Постанова

від 06.10.2021 по справі 702/61/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 702/61/20

провадження № 61-16777 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області;

третя особа - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року у складі судді Мазай Н. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала у м. Севастополь Автономної Республіки Крим. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571, площею 3,4176 га, яка розташована в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. За життя ОСОБА_3 заповіт не складала.

Вказувала, що після смерті матері вона вступила в управління спадковим майном, зберігає у себе державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 210905, а також отримує сільськогосподарську продукцію за здану в оренду землю.

Крім неї спадкоємцем першої черги за законом є сестра - ОСОБА_2 , яка звернулася до Другої Севастопольської державної нотаріальної контори (АР Крим, м. Севастополь, вул. Робоча, 4) із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. На підставі заяви ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 358 від 12 листопада 2013 року, але спадкове майно і досі не оформлено. Крім того, спадкоємцями першої черги за законом є дочки спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які не прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та не претендують на спадщину, що підтверджується їх заявами, засвідченими нотаріально.

Вказувала, що рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року їй було визначено додатковий строк у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 січня 2020 року вона звернулася до Монастирищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, державним нотаріусом було відмовлено в реєстрації її заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 червня 2019 року спадкова справа 358 /2013 після померлої ОСОБА_5 вже відкрита 12 листопада 2013 року Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою, що унеможливлює оформлення її прав, та відповідно до діючого законодавства України, зокрема, пункту 2.4. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій України , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подається за місцем знаходження цієї справи.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571, загальною площею 3,4176 га, яка знаходиться в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Судом встановлено, що заява про видачу свідоцтва про право на спадщину по суті нотаріусом не розглядалась, листом-роз`ясненням від 24 січня 2020 року державний нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори фактично відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, а не у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно. Також суд зазначив, що Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори звернулась її донька - ОСОБА_2 , на підставі заяви якої Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа. Враховуючи, що з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача позивачем не заявлено, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з цих підстав.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та зазначив, що пунктом 4.9. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Отже, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що позивач зверталась до Монастирищенської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 , а лист-відповідь державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори від 24 січня 2020 року на усне звернення ОСОБА_1 щодо роз`яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відмову позивачу у видачі такого свідоцтва.

Апеляційний суд також вважав вірним висновок суду першої інстанції, що Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області є неналежним відповідачем у цій справі за наявності іншого спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, а отже, разом з ОСОБА_1 претендує на спірне спадкове майно (земельну ділянку), право власності на яке просить визнати за собою ОСОБА_1 , тому є правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначала неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 702/61/20 із Монастирищенського районного суду Черкаської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 11-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Оскільки останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 було м. Севастопіль Автономної Республіки, який є окупованою територією, її заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , подана 24 січня 2020 року до Монастирищенської державної нотаріальної контори, є первинним документом, тому місцем відкриття спадщини згідно вказаного Закону слід вважати м. Монастирище Черкаської області. Вважає, що лист-відповідь державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори від 24 січня 2020 року є відмовою нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, а тому звернення до суду з цим позовом спрямовано на захист її спадкових прав. Вказує, що не заперечує проти права ОСОБА_2 на 1/2 частину спадкового майна (земельного паю), проте, відмовивши у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій взагалі позбавили її права на спадщину.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 січня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі (а. с. 9, 10, 11).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно: земельну ділянку, площею 3,4176 га, яка розташована в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571 (а. с. 8).

Крім ОСОБА_1 , спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_5 є її доньки - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .

Згідно нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не претендують на спадкове майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 12-13).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 червня 2019 року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою 12 листопада 2013 року (а. с. 19).

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 14 (а. с. 15-17).

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Монастирищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).

24 січня 2020 року державний нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори, розглянувши усне звернення ОСОБА_1 щодо роз`яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину, повідомив, що згідно з пред`явленої ОСОБА_1 . Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 червня 2019 року, спадкова справа 358/2013 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрита 12 листопада 2013 року Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою, та відповідно до пункту 2.4. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява про видачу свідоцтв про право на спадщину подається за місцезнаходженням цієї справи (а. с. 14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно із пунктом 2.4. Глави 10 Порядку у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Пунктом 4.9. Глави 10 інструкції визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що позивач зверталась до Монастирищенської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 , а лист-відповідь державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори від 24 січня 2020 року на усне звернення ОСОБА_1 щодо роз`яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відмову позивачу у видачі такого свідоцтва.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у цій справі є визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571, загальною площею 3,4176 га, яка знаходиться в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач

і відповідач.

Проаналізувавши статтю 16 ЦК України та статтю 4 ЦПК України слід дійти висновку, що відповідачем у цивільній справі є особа, яка порушує, не визнає чи оспорює права, свободи чи інтереси іншої особи, яка звернулася за їх захистом до суду.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо наявності двох спадкоємців, які прийняли спадщину, а також пред`явлення позивачем вимог про визнання за нею права власності в цілому на земельну ділянку, загальною площею 3,4176 га, яка знаходиться в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що вплине на розмір частки ОСОБА_2 у спадщині, свідчить, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір щодо обсягу спадкового майна та розміру їх часток у спадщині після смерті ОСОБА_5 , зокрема в частині права на вказану земельну ділянку.

При цьому ОСОБА_2 була залучена до часті у розгляді справи за клопотанням позивача як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача позивач не заявляла.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в межах заявленого ОСОБА_1 позову Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області є неналежним відповідачем у справі за наявності спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для відмови в позові.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій- без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта