Постанова

від 05.04.2022 по справі 932/16548/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2469/22 Справа № 932/16548/19 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

07.11.2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.07.2006 року він подав до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов до КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара» Дніпропетровської міської ради про скасування наказів №43 від 14.04.06 р. та № 53-К від 06.05.06р. про застосування до нього дисциплінарних стягнень; 06.12.2006 р. він подав позовну заяву про збільшення (доповнення) позовних вимог та приєднання їх до позовної заяви від 07.07.2006р. у порядку ст.ст.103,144 ЦПК України, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та моральну шкоду. В ході розгляду справи судом був встановлений факт заборгованості відповідачем заробітної плати за проведення ним шести годин замін уроків, виявлений факт наявності заборгованості, представники відповідача не заперечували в судовому засіданні та визнали вказану заборгованість по заробітній платі в розмірі 78 грн.38коп., які підлягають стягненню з відповідача, про що зазначено в рішенні суду від 19.06.2009р. Апеляційним судом Дніпропетровської області 23 грудня 2009 року було ухвалено про скасування рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2009 р. та направлення справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. Позивач зазначає, що після цього справа за його позовом тривалий час розглядалася і рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.10.2012 року було змінено формулювання причин звільнення, ухвалено вважати його звільненим 18.08.2006 року згідно з частини 3 ст.38 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю; стягнуто з КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара» Дніпропетровської міської ради 735 грн. 30 коп. заборгованості із заробітної плати (додавши до заборгованості за 6 годин заміни уроків, компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та щорічну грошову допомогу за 2005-2006 н/рік); вихідну допомогу у розмірі 1681грн.41 коп.; відшкодування за 2253 дні затримки розрахунку - 63292грн. 10 коп.; відшкодування моральної шкоди -1000 грн. В даному рішенні судом зазначено той факт, що вже, після перевірки класних журналів, відповідач вдруге визнав те, що має заборгованість по заробітній платі за заміну уроків - 78грн. 38 коп. і вдруге, після рішення суду, відповідач з ним не розрахувався, більш того, він подав 21.05.2014 року апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційним судом 06.04.2017р. було ухвалено про відхилення зазначеної апеляційної скарги та залишення без змін в частині, що оскаржується, рішення Бабушкінського районного суду від 19.10.2012 року. Постановою Верховного Суду касаційна скарга КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара" Дніпропетровської міської ради, подана на вказану ухвалу Апеляційного суду, була залишена без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду від 19.10.2012 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.17 року залишені без змін. Позивач у позові вказує на те, що рішення було винесено 17.01.2019 року, але відповідач й після цього рішення не виплатив йому заборгованість і лише, коли він звернувся до Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпра йому 10.04.2019 року було виплачено 66 708грн. 81 коп. Посилаючись на зазначене та на положення ст.43 Конституції України, ст. 47, ч.1 ст.116, ст. 117, ч.1 ст. 233 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Конвенції №95 Міжнародної організації праці, пункти 25 та 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 19.10.2012р. до 10.04.2019р. (2363 дні) у розмірі 64 604грн 40 коп.(27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата); стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції, яка на 10.04.19 року становила - 278,9% (згідно даних Міністерства фінансів) складає 119 342грн. (66708,81 * 2,789-66708,81) (а.с. а.с. 1-3,28-32)

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задоволенні частково.

Стягнути з Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради (І.к. 21930588) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період невиплати за рішенням Бабушкінського суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року належних при звільненні сум за період з 19.10.2012 року по 10.04.2019 року у розмірі 64 604 грн. 40 коп., а також грошові кошти як компенсацію інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виплат в розмірі 22 200 грн. 85 коп., а всього 86 805 грн. 25 коп.

Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.104-113).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Кам`янська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог (а.с.148-151).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара Дніпропетровської міської ради" про скасування наказів № 43 від 14.04.06 р. та № 53-К від 06.05.06 р. про застосування до нього дисциплінарних стягнень; 06.12.2006 р. він подав позовну заяву про збільшення (доповнення) позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та моральну шкоду.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2009 року були частково задоволені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара Дніпровської міської ради» про визнання незаконними положень правил внутрішнього розпорядку, зміну наказу, стягнення грошової суми, стягнення моральної шкоди та зобов`язаня виконати певні дії.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 20.12.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано позивача звільненим 18.08.2006 року згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю, змінивши формулювання звільнення; стягнуто з КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара» на користь позивача 735,30 грн. заборгованості із заробітної плати, 63292,10 грн. відшкодування за час затримки розрахунку, 1 681,41 грн. вихідної допомоги, а разом - 65708,71 грн.; стягнуто з КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара» 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто з КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара» на користь держави судовий збір у розмірі 657,08 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі № 2-1579/11, провадження № 61-34078св18, касаційна скарга КЗО "Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара" Дніпропетровської міської ради, подана на вказану ухвалу Апеляційного суду, була залишена без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що після перегляду в касаційному порядку 17.01.2019 року вищезазначених судових рішень відповідачем не було виконано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року, після звернення позивача до Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпра йому 10.04.2019 року було виплачено 66 708грн. 81 коп. шляхом зарахування на його банківську картку, тобто фактично було виконано рішення суду.

У позовній заяві, що розглядається у даній справі, позивач, посилаючись на затримку виплати заробітної плати, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 19.10.2012 р. (дати ухвалення рішення суду) до 10.04.2019 р. (що складає 2363 дні) у розмірі 64 604грн 40 коп. (27,34*2363, де 27,34 - середньоденна заробітна плата).

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за весь період заборгованості (з 18.08.2006р. - 10.04.2019р.) з урахуванням інфляції, яка на 10.04.19 року становила - 278,9% (згідно даних Міністерства фінансів) й складає 119 342грн. (66708,81 * 2,789-66708,81).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не здійснення розрахунку з позивачем у день його звільнення та тривалою невиплатою йому середнього заробітку за весь час затримки, тривалістю порушень трудового законодавства відповідачем було дійсно порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду у строки, передбачені чинним законодавством, а зокрема ч.2 ст. 233 КЗпП України, тому суд вважає, що права позивача підлягають захисту.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями ст.117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

Проаналізувавши зміст частини другої ст.233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком».

Отже, у разі не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За такого, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як вбачається із матеріалів справи, повний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 10.04.2019 року, а з даним позовом, зокрема з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач звернувся до суду 07.11.2019 року.

Таким чином, позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просив стягнути інфляційні втрати за прострочення виплат, і суд, на думку колегії суддів, безпідставно їх стягнув, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Так, стягнення інфляційних втрат передбачено ст. 625 ЦК України, як відповідальність за не виконання договірних зобов`язань. Даний вид відповідальності не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини.

Закон України № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на який посилався позивач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення інфляційних втрат, також не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки він регулює компенсування лише заробітної плати, а позивач ставить питання про стягнення інфляційних втрат після звільнення, які стягнуті за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року (735,30 грн. заборгованості із заробітної плати, 63292,10 грн. відшкодування за час затримки розрахунку, 1 681,41 грн. вихідної допомоги, а разом - 65708,71 грн.; 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди).

Питання ж про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вирішено як вищезазначеним рішенням суду, так і оскаржуваним судовим рішенням.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради підлягає стягненню судовий збір у сумі 3405,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості з оплати праці та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Комунального закладу освіти «Дніпровський ліцей інформаційних технологій при Дніпровському Національному університеті імені Олеся Гончара» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 21930588 ) судові витрати у розмірі 3405,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: