Рішення

від 05.10.2021 по справі 915/1428/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Справа № 915/1428/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , пров. Янтарний, 8, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55553 (код ЄДРПОУ 33379303)

вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134

правонаступник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» , вул. Спаська, 62, кв. 2, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» , с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995)

вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107

про звернення стягнення на предмет застави та передачу майбутнього врожаю

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Єрмаков А.М., адвокат;

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 року до господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове» із заявою про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року по справі № 915/1428/19 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд:

1. Відкрити провадження про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 по справі № 915/1428/19 за нововиявленими обставинами.

2. Скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 по справі № 915/1428/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» до Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості по договору поставки № 10/12/2018-01 від 09.11.2018 в розмірі 2 850 000, 00 грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Іволга» на користь Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» витрати, пов`язані із переглядом справи за нововиявленими обставинами.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.08.2021 року заяву ДП «Племрепродуктор «Степове» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (вх. № 12449/21 від 16.08.2021 року) залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.09.2021 року прийнято заяву ДП «Племрепродуктор «Степове» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та відкрито провадження за нововиявленими обставинами у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 05.10.2021 року.

ТзОВ «Нива-Юг» та позивач ТзОВ ТД ІВОЛГА явку повноважних представників в судове засідання 05.10.2021 року не забезпечили.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 15.09.2021, надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , пров. Янтарний, 8, с. Калинівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55553 та вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134 та на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» , вул. Спаська, 62, кв. 2, м. Миколаїв, 54001 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 2, арк. 103-106, 107-110).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» , вул. Польова, 1, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» , вул. Спаська, 62, кв. 2, м. Миколаїв, 54001, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 05.10.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція заявника (відповідача).

Підставою заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначено наступні обставини.

В мотивувальній частині судового рішення від 17.09.2019 року по справі № 915/1428/19 встановлено, що для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, 09.11.2018 року між ТзОВ "Нива-Юг" (заставодержатель) та ДП «Племрепродуктор «Степове» (заставодавець) укладено Договір застави № 09/18-3 майбутнього врожаю. Суд зазначив, що доказів визнання недійсним або розірвання договору застави суду не подано.

Проте, відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 по справі № 915/1469/20 договір застави майбутнього врожаю № 09/18-3 від 09.11.2018, укладений між ТОВ «Нива-Юг» та ДП «Племрепродуктор «Степове» , визнано недійсним з моменту його укладення.

Отже, істотні обставини щодо недійсності договору застави майбутнього врожаю № 09/18-з від 09.11.2018 не були встановлені судом під час розгляду справи № 915/1428/19 та не були відомі і не могли бути відомі ДП «Племрепродуктор «Степове» .

Заява обґрунтована положеннями ст. 320, 321, 323, 325 ГПК України, ст. 216, 236 ЦК України та практикою Верховного Суду.

2. Правова позиція позивача.

Від позивача жодних письмових пояснень, клопотань, заяв на адресу господарського суду не надходило.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

У провадженні господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1428/19 за позовом ТзОВ «Нива-Юг» до ДП «Племрепродуктор «Степове» про звернення стягнення на предмет застави та передачу майбутнього врожаю.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року позов задоволено частково (том 1, арк. 80-86) та вирішено:

Звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості по договору поставки № 10/12/2018-01 від 09.11.2018 року в розмірі 2 850 000, 00 грн. з ПДВ, а саме:

- майбутній врожай пшениці в кількості 570,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» має намір зібрати у 2019 році з полів IV (1), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:11:000:0001 (762,9263 га), 7(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), 6(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), загальною площею 343,55 га (відповідно до схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.), очікувана урожайність 16,6 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради, шляхом передачі майбутнього врожаю пшениці в кількості 570,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» має намір зібрати у 2019 році з полів IV (1), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:11:000:0001 (762,9263 га), 7(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), 6(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), загальною площею 343,55 га (відповідно до схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.), очікувана урожайність 16,6 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради, у власність позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» .

Відповідачу Державному підприємству «Племрепродуктор "Степове» передати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» майбутній урожай пшениці в кількості 570,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор "Степове» має намір зібрати у 2019 році з полів, загальною площею 343,55 га, очікувана урожайність 16,6 ц/га, що знаходиться на території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а саме: майбутній врожай пшениці, номера полів (згідно схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.) IV (1), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:11:000:0001 (762,9263 га), 7(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), 6(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), загальною площею 343,55 га.

Стягнути з відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» : 44 671, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» : 1 921, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення набрало законної сили 18.10.2019 року та на виконання вищевказаного рішення 21.10.2019 року судом було видано відповідні накази (том 1, арк. 92-94).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року повернуто апеляційну скаргу Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» та додані до неї документи без розгляду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.07.2020 замінено сторону (стягувача) з виконання виконавчого документа, виданого Господарським судом Миколаївської області у справі 915/1428/19 (ВП № 60515748 від 07.11.2019 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА-ЮГ» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» про передачу Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» майбутнього урожаю пшениці в кількості 570,00 т., який відповідач Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове» має намір зібрати у 2019 році з полів, загальною площею 343,55 га. очікувана урожайність 16,6 ц/га, що знаходиться па території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а саме: майбутній врожай пшениці, номера полів (згідно схеми розміщення сільськогосподарських культур 2019 р.) IV (1), кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:11:000:0001 (762,9263 га), 7(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), 6(1) кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га), загальною площею 343,55 га.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року встановлено наступне.

09.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» (постачальник) та Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» (покупець) було укладено договір поставки № 10/12/2018-01 (том 1, арк. 12-15).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору поставки суду не подано.

Умовами договору поставки сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору товаром у даному договорі іменується Аміачна селітра у кількості 250,0 т. за ціною 9500, 00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2 850 000, 00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до 3.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі на банківський рахунок постачальника, на умовах, вказаних в Розділі 2 Договору, відповідно до рахунку - фактури, що надається постачальником.

Відповідно до п. 3.2 Договору днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що підтверджується випискою з рахунку.

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата товару здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника до 01 лютого 2019 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору перехід права власності на товар та всіх ризиків, пов`язаних з цим товаром відбувається в момент передачі товару, що підтверджується видатковою накладною постачальника підписаною з боку покупця. Датою передачі є дата оформлення видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору покупець зобов`язується оплатити вартість товару відповідно до умов цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем (постачальник) поставлено, а відповідачем (покупець) прийнято товар на загальну суму (з ПДВ) 2 850 000, 00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною від 10.12.2018 року № Т00000422 (арк. 16).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № Т00000332 від 10.12.2018 року на суму 2 850 000, 00 грн. (арк. 17).

Отже, в силу умов п. 3.5 договору поставки оплата за товар повинна була бути здійснена до 01.02.2019 року.

Доказів виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати за товар суду не подано.

Судом також встановлено, що для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, 09.11.2018 року між ТзОВ «Нива-Юг» (заставодержатель) та ДП «Племрепродуктор "Степове" (заставодавець) укладено Договір застави № 09/18-З майбутнього врожаю (арк. 18-23).

Відповідно до п. 8.11 Договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання основного зобов`язання. У разі часткового виконання зобов`язання застава зберігається в повному обсязі і діє до повного виконання зобов`язань.

До договору сторонами долучено завірену підписом та печаткою підписанта (заставодавця) схему посівів сільськогосподарських культур, яка в силу умов п. 8.10 Договору є невід`ємною частиною договору (том 1, арк. 24).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Станом на день прийняття рішення суду від 17.09.2019 року доказів визнання недійсним або розірвання договору застави суду не подано.

Умовами договору застави сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави предметом застави за цим договором (відповідно до схеми розміщення сільськогосподарських культур на 2019 р.) є майбутній урожай пшениці в кількості не менше 570,00 т., який заставодавець має намір зібрати у 2019 році з полів, загальною площею 343,55 га, очікувана урожайність 16,6 ц/га, що знаходиться: на території Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а саме: пшениця, номер поля згідно схеми розміщення с/г культур ІV(1), площею 171,79 га, кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:11:000:0001 (762,9263 га); пшениця, номер поля згідно схеми розміщення с/г культур 7(1), площею 86,7 га, кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га); пшениця, номер поля згідно схеми розміщення с/г культур 6(1), площею 85,06 га, кадастровий номер земельної ділянки 4824284000:13:000:0002 (1186,2322 га).

На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на заставодавця.

У разі якщо фактична зібрана кількість урожаю менша, ніж кількість, яка передбачена в абз. 1 цього пункту, то заставою охоплюється фактично зібрана кількість.

Предмет застави підлягає обтяженню на користь заставодержателя в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, але не є обов`язковим.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави даним договором забезпечується виконання зобов`язань ДП «Племрепродуктор "Степове" (боржник) за укладеним між боржником та заставодержателем Договором поставки № 10/12/2018-01 від 09 листопада 2018 року (а також усіх додаткових угод до вищезазначеного Договору поставки, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії), включаючи, але не обмежуючись, виконання наступних зобов`язань боржника: зобов`язання з оплати товару заставодержателю протягом трьох робочих днів з моменту здійснення поставки у розмірі 2 850 000 (два мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. з ПДВ, сплату неустойки, штрафів, відшкодування збитків тощо, далі-основне зобов`язання.

Відповідно до п. 1.3 Договору застави предмет застави за даним договором не належить до товарів в обігу чи в переробці, а тому використання його для переробки чи для цілей, інших ніж передбачено даним договором, без згоди заставодержателя, не допускається. В період дії цього договору зміни в кількості та/або вартості предмету договору допускається лише за умови дотримання умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору застави сторони оцінюють загальну вартість предмету застави у розмірі 2 850 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору застави заставодавець стверджує і гарантує, що на день підписання цього договору:

- він є власником предмету застави і не існує інших співвласників;

- він повноважний розпоряджатися предметом застави:

- предмет застави не є предметом забезпечення виконання інших зобов`язань за іншими договорами, крім передбачених цим договором та з урахуванням обмежень, передбачених цим договором;

- предмет застави не є часткою, паєм, внеском у статутному фонді інших підприємств, не є предметом лізингу, оренди, позички тощо;

- предмет застави нікому іншому не відчужений;

- предмет застави не знаходиться в заставі, в т.ч. податковій:

- предмет застави не є предметом судового спору та на нього не накладено арешт, не переданий у спільну діяльність, не існує судових рішень про стягнення заборгованості з заставодавця за рахунок предмету застави;

- земельна ділянка, на якій розташовані посіви та буде вирощений майбутній урожай пшениці (предмет застави) знаходиться на праві постійного користування заставодавця та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 11555606);

- він ознайомлений з договором поставки № 10/12/2018-01 від 09 листопада 2018 року, укладеним між боржником та заставодержателем та згоден з його умовами;

- будь-яка інформація, надана заставодавцем щодо предмету застави, на момент укладення цього договору, є достовірною.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору застави заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання будь-якого із строків виконання заставодавцем своїх обов`язків згідно з основним договором, вони (обов`язки) не будуть виконані в повному обсязі або у будь-якій частині.

Відповідно до п. 6.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (чи будь-яку його частину) при настанні хоча б однієї обставини з наступних:

- невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання;

- виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета застави;

- недотримання та/або невиконання заставодавцем будь-якої з заяв, гарантій та/або зобов`язань, що зазначені у цьому договорі;

- в інших випадках, передбачених законодавством України або цим договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору застави в разі набуття заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави звернення стягнення на предмет застави (чи будь-яку його частину) здійснюється у наступний спосіб, який обирається виключно на власний розсуд заставодержателя:

- звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду;

- в позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 24, 26, 27, 28, 29, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Наведені способи звернення стягнення на предмет застави також застосовуються до будь-якого майна, товарів, продукції, які отримуються внаслідок збирання, обробки, переробки предмету застави чи його частини.

Відповідно до п. 6.3 Договору застави за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання забезпечення вимог, необхідні витрати на утримання предмета застави, а також витрати на здійснення забезпеченої вимоги та витрат по здійсненню реалізації, а також усі інші витрати.

Відповідно до п. 6.4 Договору застави у разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за основним зобов`язанням предметом застави за цим договором стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватись на земельній ділянці, на якій до цього вирощувалася сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за цим договором, до повного виконання зобов`язань боржника за основним зобов`язанням, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.5 Договору застави у разі відсутності в натурі предмета застави, заставодержатель має право задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна заставодавця.

Відповідно до п. 8.12 Договору застави право застави припиняється належним та повним виконання основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Судом встановлено, що відомості про обтяження 29.03.2019 року внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Назаровою О.С. Підставою обтяження зазначено договір застави майбутнього урожаю № 09/18-З від 09.11.2018 року. Об`єкт обтяження: пшениця урожаю 2019 року (майбутній урожай пшениці) в кількості не менше 570,00 тон. Заставою забезпечується виконання зобов`язань боржником ДП "Племрепродуктор "Степове" за укладеним між ним та ТзОВ "Нива-Юг" договору поставки № 10/12/2018-01 від 09.11.2018 року та додаткових угод до нього. Розмір основного зобов`язання 2 850 000, 00 грн. Строк виконання зобов`язання 01.02.2019 року (том 1, арк. 25).

В зв`язку з невиконанням боржником (відповідачем) основного зобов`язання, 11.04.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (за вих. № 27/17-19 від 11.04.2019 року), в якому позивач вимагав сплатити заборгованість за договором поставки в розмірі 2 850 000,00 грн. протягом 30-ти днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, або передати предмет застави у власність ТзОВ "Нива-Юг" в рахунок погашення основного зобов`язання. При цьому, обтяжувач ТзОВ "Нива-Юг" повідомив боржника про обрання позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження - передача рухомого майна у власність обтяжувача (том 1, арк. 26-28). Факт направлення Повідомлення підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, арк. 29).

Одночасно з надісланням повідомлення обтяжувачем ТзОВ "Нива-Юг" здійснено реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрації змін) 11.04.2019 року (том 1, арк. 30).

Отже, в основу судового рішення від 17.09.2019 року було покладено обставини щодо невиконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого заставою, що в силу положень ст. 590 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23, 24, 26, 28, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , надало право заставодержателю звернути стягнення на заставлене майно. В спірному випадку, відповідачем (боржником) не виконано забезпечене заставою основне зобов`язання (зобов`язання за договором поставки щодо оплати за поставлений товар в частині основного боргу в розмірі 2 850 000, 00 грн.), у зв`язку з чим позивач (заставодержатель, кредитор) звернувся з письмовим повідомленням до відповідача про порушення забезпеченого заставою зобов`язання, одночасно здійснивши реєстрацію звернення стягнення на предмет застави в Державному реєстрі.

Істотною обставиною, відповідно до якої суд дійшов висновку про необхідність звернення стягнення на майбутній врожай пшениці, був діючий, станом на день прийняття судового рішення, договір застави № 09/18-З від 09.11.2018 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 року по справі № 915/1469/20 позов задоволено (том 2, арк. 44-53).

1. Визнано недійсним договір застави майбутнього урожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року, укладений між ТзОВ «Нива-Юг» та ДП «Племрепродуктор «Степове» з моменту його укладення.

2. Стягнуто з ТзОВ «Нива-Юг» на користь позивача ДП «Племрепродуктор «Степове» 1 051, 00 грн - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з ТзОВ «ТД ІВОЛГА» на користь позивача ДП «Племрепродуктор «Степове» 1 051, 00 грн - витрат по сплаті судового збору.

21.07.2021 року на виконання рішення суду господарським судом видано відповідний наказ від 21.07.2021 року (том 2, арк. 54).

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 року по справі № 915/1469/20 в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Суд, приймаючи рішення від 15.06.2021 року по справі № 915/1469/20, дійшов висновку про те, що договір застави майбутнього врожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року укладено директором ДП «Племрепродуктор «Степове» без отримання дозволу відповідного органу приватизації або органу, до сфери управління якого належить державне підприємство, тобто з перевищенням повноважень, що є порушенням ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про заставу» , ч. 8-9 ст. 73-1 ГК України та підставою для визнання недійсним договору з моменту його укладення відповідно до ст. 215 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 у справі № 915/1428/19 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, у зв`язку з встановленням в рішенні господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 року у справі № 915/1469/20 обставин щодо визнання недійсним договору застави майбутнього урожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року, укладеного між ТзОВ «Нива-Юг» та ДП «Племрепродуктор «Степове» з моменту його укладення, оскільки підставою для ухвалення рішення, яке підлягає перегляду, були зобов`язання, що виникли з недійсного правочину.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 325 ГПК України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 24.09.2020 у справі № 922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/1228/18, від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи та обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі належного виконання учасником вимог процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України (як в редакції до 15 грудня 2017 року, так і у поточній редакції), є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

У той же час принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", у справі "Желтяков проти України").

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору поставки виникли господарські зобов`язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договорів та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини щодо звернення стягнення на предмет застави врегульовані положеннями ЦК України, Закону України "Про заставу", Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено судом вище, 09.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива - Юг» (постачальник) та Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» (покупець) було укладено договір поставки № 10/12/2018-01.

Для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, 09.11.2018 року між ТзОВ «Нива-Юг» (заставодержатель) та ДП «Племрепродуктор "Степове" (заставодавець) укладено Договір застави № 09/18-З майбутнього врожаю.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 року по справі № 915/1469/20 визнано недійсним договір застави майбутнього урожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» та Державним підприємством «Племрепродуктор «Степове» , з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, заявником як нововиявлену обставину зазначено встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 року по справі № 915/1469/20 факт недійсності договору застави майбутнього врожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року з моменту його укладення.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, згідно з якою нововиявленою обставиною може бути встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону, оскільки виходячи з норм статті 236 Цивільного кодексу України, ця обставина існувала на момент винесення рішення суду, яке є предметом перегляду за заявою товариства, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 по справі № 910/23892/16).

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України, ця обставина існувала на момент прийняття рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року по справі № 915/1428/19, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи № 915/1469/20 та не могла бути відома заявникові та суду на час розгляду справи.

Також суд зазначає, що на час прийняття господарським судом Миколаївської області рішення від 17.09.2019 року у справі № 915/1428/19 заявнику не були відомі вищезазначені обставини, якими останній обґрунтовує заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського Миколаївської області рішення від 17.09.2019 року у справі № 915/1428/19, а тому є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 320 ГПК України.

Отже, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Така ж правова позиція викладена і в п. 6.2.8 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2427/16 від 13.03.2019.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 915/1469/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому обставини щодо недійсності договору застави майбутнього врожаю № 09/18-3 від 09.11.2018 року встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 № 915/1469/20, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, приймає постанову.

Відповідно до ч. 7 ст. 325 ГПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року у справі № 915/1428/19, суд зазначає, що на підставі положень ст. 320, 325 ГПК України рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року у справі № 915/1428/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Заявник в заяві про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Юг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Іволга» на користь Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» витрати, пов`язані із переглядом справи за нововиявленими обставинами.

Як зазначалось судом вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.07.2020 замінено сторону (стягувача) з виконання виконавчого документа, виданого Господарським судом Миколаївської області у справі 915/1428/19 (ВП № 60515748 від 07.11.2019 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА-ЮГ» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» .

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених ст. 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст. 52 цього Кодексу (п. 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/616/17; п. 6.17, 6.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).

Отже, у даній справі № 915/1428/19 до ТзОВ «ТД ІВОЛГА» як до правонаступника перейшли права та обов`язки ТзОВ НИВА-ЮГ , у тому числі процесуальні права та обов`язки учасника справи, зокрема, зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 67 006, 50 грн. слід відшкодувати ДП «Племрепродуктор «Степове» з ТзОВ «ТД ІВОЛГА» .

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 по справі № 915/1428/19 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 по справі № 915/1428/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІВОЛГА» , вул. Спаська, 62, кв. 2, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 43628287) на користь відповідача Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» , вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57107 (код ЄДРПОУ 00854995):

- 67 006, 50 грн. (шістдесят сім тисяч шість грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.10.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш