Рішення

від 01.04.2010 по справі 47/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/153

01.04.10

За позовом       Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг»

про                     стягнення 44 019,70 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача     не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 40 392,00 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору-заявки, 2 607,34 грн. –інфляційних збитків, 1020,36 грн. –3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 440,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн., 2 326,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. було порушено провадження у справі № 47/153, розгляд якої було призначено на 11.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2010 розгляд справи відкладено до 01.04.2010.

Позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва надав витребувані судом документи (оригінали), а також заяву про розгляд справи без участі представника позивача в судових засіданнях за наявними у справі документами.  Вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 40 392,00 грн. мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті здійсненого перевезення згідно договору-заявки від 17.03.2009.

Відповідач в судове засідання 01.04.2010 своїх представників –не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань про відкладення розгляду справи –не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого юридичного місцезнаходження, зазначеній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 806720, та фактичного місцезнаходження. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2009 між позивачем –ФОП ОСОБА_1, як перевізником, та відповідачем -  ТОВ «Євроспрінг», як замовником, було укладено заявку-договір № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009, яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками позивача та відповідача (оригінал якої наявний в матеріалах справи), згідно умов якої відповідачем було замовлено у позивача здійснення останнім перевезення вантажу (фруктів) за маршрутом Darzoves, Іспанія –м.Київ, Україна, вартість перевезення –4 500,00 євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження, по оригіналам документів; дата завантаження –20.03.2009, дата розвантаження –24.03.2009-25.03.2009.

Згідно з міжнародною товаро-транспортною накладною (СMR), позивачем було надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом Darzoves, Іспанія –м.Київ, Україна,  що підтверджується відбитками штампу відправника, перевізника та одержувача  в графах № 22-24 зазначеної накладної.

 Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг, підписаного повноважними представниками сторін та посвідчених печатками сторін, позивачем, як перевізником, було надано, а відповідачем, як замовником, прийнято послуги з перевезення ватажу згідно транспортного замовлення № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 за маршрутом: Іспанія-Польща-Ягодин (Україна) на суму 46 892,00 грн, Ягодин-Київ –на суму 1 500,00 грн., а загалом на суму 48 392,00 грн.

22.06.2009 позивачем на адресу відповідача направлено письмову претензію з вимогою оплатити вартість здійсненого перевезення по договору-заявці № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 на суму  48 392.00 грн., а також штрафні санкції за прострочення оплати здійсненого перевезення.

Відповідно до листа ТОВ «Євроспрінг»№ 95/06/09 від 24.06.2009, адресованого позивачу, відповідач зазначав про те, що станом на 24.06.2009 заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 392,00 грн., яку відповідач не в змозі оплатити у зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

Як зазначав позивач у розрахунку позовних вимог, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості по заявці-договору № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009, а саме: 21.07.2009 оплачено 5 000,00 грн., 04.09.2009 –3000,00 грн., а загалом оплачено 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обов’язку не встановлено або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як перевізник умови заявки-договору № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 виконав належним чином, а саме: ним було надано відповідачу на його замовлення послуги з перевезення вантажів за маршрутом Darzoves, Іспанія –м.Київ, Україна загалом на суму 4 500,00 євро, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження 20.03.2009 складало 47 374,92 грн. (оскільки станом на 20.03.2009 офіційний курс НБУ вартості євро до гривні складав 1 052,7760 грн. за 100 євро, що є загальновідомою інформацією), які відповідачем було прийнято на зазначену суму без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг, який підписано представниками сторін та посвідчено печатками позивача та відповідача.

В свою чергу, оскільки у заявці-договорі № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 строк оплати вартості здійсненого перевезення не визначено, обов’язок негайного виконання відповідачем зобов’язання по оплаті здійсненого перевезення умовами заявки –договору № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 –не встановлений, а тому відповідач мав здійснити оплату вартості здійсненого перевезення згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний строк з моменту виставлення позивачем вимоги про оплату, якою є претензія від 22.06.2009, отримання якої відповідачем 25.06.2009 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та наданням відповідачем відповіді на неї.

Посилання позивача у позові на те, що оплата здійсненого перевезення мала бути здійснена відповідачем 12.04.2009 –судом відхиляється оскільки належних доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про оплату та супровідні документи по перевезенню (як-то фіскальний чек поштової установи, опис вкладеного у цінний лист, тощо) –суду станом на момент вирішення спору не надано.  

З огляду на викладене, оскільки відповідачем всупереч ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України у строк до 02.07.2009 включно, тобто у семиденний строк з моменту виставлення позивачем вимоги про оплату, якою є претензія від 22.06.2009, отримання якої відповідачем 25.06.2009 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та наданням відповідачем відповіді на неї, не було здійснено у повному обсязі оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажів в сумі 47 370,06 грн., а лише здійснено часткову оплату в сумі 8 000,00 грн., заборгованість в сумі 39 370,06 грн. відповідачем не погашена і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по  заявці-договору № EUR 17/03/2009 від 17.03.2009 існує непогашена заборгованість саме в сумі 39 370,06 грн. (4 500 євро х 10,527760 грн. вартість 1 євро станом на 20.03.2009 згідно офіційного курсу НБУ вартості євро до гривні станом на момент завантаження –20.03.2009) –8 000,00 грн. (часткова оплата) = 39 374,92 грн.), позивачем надано належні та допустимі докази щодо наявності зазначеної заборгованості у відповідача перед позивачем, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги з перевезення вантажів законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає частковому задоволенню - в сумі 39 374,92 грн.

          Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних 1 020,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 607,34 грн. за прострочення виконання зобов’язання п своєчасній оплаті наданих послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем всупереч ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України у строк до 02.07.2009 включно, тобто у семиденний строк з моменту виставлення позивачем вимоги про оплату, якою є претензія від 22.06.2009, отримання якої відповідачем 25.06.2009 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та наданням відповідачем відповіді на неї, не було здійснено у повному обсязі оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажів в сумі 47 370,06 грн., а лише здійснено часткову оплату в сумі 8 000,00 грн. (21.07.2009 оплачено 5 000,00 грн., 04.09.2009 –3000,00 грн.), а тому відповідачем прострочено виконання свого зобов’язання по оплаті вартості здійсненого позивачем перевезення, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на нижченаведені розрахунки суду.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по повній оплаті відбувалось:

1. з 26.06.2009 по 20.07.2009 –на суму заборгованості 39 374,92 грн., оскільки 21.07.2009 відповідачем частково погашено суму заборгованості 39 374,92 грн. на 5 000,00 грн., а тому розмір 3% річних складає 80,91 грн.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

39374.92

26.06.2009 - 20.07.2009

25

3 %

80,91

Інфляційні втрати за даний період судом не нараховуються, оскільки згідно листа Верховного Суду України від 03.04.97  N 62-97р “Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел”зазначені втрати згідно підлягають нарахуванню за цілий календарний місяць прострочення виконання зобов’язання, а не за кожний день.

2. з 21.07.2009 по 04.09.2009 –на суму заборгованості 34 374,92 грн., яка існувала в зазначений період,  а тому розмір 3% річних складає 129,97 грн.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

34374.92

21.07.2009 - 04.09.2009

46

3 %

129,97

Інфляційні втрати за даний період судом не нараховуються, оскільки індекс інфляції за зазначений період має від’ємне значення.

3. 05.09.2009 по 20.01.2010 (дата визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування) –на суму заборгованості 31 374,92 грн., оскільки 04.09.2009 відповідачем здійснено часткове погашення суми заборгованості 34 374,92 грн. на 3 000,00 грн., а тому розмір 3% річних складає 355,87 грн.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

31374.92

05.09.2009 - 20.01.2010

138

3 %

355,87

Розмір інфляційних втрат за зазначений період складає 1 757,00 грн.:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

05.09.2009 - 20.01.2010

31374.92

1.056

1757,00

33131.92

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 39 374,92 грн. –основного боргу, 566,75 грн. –3% річних, 1 757,00 грн. –інфляційних втрат. В інші частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також,  позивачем у позові заявлено про відшкодування йому за рахунок відповідача суму адвокатських витрат в розмірі 2 326,00 грн., понесення яких підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме Договором від 02.11.2009, який укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008), видатковим касовим ордером про оплату послуг адвоката від 02.11.2009 р. на суму 2 326,00 грн.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на послуги адвоката підлягають пропорційному відшкодуванню в сумі 2 203,36 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

                                              В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспрінг»(код ЄДРПОУ  32664239; місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 38-А; 03067 м. Київ, вул. Медова, 1-А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) суму основного боргу в розмірі 39 374 (тридцять дев’ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 92 коп.,, 3% річних –566 (п’ятсот шістдесят шість) грн. 75 коп., інфляційних втрат –1 757 (одна тисяча сімсот п’ятдесят сім) грн. 00 коп., а також  416 (чотириста шістнадцять) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита, 223 (двісті двадцять три) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 203 (дві тисячі двісті три) грн. 36 коп. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.Р.Станік          

                              Дата підписання рішення –07.06.2010