Постанова

від 12.10.2020 по справі 702/61/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1468/20Головуючий по 1 інстанції Справа №702/61/20 Категорія: 301030300 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала в м. Севастополь, АР Крим. Після її смерті залишилось спадкове майно а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571, площею 3,4176 га, яка розташована в адмінмежах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. Померла заповіт не складала.

Після смерті матері позивач вступила в управління спадковим майном, а саме зберігає у себе державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №210905, а також отримує сільськогосподарську продукцію за здану в оренду землю.

Крім позивачки спадкоємцями першої черги за законом є: ОСОБА_2 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа № 358 від 12 листопада 2013 року в Другій Севастопольській державній нотаріальній конторі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але спадкове майно і досі не оформлене. Також спадкоємцями першої черги за законом позивачка вказує дочок померлої: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що стверджують нотаріально засвідчені заяви про відмову від спадщини.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року позивачці було визначено додатковий строк два місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Враховуючи вказане рішення суду, 24 січня 2020 року позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини в Монастирищенську державну нотаріальну контору. Однак, державним нотаріусом було відмовлено в реєстрації заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 так як згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 08 червня 2019 року спадкова справа 358 /2013, після померлої ОСОБА_3 вже відкрита 12 листопада 2013 року Другою Севастопольскою державною нотаріальною конторою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює оформлення її прав, так як відповідно до діючого законодавства України, зокрема п. 2.4. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій України , затверджених наказом МЮ України від 22.02.2012, № 296/5, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подається за місцем знаходження цієї справи.

У зв`язку з вище викладеним, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7123480300:03:001:0571, загальною площею 3,4176 га, яка знаходиться в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачу ОСОБА_1 фактично відмовлено у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, а не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину по суті нотаріусом не розглядалась.

Судом вказано, що зверненню до суду із даним позовом повинно було передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Також суд зазначив, що Аврамівська сільська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернулась рідна сестра позивача ОСОБА_5 та за заявою останньої заведена спадкова справа у другій Севастопольській державній нотаріальній конторі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачу фактично відмовлено у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, а не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, є безпідставними, оскільки постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд як і позивач вважав, що державним нотаріусом Монастирищенської державної нотаріальної контори відмовлено саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вважає, що лист-відповідь державного нотаріуса Монастирищенськогої державної нотаріальної контори від 24 січня 2020 року є відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із посиланням на положення статей 9, 11-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України зазначає, що оскільки останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 є окупована територія, заява позивачки про прийняття спадщини, подана до Монастирищенської державної нотаріальної контори є первинним юридично спроможним документом, тому місцем відкриття спадщини слід вважати м. Монастирище, Черкаської області.

Також ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, інших спадкоємців померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Скаржниця вказує, що порушення при оформленні позовної заяви про визнання права власності на спадкове майно та ухваленні рішення суду від 16 липня 2020 року хоч і мали місце, але вони носять техніко-процесуальний характер та не спростовують права позивачки на земельний пай в порядку спадкування, яке ніким не оспорюється.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи на адресу суду не надходив.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 03 листопада 1954 року бюро ЗАГС - с. Шукайвода в графі мати зазначено ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 25 лютого 1970 року Лукашівським сільЗАГС Монастирищенського району, ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_1 (а.с.11).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є спадкоємцем першої черги за законом.

Інші спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 написали нотаріально посвідчені заяви про те, що вони не претендують на спадкове майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 червня 2019 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою 12 листопада 2013 року (а.с. 19).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 210905, виданого 02 листопада 2004 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 3,4176 га, яка розташована в адміністративних межах Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123480300:03:001:0571 (а. с. 8).

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №14 (а.с. 15 -17).

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 15 січня 2020 року вона приймає всю спадщину, яка належить їй після смерті її матері ОСОБА_3 . Заява зареєстрована у Монастирищенській державній нотаріальній конторі 24 січня 2020 року (а.с. 18).

24 січня 2020 року державний нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори, розглянувши усне звернення ОСОБА_1 щодо роз`яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину, повідомив, що згідно з пред`явленої ОСОБА_1 . Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 червня 2019 року, спадкова справа 358/2013 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрита 12 листопада 2013 року Другою севастопольською державною нотаріальною конторою, та відповідно до п. 2.4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява про видачу свідоцтв про право на спадщину подається за місцезнаходженням цієї справи (а.с. 14).

Відповідно до п. 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно із пунктом 2.4 Глави 10 Порядку, у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Пунктом 4.9. Глави 10 інструкції визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Позивачкою не надано суду доказів подання до Монастирищенської державної нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана відповідь державного нотаріуса не свідчить про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1 , що оскільки спадкова справа після померлої ОСОБА_3 відкрита 12 листопада 2013 року Другою Севастопольською державною нотаріальною конторою, то із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину слід звертатись до Другої Севастопольської державної нотаріальної контори, а не до Монастирищенської державної нотаріальної контори.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 повинна була спочатку звернутись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

Тобто, на час звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду її права щодо оформлення спадкового майна не були порушені та ніким не оспорювались.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд як і позивач вважав, що державним нотаріусом Монастирищенської державної нотаріальної контори відмовлено саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, є безпідставними, оскільки на стадії відкриття провадження суд не оцінює надані позивачем докази.

Твердження скаржниці із посиланням на положення статей 9, 11-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України про те, що оскільки останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 є окупована територія, заява позивачки про прийняття спадщини, подана до Монастирищенської державної нотаріальної контори є первинним юридично спроможним документом, тому місцем відкриття спадщини слід вважати м. Монастирище, Черкаської області, також є безпідставними.

Так, статтею 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Разом з тим спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадкова справа відкрита за заявою спадкоємця ОСОБА_5 у Другій Севастопольській державній нотаріальній конторі 12 листопада 2013 року, тобто до початку дії вказаного Закону.

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, тобто претендує на спірне спадкове майно (земельну ділянку), право власності на яке просить визнати позивачка ОСОБА_1 .

Місцевий суд прийшов до вірного переконання, що відповідна територіальна громада може бути відповідачем у справі про визнання права власності на спадкове майно у разі відсутності інших спадкоємців.

У зв`язку з тим, що позивачка не заявляла клопотання про заміну відповідача, суд відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства позбавлений права самостійно вирішувати таке питання.

Твердження скаржниці про те, що суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, інших спадкоємців померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не впливають на вирішення справи по суті позовних вимог.

Крім того, судом апеляційної інстанції було залучено спадкоємця ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального і процесуального права, при повному дослідженні обставин справи, тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2020 року