Рішення

від 07.10.2021 по справі 626/134/21

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/134/21

Провадження № 2/626/229/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2021 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретарів Івашкіної Т.В., Деревінської Л.М.,

представника позивача - адвоката Аніщенко К.М.,

представника відповідача - адвоката Орєхової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовною заявою ТОВ Ноуково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу в особі директора Пузиря Володимира Григоровича до ОСОБА_1 з третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ СК ВУСО про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

Позивач ТОВ Науково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу (надалі ТОВ НВЦ ТРС звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

1.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ НВЦ ТРС відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 136611,70 грн;

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ НВЦ ТРС моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн;

3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ НВЦ ТРС понесені витрати на правову допомогу в розмірі 18000,00 грн та судовий збір у розмірі 3819,18 грн.

В обґрунтування позову позивач в позовній заяві заначив, що 31.01.2020 року близько 10:00 год. на перехресті вулиць Короленка та Полтавської у м. Краснограді відбулося зіткнення між автомобілем марки ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Власником автомобіля марки FIAT DODLO є ТОВ Ноуково- впроваджувальний центр тягового рухомого складу . Власником автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_3 було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у ПРАТ СК ВУСО . 11.03.2020 року в рамках кримінального провадження до Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бакаріуса, слідчим СВ Красноградського ВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Редько Ю.М. було направлено постанову від 03.03.2020 року про призначення експертизи, згідно якої дослідженню підлягали автомобіль ВАЗ-21063 та автомобіль FIAT DODLO. 16.06.2020 року, експертом було складено висновок за результатами якого, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки FIAT DODLO, в результаті ДТП, яке відбулося 31.01.2020 року, складає 234611,70 грн. 30 вересня 2020 року винесено постанову в якій зазначається, що висновком експерта за результатами судової експертизи від 29.04.2020 року з якої слідує, що у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки ВАЗ-21063 ОСОБА_1 вбачаються невідповідність вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1. дати дорогу розділу 33 Правил дорожнього руху. Порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з даною ДТП. Відповідно до меморіального ордеру №29023 від 09.10.2020 року ПрАТ СК ВУСО сплатили на користь ТОВ НВЦ ТРС страхову виплату в сумі 98 000,00 грн. Також зазначають, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 31.01.2020 року, ТОВ НВЦ ТРС у зв`язку з пошкодженням автомобіля на якому здійснював свою трудову діяльність ОСОБА_2 втратило можливість вчасно виконувати технічне обслуговування за договором про надання послуг з ТОВ РУШ . 02.03.2020 року ТОВ РУШ направили директору ТОВ НВЦ ТРС претензію про порушення строків надання послуг (виконання робіт), в якій повідомляли що у випадку, якщо порушення не будуть усунені, договір про надання послуг від 01.07.2017 року буде розірвано та застосовано штрафні санкції, передбачені договором. На даний час невідшкодована сума, а саме різниця між фактично завданою шкодою та сумою страхових виплат становить 136 611,70 грн. Вказують на те, що кошти, які ними витрачені на ремонт транспортного засобу підтверджені належним чином, страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені витрати, у зв`язку із чим вважають, що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 136 611,70 грн., вже понесеними ними на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля. Крім того зазначають, що майно ТОВ НВЦ ТРС ушкоджено внаслідок ДТП, у зв`язку із чим позивач переніс наявні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати власність за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля та отриманою претензією з попередженням про розірвання договору, а також застосування штрафних санкцій, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Вказують на те, що також моральна шкода полягає у психічних переживаннях, які директор постійно відчував, коли вирішувались конфлікти, які склалися у середині колективу товариства. У зв`язку з зменшенням кількості автомобілів та збільшення навантаження на інших працівників, порушення звичайного стану життя протягом ремонту автомобіля, незручності, які директор переносись у зв`язку з вирішенням спору у судовому засіданні. ТОВ НВЦ ТРС вважає, що розумним і справедливим визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Рух справи в суді .

Ухвалою судді від 27.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання по розгляду позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 90-95) в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позов не визнає в повному обсязі, вважає його безпідставним, не обґрунтованим, який не підтверджений належними та допустимими доказами враховуючи наступне. Вказує на те, що його винуватість у скоєнні ДТП, яка мала місце 31.01.2020 року близько 10:00 год. на перехресті вулиць Короленка та Полтавської у м. Краснограді внаслідок якої відбулось зіткнення між автомобілем ВАЗ-21063 номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобілем марки FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 в порядку визначеному КПК та КУпАП не встановлено. Наявна в матеріалах справи постанова слідчого у кримінальному провадженні не доводить беззаперечної його вини, у дорожньо-транспортній пригоді. При винесенні вказаної постанови слідчим не вирішувалось питання щодо наявності чи то відсутності в діях водія автомобіля FIAT DODLO вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Окрім того, матеріали справи не містять постанови суду щодо встановлення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль відремонтований, а отже немає доказів на понесення відповідних витрат якими є збитки. Крім того вважає, висновок від 17.06.2020 року за результатами автотоварознавчої експертизи №5819 не може бути використаний при розгляді цивільної справи, оскільки законність та правильність вказаного висновку не встановлена вироком суду в межах кримінального провадження. Таким чином позивачем по справі не надано доказів щодо заподіяння йому матеріальної шкоди та спричинення йому моральної шкоди, яка визначена в розмірі 100000,00 грн.

Від представника позивача -адвоката Аніщенко К.М. до суду подано відповідь на відзив (а.с. 112-118) в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також вказує на те, що винувать відповідача у скоєнні ДТП підтверджена висновком експерта за результатами судової експертизи від 29.04.2020 року, яка наявна в матеріалах справи. Відповідно до практики Верховного Суду саме на відповідача покладено обов`язок по сплаті позивачу різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Верховний Суд у справі №234/16272/15-ц від 05.09.2019 року вказав, що постанова суду про відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Однак, як вбачається із відзиву та матеріалів справи у відповідача по справі відсутня вказана постанова суду, яка б звільнила його відшкодування шкоди завданої ДТП. Крім того вказує на те, що наданий позивачем висновок експерта є належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну, оскільки одержаний в порядку встановленому законом.

Представник відповідача - адвокат Орєхова Н.В. (а.с. 134-139) подала до суду пояснення по справі в яких вказала, що позивач для підтвердження позовних вимог надає суду висновок експертного автотоварознавчого дослідження №5819 від 17.06.2020 року. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №5819 від 17.06.2020 року: ринкова вартість автомобіля FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 станом на 31.01.2020 року складала 234 611,70 грн; вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 , в результаті ДТП (31.01.2020) складає 234 611,70 грн; При цьому, у висновку зазначено, що згідно п.8.2 Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 дорівнює ринковій вартості транспортного засобу. Відповідно до меморіального ордеру №29023 від 09.10.2020 ПрАТ СК ВУСО (страхова компанія) сплатила на користь ТОВ НВЦ ТРС страхову виплату в сумі 98 000,00 грн. Також звертає увагу суду на те, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує той хто виплачує шкоду. Під час визначення розміру збитку експерт прийшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту вище вартості вказаного автомобіля та перевищує ринкову вартість автомобіля. Автоварознавча експертиза, яка б визначала ринкову вартість автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 після ДТП, яке мало місце 31.01.2020 року в пошкодженому стані в матеріалах справи відсутня. Також зазначила про те, що позивачем не доведено відповідними доказами завдання моральної шкоди юридичній особі, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової юридичної особи.

Вищевказані письмові пояснення від представника позивача - адвоката Орєхової Н.В. щодо даного позову, які надійшли через канцелярію суду та через програму Д-3 канцелярією суду прикріплені в електронному вигляді до даної справи, суд їх сприймає не як відзив на позовну заяву, а як пояснення по суті позову.

Представник третьої особи ПрАТ СК ВУСО в судове засідання не з`явився, про причини неявки в суд, третя особа не повідомила, пояснень щодо позову суду не надала.

Аргументи учасників судового процесу в судовому засіданні .

Представник позивача - адвокат Аніщенко К.М. в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, при цьому уточнила в судовому засіданні, що автомобіль на даний час частково відремонтований в межах суми страхового відшкодування. Вказувала на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для задоволення позову, оскільки відповідно до експертизи вартість матеріальної шкоди завданої відповідачем внаслідок ДПП складає 234 611,70 грн, при цьому страхова компанія відшкодувала позивачу 98 000,00 грн, а отже різницю в сумі 136 611,70 грн повинен відшкодувати відповідач в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Орєхова Н.В. позов не визнала просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказувала на те, що вина відповідача у скоєнні ДТП, яка мала місце 31.01.2020 року, в порядку визначеному КПК та КУпАП не встановлена, крім того посилалась на те, що автотоварознавчу експертизу проведено в кримінальному провадженні, а тому висновок експерта не може бути прийнятий до уваги як належний доказ, а отже відсутні підставі для відшкодування ним шкоди позивачу. Крім того додатково зазначила, що оскільки відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи та відповідно до чинного законодавства автомобіль вважається фізично знищеним, а позивач по справі не визнав свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишив його собі, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. При цьому в матеріалах справи відсутня експертиза вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно пунктів 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо відшкодування збитків, зокрема, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 року близько 10:00 год. на перехресті вулиць Короленка та Полтавської в м. Краснограді Харківської області відбулось зіткнення між автомобілями марки ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та марки FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою слідчого СВ Красноградського ВП ГУНП України в Харківській області лейтенантом поліції Редько Ю.М. від 30.09.2020 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуванбь за №12020230350000052 від 31.01.20290 закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 11-12).

Постановою слідчого СВ Красноградського ВП ГУНП України в Харківській області встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки ВАЗ-21063 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

На підставі даних отриманих в ході досудового розслідування було призначено судову автотехнічну експертизу з метою встановлення, чи є в діях учасників ДТП невідповідність вимогам Правил безпеки дорожнього руху, що знаходяться в причинному зв`язку з настанням події ДТП.

За результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження експертом було надано висновок судової експертизи від 29.04.2020 року з якого слідує, що у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки ВАЗ-21063 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1. Дати дорогу розділу 33 Правил дорожнього руху, де вказано: 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин на головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху .

дорожній знак 2.1. - Дати дорогу Розділу 33. Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8. - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі .

Зазначені порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП, що в свою чергу мало наслідком спричинення потерпілому тілесних ушкоджень (а.с. 11-12).

З матеріалів справи вбачається, що слідчим СВ Красноградського ВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Редько Ю.М. постановою від 03.03.2020 року була призначена судова автотоварознавча експертиза, згідно якої дослідженню підлягали автомобілі ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 та FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3

Відповідно до повного висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №5819 від 17.06.2020 року:

-ринкова вартість автомобіля FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 станом на 31.01.2020 року складала 234 611,70 грн;

-вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 , в результаті ДТП (31.01.2020) складає 234 611,70 грн;

-ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 станом на 31.01.2020 року складала 17 283,13 грн;

-вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 , в результаті ДТП (31.01.2020) складає 17 283,13 грн. (а.с. 13-25).

При цьому, у висновку зазначено, що згідно п.8.2 Методики вартість матеріального збитку, завданого як власнику автомобіля FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 так і власнику автомобіля ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1 дорівнює ринковій вартості транспортного засобу.

Відповідно до меморіального ордеру №29023 від 09.10.2020 ПрАТ СК ВУСО (страхова компанія) сплатила на користь ТОВ НВЦ ТРС страхову виплату в сумі 98 000,00 грн (а.с. 28).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що оскільки реальна вартість збитків, що була йому завдана складає 234 611,70 грн., а тому відповідач повинен відшкодувати йому завдану шкоду у розмірі 136 611,70 грн, оскільки страхова компанія не в повній мірі покрила понесені витрати на відновлення автомобіля (234 611 грн - 98 000,00 грн = 136 611,70 грн).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача, крім іншого, також вказувала на те, оскільки відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи та відповідно до чинного законодавства автомобіль вважається фізично знищеним, а позивач по справі не визнав свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишив його собі, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Автоварознавча експертиза, яка б визначала ринкову вартість автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 після ДТП, яке мало місце 31.01.2020 року в пошкодженому стані в матеріалах справи відсутня.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835св18.

Відповідач заперечує свою вину у завданні позивачеві шкоди, оскільки вважає, що його вина у скоєнні ДТП, яка мала місце 31.01.2020 року, в порядку визначеному КПК та КУпАП не встановлена, але суд з таким висновком відповідача не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №532/1374/19 обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Витребування, подання чи огляд матеріалів кримінального провадження, які містять первинні документи - недоцільне, оскільки зміст постанови про закриття кримінального провадження зображує обставини справи (узгоджується з постановою Верховного Суду від 01.02.2018, справа №126/1439/17).

Отже, якщо постанова про закриття кримінального провадження не оскаржена, містить встановлені у кримінальному провадженні факти, то є належним, допустимим та достовірним доказом.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження, що у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки ВАЗ-21063 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1. Дати дорогу розділу 33 Правил дорожнього руху, при цьому порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля FIAT DODLO номерний знак НОМЕР_3 в даній постанові не встановлено, а отже суд вважає, що ДТП, яка мала місце 31.01.2020 року, сталася саме з вини відповідача по справі.

Крі того відповідач заперечуючи проти позовних вимог, також посилається на те, що автотоварознавчу експертизу проведено в кримінальному провадженні, а тому висновок експерта не може бути прийнятий до уваги як належний доказ.

Суд вважає безпідставними такі твердження відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено, що висновок за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №5819 від 17.06.2020 року стосується предмета доказування, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, який має відповідну освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію і стаж експертної роботи з 2013 року, порушень порядку його отримання судом не встановлено.

Про допустимість висновку експерта в кримінальній справі, як доказу в цивільній справі, зазначено в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у цивільній справі №461/3675/17, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.

В той час відповідачем та його представником не доведено, що висновок експертизи є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідач та його представник, заперечуючи проти висновку експерта, не надали доказів на його спростування, не скористався правом на подання клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу.

За таких обставин суд вважає, що висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи за кримінальним провадженням, який складений 17.06.2020 року є належним доказом у даній справі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Відповідно до пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ, в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Згідно з ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаної статті для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна.

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №643/4161/15-ц зроблено висновок, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини .

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №5819 від 17.06.2020 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 , в результаті ДТП (31.01.2020) визначалась ринковою вартістю КТЗ та складає 234 611,70 грн; при цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 473 990,59 грн, у висновку зазначено, що згідно п.8.2 Методики вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу.

Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 перевищує його ринкову вартість до пошкодження, то його відновлення є економічно необґрунтованим, а отже автомобіль вважається фізично знищеним, виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства автомобіль позивача, який залишився у нього, вважається фізично знищеним, для розрахунку завданої позивачу матеріальної шкоди необхідно застосувати наступне формулу: вартість автомобіля до ДТП - вартість автомобіля після ДТП - виплата страхової компанії = завдана матеріальна шкода.

В матеріалах справи відсутні докази вартості автомобіля FIAT DODLO, номерний знак НОМЕР_3 після ДТП, що позбавляє суд здійснити контр розрахунок розміру матеріальної шкоди відповідно до ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку із чим суд вважає, що позивачем не доведено суду розмір матеріальної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача по справі.

Крім того слід зазначити, що клопотань про призначення відповідної експертизи для визначення вартості пошкодженого автомобіля після ДТП позивачем не заявлялось.

При цьому, позивач не заявляв вимог про стягнення на його користь коштів у повному обсязі з передачею після їх отримання залишків автомобіля відповідачу.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Згідно з п. 3 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 роз`яснено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до її діяльності.

За твердженням позивача ТОВ НВЦ ТРС у зв`язку із пошкодженням майна внаслідок ДТП наявність моральної шкоди виражається душевними страждання, які викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати власність за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля та отриманою претензією з попередженням про розірвання договору, а також застосування штрафних санкцій. Також позивач вказує на те, що також моральна шкода полягає у душевних переживання, які директор постійно відчував, коли вирішувались конфлікти, які склалися у середині колективу товариства, у зв`язку з зменшенням кількості автомобілів та збільшення навантаження на інших працівників, порушення звичайного стану життя протягом ремонту автомобіля, незручності, які директор переносись у зв`язку з вирішенням спору у судовому засіданні.

При цьому позивач ТОВ НВЦ ТРС не надав належних доказів у розумінні ст. 76-81 ЦПК України для підтвердження наявності моральної шкоди і її розміру для юридичної особи, зокрема немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації відповідача.

Отже суд при розгляді справи не встановив обставин (фактів) на підтвердження спричинення ТОВ НВЦ ТРС утрат немайнового характеру юридичною особою, які могли бути визнані моральною (немайновою) шкодою. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Отже, за відсутності доказів про розмір вартості транспортного засобу після ДТП та доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову ТОВ НВЦ ТРС за недоведеністю.

При цьому, відмова у задоволенні позову з вказаних підстав не перешкоджає ТОВ НВЦ ТРС звернутись до суду, обравши у відповідності до ст.16 ЦК України належний спосіб захисту свого майнового права та інтересу, які вона вважає порушеними та доводити свої вимоги у відповідності до положення ст. 81 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, за таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

Відповідно до ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1192 ЦПК України, керуючись ст.ст. 2,12, 76-81,141,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ Ноуково-впроваджувальний центр тягового рухомого складу в особі директора Пузиря Володимира Григоровича до ОСОБА_1 з третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ СК ВУСО про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.10.2021 року.

Суддя