Постанова

від 05.10.2021 по справі 916/1178/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1178/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Соловкіна М.В., Новицька О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Весна"

на окрему ухвалу господарського суду Одеської області від 30.06.2021, суддя в І інстанції ОСОБА_2., повний текст якої складено 02.07.2021 в м. Одесі

у справі № 916/1178/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Садівничого кооперативу "Весна"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Садівничого кооперативу "Весна" про усунення ОСОБА_1 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоди щодо користування садовою ділянкою та садовим будинком АДРЕСА_2 , які заходяться у власності ОСОБА_1 , шляхом:

- зобов`язання Садівничого кооперативу „Весна" здійснити демонтаж парканів та шлагбаумів, інших перешкод, встановлених на вулицях „Южная", „Цветочная", „Удачная", „Лиманная", „Надежда", які знаходяться на території Садівничого кооперативу „Весна" за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Іллінська сільська рада для здійснення розвантаження вулиці Центральної та здійснення альтернативного та безперешкодного проїзду автотранспорту членів Садівничого кооперативу „Весна" та допоміжного господарського обслуговуючого автотранспорту зазначеними вулицями;

- зобов`язання Садівничого кооперативу „Весна" здійснити покриття вулиць „Центральна", „Южная", „Цветочная", „Удачная", „Лиманная", „Надежда", які знаходяться на території Садівничого кооперативу „Весна" за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Іллінська сільська рада щебенем гранітним та жорствою у співвідношенні щебінь гранітний - 120, жорства - 200.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на ст.ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України зазначає про порушення відповідачем прав позивача як власника садової ділянки та садового будинку АДРЕСА_2 .

На стадії підготовчого провадження окремою ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2021 попереджено відповідача - СК "Весна" про неприпустимість невиконання ухвали суду від 16.06.2021р. щодо з`явлення в судове засідання та надання оригіналів документів для огляду, а також про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема, штрафу за невиконання своїх процесуальних обов`язків.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач - СК "Весна" під час розгляду справи №916/1178/20 порушує вимоги ст.42 ГПК України, що є неприпустимим у розумінні норм чинного процесуального законодавства.

Не погоджуючись із вказаною окремою ухвалою, СК "Весна" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та винести окрему ухвалу відносно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_2 .

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, що суд не перевірив чи СК "Весна" дійсно долучав саме до своїх відзивів на позовну заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2020 року документи, не вияснив що конкретно має на увазі представник позивача під формулюванням усного клопотання "які надавалися у відповідь на усі звернення ОСОБА_1 "; не вияснив у позивача та його представника чи визиває у них (та й в самого суду) сумнів відповідність надісланих СК "Весна" раніше документів їх оригіналам і яке доказове значення будуть мати оригінали документів та огляд оригінала кожного документа чи "звернення" в судовому засіданні порівняно з оглядом наявних в справі їх копій та не визначився з доцільністю таких дій у справі.

Суд не встановив відповідно до ст.76 ГПК України чи є належними доказами документи та відповіді на усі звернення ОСОБА_1 , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування позову ОСОБА_1 (з огляду на те, що відповідно до цієї норми закону суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування) та відповідно до ч.2 ст.169 ГПК України не зобов`язав представника позивача надати клопотання в письмовій формі з додержанням вимог ст.81 ГПК України і не зобов`язав направити копію такого клопотання відповідачу СК "Весна", який по закону має право на заперечення проти нього, або щоб СК "Весна" мав можливість завчасно підготуватися та зібрати оригінали документів, а поспішно, протокольною ухвалою в судовому засіданні 16 червня 2021 року задовольнив неконкретне усне клопотання адвоката ОСОБА_1. та з таким же поспіхом в порушення приписів ст.ст.114,120 ГПК України назначив дату наступного судового засідання у справі № 916/1178/20 на 30.06.2021 року.

Суд не зазначив в оскаржуваній ухвалі, які саме дії СК "Весна" він кваліфікує як зловживання процесуальними правами, не вияснив чи являлись такі дії умисними, чи містяться в діях СК ,,Весна" ознаки зловживання, передбачені приписами ст.43 ГПК України, якщо так, то якими доказами це підтверджується.

Суд не вияснив, чи наявна розписка СК "Весна" в отриманні ухвали від 16.06.2021 року про явку в судове засідання на 30.06.2021р. та зобов`язання виконати вимоги позивача, якщо так, то коли саме ця ухвала одержана СК "Весна" і чи відповідає час її одержання вимогам ч. 4 ст.120 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що про упередженість судді ОСОБА_2. відносно СК "Весна" свідчить сам по собі факт постановлення окремої ухвали в адрес СК "Весна" на підставі лише однієї неявки представника СК "Весна" в судове засідання 30.06.2021 року, при цьому без будь якого намагання суду вияснити причини неявки та невиконання ухвали суду від 16.06.2021 року. Направлення ухвал та виклики в суд у справі №916/1178/20 весь час здійснювалося з порушенням встановлених ст.114, ч.ч.3,4 ст.120 ГПК України процесуальних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 268 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.

Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2021р. відкладено підготовче засідання у справі №916/1178/20 на 16.06.2021р. та визначено дату та час для розгляду даної справи по суті, а саме - 30.06.2021р. Доказом отримання вказаної ухвали є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 29.05.2021 її було вручено СК Весна .

У судовому засіданні 16.06.2021р. представник позивача звернувся до суду з усним клопотанням про зобов`язання відповідача надати для огляду оригінали документів, які були надані ним до відзиву на позовну заяву та які надавалися у відповідь на усі звернення ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2021р. викликано СК "Весна" у судове засідання, яке призначено для розгляду справи № 916/1178/20 по суті на "30" червня 2021р., зобов`язано СК "Весна" надати суду для огляду оригінали документів, які були надані відповідачем до відзиву на позовну заяву та які надавалися у відповідь на усі звернення ОСОБА_1 та визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою. При цьому, судом повідомлено учасників справи про те, що інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Вказана ухвала суду від 16.06.2021р. була надіслана Садівничому кооперативу "Весна" на його юридичну адресу, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду на зворотному аркуші ухвали. Про розгляд справи та про виклик у судове засідання відповідача було повідомлено також телефонограмою, яку прийняв голова СК Весна Волошина А.О.

Крім того, про обізнаність СК "Весна" призначеного судового засідання 30.06.2021р. свідчить також заява відповідача про зупинення провадження у справі від 23.06.2021р., в тексті якої, зокрема, зазначено, що судом призначено справу до розгляду по суті саме на цю дату.

Проте, відповідач в засідання суду не з`явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини нез`явлення на виклик суду не повідомив.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що відповідач - Садівничий кооператив "Весна" під час розгляду справи №916/1178/20 порушує вимоги ст.42 ГПК України, що є неприпустимим у розумінні норм чинного процесуального законодавства, у зв`язку з чим вважав за необхідне постановити окрему ухвалу, якою попередити СК "Весна" про неприпустимість невиконання ухвали суду від 16.06.2021р. щодо з`явлення в судове засідання та надання оригіналів документів для огляду, а також попередити про можливість застосування заходів процесуального примусу, зокрема, штрафу за невиконання своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 13 ГПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді.

Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарської справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов`язки сторін.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У відповідному контексті "добросовісність" слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.

Частина 2 ст. 42 ГПК України зобов`язує учасників справи, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої, десятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з статтею 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Застосування заходів господарсько-процесуальної відповідальності має на меті: запобігання неправомірній поведінці учасників судового процесу; забезпечення дотримання встановленого законом порядку та принципів здійснення правосуддя; захист інтересів учасників судового процесу, компенсацію витрат добросовісної сторони; превентивний вплив на правопорушника й інших суб`єктів тощо.

Статтею 132 Господарського процесуального кодексу України визначені види заходів процесуального примусу, до яких входить штраф.

Відповідно до частини 1 ст. 133 ГПК України до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Крім цього застосування заходів процесуального примусу згідно з правилами статті 133 ГПК України є дискрецією суду - здійснюється за його розсудом.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи у зв`язку з нез`явленням представника відповідача в засідання суду.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2021 викликано СК "Весна" у судове засідання, яке призначено для розгляду справи № 916/1178/20 по суті на "30" червня 2021р. та зобов`язано СК "Весна" надати суду для огляду оригінали документів, які були надані відповідачем до відзиву на позовну заяву та які надавалися у відповідь на усі звернення ОСОБА_1 та визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою.

Невиконання вимог зазначеної ухвали суду відповідачем не свідчить про виконання стороною обов`язку забезпечити розумність строків розгляду справи та сприяння у з`ясуванні всіх обставин справи з метою законного, обґрунтованого, правильного ухвалення судового рішення.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що наведені місцевим господарським судом обґрунтування обставин невиконання процесуальних обов`язків відповідачем є достатніми підставами для застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді попередження.

Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги СК Весна та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи скаржника щодо його неналежного повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з частинами третьою та сьомою статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Приписами ч. 6 ст. 120 ГПК України унормовано, що суд викликає або повідомляє у випадках термінової необхідності також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Одеської області від 16.06.2021 була прийнята 18.06.2021 поштовим відділенням до направлення рекомендованою кореспонденцією на належну СК "Весна" адресу (67630, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Чоботарівка).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт несвоєчасного неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як встановлено судом, ухвала господарського суду Одеської області від 16.06.2021р. була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.06.2021р..

Про розгляд справи та про виклик у судове засідання 30.06.2021р. відповідача було повідомлено також телефонограмою, яку прийняв голова СК"Весна" Волошина А.О.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2004 у справі "Богонос проти Росії").

Відповідно, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) даного судового провадження відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався.

З метою дотримання своїх процесуальних прав, скаржник мав стежити за рухом справи як шляхом отримання кореспонденції ним особисто або уповноваженим представником, так і за допомогою офіційних джерел, зокрема Єдиного державного реєстру судових рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при здійсненні ним розгляду справи в частині належного та своєчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду, у зв`язку з чим відхиляє протилежні доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Твердження скаржника про те, що суд не зазначив в оскаржуваній ухвалі, які саме дії СК "Весна" він кваліфікує як зловживання процесуальними правами, не вияснив чи являлись такі дії умисними, чи містяться в діях СК ,,Весна" ознаки зловживання, передбачені приписами ст.43 ГПК України, якщо так, то якими доказами це підтверджується, спростовуються змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

Щодо вимоги скаржника винести окрему ухвалу відносно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_2., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 10 статті 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Отже умовою постановлення судом вищої інстанції окремої ухвали на підставі частини 10 статті 246 ГПК України є допущені судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні/постановленні судових рішень.

Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали у справі, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Помилкове застосування або не застосування судом норми права при прийнятті рішення не є тією обставиною, яка потребує винесення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, оскільки принципи судочинства, в тому числі й існування апеляційної та касаційної інстанцій, направлені саме на те, щоб вчасно та обґрунтовано виправити можливу помилку у застосуванні правових норм, та дійти єдиної практики.

Вимоги скаржника про постановлення окремої ухвали стосовно судді ОСОБА_2. стосуються порушень норм процесуального права, допущених при постановленні оскаржуваної ухвали від 30.06.2021 у даній справі. Однак суд апеляційної інстанції не вбачає у діях зазначеної судді порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Враховуючи те, що в ході перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, клопотання представника скаржника про винесення окремої ухвали щодо судді господарського суду Одеської області ОСОБА_2. не підлягає задоволенню.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не відносяться до предмета оскарження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана окрема ухвала скасуванню або зміні не підлягає.

З огляду на зазначене апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2270 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 30 червня 2021 у справі № 916/1178/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "Весна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 07.10.2021р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.