Постанова

від 04.10.2021 по справі 909/980/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. Справа № 909/980/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Голубчак Н.В. (в режимі відеоконференції в Господарському суді Івано-Франківської області)

від відповідача (скаржника) - Біян Б.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» , вих.№11/647 від 25 травня 2021 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року (підписане 27.04.2021 року), суддя Ткаченко І.В.

у справі №909/980/20

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до відповідача Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» , м. Івано-Франківськ

про стягнення 814 856,56 грн. шкоди, заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря

в с т а н о в и в :

30 жовтня 2020 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго про стягнення 814 856,56 грн. - шкоди, заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у справі №909/980/20 позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, в розмірі 814 856,56 грн., шляхом перерахування у фонд охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської міської ОТГ, на території якої вчинено дане правопорушення.

Рішення суду мотивоване тим, що під час проведення Державною екологічною інспекцією Карпатського округу перевірки встановлено, що відповідачем здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по вул. Федьковича, 19а в період з 25 грудня 2018 р. по 18 березня 2020 р., та по вул. Хриплинській, 11а - з березня 2018 р. по 17 березня 2020 р. Суд у рішенні зазначає, що на час вчинення відповідачем порушень вимог природоохоронного законодавства діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639, однак, п.4.1 та формула Методики від 28 квітня 2020 року №277, за якими позивачем розраховано збитки, є аналогічними п.4.1 та формулі Методики від 10 грудня 2008 року №639, яка діяла на час вчинення відповідачем порушень, відтак, суд дійшов висновку, що застосування Методики від 10 грудня 2008 року для розрахунку збитків, які заподіяні відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, жодним чином не вплине на визначений позивачем розмір шкоди.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у справі №909/980/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню Методика від 28 квітня 2020 року №277, оскільки така не має зворотної дії в часі. Також на думку скаржника помилковим є посилання суду першої інстанції на Методику 10 грудня 2008 року №639, оскільки наказ, яким затверджено вказану Методику втратив чинність з 10 грудня 2018 року (набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №826/3820/18). Поряд цим скаржник зазначає, що шкода у спірному випадку повинна компенсуватися за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, при цьому, посилається на правову позицію Вищого арбітражного суду України, викладену у роз`ясненні №02-5/744 від 27 червня 2001 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у справі №909/980/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Методики від 28 квітня 2020 року №277, оскільки остання діяла станом на час проведення позапланової перевірки та розрахунку шкоди. Поряд з тим, наголошує, що відповідачем не заперечується факт заподіяння шкоди у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами за відсутності спеціального дозволу.

У поясненнях від 19 серпня 2021 року апелянт також зазначає, що нова Методика набрала чинності після завершення порушення щодо викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів, відтак, положення такої Методики не можуть бути застосовані при розрахунку шкоди, зважаючи на те, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі.

У запереченнях на пояснення відповідача від 26 серпня 2021 року позивач вказує, що ним застосовано Методику, яка була чинною станом на час проведення перевірки (20 лютого 2020 року - 30 червня 2020 року). Також наголошує, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна бути відшкодована у будь-якому випадку, а відсутність такс або методик обрахунку не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

До додаткових пояснень від 13 вересня 2021 року позивач також долучив практику апеляційних господарських судів.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за клопотанням позивача, проводились в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у справі №909/980/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у апеляційній скарзі та поясненнях від 19 серпня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, запереченнях на пояснення відповідача та додаткових поясненнях.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, з 04 по 17 лютого 2020 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 30 січня 2020 року №55 та направлення на проведення планового заходу від 30 січня 2020 року №65, Державна екологічна інспекція Карпатського округу провела плановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» .

В ході здійснення такого заходу встановлено порушення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» вимог природоохоронного законодавства, зокрема, підприємством здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу на викиди, а саме: котельня по вул. Федьковича, 91а в м. Івано-Франківську - дозвіл на викиди забруднюючих речовин №2610100000-17 від 24 грудня 2013 року закінчився 24 грудня 2018 року; котельня по вул. Хриплинській, 11а в м. Івано-Франківську (введена в експлуатацію в березні 2018 року) - дозвіл на викиди забруднюючих речовин відсутній.

Під час здійснення державного нагляду (контролю) спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Карпатського округу проведено контроль викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел викидів вищезгаданих котелень.

Згідно з протоколом вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, проведених за результатами відбору проб та досліджень, вимірювань вмісту забруднюючих речовин ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» від 11 лютого 2020 року №04-20, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу зафіксовано викиди азоту оксиду (в перерахунку на діоксид азоту).

За результатами перевірки складено акт №35 від 20 лютого 2020 року, в якому відображені виявлені порушення.

20 лютого 2020 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, на усунення вищевказаних порушень, зафіксованих актом №35 від 20 лютого 2020 року, винесено припис №65, яким відповідача зобов`язано отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від усіх стаціонарних джерел та здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за наявності відповідного дозволу.

В період з 23 по 30 червня 2020 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №240 від 22 червня 2020 року та направлення на проведення позапланового заходу №223 від 22 червня 2020 року, з метою перевірки виконання відповідачем вимог припису №65 від 20 лютого 2020 року, Інспекцією проведено позапланову перевірку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» .

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією Карпатського округу складено акт №223 від 30 червня 2020 року та встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» отримало дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: на котельню, що знаходиться по вул. Федьковича, 19а в м. Івано-Франківську - дозвіл №2610146090-2 від 19 березня 2020 року; на котельню, що знаходиться по вул. Хриплинській, 11 в м. Івано-Франківську - дозвіл №2610105084-2 від 18 березня 2020 року.

За даними довідки про години роботи котелень в період оформлення (відсутності) дозволів на викиди забруднюючих речовин, виданої ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» , котельня по вул. Федьковича, 19а, в період відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відпрацювала 5740 год., а котельня по вул. Хриплинській, 11а - 7870 год. Зазначена інформація відображена також в акті від 30 червня 2020 року №223, підписаному без жодних зауважень чи заперечень директором ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» .

Згідно з розрахунками державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу від 20 липня 2020 року розмір шкоди, заподіяної в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» - котельні по вул. Федьковича, 19а становить 421 127,50 грн., а котельні по вул. Хриплинська, 11а - 393 729,06 грн. Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснено з використанням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року №277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за №414/34697.

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго з претензіями №31/20 та №32/20 від 21.07.2020, в яких просила добровільно відшкодувати збитки державі, заподіяні в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Однак, відповідач вимог претензій не виконав, нараховані збитки не відшкодував, у зв`язку з чим, у жовтні 2020 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до суду з цим позовом про стягнення з Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго 814 856,56 грн. - шкоди, заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У абзаці 8 ч.1 ст.1 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" наведено визначення: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Статтею 7 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: - норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; - технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: - поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; - перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ Про охорону атмосферного повітря особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несуть відповідальність згідно із законом.

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ч.1 ст.10 ЗУ Про охорону атмосферного повітря ).

У відповідності до ст.ст.68, 69 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи, вина заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актом перевірки, актами відбору проб та протоколами вимірювань. Так акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. У такому акті зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань, які в свою чергу, місять інформацію, пов`язану з проведенням інструментально-лабораторного контролю.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: котельня по вул. Федьковича, 19а в період з 25 грудня 2018 року по 18 березня 2020 року, котельня по вул. Хриплинській, 11а - з березня 2018 року по 17 березня 2020 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт порушення ним вимог природоохоронного законодавства та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (котельні) без відповідних дозволів, однак, заперечується застосування до спірних правовідносин положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року №277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за №414/34697, оскільки така Методика не діяла на час вчинення правопорушень та проведення планової перевірки.

Так, у відповідності до Розрахунків державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу від 20 липня 2020 року розмір шкоди, заподіяної в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» - котельні по вул. Федьковича, 19а становить 421 127,50 грн., а котельні по вул. Хриплинська, 11а - 393 729,06 грн. Вказані розрахунки здійснено з використанням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року №277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за №414/34697.

У відповідності до п.4.1 вказаної Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mі х 1,1П х Аі х Кт х Кзі, де

З - розмір збитків, грн;

mі - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Aі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Пунктом 1.2 Методики передбачено, що остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами.

Відповідач заперечує застосування норм вказаної Методики для визначення розміру шкоди, посилаючись на те, що вказана Методика не була чинною станом на час вчинення правопорушення та здійснення планової перевірки, однак, колегія суддів звертає увагу, що така Методика була чинною на час здійснення позапланової перевірки (акт Державної екологічної інспекції Карпатського округу №223 від 30 червня 2020 року) та на час здійснення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Розрахунків розмірів відшкодування збитків (20 липня 2020 року), відтак, позивач, при здійсненні розрахунків шкоди, правильно керувався положеннями чинної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28 квітня 2020 року №277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за №414/34697.

Більше того, як правильно встановив суд першої інстанції, п.4.1 та формула Методики, затвердженої наказом від 28 квітня 2020 року №277, за якими позивачем розраховано збитки, є аналогічними п.4.1 та формулі Методики, затвердженої наказом від 10 грудня 2008 року №639, яка діяла на час вчинення відповідачем порушень (зокрема щодо котельні по вул. Хриплинській, 11а за період починаючи з березня 2018 року вказана Методика була чинною).

Місцевий господарський суд також правильно зазначив у рішенні, що відсутність такс та методик обрахування розмірів шкоди не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на правову позицію Вищого арбітражного суду України, викладену у роз`ясненні №02-5/744 від 27 червня 2001 року, зазначає, що шкода у спірному випадку повинна компенсуватися за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, однак, скаржник не подав відповідних доказів щодо вартості фактичних витрат, поряд з тим, такі розрахунки відсутні і у матеріалах справи.

Слід зазначити, що порушення відповідача в цьому випадку є триваючим, на час початку вчинення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства діяла Методика, затверджена наказом від 10 грудня 2008 року №639; на час проведення позапланової перевірки та здійснення Розрахунку розміру шкоди діяла Методика, затверджена наказом від 28 квітня 2020 року №277, при цьому, існування тимчасової правової прогалини в процесі вчинення відповідачем правопорушення протягом певного періоду (відсутність чинної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря) не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639 Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не може призводити до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу, у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства, оскільки, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Акт №35 від 20 лютого 2020 року, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, підписаний директором ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» без зауважень та заперечень, є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення відповідачем правопорушення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Державної екологічної інспекції Карпатського округу про стягнення з Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго 814 856,56 грн. - шкоди, заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у справі №909/980/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго - без задоволення.

Матеріали справи №909/980/20 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 06 жовтня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.