Судом встановлено, що 25 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 продав належну йому частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 75%, а ОСОБА_2 купив частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_3 купив частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_4 купила частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%.

25 березня 2019 року сторони договору уклали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ , відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%, ОСОБА_4 прийняла частку в статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ в розмірі 25%.

За умовами купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березня 2019 року вартість відчужуваної частки становить 27675 грн, покупці зобов`язані здійснити повний розрахунок протягом двох років з дати проведення державної реєстрації змін у відповідному державному реєстрі.

У березні 2021 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березня 2019 року у сумі 27 675 грн.

В рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №54236242, ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у сумі 16 605 грн (60% доходу отриманого за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19 від 25 березня 2019 року), що підтверджується квитанцією №6466708 від 17 березня 2021 року (а.с. 63, том 2).

Як вказує боржник, ним виявлено технічні помилки у деклараціях від 09 серпня 2017 року, 21 вересня 2017 року, 21 березня 2018 року, тому до вказаних декларацій було внесено уточнення та направлено на адресу державного виконавця (а.с. 65-80, том 2).

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі №757/51178/19-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року за поданням головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 виконуються зобов`язання по погашенню заборгованості у виконавчому провадженні №54236242 шляхом щомісячного перерахування 20% від заробітної плати.

Згідно ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

При цьому колегія суддів враховує, що ст.441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Однак, за змістом ч.1 та ч.3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, що примусово виконується у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.441 ЦПК України передбачає, що такий захід забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України щодо особи, яка ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням та на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, відповідно до частини 5 ст. 441 ЦПК України , ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що дії державного виконавця повинні бути направлені на виконання судового рішення, у даному випадку по погашенню заборгованості, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника призвело до неможливості останнім виконувати покладені на нього службові обов`язки, втрати доходу та неможливості погашення заборгованості за виконавчим провадженням.

Подальше обмеження у праві виїзду за межі України призведе до неможливості повноцінно виконувати свої службові обов`язки та звільнення ОСОБА_1 з посади директора з корпоративного розвитку ТОВ ТК Завод сталевої дробі , наслідком вказаних дій буде припинення щомісячних надходжень по погашенню заборгованості за виконавчим провадженням №54236242.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - задоволено (а.с. 90-95, том 1).

Тимчасово обмежено в праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання боргових зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року (а.с. 152-156, том 1).

Судом у вказаних судових рішеннях встановлено, наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а також з наявності факту його ухилення від виконання таких зобов`язань, що є підставою для обмеження у праві виїзду особи за межі України.

Відповідно до поданої боржником декларації від 21 березня 2018 року боржником повідомлено державного виконавця лише про одну юридичну особу, в якій наявні корпоративні права у вигляді певної частки та її вартісного вираження. Юридична адреса ТОВ Екоресурс-Водні технології визначена боржником і підтверджено станом на подання декларацій є Луганська область м. Алчевськ, що відноситься до непідконтрольної території України згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року №1085-р.

У січні-лютому 2020 року матеріалами виконавчого провадження встановлено зміну юридичної адреси ТОВ Екоресурс-Водні технології на м. Київ, вул. Мечникова, 9. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій виявлено проведення 10 березня 2019 року реєстраційних дій за №13841070024002369 щодо ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ (ЄДРПОУ 30699055) про зміну місцезнаходження на нове за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9.

Боржником в свою чергу не виконано свого обов`язку та не повідомлено державного виконавця про зміну відомостей, задекларованих раніше на виконання ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

У подальшому25 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ №1/19.

Згідно повідомлення стягувача АТ Альфа-Банк та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у Господарському суді міста Києва перебуває на розгляді справа №910/8874/20 за позовом АТ Альфа-Банк про оскарження самостійного відчуження боржником частки учасника ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ без відома державного виконавця в межах виконавчого провадження.

З відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності на підконтрольній території України, за боржником не зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду не виконується з 2015 року всупереч нормам статті 129-1 Конституції України , якою визначено, що рішення суду є обов`язковим до виконання, з урахуванням того, що боржнику достеменно відомо про наявність виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості, про що, зокрема, свідчить подання останнім пояснень з приводу невиконання рішення суду.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду повністю або частково або наявності непереборної сили, що унеможливлює виконання судового рішення.

У справі Бурдов проти Росії від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ( право на суд ), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова судового розгляду .

У справі Soering vs UK від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Апеляційний суд вважає, що виконання рішення суду фактично унеможливлене через неможливість реалізації майна та ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому обмеження у виїзді є єдиним засобом впливу на боржника для виконання рішення суду.

Доводи ОСОБА_1 про часткову сплату грошових коштів у рахунок погашення заборгованості не можуть бути підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки загальна сума сплаченої заборгованості з часу відкриття виконавчого провадження є не співмірною з сумою заборгованості згідно рішення суду.

Посилання скаржника на те, що тимчасове обмеження у виїзді за межі України може призвести до неможливості виконання ним покладених на нього службових обов`язків, стати підставою для звільнення, втрати доходу та неможливості погашення заборгованості за виконавчим провадженням не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що з наданих боржником документів на підтвердження виїзду за межі України у службових обов`язках не вбачається за можливе встановити, що така поїздка є службовим відрядженням із встановленим строком, метою перебування та оплачується роботодавцем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява Рисухіна є необґрунтованою, оскільки враховуючи розмір заборгованості та неспівмірність суми погашення боргу, подання боржником виконавцю недостовірних відомостей декларації про доходи , а також відчуження останнім частки корпоративних прав у ТОВ ЕКОРЕСУРС - ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ що в свою чергу свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених судовими рішеннями.

Також, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги посилання скаржника на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі №757/51178/19-ц зважаючи на те, що апеляційним судом при розгляді справи не було предметом дослідження подання боржником виконавцю недостовірних відомостей декларації про доходи , а також відчуження останнім частки корпоративних прав у ТОВ ЕКОРЕСУРС-ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді