Рішення

від 10.08.2021 по справі 932/16548/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/16548/19

Провадження № 2/932/1418/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши в м. Дніпрі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.11.2019 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.07.2006 року він подав до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов до КЗО Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара Дніпропетровської міської ради про скасування наказів №43 від 14.04.06 р. та № 53-К від 06,05.06 р. про застосування до нього дисциплінарних стягнень; 06.12.2006 р. він подав позовну заяву про збільшення (доповнення) позовних вимог та приєднання їх до позовної заяви від 07.07.2006р. у порядку ст.ст.103,144 ЦПК України, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та моральну шкоду. В ході розгляду справи судом був встановлений факт заборгованості відповідачем заробітної плати за проведення ним шести годин замін уроків, виявлений факт наявності заборгованості, представники відповідача не заперечували в судовому засіданні та визнали вказану заборгованість по заробітній платі в розмірі 78 грн.38коп., які підлягають стягненню з відповідача, про що зазначено в рішенні суду від 19.06.2009р. Апеляційним судом Дніпропетровської області 23 грудня 2009 року було ухвалено про скасування рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.06.2009 р. та направлення справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Позивач зазначає, що після цього справа за його позовом тривалий час розглядалася і рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.10.2012 року було змінено формулювання причин звільнення, ухвалено вважати його звільненим 18.08.2006 року згідно з частини 3 ст.38 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю; стягнуто з КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара Дніпропетровської міської ради 735 грн. 30 коп. заборгованості із заробітної плати (додавши до заборгованості за 6 годин заміни уроків, компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та щорічну грошову допомогу за 2005-2006 н/рік); вихідну допомогу у розмірі 1681грн.41 коп.; відшкодування за 2253 дні затримки розрахунку - 63292грн. 10 коп.; відшкодування моральної шкоди -1000 грн. В даному рішенні судом зазначено той факт, що вже, після перевірки класних журналів, відповідач вдруге визнав те, що має заборгованість по заробітній платі за заміну уроків - 78грн. 38 коп. і вдруге, після рішення суду, відповідач з ним не розрахувався, більш того, він подав 21.05.2014 року апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційним судом 06.04.2017р. було ухвалено про відхилення зазначеної апеляційної скарги та залишення без змін в частині, що оскаржується, рішення Бабушкінського районного суду від 19.10.2012 року. Постановою Верховного Суду касаційна скарга КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара" Дніпропетровської міської ради, подана на вказану ухвалу Апеляційного суду, була залишена без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду від 19.10.2012 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.17 року залишені без змін.

Позивач у позові вказує на те, що рішення було винесено 17.01.2019 року, але відповідач й після цього рішення не виплатив йому заборгованість і лише, коли він звернувся до Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпра йому 10.04.2019 року було виплачено 66 708грн. 81 коп. Посилаючись на зазначене та на положення ст.43 Конституції України, ст. 47, ч.1 ст.116, ст. 117, ч.1 ст. 233 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Конвенції №95 Міжнародної організації праці, пункти 25 та 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 19.10.2012р. до 10.04.2019р. (2363 дні) у розмірі 64 604грн 40 коп.(27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата); стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції, яка на 10.04.19 року становила - 278,9% (згідно даних Міністерства фінансів) складає 119 342грн. (66708,81 * 2,789-66708,81).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.11.2019 року суддя Сліщенко Ю.Г. був визначений для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 11.11.2019 року вказана позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

19.11.2019 року до суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті ім. Олеся Гончара Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, в якій позивач, посилаючись на вищенаведені обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 19.10.2012р. до 10.04.2019р. (2363 дні) у розмірі 64 604грн 40 коп. (27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата); стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції, яка на 10.04.19 року становила - 278,9% (згідно даних Міністерства фінансів) й складає 119 342грн. (66708,81 * 2,789-66708,81).

Ухвалою від 19.11.2019 року вказана справа була прийнята суддею до провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням проведення підготовчого засідання.

Відповідачем був наданий суду Відзив на позовну заяву від 04.03.2020 року, в якому зазначено про те, що заявлені позовні вимоги позивача є незаконними, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 заявлено до стягнення саме середній заробіток за затримку розрахунку та інфляційний втрати, однак ст.233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а саме працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи, що між сторонами у справі №2-1579/11 мав місце спір про розмір сум, які підлягали виплаті, рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку набрало чинності 06 квітня 2017 року, отже саме з цієї дати у позивача виникло право на отримання грошових сум, визначених судом. У разі, якщо боржник не виконав рішення суду в добровільному порядку та не сплатив на користь позивача грошові кошти, вважається, що його права порушені з моменту, коли настав строк оплати, тобто з 06 квітня 2017 року. Враховуючи, що стягнуті на користь позивача за рішенням суду грошові кошти мають різну правову природу - заборгованість по заробітній платі та спеціальна санкція (стягнення середнього заробітку), отже, у разі несвоєчасної їх сплати боржником, настають різні наслідки. Загальний строк звернення до суду за захистом порушених трудових прав становить 3 місяці, який відліковується з дня, наступного за днем здійснення розрахунків. Стягнуті рішенням суду грошові кошти, в тому числі заробітна плата, були сплачені на користь позивача 10.04.2019 року шляхом зарахування на його банківську картку, отже ОСОБА_1 мав звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку протягом трьох місяців, тобто в строк по 11.08.2019 року, фактично позов було заявлено лише 11.11.2019 року, тобто зі значним пропуском встановленого строку.Посилаючись на вказане, відповідач вважає, що відповідно до вимог ст.233 КЗпП України позивач пропустив встановлений 3-місячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, а тому в позові слід відмовити. Крім того, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 заявлено, зокрема, вимоги про стягнення на його користь інфляційних втрат за період з 08.08.2006 року по 10.04.2019 року, що нараховані на заборгованість по заробітній платі, в розмірі 119 342,00 грн., та при цьому застосовує для розрахунку коефіцієнт 278,9%, проте позивачем належним чином не обгрунтовано розмір коефіцієнту, не надано відомостей щодо застосованих показників інфляції, не надано детального розрахунку, що унеможливлює перевірку правильності та обґрунтованості заявленої до стягнення суми; позивачем не обгрунтовано необхідність нарахування компенсації саме з 18.08.2006 року, так як заборгованість по заробітній платі в сумі 735,30 грн. була визначена рішенням суду, яке набрало чинності 06 квітня 2017 року. З урахуванням дати фактичного розрахунку 10.04.2019 року нарахування компенсації можливе лише за період такого прострочення.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року позовна заява позивача була залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліків та надання документу про сплату судового збору.

В зв`язку з виконанням позивачем ухвали суду, ухвалою ввід 18.03.2020 року було продовжено розгляд справи, призначено підготовче засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.07.2020 року № 246 та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 року суддя Яковлев Д.О. був визначений для розгляду даної справи.

Ухвалою від 28.07.2020 року суддею справа прийнята до провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.03.2021 року № 157 та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.

Ухвалою від 23.03.2021 року суддею справа прийнята до провадження, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем до суду 07.07.2021 року була надана заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача та відмову у задоволенні його позовну у повному обсязі. В обгрунтування заяви відповідач посилається на зазначені у Відзиві на позовну заяву обставини та на те, що позивач не довів того факту, що про порушення своїх прав він дізнався з інших джерел, а не при отриманні грошових коштів, виплачених йому за попереднім рішенням суду.Представник відповідача у заяві зазначає, що, враховуючи те6, що між сторонами у справі № 2-1579/11 мав місце спір про розмір сум, які підлягали виплаті, рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку набрало чинності 06.04.2017 року, отже, саме з цієї дати у позивача виникло право на отримання грошових сум, визначених судом. Загальний строк звернення до суду за захистом порушених трудових прав становить три місяці, який відліковується з дня, наступного за днем здійснення розрахунків. Стягнуті рішенням суду грошові кошти, в тому числі заробітна плата, були сплачені на користь позивача 10.04.2019 року шляхом зарахування на його банківську картку, отже він мав звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку протягом трьох місяців, тобто в строк по 11.08.2019 року, фактично позов було заявлено лише 11.11.2019 року, тобто із значним пропуском встановленого строку. Тому відповідач вважає, що відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України позивач пропустив встановлений трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, а тому в позові слід відмовити, клопотань про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлено.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КЗО Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара Дніпропетровської міської ради " про скасування наказів №43 від 14.04.06 р. та № 53-К від 06.05.06 р. про застосування до нього дисциплінарних стягнень; 06.12.2006 р. він подав позовну заяву про збільшення (доповнення) позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та моральну шкоду.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2009 року були частково задоволені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 доКомунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради про визнання незаконними положень правил внутрішнього розпорядку, зміну наказу, стягнення грошової суми, стягнення моральної шкоди та зобов`язаня виконати певні дії.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 20.12.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано позивача звільненим 18.08.2006 року згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю, змінивши формулювання звільнення; стягнуто з КЗО Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара на користь позивача 4 735,30 грн. заборгованості із заробітної плати, 63292,10 грн. відшкодування за час затримки розрахунку, 1 681,41 грн. вихідної допомоги, а разом - 65708,71 грн.; стягнуто з КЗО Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто з КЗО Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара на користь держави судовий збір у розмірі 657,08 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі № 2-1579/11, провадження № 61-34078св18, касаційна скарга КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара" Дніпропетровської міської ради, подана на вказану ухвалу Апеляційного суду, була залишена без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що після перегляду в касаційному порядку 17.01.2019 року вищезазначених судових рішень відповідачем не було виконано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року, після звернення позивача до Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпра йому 10.04.2019 року було виплачено 66 708грн. 81 коп. шляхом зарахування на його банківську картку, тобто фактично було виконано рішення суду.

У позовній заяві, що розглядається у даній справі, позивач, посилаючись на затримку виплати заробітної плати, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 19.10.2012 р. (дати ухвалення рішення суду) до 10.04.2019 р. (що складає 2363 дні) у розмірі 64 604грн 40 коп. (27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата).

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції, яка на 10.04.19 року становила - 278,9% (згідно даних Міністерства фінансів) й складає 119 342грн. (66708,81 * 2,789-66708,81).

У наданому суду Відзиві відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні його позову у повному обсязі, оскільки стягнуті рішеням суду грошові кошти, в тому числі заробітна плата, були сплачені на користь позивача 10.04.2019 року, а з даним позовом він звернувся до суду 11.11.2019 року, тобто понад встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

06.12.2017 року Верховний суд України в контексті справи №6-331цс17 досліджував неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 233 КЗпП України в частині строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вказала, що за змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Більше того, правова позиція Верховного суду України у справі № 6-2912цс16 від 18.01.2017 р. передбачає, що відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 29.01.2014 року по справі № 6-144цс13 (№ в ЄДРСРУ 37007895).

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Так, Конституційний суд України у рішеннях № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року та № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року чітко вказав, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Разом з цим за змістом частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, Верховний суд України акцентував увагу, що перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтереси не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що не здійсненням розрахунку з позивачем у день його звільнення та тривалою невиплатою йому середнього заробітку за весь час затримки, тривалістю порушень трудового законодавства відповідачем було дійсно порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду у цій справі у строки, передбачені чинним законодавством, а зокрема ч.2 ст. 233 КЗпП України, тому суд вважає, що права позивача підлягають захисту.

З урахуванням наведеного та зважаючи на положення вищезазначених вимог законодавства, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати відповідачем належних позивачеві за рішенням суду при звільненні сум, за період з 19.10.2012 року (дати ухвалення рішення суду) до 10.04.2019 р. (що складає 2363 дні) у розмірі 64 604 грн. 40 коп. (27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата, встановлена вищевказаним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року, що відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи).

Будь-яких доказів в спростування зазначених позовних вимог відповідачем суду не надано.

Також, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року на користь позивача стягнуто 735 грн. 30 коп. заборгованості із заробітної плати, 1 681 грн. 41 коп. вихідної допомоги, 63 292 грн. 10 коп. відшкодування за час затримки розрахунку, моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а разом 66 708 грн. 81 коп.

При цьому обов`язок виплати заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги при звільнені виник у відповідача у день звільнення позивача - 18.08.2006 року, а обов`язок виплатити позивачу відшкодування за час затримки розрахунку та моральну шкоду виник з дня набрання чинності рішення суду, яким стягнуті вказані суми - 06.04.2017 року.

З огляду на викладене компенсації з урахуванням індексу інфляції підлягають:

- суми заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги в розмірі 2 416 грн. 71 коп. за період з 18.08.2006 року по 09.04.2019 року включно;

- суми відшкодування за час затримки розрахунку та моральна шкода в розмірі 64 292 грн. 10 коп. за період з 07.04.2017 року по 09.04.2019 року включно.

Індекс інфляції за вересень - грудень 2006 року складає:

1,002*1,026*1,018*1,009 = 1,056

Індекс інфляції за 2007 року складає:

1,005*1,006*1,002*1,0*1,006*1,022*1,014*1,006*1,022*1,029*1,022*1,021=1,166

Індекс інфляції за 2008 року складає:

1,029*1,027*1,038*1,031*1,013*1,008*0,995*0,999*1,011*1,017*1,015*1,021=1,223

Індекс інфляції за 2009 року складає:

1,029*1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009 = 1,123

Індекс інфляції за 2010 року складає:

1,018*1,019*1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003*1,008 = 1,091

Індекс інфляції за 2011 року складає:

1,01*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1,0*1,001*1,002 = 1,046

Індекс інфляції за 2012 року складає:

1,002*1,002*1,003*1,0*0,997*0,997*0,998*0,97*1,001*1,0*0,999*1,002 = 0,998

Індекс інфляції за 2013 року складає:

1,002*0,999*1,0*1,0*1,001*1,0*0,999*0,993*1,0*1,004*1,002*1,005 = 1,005

Індекс інфляції за 2014 року складає:

1,002*1,006*1,022*1,033*1,038*1,01*1,004*1,008*1,029*1,024*1,019*1,03 = 1,249

Індекс інфляції за 2015 року складає:

1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*1,004*0,998*0,992*1,023*0,987*1,02*1,007 = 1,433

Індекс інфляції за 2016 року складає:

1,009*0,996*1,01*1,035*1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009 = 1,124

Індекс інфляції за 2017 року складає:

з січня по березень - 1,011*1,01*1,018 = 1,039

з квітня по грудень - 1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01=1,094

Індекс інфляції за 2018 року складає:

1,015*1,009*1,011*1,008*1,0*1,0*0,993*1,0*1,019*1,017*1,014*1,008 = 1,098

Індекс інфляції з січня по березень 2019 року складає:

1,01*1,005*1,009 = 1,024

Тому з відповідача підлягає стягненню сума, як компенсація інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виплат: 2416,71*4,978 - 2416,71 = 7 413,67 грн.; 64 292,1*1,23 - 64 292,1 = 14 787,18 грн., а всього - 22 200 грн. 85 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 86 805 грн. 25 коп.

Будь-яких доказів в спростування зазначених позовних вимог відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір з відповідача Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10-11, 76 -82 , 141, 263 - 265, 274-279, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради (І.к. 21930588) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період невиплати за рішенням Бабушкінського суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року належних при звільненні сум за період з 19.10.2012 року по 10.04.2019 року у розмірі 64 604 грн. 40 коп., а також грошові кошти як компенсацію інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виплат в розмірі 22 200 грн. 85 коп., а всього 86 805 грн. 25 коп.

Стягнути з Комунального закладу освіти Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради (І.к. 21930588) на користь держави судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня отримання учасником справи його копії. Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева