Постанова

від 26.01.2021 по справі 757/47511/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 757/47511/20-ц

провадження № 22-ц/824/ 808 /2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська Оксана Миколаївна

заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Альфа Банк

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року у складі судді Остапчук Т.В.

за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство Альфа Банк , -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинська О.М. звернулася до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань відповідно до виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія , ТОВ Ніка-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості за кредитним договором, що складає 3 167 183,02 доларів США, з яких: 3 000 000 дол. США - заборгованість за кредитом; 162 150 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 33,02 дол. США - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів.

В обґрунтування заяви зазначала, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія , ТОВ Ніка-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості за кредитним договором, що складає 3 167 183, 02 доларів США.

11 липня 2017 року прийнято постанову про арешт майна боржника у межах суми 82 724 657, 29 грн, проте виявлено, що у ОСОБА_1 відсутнє майно на підконтрольній території України, на яке можливо звернути стягнення.

Уважала, що боржник намагається ухилитися від виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, що підтверджується діями останнього щодо приховування та умисного відчуження свого майна на користь третіх осіб.

Зазначала, що державним виконавцем встановлено факт перетину державного кордону боржником щомісячно один та більше разів по закордонним паспортам громадянина України серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Стверджувала, що встановлення наявності грошового зобов`язання у боржника щодо сплати заборгованості за договором кредиту та факту ухилення від такого зобов`язання дозволяють керуватися положенням ч.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , яким передбачено можливість тимчасової відмови у наданні дозволу на виїзд за кордон для осіб, що ухиляються від виконання зобов`язань, покладених на них судовим рішенням.

Зауважувала, що станом на момент звернення до суду з поданням відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Окрім указаного, відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання останнім такого рішення.

Вказувала, що у матеріалах виконавчого провадження відсутнє підтвердження необхідності перебування боржника за межами України саме у службових відрядженнях, також не надано підтвердження на походження коштів для здійснення такої кількості особистих закордонних поїздок.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року подання головного державного виконавця задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених згідно виконавчого провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 20 листопада 2020 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Торбинської О.М.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Вказує, що нерухоме майно, яке належить апелянту на праві власності, знаходиться у місті Луганськ у зоні проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим, ні боржник, ні державний виконавець не має можливості реалізувати таке майно для погашення існуючої заборгованості.

Зазначає, що як рішенням суду у даній справі, так і державним виконавцем у поданні підтверджується те, що ОСОБА_1 здійснює щомісячне погашення заборгованості, що свідчить про виконання боргового зобов`язання, а не ухилення від нього.

Стверджує, що тимчасове обмеження у виїзді з України може призвести до неможливості виконання апелянтом покладених на нього службових обов`язків, стати підставою для звільнення, втрати доходу та неможливості погашення заборгованості за виконавчим провадженням.

Вказує на те, що дані щодо перетину боржником державного кордону не є доказом ухилення останнього від виконання рішення суду та не свідчать про намір залишити Україну з метою уникнення сплати боргового зобов`язання.

Звертає увагу суду на те, що у поданні державного виконавця не зазначено які саме дії чи бездіяльність свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення.

24 грудня 2020 року представником стягувача АТ Альфа-Банк - Халявкою І.М. подано до суду відзив, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як таку, що прийнята з належним та повним дослідженням обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що про ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань свідчить відчуження останнім частки корпоративних прав у ТОВ Екоресурс - водні технології на користь третіх осіб, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 листопада 2019 року.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник АТ Альфа Банк у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасник справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання головного державного виконавця, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а також з наявності факту його ухилення від виконання таких зобов`язань, що є підставою для обмеження у праві виїзду особи за межі України.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №54236242 з примусового виконання виконавчого листа №415/4173/14-ц, виданого 02 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Східно-Українська Металургійна компанія , Товариства з обмеженою відповідальністю НІКА-ХОЛДІНГ , Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛИ І ПОЛІМЕРИ на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором, що складає 3 167 183,02 доларів США, з них: заборгованість за кредитом 3 000 000 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 162 150 доларів СІ1ІА; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 33,02 долара США.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України Про виконавче провадження .

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, зокрема, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом . Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення прав громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань (п.5 ч.1 ст.6).

Статтею 6 вказаного Закону встановлено перелік підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, якщо громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження (положення статті, які діяли на момент здійснення виконавчих дій) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що 06 липня 2017 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

11 липня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника в межах суми 82 724 657,29 грн. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З метою перевірки майнового стану боржника головним державним виконавцем направлено відповідні запити. Згідно відповідей встановлено, що у боржника відсутнє майно на підконтрольній території України на яке можливо звернути стягнення.

На виконання вимог ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження боржником подано ряд декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, але в деяких виявлені розбіжності та неточності.

Відповідно до поданої боржником декларації від 09 серпня 2017 року встановлено наявність частки в статутному капіталі ТОВ Екоресурс-Водні технології вартістю 27 675 грн. Розділ X декларації заповнений боржником не в повному обсязі, так як станом на час подання декларації боржник має корпоративні права в ТОВ Фьост Девелопмент вартістю 26 000 грн, в ТОВ Козацька Слобода вартістю 17 000 грн.

У поданій боржником декларації від 21 вересня 2017 року зазначено у Розділі X декларації наявність частки в статутному капіталі лише в ТОВ Екоресурс-Водні технології вартістю 27 675 грн.

Відповідно до поданої боржником декларації від 21 березня 2018 року боржником повідомлено державного виконавця лише про одну юридичну особу, в якій наявні корпоративні права у вигляді певної частки та її вартісного вираження. Юридична адреса ТОВ Екоресурс-Водні технології визначена боржником і підтверджено станом на подання декларацій є Луганська область м. Алчевськ, що відноситься до непідконтрольної території України згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р.

У січні-лютому 2020 року матеріалами виконавчого провадження було встановлено зміну юридичної адреси ТОВ Екоресурс-Водні технології на м. Київ, вул. Мечникова, 9. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій виявлено проведення 10 березня 2019 року реєстраційних дій за №13841070024002369 щодо ТОВ Екоресурс - водні технології (ЄДРПОУ 30699055) про зміну місцезнаходження на нове за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9.

Боржником в свою чергу не виконано свого обов`язку та не повідомлено державного виконавця про зміну відомостей, задекларованих раніше на виконання ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

У подальшому 25 березня 2019 року боржником укладено договір купівлі-продажу №1/19 про відчуження своєї частки учасника ТОВ Екоресурс - водні технології третім особам. Реєстраційні дії підтверджено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій за №13841050025002369 від 26 березня 2019 року. Документом, що підтверджує перехід прав власності на частку статутного капіталу товариства, є акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ Екоресурс - водні технології .

Згідно повідомлення стягувача АТ Альфа-Банк та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у Господарському суді міста Києва перебуває на розгляді справа №910/8874/20 за позовом АТ Альфа-Банк про оскарження самостійного відчуження боржником частки учасника ТОВ Екоресурс - водні технології без відому державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності на підконтрольній території України, за боржником не зареєстровано.

Окрім того, згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з проведенням анти-терористичної операції на території Луганської та Донецької області та відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей , Постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 17 березня 2015 року № 254-УІІІ, здійснення заходів примусового виконання щодо перевірки майнового стану боржника за адресою дійсної реєстрації на даний час є неможливим.

Згідно повідомлення Міністерства соціальної політики, інформація про боржника ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня (а.с. 57).

У свою чергу до матеріалів виконавчого провадження боржником подаються заяви та копії квитанцій про щомісячну сплату коштів на виконання рішення суду. Проте, загальна сума сплаченої заборгованості з часу відкриття виконавчого провадження (06 липня 2017 року) складає 70 023,82 грн, що є не співмірним із сумою заборгованості згідно рішення суду, більше ніж у 3 млн. дол. СІІІА.

Згідно інформації, наданої на запит державного виконавця, встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинає державний кордон України щомісячно один та більше разів по паспортам громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_3 (60-61, 85-87).

Отже, станом на час звернення державного виконавця до суду з відповідним поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Східно-Українська Металургійна компанія , ТОВ Ніка-Холдінг , ТОВ Метали і Полімери на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості за кредитним договором, що складає 3 167 183,02 доларів США, з яких: 3 000 000 дол. США - заборгованість за кредитом; 162 150 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 33,02 дол. США - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, не виконано.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття ухилення і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з огляду на викладене, значення словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням , означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , як то утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Вирішуючи питання чи є ухилення боржника від виконання зобов`язань свідомим, суд має враховувати комплекс процесуальних дій, які були вжиті державним виконавцем для виконання рішення суду.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження.

Встановлення наявності зобов`язання у боржника, в даному випадку грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду не виконується з 2015 року всупереч нормам статті 129-1 Конституції України, якою визначено, що рішення суду є обов`язковим до виконання, з урахуванням того, що боржнику достеменно відомо про наявність виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості, про що, зокрема, свідчить подання останнім пояснень з приводу невиконання рішення суду.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду повністю або частково або наявності непереборної сили, що унеможливлює виконання судового рішення.

Доводи боржника про часткову сплату грошових коштів у рахунок погашення заборгованості не заслуговують на увагу суду та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки загальна сума сплаченої заборгованості з часу відкриття виконавчого провадження (06 липня 2017 року) складає 70 023,82 грн, що є не співмірним із сумою заборгованості згідно рішення суду, більше ніж у 3 млн. дол. СІІІА.

Посилання апелянта на те, що тимчасове обмеження у виїзді за межі України може призвести до неможливості виконання апелянтом покладених на нього службових обов`язків, стати підставою для звільнення, втрати доходу та неможливості погашення заборгованості за виконавчим провадженням не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що з наданих боржником документів на підтвердження виїзду за межі України у службових обов`язках не вбачається за можливе встановити, що така поїздка є службовим відрядженням зі встановленим строком, метою перебування та оплачується роботодавцем.

Звернення до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України є лише одним з механізмів, який державний виконавець може застосувати для забезпечення примусового виконання рішення суду з огляду на ухилення боржника від виконання такого, якому достеменно відомо про існування відносно нього виконавчого провадження та значного розміру заборгованості.

На підставі викладеного та враховуючи розмір заборгованості ОСОБА_1 , не співмірність суми погашення боргу (з часу відкриття виконавчого провадження 06 липня 2017 року - 70 023,82 грн) , подання виконавцю недостовірних відомостей декларації про доходи, а також відчуження останнім частки корпоративних прав у ТОВ Екоресурс - водні технології , колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених судовими рішеннями, оскільки його бездіяльність полягає в умисному, свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків по сплаті боргу, розмір якого загалом становить 3 167 183,02 доларів США .

Приписами статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових та службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Оскільки право на звернення до суду гарантоване статтею 6 Конвенції, таке право передбачає практичне виконання остаточних судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків місцевого суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 січня 2021 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай