Постанова

від 28.09.2021 по справі 910/3257/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3257/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-БЕЙС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-БЕЙС"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем",

2) Національного антикорупційного бюро України,

3) Офісу Генерального прокурора,

4) Головного управління ДПС у Київській області,

5) Державної податкової служби України,

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Острянко Б. І. (адвокат), Національного антикорупційного бюро України - Максим`як А. В., Головного управління ДПС у Київській області - Вірчак В. Г., Державної податкової служби України - Григор`єва А. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-БЕЙС" (далі - ТОВ "Ю-БЕЙС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета спору) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Білінгових Систем" (далі - ТОВ "Центр Білінгових Систем", відповідач 1), Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ, відповідач 2), Офісу Генерального прокурора України (далі - відповідач 3), Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України) (з урахуванням залучення судом співвідповідача, заміни відповідачів їх правонаступниками) про усунення перешкод у користуванні ТОВ "Ю-БЕЙС" земельними ділянками: 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0340, 3220881301:01:019:0860, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0332, що належать на праві власності ТОВ "Ю-БЕЙС" та розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, шляхом звільнення території земельних ділянок від піску річкового середньої та дрібної крупності, не нижче позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на належних йому на праві власності ТОВ "Ю-БЕЙС" земельних ділянках розміщений пісок річковий середньої та дрібної фракції належний на праві власності ТОВ "Центр Білінгових Систем", що створює перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/3257/20 (суддя Турчин С. О.) позов задоволено частково; зобов`язано ТОВ "Центр Білінгових Систем" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Ю-БЕЙС" земельними ділянками: 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0340, 3220881301:01:019:0860, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0332, що належать на праві власності ТОВ "Ю-БЕЙС" та розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, шляхом звільнення території земельних ділянок від піску річкового середньої та дрібної крупності, не нижче позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот; у задоволенні позовних вимог до НАБУ, Офісу Генерального прокурора, ГУ ДПС у Київській області та ДПС України відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Центр Білінгових Систем" на користь ТОВ "Ю-БЕЙС" витрати зі сплати судового збору у сумі 48 346,00 грн.

2.2. Рішення суду арґументовано тим, що право власності позивача на земельні ділянки належним чином набуте, зареєстроване та ніким не оскаржується; ТОВ "Центр Білінгових Систем" визнає факт розміщення належного останньому піску на належних позивачу земельних ділянках; між позивачем та ТОВ "Центр Білінгових Систем" відсутні будь-які договірні відносини щодо передачі ТОВ "Ю-БЕЙС" ТОВ "Центр Білінгових Систем" прав користування та/або розпорядження належними позивачу земельними ділянками, в тому числі, але не виключно, для розміщення на них відповідачем піску; станом на момент звернення з позовними вимогами та на момент прийняття рішення у справі порушення прав позивача не припинилося; позивач обмежений в праві використання земельних ділянок за цільовим призначенням до звільнення останніх від майна відповідача 1 (піску річкового середньої та дрібної крупності) до позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот. Зазначені обставини у сукупності, за висновком суду першої інстанції, свідчать про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до НАБУ, Офісу Генерального прокурора, ГУ ДПС у Київській області та ДПС України, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій зазначених відповідачів під час реалізації ними своїх повноважень, що могли мати наслідком порушення права власності позивача.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (Кравчук Г. А. - головуючий, судді Козир Т. П., Коробенко Г. П.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/3257/20 скасовано в частині зобов`язання ТОВ "Центр Білінгових Систем" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Ю-БЕЙС" земельними ділянками: 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0340, 3220881301:01:019:0860, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0332, що належать на праві власності ТОВ "Ю-БЕЙС" та розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, шляхом звільнення території земельних ділянок від піску річкового середньої та дрібної крупності, не нижче позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Ю-БЕЙС" відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме ухвала про арешт майна, як речового доказу у кримінальному провадженню № 52019000000000711, є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. З моменту арешту майна, як речового доказу у кримінальному провадженні, його власник тимчасово позбавлений права визначати його долю, самостійно ним користуватися, в тому числі переміщувати з території земельних ділянок позивача, оскільки саме вони визначені як місцезнаходження речового доказу. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Центр Білінгових Систем" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Ю-БЕЙС" земельними ділянками шляхом звільнення території земельних ділянок від піску річкового середньої та дрібної крупності не нижче позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот, не враховано, що з моменту накладення арешту на майно власник тимчасово позбавляється права користуватися та розпоряджатися вказаним майном, що фактично унеможливлює виконання ТОВ "Центр Білінгових Систем" оскарженого рішення місцевого господарського суду, а отже і не забезпечує можливий захист прав позивача в обраний ним спосіб.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Ураховуючи вищевикладене та наявність чинного арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 у справі № 991/671/19, на майно, що належить ТОВ "Центр Білінгових Систем", а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, із забороною користування та розпорядження ним, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 910/3257/20, ТОВ "Ю-БЕЙС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо зобов`язання ТОВ "Центр Білінгових Систем" усунути перешкоди, прийняти в цій частині рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/3257/20 в частині зобов`язання ТОВ "Центр Білінгових Систем" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Ю-БЕЙС" земельними ділянками: 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0340, 3220881301:01:019:0860, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0332, що належать на праві власності ТОВ "Ю-БЕЙС" та розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, шляхом звільнення території земельних ділянок від піску річкового середньої та дрібної крупності, не нижче позначки 94,5 м + / - 0,5 м над рівнем моря за Балтійською системою висот.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення частини 1 статті 254, частини 3 статті 264 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у справах № 910/13119/17 (постанова від 21.09.2020), № 921/730/13-г/3 (постанова від 12.05.2020), № 910/18705/17 (постанова від 19.06.2018), № 911/2635/17 (постанова від 11.07.2018), № 910/6767/17 (постанова від 03.06.2019), № 910/16430/17 (постанова від 25.10.2019), № 910/9254/18 (постанова від 05.05.2020). Скаржник наголошує, що права НАБУ рішенням місцевого господарського суду порушено не було, а тому апеляційний господарський суд повинен був застосувати положення частини 3 статті 264 ГПК України та закрити провадження за апеляційною скаргою НАБУ.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах. Скаржник наголошує, що відповідачі визнають факт перебування піску на належних позивачеві земельних ділянках і дана обставина є беззаперечним доказом порушення прав позивача та слугує підтвердженням обрання вірного позивачем способу захисту прав шляхом звернення з позовом у цій справі.

3.3. НАБУ у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалити постанову, якою касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

3.4. ДПС України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у ЇЇ задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 910/3257/20 залишити без змін.

3.5. Офіс Генеральної прокуратури України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 23.12.2019 між ТОВ "Ю-БЕЙС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквабуд Еко" укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., зареєстровано в реєстрі за № 25 на підставі якого, ТОВ "Ю-БЕЙС" набуло право власності на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада: площею 9,0969 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0063, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 4,1378 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0058, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 1,846 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0060, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 1,7457 га (в тому числі за земельними угіддями, гектарів: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0054, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 7,5911 га (в тому числі за земельними угіддями, гектарів: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0055, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 0,1846 га (в тому числі за земельними угіддями, гектарів: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0061, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 4,0908 га (в тому числі за земельними угіддями, гектарів: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0057, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 3,9311 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0339, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 3,9207 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0406, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,9908 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0405, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,6400 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0403, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 0,0400 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0010, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 4,4616 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0056, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 0,0435 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0062, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 5,4459 га (у тому числі за земельними угіддями: землі під соціально-культурними об`єктами), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0059, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 1,9175 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0331, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,3868 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0340, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,2784 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881301:01:019:0860, з цільовим призначенням: Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 3,4757 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0333, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,4032 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0404, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,8803 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0402, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 2,7603 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0401, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площею 1,9190 га (у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова), кадастровий номер земельної ділянки: 3220881300:04:005:0332, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування заявлених в позові вимог позивач надав розрахунок об`єму піску, що знаходиться на належних ТОВ "Ю-БЕЙС" земельних ділянках, виконаний інженером-геодезистом Білогривим Р. П. (Кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 05.01.2018 № 013859) на підставі договору підряду від 14.04.2020 № 14/3-1.

У пункті 2.1 зазначеного розрахунку визначено, що у геоморфологічному відношенні земельні ділянки знаходяться в межах заплавної тераси р. Дніпро, поміж дамбою та дренажним каналом захисного масиву "Бортничі-Вишеньки". Згідно ДБН В.1.1-25-2009 "Інженерний захист території та споруд від підтоплення та затоплення" зазначена територія відноситься до потенційно підтоплюваних. Природний рівень поверхні землі, визначений у відповідності до архівних топозйомок, знаходиться в межах 91,90- 94,00 по Балтійській системі висот. За таких умов більша частина земельних ділянок буде підтоплена та/або затоплена, що виключає можливість використання останніх за цільовим призначенням, у зв`язку з чим проектний рівень по Балтійській системі висот для даної місцевості визначено на рівні 94,50 м.

Пунктом 2.2 розрахунку встановлено, що розрахований об`єм намитого піску вище проектного нижнього рівня, який може бути переміщений за межі земельних ділянок складає - 572643,63 куб.м., розміщений на наступних земельних ділянках за кадастровими номерами: 3220881300:04:005:0110 - 553,99 куб.м, 3220881300:04:005:0062 - 45,4 куб.м., 3220881300:04:005:0063 - 3078,28 куб.м, 3220881300:04:005:0331- 9622,98 куб.м., 3220881300:04:005:0332 - 58182,63 куб.м., 3220881300:04:005:0333 - 85633,14 куб.м., 3220881300:04:005:0339 - 57580,62 куб.м., 3220881300:04:005:0340 - 25621,99 куб.м., 3220881300:04:005:0401 - 75924,34 куб.м., 3220881300:04:005:0402 - 21670,94 куб.м., 3220881300:04:005:0403 - 4886,99 куб.м., 3220881300:04:005:0054 - 13951,69 куб.м., 3220881300:04:005:0404 - 20074,86 куб.м., 3220881300:04:005:0405 - 12996,09 куб.м., 3220881300:04:005:0406 - 1683,89 куб.м., 3220881301:01:019:0860 - 7112,43 куб.м., 3220881300:04:005:0055 - 51447,03 куб.м., 3220881300:04:005:0056 - 18617,77 куб.м, 3220881300:04:005:0057 - 19236,15 куб.м., 3220881300:04:005:0058 - 47924,84 куб.м., 3220881300:04:005:0059 - 10687,91 куб.м., 3220881300:04:005:0060 - 24215,33 куб.м., 3220881300:04:005:0061 - 1894,33 куб.м.

При цьому, Вищим адміністративним судом України при перегляді в касаційному порядку постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 у справі № 810/6888/14 встановлено, що земельні ділянки сформовані в результаті виконання робіт з гідронамиву територій земельних ділянок, за підставі договору підряду від 31.08.2007 № 31-08/07, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хаус" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції" (підрядником).

Водночас, Вищим адміністративним судом України встановлено, що згідно 1.1.3 договору підряду від 31.08.2007 № 31-08/07, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хаус" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції" (підрядником), в процесі та/або результаті виконання робіт з гідронамиву територій земельних ділянок до позначки 94,5 м +/- 0,5 м за Балтійською системою висот жодна зі сторін не набуває права власності на ґрунт та/або будь-які його складові (ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 у справі № К/800/20132/15).

Матеріали справи свідчать, що пісок річковий, який знаходиться на земельних ділянках позивача, відповідно до акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 19.03.2014 № 1, складеного відповідно до Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 570 (далі - Порядок), Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області є безхазяйним.

На виконання положень зазначеного Порядку згідно з актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 19.03.2014 № 1 безхазяйне майно передане на зберігання Державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" згідно із договором відповідального зберігання безхазяйного майна від 19.03.2014 № 1/10-28-25-36-33.

У подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 у справі № 757/21905/19-к передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), для здійснення заходів з управління з метою забезпечення збереження, в тому числі збереження його економічної вартості та заборони користування, наступні речові докази у вигляді майна, а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 (два мільйони п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті) тон, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Як підтверджується протоколом № 415216 проведення електронних торгів 26.06.2019 відбулися електронні торги з реалізації майна: пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2589200 т, ціна продажу 27 391 405,72 грн, переможцем яких визнано ТОВ "Центр Білінгових Систем".

За результатами проведених електронних торгів, 04.07.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) (АРМА) та ТОВ "Центр Білінгових Систем" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу № 20 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 договору, місцезнаходження активів (пісок річковий середньої та дрібної крупності загальною вагою 2589200 тон): земельні ділянки із кадастровими номерами: 3220881300:04:005:0019, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Пунктом 3 договору передбачено, що реалізація активів здійснюється продавцем відповідно до положень статей 1, 9, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 у справі № 757/21905/19-к.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 19.09.2019 у справі № 4910/125/19 накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 52019000000000766, а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянках з кадастровими номерами: 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом заборони користування та розпорядження ним третіми особами та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хауз" (ідентифікаційний номер 32708616).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 21.11.2019 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 19.09.2019 у справі №4910/125/19.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000711 від 13.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У зазначеному кримінальному провадженні орган досудового розслідування встановив, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 62019100000000094 від 30.01.2019 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України про передачу Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) для здійснення заходів з управління, з метою забезпечення збереження, в тому числі економічної вартості та заборони користування, піску річкового середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 тон, що перебувають на земельних ділянках у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, без права його реалізації.

У подальшому, службові особи АРМА, використовуючи службові повноваження та можливості впливу на процес організації та реалізації наявних у розпорядженні активів із залученням службових осіб Державного підприємства "Сетам", інших фізичних та юридичних осіб, здійснили реалізацію річкового піску в інтересах ТОВ "Центр Білінгових Систем" за цінами у декілька разів нижчими за ринкові.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 30.01.2020 у справі № 991/671/19 на майно, що належить ТОВ "Центр Білінгових Систем", а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані, на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження ним.

Підставою для накладення арешту стала відповідність майна критерію, визначеному статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та необхідність забезпечення його як речового доказу.

Позивач, встановивши, що на території спірних земельних ділянок знаходиться річковий пісок, що належить ТОВ "Центр Білінгових Систем" згідно із договором купівлі-продажу активів від 04.07.2019 № 20, звернувся 16.01.2020 до ТОВ "Центр Білінгових Систем" із вимогою, відповідно до якої просив невідкладно організувати вивезення піску за межі території земельних ділянок, що перебувають у власності позивача.

ТОВ "Центр Білінгових Систем" 11.02.2020 надано позивачу відповідь за № 1102, в якій повідомлено про неможливість виконання заявленої вимоги, у зв`язку із накладенням в межах кримінального провадження арешту на зазначений пісок.

Посилаючись на те, що відповідачі вчиняють перешкоди у здійсненні ТОВ "Ю-БЕЙС" прав користування та розпорядження своїм майном (земельними ділянками), позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що ТОВ "Ю-БЕЙС" оскаржує судові рішення лише в частині позовних вимог до ТОВ "Центр Білінгових Систем", колегія суддів переглядає оскаржувану постанову лише в зазначеній частині та в межах доводів касаційної скарги.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання щодо права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

В обґрунтування пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення частини 1 статті 254 та частини 3 статті 264 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у справах № 910/13119/17 (постанова від 21.09.2020), № 921/730/13-г/3 (постанова від 12.05.2020), № 910/18705/17 (постанова від 19.06.2018), № 911/2635/17 (постанова від 11.07.2018), № 910/6767/17 (постанова від 03.06.2019), № 910/16430/17 (постанова від 25.10.2019), № 910/9254/18 (постанова від 05.05.2020). Скаржник наголошує, що права НАБУ рішенням місцевого господарського суду порушено не було, а тому апеляційний господарський суд повинен був застосувати положення частини 3 статті 264 ГПК України та закрити провадження за апеляційною скаргою НАБУ.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши оскаржуване судове рішення та судові рішення Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Як убачається зі змісту судових рішень Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах № 910/13119/17, № 921/730/13-г/3, № 910/18705/17, № 911/2635/17, № 910/6767/17, № 910/16430/17, № 910/9254/18, наведених скаржником у якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини статті 287 ГПК України, із апеляційними скаргами на рішення судів попередніх інстанцій зверталися особи, які не брали участі у справі, зазначаючи що суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, а тому суд апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення надавав оцінку наявності у апелянта правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв.

Водночас, у справі № 910/3257/20, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернувся учасник справи, а саме відповідач - НАБУ, з чого слідує, що правовідносини у справі № 910/3257/20 та у справах № 910/13119/17, № 921/730/13-г/3, № 910/18705/17, № 911/2635/17, № 910/6767/17, № 910/16430/17, № 910/9254/18 різняться за встановленими судами фактичними обставинами, що свідчить про неподібність наведених справ.

За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до положень статті 152 ЗК України власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також на відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб, визначений частиною 3 статті 152 ЗК України, не є вичерпним. Тож особа може застосовувати й інші способи захисту земельних прав у межах чинного законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19 та від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.

Верховний Суд наголошує, що у справі № 910/3257/20, яка переглядається, звертаючись до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, ТОВ "Ю-БЕЙС" мало довести не лише наявність порушених, невизнаних, оспорюваних прав, законних інтересів але і те, що таке право чи інтерес було порушено (не визнано, оспорено) відповідачем - ТОВ "Центр Білінгових Систем".

Водночас, як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 30.01.2020 у справі № 991/671/19, накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження майном, що належить ТОВ "Центр Білінгових Систем", а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані, на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

При винесенні зазначеної ухвали від 30.01.2020 слідчий суддя виходив з того, що на момент досудового розслідування були обґрунтовані підозри вважати, що може виникнути необхідність у призначенні та проведенні низки судових експертиз, для підтвердження або спростування законності дій службових осіб, та вирішив, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт речового доказу є доцільним та обґрунтованим на цій стадії кримінального провадження.

Також слідчий суддя Вищого антикорупційного суду України застосовуючи 30.01.2020 захід забезпечення у виді арешту майна зважив на розумність та співрозмірність обмеження права власності (у тому числі обмеження прав третіх осіб, на яких такий арешт впливає) завданням кримінального провадження та виходив з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

При накладенні арешту на річковий пісок, що розміщується на земельних ділянках позивача, слідчим суддею враховано вимоги частини 2 статті 173 КПК України як і враховано можливість виконання завдань досудового розслідування, предметом якого є законність реалізації зазначеного річкового піску та яке на даний час триває.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що саме ухвала про арешт майна, як речового доказу у кримінальному провадженню № 52019000000000711, є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

При цьому, з моменту арешту майна, як речового доказу у кримінальному провадженні, його власник тимчасово позбавлений права визначати його долю, самостійно ним користуватися, в тому числі переміщувати з території земельних ділянок позивача, оскільки саме вони визначені як місцезнаходження речового доказу.

Ураховуючи вищевикладене та наявність чинного арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 30.01.2020 у справі № 991/671/19, на майно, що належить ТОВ "Центр Білінгових Систем", а саме: пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340, та у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, із забороною користування та розпорядження ним, є правомірними висновки апеляційного господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту не забезпечує захист його прав.

За таких підстав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю підстав для застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належними на праві власності земельними ділянками є обґрунтованими.

Верховний Суд зауважує, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним. У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 461/233/17-ц.

Арешт майна це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018) та № 569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018).

Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 № 926/1307-б/15.

Верховний Суд також зауважує, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом апеляційної інстанції обставини та застосовані юридичні норми, ураховуючи положення статей 98, 170, 173, 174 КПК України, Верховний Суд враховує, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду України, застосовуючи 30.01.2020 захід забезпечення у виді арешту майна зважив на розумність та співрозмірність обмеження права власності (у тому числі обмеження прав третіх осіб, на яких такий арешт впливає) завданням кримінального провадження та виходив з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/3257/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-БЕЙС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-БЕЙС" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 910/3257/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ