Постанова

від 16.09.2021 по справі 910/7827/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. Справа№ 910/7827/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Пантелієнка В.О.

секретар судового засідання Ковган О.І.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021

у справі № 910/7827/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

до 1) Головного управління Національної поліції у м. Києві,

2) Державної казначейської служби України

треті особи , які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Київська міська прокуратура,

2) Київська місцева прокуратура № 10

про відшкодування збитків у розмірі ринкової вартості транспортних засобів, заподіяних внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування в розмірі 1 246 527,02 грн.

в межах справи № 910/22702/15

за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/7827/20 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс (далі - ТОВ Ю Ей Файненс ) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (далі - Ліквідатор) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків у розмірі ринкової вартості транспортних засобів, заподіяних внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування в розмірі 1 246 527,02 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності складу цивільного правопорушення в діях та бездіяльності органу досудового розслідування, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та шкодою, завданою внаслідок не виявлення належних боржнику транспортних засобів.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс арбітражний керуючий Голінний Андрій Михайлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/7827/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ Ю Ей Файненс шкоду, завдану незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування - Слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у вигляді ринкової вартості транспортних засобів банкрута, визначеної станом на 12.05.2020, а саме:

- вантажний автомобіль DAF CF85, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 02.09.2009, вартість - 401 001, 25 грн.;

- вантажний автомобіль DAF 95 XF 430 12580, жовтого кольору, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , № дв. НОМЕР_14, № шасі НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 від 11.08.2010, вартість - 289 974, 13 грн.;

- вантажний автомобіль VOLVO FT 1242T (FT12), сідловий тягач-Е, білого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_9 ; особливі відмітки: НОМЕР_15 від 08.07.2009, вартість - 353 677, 50 грн.;

- вантажний автомобіль 19.414, сідловий тягач-Е, синього кольору, 2000 року випуску, дизель, державний номерний знак НОМЕР_10 , № дв. НОМЕР_11 , № шасі НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_13 від 18.05.2010, вартість - 201 874, 14 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним встановленням місцевим господарським судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права, а саме статей 73, 74, 76-79, 86, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 16, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 38, 41, 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 59, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про неподання позивачем належних доказів наявності складу цивільного правопорушення в діях та бездіяльності слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, зокрема, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування та шкодою, завданою внаслідок не виявлення транспортних засобів позивача, скаржник вказує на обставини щодо реєстрації цих транспортних засобів та оголошення їх у розшук, обставини, пов`язані з розшуком цих транспортних засобів, та зауважує що в межах кримінального провадження не було вжито достатніх заходів, направлених на розшук та обмеження перетину транспортними засобами митного кордону України.

До того ж, скаржник зазначає, що ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 10.09.2018, 09.09.2019 задоволено скарги на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 910/22702/15/704, листами Київської міської прокуратури від 28.09.2018, 08.05.2019, 22.10.2019, 06.05.2020, 08.05.2020 за результатами розгляду скарг у вказаному кримінальному провадженні прокурором надано вказівки слідчому в порядку ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі вказано на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Ткаченко Б.О., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Поляков Б.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Полякова Б.М., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Пантелієнко В.О., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України, не реалізували.

Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо апеляційної скарги, а також про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило.

Про дату, час і місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 ).

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності посадових осіб слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Позов обґрунтовано тим, що в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12016100100007950 транспорті засоби, власником яких є ТОВ Ю Ей Файненс , не виявлені внаслідок не вчинення органом досудового розслідування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів як тих, щодо яких заявлені клопотання позивачем, так і інших слідчих дій, необхідних для виявлення транспортних засобів банкрута (як в розумні процесуальні строки, так і загалом протягом досудового розслідування кримінального провадження); внаслідок не розгляду заяв та клопотань Ліквідатора у визначені процесуальні строки та по суті, що встановлено ухвалами слідчих суддів.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, під час проведення ліквідаційної процедури ТОВ Ю Ей Файненс на підставі відомостей, наданих Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві, Ліквідатором встановлено, що за ТОВ "Ю Ей Файненс" зареєстровано наступні транспортні засоби, а саме:

- вантажний автомобіль - MAN 19.414, сідловий тягач-Е, синього кольору, 2000 року випуску, дизель, державний номерний знак НОМЕР_10 , № дв. НОМЕР_11 , № шасі НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_13 від 18.05.2010;

- вантажний автомобіль VOLVO FT 1242T (FT12), сідловий тягач-Е, білого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_9 ; особливі відмітки: НОМЕР_15 від 08.07.2009;

- вантажний автомобіль DAF CF85, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 02.09.2009;

- вантажний автомобіль DAF 95 XF 430 12580, жовтого кольору, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , № дв. НОМЕР_14, № шасі НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 від 11.08.2010.

У цьому зв`язку, оскільки місцезнаходження вказаних транспортних засобів не встановлено, з метою включення вказаного майна боржника до ліквідаційної маси, Ліквідатор звернувся до суду із заявою про накладення на автомобілі арешту, оголошення їх в розшук та затримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі № 910/22702/15 зобов`язано Головне управління Національної поліції міста Києва оголосити в розшук наведені вище транспортні засоби, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ю Ей Файненс".

За заявою Ліквідатора 24.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 12016100100007950 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування проводиться слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

На переконання позивача, вищезазначені транспортні засоби за наявності об`єктивних передумов для їх виявлення, органом досудового розслідування не були виявлені та передані банкруту, внаслідок чого останній позбавлений можливості за рахунок цього майна задовольнити грошові вимоги кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що Ліквідатор неодноразово оскаржував бездіяльність органу досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12016100100007950.

За результатами розгляду відповідних скарг Шевченківським районним судом міста Києва постановлено ухвали від 09.09.2019 у справі № 761/29337/19, від 10.09.2018 у справі № 761/32954/18 та від 24.09.2018 у справі № 761/29826/18, згідно з якими зобов`язано слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12016100100007950, розглянути клопотання Ліквідатора від 03.07.2019, від 08.08.2018 та від 16.07.2018 відповідно.

Згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 757/22377/19-к Ліквідатору відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Прокуратури міста Києва, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги про недотримання розумних строків проведення слідчих дій від 11.04.2019 за № 910/22702/15/315 (у кримінальному провадженні № 12016100100007950).

До того ж, в матеріалах справи наявні листи Київської місцевої прокуратури № 10 за результатами розгляду звернень Ліквідатора щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100100007950 та з інших питань від 28.09.2018 № 120161001-7950, від 08.04.2019 № 41-2360вих-19, від 08.05.2019 № 120161001-7950, від 06.09.2019 № 120161001-7950, від 27.11.2019 № 10.40-41-1032вих-19, від 06.05.2020 № 41-2593вих-20, від 08.05.2020 № 10.40-41-2102вих-20, у яких серед іншого йдеться про надання вказівок слідчому у кримінальному провадженні № 12016100100007950.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Вказане викладене в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-440цс16.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" (набрав чинності з 05.07.2015) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію").

У відповідності до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100100007950, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю матеріальної шкоди позивачу та наявність причинно - наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідача.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до положень статей 1166 та 1176 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу досудового розслідування, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 10.09.2018, 09.09.2019, якими задоволено скарги на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 910/22702/15/704, та вказівок прокурора за результатами розгляду скарг у вказаному кримінальному провадженні, не може слугувати безспірною підставою для відшкодування шкоди.

Установлений судом факт бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо викрадення майна не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна.

Аналогічну позицію викладено в пункті 48 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17.

Як установлено, апелянт просить суд за рахунок Державного бюджету України відшкодувати йому вартість транспортних засобів, власником яких є ТОВ Ю Ей Файненс , які не були виявлені внаслідок не вчинення органом досудового розслідування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Тобто по суті позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України вартість викраденого у нього майна - шкоду нанесену йому викрадачами. Така шкода за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачем.

Згідно ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено ч. 3 ст. 127 КПК України, реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлені окремим законом. На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Також частиною першою статті 74 цього ж Кодексу на кожну сторону покладено обов?язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 77 та частина перша статті 86 ГПК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують завдану шкоду.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Звертаючись із позовом про відшкодування вартості викраденого майна, позивач намагається отримати відшкодування за ті самі збитки, але від інших осіб, ніж за цивільним позовом, який може бути заявлений у кримінальному провадженні.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача і шкодою, завданою викраденням майна, про яке заявляє позивач.

З наведених підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем/скаржником не доведено факту нанесення йому шкоди посадовими особами відповідача та наявності причинного зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідача та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки майна вартістю, за оцінкою позивача, 1 246 527,02 грн.), тому у позові належить відмовити.

З наведених підстав Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції в цілому правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

За наведених у цій постанові обставин, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи та доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Ю Ей Файненс арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/7827/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.10.2021.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді Є.Ю. Шаптала

В.О. Пантелієнко